ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
05.10.2009 р. 17:49 № 2а-8457/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючої судді Власенкової О.О., суддів Донця В.А. та Пісоцької О.В., при секретарі судового засідання Чернишевій О.В. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до Кабінету Міністрів України
провизнання частково незаконною постанови Кабінету Міністрів України від09 липня 2008 року № 609 „Про затвердження порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ щодо безспірного списання коштів загального фонду відповідного бюджету органами Державного казначейства”
за участю:
від позивача: ОСОБА_1
від відповідача: Станецька О.В. (довіреність від 23 грудня 2008 року № 29-2/168)
О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:
Позивач –ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання частково незаконною та такою, що не відповідає Конституції України постанови Кабінету Міністрів України від 09 липня 2008 року № 609 „Про затвердження порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ щодо безспірного списання коштів загального фонду відповідного бюджету органами Державного казначейства”, а саме пункти 21, 23 та 33 цього Порядку (далі –Порядок).
Позовні вимоги обґрунтовується тим, що оскаржувана постанова Кабінету Міністрів України не відповідає вимогам статей 40, 50, 55, 63, 64, 66 Закону України „Про виконавче провадження” та статтям 8, 22, 58 Конституції України. Водночас позивач зазначає, що органи Державного казначейства не є органами примусового виконання, а тому не можуть виконувати функції Державної виконавчої служби, як це передбачено оскаржуваною постановою, а при виконанні рішення суду за виконавчим листом не підлягає застосуванню пункт 23 Порядку, оскільки відповідно до пункту 16 Порядку та статей 2, 3 Закону України „Про виконавче провадження” примусове виконання рішень здійснює державний виконавець.
Внаслідок застосування органами державної виконавчої служби пунктів 21, 23 та 33 Порядку, затвердженого оскаржуваною постановою Кабінету Міністрів України, на користь позивача не було виконано рішення Білоцерківського міськрайонного суду від 13 березня 2008 року у справі № 2а-731/2009 про стягнення на його користь з управління праці та соціального захисту населення Білоцерківської районної державної адміністрації 2 475,00 грн. недоотриманої суми одноразової грошової допомоги за 2008 рік.
При вирішенні спору позивач вважає за необхідне застосувати судом Закон України „Про виконавче провадження” в редакції станом на 2001 рік, якою не передбачалось виконання органами Державного казначейства рішень про стягнення коштів, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, або бюджетних установ, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідач щодо позову заперечив з огляду на його необґрунтованість, оскільки оскаржувану постанову видано в межах повноважень Кабінету Міністрів України та на підставі законодавства.
На підставі частини 3 статті 160 КАС України в судовому засіданні 05 жовтня 2009 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,
ВСТАНОВИВ:
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 березня 2008 року у справі № 2а-731/2009 задоволено позов ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Білоцерківської районної державної адміністрації про стягнення на його користь 2 475,00 грн. недоотриманої суми одноразової грошової допомоги за 2008 рік.
Постановою державного виконавця підрозділу примусового виконання рішення відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області від 26 червня 2009 року виконавчий лист від 15 жовтня 2008 року № 2-а-9867, виданий Білоцерківським міськрайнним судом на виконання вищезгаданої постанови суду, стягувачеві –ОСОБА_1 повернуто без виконання.
Повернення виконавчого документу державний виконавець обґрунтував тим, що згідно з пунктами 21, 23, 33 Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевого бюджетів, або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 липня 2008 року № 609 „Про затвердження порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ щодо безспірного списання коштів загального фонду відповідного бюджету органами Державного казначейства” безспірне списання коштів загального фонду відповідного бюджету здійснюється органом Державного казначейства, який обслуговує боржника, в межах бюджетних асигнувань на поточний рік, передбачених у затвердженому кошторисі розпорядника бюджетних коштів, плані використання бюджетних коштів одержувачів та у разі наявності на рахунках боржника відкритих асигнувань за відповідними кодами класифікації видатків бюджету; орган Державного казначейства не здійснює безспірне списання, якщо відсутні відкриті асигнування за відповідним кодом програмної класифікації видатків бюджету, кодом економічної класифікації видатків бюджету та власні надходження; орган Державного казначейства не приймає до виконання і повертає постанову про арешт коштів у разі, коли кошторис боржника не містить відповідного коду економічної класифікації бюджету, за яким необхідно здійснити арешт та безспірне списання коштів.
Як вбачається з постанови державного виконавця від 26 червня 2009 року про повернення виконавчого документа стягувачеві, згідно з відмітками Білоцерківського управління Державного казначейства на платіжних вимогах від 24 червня 2009 року № 119/34, виставлених на рахунок боржника, з якого здійснюється виплата одноразової грошової допомоги, відкриті асигнування за відповідним кодом програмної класифікації видатків бюджету, відсутні.
Проаналізувавши пояснення сторін та оцінивши докази, якими сторони обґрунтовують відповідно свої вимоги та заперечення, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на таке.
Відповідно до положень статей 113, 116 Конституції України Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, забезпечує виконання Конституції і законів України. У своїй діяльності Кабінет Міністрів України керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.
