АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2017 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Одинака О. О.

суддів: Владичана А.І., Кулянди М.І.

секретар Чебуришкіна Н.Ю.

за участю: ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за скаргою публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на дії начальника Кельменецького районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на ухвалу Кельменецького районного суду Чернівецької області від 17 жовтня 2017 року,

встановила:

В вересні 2017 року публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») звернулося до суду зі скаргою.

Скаржник просив визнати дії начальника Кельменецького районного відділу виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області Пуюла В.В. щодо визначення вартості нежитлового приміщення, що належить ОСОБА_2 та розташоване по АДРЕСА_1 неправомірними.

Посилався на те, що в рамках виконавчого провадження проведено оцінку майна боржника ОСОБА_2, яке розташоване по АДРЕСА_1.

Згідно звіту про оцінку майна №58-nt-04-17 від 14 липня 2017 року, експертом Палишиним Я.Д., було проведено оцінку вказаного вище майна та встановлено його ринкову вартість в сумі 7 571 299 гривень.

Стягувачем самостійно проводилась оцінка вказаного приміщення, яка станом на 21 червня 2017 року становила 1 747 500 гривень.

Скаржник вважав, що висновок про вартість майна від 14 липня 2017 року, виконаний з порушенням вимог закону, є необ'єктивним та не може використовуватися при реалізації майна боржника.

Суб'єктом оцінювання при визначенні ринкової вартості майна боржника використані об'єкти які не можуть бути порівняні як аналоги та порівнювалися тільки пропозиції.

Ухвалою Кельменецького районного суду Чернівецької області від 17 жовтня 2017 року у задоволенні скарги відмовлено.

На вказану ухвалу ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» подав апеляційну скаргу, в якій простить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову ухвалу про задоволення скарги.

Посилається на те, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

Постановляючи ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що до скарги не додані докази, які підтверджують, що звіт про оцінку майна від 14 липня 2017 року, на підставі якого державний виконавець визначив вартість майна, виконаний з порушеннями чинного законодавства, а визначена вартість не відповідає ринковій.

З такими висновками суду першої інстанції повністю не можна.

Так, статтею 57 Закону України «Про виконавче провадження» врегульовано порядок визначення вартості майна боржника.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12 липня 2001 року, N 2658-III оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

Частиною 6 статті 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначено, що Положення (національні стандарти) оцінки майна є обов'язковими до виконання суб'єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.

Згідно частин 1, 2 статті 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.

Національний стандарт № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року, № 1440 є обов'язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб'єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна. Поняття, що вживаються у цьому Стандарті, використовуються в інших національних стандартах.

Національний стандарт № 2 "Оцінка нерухомого майна", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року, № 1442, є обов'язковим для застосування під час проведення оцінки нерухомого майна (нерухомості) суб'єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна та проводять державну експертизу звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності у разі їх продажу.

Згідно пункту 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» у справах за скаргами стягувача чи боржника на дії державного виконавця, пов'язані з арештом і вилученням майна та визначенням вартості й оцінки цього майна, суд перевіряє відповідність цих дій положенням статей 57, 58 Закону про виконавче провадження. При цьому судам необхідно враховувати, що визначення вартості майна боржника проводиться самим державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості, крім випадків, коли застосовуються оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден. При складності визначення вартості майна (окремих предметів) чи наявності у боржника або стягувача заперечень проти передачі арештованого майна боржника для реалізації за ціною, визначеною державним виконавцем, до участі у виконавчому провадженні і проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден залучається суб'єкт оціночної діяльності - суб'єкт господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України від 12 липня 2001 року № 2658-III "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

При цьому суди мають враховувати, що суб'єкт оціночної діяльності є учасником виконавчого провадження, а не посадовою особою державної виконавчої служби і його звіт про оцінку майна є результатом практичної діяльності фахівця-оцінювача, а не актом державного органу. Тому вимоги заявника в частині оскарження оцінки майна, визначеної за результатами рецензування, підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства.

