Справа № 2-319/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2011 року Тростянецький районний суд Сумської області в складі:

головуючого - судді Янова Л. М.

при секретарі Голубнича О. В.,

представника відповідача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тростянець цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Статутне територіальне галузеве об’єднання "Південна залізниця" про відшкодування моральної шкоди завданої ушкодженням здоров’я та калійтвом, внаслідок нещасного випадку на виробництв, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди завданої ушкодженням здоров’я та каліцтвом, внаслідок нещасного випадку на виробництві, мотивуючи свої вимоги тим, що з 22.04.1982 року по 23.08.1989 року він працював майстром СТГО”Південна залізниця”. Рішенням Тростянецького райсуду у справі №2-720/04 від 21.09.2004 року було встановлено факт ушкодження здоров”я позивача на виробництві внаслідок нещасного випадку під час виконання ним трудових обов”язків у майстерні водопостачання ст.Смородино ПЗ, під час якого у останнього було травмовано лівий колінний суглоб та ліве бедро. У 1996 року позивачу була призначена 2 група інвалідності, а з 2003 року він є інвалідом 1 групи по трудовому каліцтву безстроково та зроблено висновок, що він потребує стороннього догляду. 12.07.2005 року позивачу встановлено 45% ступеню втрати працездатності у зв”язку із трудовим каліцтвом 03.11.2986 року. З 14.08.2008 року позивачу встановлено 85% втрати професійної працездатності по причині трудового каліцтва та визначено потребу у додаткових видах допомоги, а саме: потреба у лікувальних засобах для амбулаторного лікування та постійний сторонній догляд та побутове обслуговування. Згідно рішення Тростянецького райсуду від 07.11.2007 року по справі №2-241/07 вини ОСОБА_2Ф, в отриманні травми не встановлено, тобто, причиною нещасного випадку є бездіяльність відповідача, що полягає у недотриманні приписів норм матеріального права. Позивач зазнав значних моральних страждань та має право на відшкодування моральної шкоди. Просить суд стягнути з відповідача на його користь 163 200 грн. моральної шкоди та 1500 грн. витрат на правову допомогу.

Позивач в судове засідання не з”явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав, просив задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, вважає їх необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Пояснила, що всі виплати, пов”язані з відшкодуванням шкоди, заподіяної працівникові ОСОБА_2 внаслідок травмування на виробництві виплачуються відповідно до Закону Фондом соціального страхування від нещасних випадків та захворювання на виробництві та професійних захворювань України Охтирським відділенням виконавчої дирекції Фонду. До 2006 року підпунктом “е” п.1 ч.1 ст.21 Закону України “Про загальнообов”язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” було передбачено виплату грошової суми за моральну шкоду, розмір якої був встановлений ч.3 ст.34 Закону —саме не більше двохсот розмірів мінімальної заробітної плати.

На сьогоднішній день, відповідно до Закону України від 23.02.2007 року №717-5 “Про внесення змін до Закону України “Про загальнообов”язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” підпункт “е” п.1 ч.1 ст.21 та ч.3 ст.34 виключено.

З даного питання також є рішення Тростянецького райсуду від 04.12.2007 року справа №2-11/07, де в задоволенні позову відмовлено за недоведеністю позовних вимог. Оскільки, відповідно до Закону України “Про загальнообов”язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, на даний момент, не передбачає грошових виплат щодо моральної шкоди, то підставою цивільно-правової відповідальності щодо відшкодування моральної шкоди є: наявність такою шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв”язку між шкодою і протиправним діянням та вини заподіювача в її заподіянні.

Оскільки ні рішенням суду від 21.09.2004 року по справі №2-720/04, ні актом Н-1 не встановлено ніякого протиправного діяння з боку залізниці, яке б призвело до нещасного випадку з ОСОБА_2, то підстави для цивільно-правової відповідальності щодо відшкодування моральної шкоди відсутні, а тому в задоволенні позовних вимог просить відмовити.

Судом встановлено, що позивач згідно наказу №212 від 22.04.1982 року був прийнятий на роботу майстром майстерні водо забезпечення ст.Смородино, Південної залізниці, що підтверджується копією трудової книжки (а.с. 7) та є інвалідом 1 групи по трудовому каліцтву безстроково.

Судом під час розгляду справи № 2-720 в 2004 році було встановлено, що “при поверненні з наради по дорозі до місця роботи, пропускаючи транспортний засіб, який виник зненацька ОСОБА_2 оступився і впав на траншею, при цьому отримав травму лівого колінного суглоба, ушкодження лівого бедра.”(а.с.8-10).

Із складеного акту Н-1, вбачається, що не встановлено ніякого протиправного діяння з боку залізниці, яке б призвело до нещасного випадку з ОСОБА_2

До 2006 року підпунктом “е” п.1 ч.1 ст.21 Закону України “Про загальнообов”язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”було передбачено виплату грошової суми за моральну шкоду, розмір якої був встановлений ч.3 ст.34 Закону України“Про загальнообов”язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”саме не більше двохсот розмірів мінімальної заробітної плати.

На сьогоднішній день, відповідно до Закону України від 23.02.2007 року №717-5 “Про внесення змін до Закону України “Про загальнообов”язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” підпункт “е” п.1 ч.1 ст.21 та ч.3 ст.34 виключено.

Всі виплати, пов”язані з відшкодуванням шкоди, заподіяної працівникові ОСОБА_2 внаслідок травмування на виробництві виплачуються відповідно до Закону Фондом соціального страхування від нещасних випадків та захворювання на виробництві та професійних захворювань України Охтирським відділенням виконавчої дирекції Фонду. До Фонду ОСОБА_2 звертався з позовом в 2007 році і рішенням суду в задоволенні позовних вимог було відмовлено за недоведеністю.

За таких обставин суд вважає, що вимоги позивача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають, так як не існує підстав для стягнення моральної шкоди з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,11,209,212,214,215,218 ЦПК України, ст.159 КЗпП України, ЗУ “Про охорону праці”, Постановою КМ України 25.08.2004 року №1112, суд -

ВИРІШИВ:

у задоволенні позову відмовлено повністю за необгрунтованістю вимог.

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Сумської області через Тростянецький районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя ОСОБА_3