Згідно з частиною 1 статті 117 Конституції України та статтею 117 Закону України „Про Кабінет Міністрів України” Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов’язковими до виконання.
Статтею 1 Закону України „Про виконавче провадження” визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) –це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно зі статтею 1 Бюджетного кодексу України (далі –Кодекс) цим Кодексом регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів та розгляду звітів про їх виконання, а також контролю за виконанням Державного бюджету України та місцевих бюджетів.
Частинами 1-2 статті 4 Кодексу визначено перелік нормативно-правових актів, що регулюють бюджетні відносини в Україні, серед яких, зокрема, Конституція України; цей Кодекс; закон про Державний бюджет України; інші закони, що регулюють бюджетні правовідносини, передбачені статтею 1 цього Кодексу; нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання цього Кодексу та інших законів України, передбачених пунктами 3 та 4 частини 1 цієї статті. При цьому, при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, цього Кодексу та закону про Державний бюджет України.
Відповідно до частини 1 статті 25 Кодексу безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, за рішенням, яке було прийняте державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування, здійснює Державне казначейство України.
Пунктом 7 Закону України „Про внесення змін до законів України „Про державну виконавчу службу” та „Про виконавче провадження” від 10 липня 2003 року № 1095, який набув чинності 03 вересня 2003 року, статтю 9 Закону України „Про виконавче провадження” після частини першої доповнено новою частиною такого змісту: „Виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів або з бюджетних установ, здійснюється органами Державного казначейства України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, постанову Кабінету Міністрів України від 09 липня 2009 року № 609 „Про затвердження порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевого бюджетів, або бюджетних установ” видано відповідно до частини 2 статті 9 Закону України „Про виконавче провадження” та статті 25 Бюджетного кодексу України.
Відповідно до підпунктів „7, 9” пункту 21 Порядку орган Державного казначейства не здійснює безспірне списання коштів та протягом трьох днів повертає стягувану без виконання платіжну вимогу та супровідні документи, якщо відсутні відкриті асигнування за відповідним кодом програмної класифікації видатків бюджету (кодом тимчасової класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів), кодом економічної класифікації видатків бюджету (загальним фондом бюджету та іншими коштами спеціального фонду) та власні надходження (за спеціальним фондом бюджету); кошторис боржника (крім спеціального фонду в частині власних находжень) не містить відповідного коду економічної класифікації видатків бюджету, за якими необхідно здійснити безспірне питання.
Згідно з частиною другою пункту 21 Прядку підстави для відмови у виконання платіжної вимоги зазначаються на звороті першого примірника платіжної вимоги, засвідчуються підписом відповідальної особи, скріпленим печаткою відповідного органу Державного казначейства.
Пунктом 23 Порядку встановлено, що безспірне списання коштів загального фонду відповідного бюджету здійснюється органом Державного казначейства, який обслуговує боржника, в межах бюджетних асигнувань на поточний рік, передбачених у затвердженому кошторисі розпорядника бюджетних коштів, плані використання бюджетних коштів одержувачів та у разі наявності на рахунках боржника відкритих асигнувань за відповідними кодами класифікації видатків бюджету. Безспірне списання коштів, які обліковуються на рахунках розпорядників та одержувачів бюджетних коштів у частині їх власних надходжень, здійснюється безпосередньо із загальної суми залишку коштів з визначенням кодів економічної класифікації видатків бюджету відповідно до економічної сутності заборгованості. Безспірне списання коштів з рахунків обліку коштів з рахунків „Інші кошти спеціального фонду” (кошти, які мають цільове призначення і надходять на рахунок розпорядника та одержувача бюджетних коштів з розбивкою за кодами економічної класифікації видатків) здійснюється у порядку, визначеному для коштів загального фонду бюджету. Судові витрати, державне мито, штрафи, виконавчий збір, інші витрати на проведення виконавчих дій стягуються з рахунка, зазначеного у платіжній вимозі, за кодом економічної класифікації видатків бюджету 1139 ”Оплата інших послуг та інші видатки”. У разі, коли у затвердженому кошторисі боржника цей код економічної класифікації видатків не передбачений або коли за цим кодом до кінця бюджетного періоду сума бюджетних асигнувань менша ніж сума списання, або коли на дату надходження платіжної вимоги відсутні відкриті асигнування за цим кодом, безспірне списання здійснюється за кодом економічної класифікації видатків бюджету, за яким стягується основний борг.
Відповідно до частини 1 статті 47 Закону України „Про місцеві державні адміністрації” фінансове забезпечення місцевих державних адміністрацій здійснюється виключно за рахунок Державного бюджету України.
Частиною 2 статті 47 Закону України „Про місцеві державні адміністрації” передбачено, що для забезпечення діяльності місцевих державних адміністрацій, їх структурних підрозділів за ними на праві оперативного управління закріплюється майно, що є державною власністю.
Управління праці і соціального захисту населення Білоцерківської районної державної адміністрації –структурний підрозділ місцевої державної адміністрації - боржник у виконавчому провадженні щодо виконання постанови Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 березня 2009 року у справі № 2а-731/2009 про стягнення з управління праці та соціального захисту Білоцерківської райдержадміністрації коштів на користь Козела А.В. фінансується виключно за рахунок Державного бюджету України.
