ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01025,  м. Київ,  вул. Десятинна,  4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

12.06.2009 р.                                                                                 № 11/179

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді  Винокурова К.С. при секретарі судового засідання  Давиденко Д.В.  вирішив адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Управління у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації

про поновлення порушених прав на соціальний захист

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до суду з позовом до Управління у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації про зобов’язання видати громадянину ОСОБА_1 посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 3.

Ухвалою суду від 05.06.2008 р. відкрито провадження за зазначеним позовом, закінчене підготовче провадження та призначено судовий розгляд справи.

У судовому засіданні 06.03.2009 року позивачем подано заяву про заміну відповідача Управління у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації на належного –Київську обласну державну адміністрацію. Одночасно з цим, позивач заявив про розгляд справи за його відсутності у зв’язку з тим, що протягом тривалого часу знаходиться у Німеччині, підтримавши при цьому свої позовні вимоги.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що Рішенням комісії Київської обласної державної адміністрації від 25.05.2006 р., оформлене протоколом № 127, позивача віднесено до постраждалих осіб внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 3, що є підставою для видачі йому посвідчення.

Позивач вважає, що він наділений правом на соціальний захист і те, що він на даний час мешкає за межами України –у Німеччині, не є підставою для позбавлення його статусу особи, яка постраждала від Чорнобильської катастрофи. У зв’язку з незаконної відмовою відповідача видати гр. ОСОБА_1 посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 3, він не може реалізувати своє право на пільги, яке надане йому Законом.

Відповідач проти позову заперечував, подав письмові заперечення від 12.09.2008 р. № 04-55-2105, в обґрунтування яких зазначав, що згідно з п. 6 Порядку видачі посвідчень, видача посвідчень указаним у цьому Порядку особам проводиться Радою Міністрів Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій за місцем проживання. Враховуючи той факт, що подання райдержадміністрації на видачу ОСОБА_1 посвідчення не надходило, а сам він не надав документи, які підтверджують факт його проживання на території Київської області, у відповідача відсутні підстави для видачі йому посвідчення.

За таких обставин, розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження.

Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 приймав безпосередню участь у регламентних роботах по обслуговуванню ядерних боєприпасів, їх зберіганню та транспортуванню для відповідних випробувань та навчань у період з 1978 року по 1993 рік, що підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою від 09.02.2005 р. № 448/16/1563/85-лп, виданою військовою частиною 31600.

Позивач мав посвідчення серії НОМЕР_1 від 01.06.1993 р. громадянина, який постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіологічного контролю.

Відповідно до пункту 2 Порядку віднесення деяких категорій громадян до відповідних категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України "Про порядок віднесення деяких категорій громадян до відповідних категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 02.12.1992 р. № 674 (далі - Порядку № 674), громадяни із числа тих, які брали участь у ліквідації ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї відносяться: до категорії 3 - особи, які складали ядерні заряди і здійснювали на них регламентні роботи для проведення відповідних випробувань і військових навчань, брали участь у підземних випробуваннях ядерної зброї, а також ті, які переопромінились при охороні ядерних полігонів під час випробувань.

07 листопада 2005 року позивач звернувся із заявою до відповідача з проханням вирішити питання про видачу йому посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 3.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 674 особам, зазначеним у пункті 2 цього Порядку, видаються посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС відповідно до категорії на підставі довідки, що підтверджує їх участь у ліквідації ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, виданої відповідною військовою частиною або Центральним військовим архівом Співдружності Незалежних Держав.

Така довідка була надана позивачем, проте на засідання комісії від 29.11.2005 р. було відмовлено у віднесенні до постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи ОСОБА_1

Статус постраждалого від Чорнобильської катастрофи категорії 3 позивачу було встановлено комісією Київської облдержадміністрації по вирішенню спірних питань щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, а також евакуйованих із зони відчуження у 1986 році на засіданні 25.05.2006 року (витяг із протоколу № 127 знаходиться у матеріалах справи) після повторного розгляду документів позивача.

Статтею 65 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», закріплено, що порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 12 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 р. № 51, спірні питання щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, розглядаються комісіями при Київській і Житомирській облдержадміністраціях на підставі відповідних письмових підтверджень, виданих керівниками підприємств, організацій та установ, які направляли цих осіб на роботу до зони відчуження, або керівниками місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування за місцем виконання робіт.

Рішення зазначених комісій є підставою для видачі посвідчень відповідної категорії.

Вказані посвідчення є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими згаданим Законом.

У частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Посилання відповідача на відсутність подання відповідної районної державної адміністрації про видачу посвідчення позивачу є безпідставним, оскільки таке подання подається у разі відсутності спірних питань щодо визначення статусу осіб, постраждалих від Чорнобильської катастрофи, за наявності визначеного Порядком № 51 переліку відповідних документів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що рішення комісії від 25.05.2006 р., оформлене протоколом № 127, є підставою для видачі посвідчення позивачу. На думку суду, позивач не повинен знову доводити своє право на вже встановлений йому статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, а має право на отримання посвідчення, яке підтверджує цей статус.

Відповідно до статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, у судових рішеннях Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.10.2008 р., від 29.02.2008 р., Вищого адміністративного суду України від 17.01.2005 р. достовірно встановлено, що позивач не отримав постійного місця проживання за кордоном, а перебуває лише на тимчасовому обліку у Бонському відділенні Посольства України в Німеччині. Позивач є громадянином України, перебуває у зносинах з державними та недержавними інституціями України.

Стаття 3 Конституції України встановлює, що людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У відповідності до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд звертає увагу, що згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до п. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративний суд перевіряє, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Таким чином, суд вважає обґрунтованими та доведеними вимоги позивача щодо зобов’язання відповідача видати громадянину ОСОБА_1 посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 3.

Відповідач не довів суду правомірності своєї відмови у видачі ОСОБА_1  посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 3, оскільки нормативно-правовими актами не передбачено такої підстави, як тимчасове проживання позивача на території іншої держави, для відмови у видачі посвідчення та як наслідок, позбавлення громадянина України користуватись правом на соціальний захист, встановлене Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню  у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158-163, 254  КАС України, адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Зобов’язати Київську обласну державну адміністрацію видати ОСОБА_1 посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорія 3.

3. Стягнути з рахунків Державного бюджету України на користь ОСОБА_1  3, 40 грн. (три гривні сорок копійок) судових витрат.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                                        К.С. Винокуров