Зважаючи на викладене та те, що управління праці і соціального захисту населення Білоцерківської районної державної адміністрації не має і не може мати власного майна, з нього не може бути здійснено стягнення відповідно до статей 50, 55, 63, 64, 66 Закону України „Про виконавче провадження”.
Суд також не погоджується з твердженням позивача про те, що оскаржуваною постановою Кабінет Міністрів України уповноважив органи Державного казначейства виконувати функції органів Державної виконавчої служби щодо виконання судових рішень, що не відповідає статтям 2, 3 та 9 Закону України „Про виконавче провадження”.
Відповідно до пункту 1 Порядку цей Порядок визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів (далі –кошти бюджету) або бюджетних установ, шляхом безспірного списання, у тому числі з реєстраційних та спеціальних реєстраційних рахунків розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, відкритих в органах Державного казначейства, що прийняті судовими та іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення (далі –державний орган).
Відповідно до пункту 3 Порядку безспірне списання це списання коштів бюджету, в тому числі з рахунків розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, що здійснюються органами Державного казначейства без згоди боржника на підставі визначених законом виконавчих документів державних органів; стягував –державний виконавець, який отримав право на примусове виконавче рішення державних органів виключно на підставі визначених законом документів.
Відповідно до пункту 17 Порядку платіжну вимогу та супровідні документи (оригінали виконавчих документів, визначених Законом України „Про виконавче провадження”, та за наявності копії рішення державного органу) стягувач подає органу Державного казначейства, який обслуговує боржника.
Таким чином, у випадку безспірного списання коштів загального фонду відповідного бюджету, порядок якого визначено у пункті 23 Порядку, стягувачем, який звертається до органів Державного казначейства з платіжною вимогою є відповідний державний виконавець, а не фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ, як це встановлено в статті 11 Закону України „Про виконавче провадження”.
Статтею 171 КАС України встановлено особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно правових актів, яким є оскаржувана постанова Кабінету Міністрів України.
Відповідно до положень частини першої цієї статті у справах щодо оскарження нормативно-правових актів адміністративний суд перевіряє законність постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України. Якщо в процесі розгляду справи виявлено незаконність нормативно-правового акту чи окремих його положень, суд визнає такий акт чи окремі його положення незаконними або такими, що не відповідають правовому акту вищої юридичної сили..
Ураховуючи вищевикладене суд вважає, що позовні вимоги про визнання незаконними пунктів 21 та 23 Порядку, затвердженого постановою постанови Кабінету Міністрів України від 09 липня 2008 року № 609 „Про затвердження порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ щодо безспірного списання коштів загального фонду відповідного бюджету органами Державного казначейства”, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Згідно з частиною 2 статті 171 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб’єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
Аналізуючи та оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що пункт 33 Порядку, яким передбачено випадки повернення органами Державного казначейства постанови про арешт коштів установ та організацій, що перебувають на відкритих в органах Державного казначейства рахунках, та супровідних документів, не було застосовано до позивача, а також, що позивач не є суб’єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей пункт Порядку. Такий висновок обґрунтовується тим, що позивачем не надано доказів винесення державним виконавцем постанови про накладення арешту на кошти управління праці та соціального захисту населення Білоцерківської районної державної адміністрації - боржника у згаданому вище виконавчому провадженні та повернення такої постанови органами Державного казначейства.
У зв’язку з цим у суду немає підстав проводити перевірку законності пункту 33 Порядку, затвердженого оскаржуваною постановою Кабінету Міністрів України, а тому в задоволенні позовної вимоги про визнання цього пункту незаконним слід відмовити.
Стосовно позовної вимоги про визнання пунктів 21, 23 та 33 Порядку, затвердженого оскаржуваною постановою Кабінету Міністрів України, такими, що не відповідають статтям 8, 22, 58 Конституції України, провадження у справі підлягає закриттю, що пояснюється наступним.
Перевірка адміністративним судом відповідності постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України не належить до компетенції адміністративного суду, оскільки відповідно до Закону України „Про Конституційний Суд України” це питання не відноситься до компетенції Конституційного Суду України.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Керуючись статтями 158-163, пунктом 1 частини 1 статті 157 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити у задоволенні позовних вимог про визнання незаконними пунктів 21, 23 та 33 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 липня 2008 року № 609 „Про затвердження порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ щодо безспірного списання коштів загального фонду відповідного бюджету органами Державного казначейства”.
Закрити провадження у справі в частині визнання пунктів 21, 23 та 33 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 липня 2008 року № 609 „Про затвердження порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ щодо безспірного списання коштів загального фонду відповідного бюджету органами Державного казначейства” такими, що не відповідають Конституції України.
Постанова відповідно до частини 1 статті 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва.
Головуючий Суддя Власенкова О.О.
Судді В.А.Донець
О.В.Пісоцька
Повний текст постанови складено та підписано 20 жовтня 2009 року.