Такі вимоги сторони виконавчого провадження розглядаються не у позовному провадженні, а як оскарження рішення державного виконавця про оцінку майна в процесуальному порядку, передбаченому розділом VII ЦПК, оскільки є процесуальною дією державного виконавця незалежно від того, яка конкретно особа (сам державний виконавець, залучений ним суб'єкт оціночної діяльності чи особа, яка рецензувала звіт про оцінку майна) здійснювала відповідні дії, так як виконавчо-процесуальні відносини виникли між сторонами виконавчого провадження та державним виконавцем і між державним виконавцем та суб'єктом оціночної діяльності.

Статтею 383 ЦПК України встановлено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

У силу вимог частини 1 статті 384 ЦПК України скаргу може бути подано до суду безпосередньо або після оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби до начальника відповідного відділу державної виконавчої служби.

Як вбачається з матеріалів справи 3 жовтня 2014 року постановою начальника відділу державної виконавчої служби Кельменецького районного управління юстиції відкрито виконавче провадження про примусове виконання виконавчого листа №717/325/14-ц від 18 вересня 2014 року, виданого Кельменецьким районним судом Чернівецької області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості в сумі 688 408 гривень за кредитним договором та 3654 гривні судового збору (а.с.19).

Постановою заступника начальника Кельменецького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області від 19 серпня 2016 року призначено Павлишина Я.Д. експертом, суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа №717/325/14-ц від 18 вересня 2014 року, виданого Кельменецьким районним судом Чернівецької області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості в сумі 688 408 гривень за кредитним договором та 3654 гривні судового збору (а.с.22).

Згідно звіту про оцінку майна №58-nt-04-17 від 14 липня 2017 року, експертом Палишиним Я.Д., було проведено оцінку майна боржника ОСОБА_2, а саме нежитлової будівлі, яка розташована по АДРЕСА_1 та встановлено його ринкову вартість в сумі 7 571 299 гривень (а.с.8-14).

Колегія суддів вважає безпідставним висновок суду про те, що заявник не надав суду доказів того, що вартість оціненого майна становить 1747500 гривень, або іншу суму.

Порядок визначення вартості майна боржника визначений статтею 57 Закону України «Про виконавче провадження».

Боржник не наділений правом самостійно визначати вартість арештованого майна.

Розглядаючи скаргу на дії державного виконавця щодо оцінки арештованого майна суд повинен дати юридичну оцінку діям виконавця, оцінювача на предмет дотримання ними законодавства , яке регулює порядок оцінки вказаного майна.

Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що звіт про оцінку майна від 14 липня 2017 року, на підставі якого державний виконавець визначив вартість майна, відповідає вимогам законодавства, що регулюють вказані правовідносини.

Оцінка нерухомого майна має здійснюватись відповідно до Національного стандарту № 2 "Оцінка нерухомого майна" з урахуванням вимог Національного стандарту № 1, яким визначено загальні засади.

Так, згідно з приписами пункту 50 Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий етап, на якому здійснюється, зокрема, ознайомлення з об'єктом оцінки.

Відповідно до пункту 51 Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності: - укладення договору на проведення оцінки, - ознайомлення з об'єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки; - ідентифікація об'єкта оцінки та пов'язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів; - вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування; - узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів; - складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об'єкта оцінки на дату оцінки; - доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об'єкта оцінки на нову дату (у разі потреби).

Крім того, статтею 11 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" визначено, що замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб'єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення оцінки.

Отже, виходячи з наведених норм підготовці та проведенню незалежної експертизи майна передує, в будь-якому випадку, ознайомлення з об'єктом оцінки шляхом доступу до нього.

Зважаючи на характер об'єкта оцінки (молодіжно-розважальний комплекс), ознайомлення з таким майном не може відбуватися без обстеження приміщень на дату оцінки та відповідно потребує доступу до них, який має забезпечити боржник.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази проведення особистого огляду суб'єктом оціночної діяльності об'єкта, зокрема фотографії об'єкта оцінки. В звіті про оцінку майна від 14 липня 2017 року не зазначені результати особистого огляду оцінювачем об'єкта нерухомого майна.

Згідно пунктів 35, 36, 37 Національний стандарт № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" оцінка майна проводиться із застосуванням методичних підходів, методів оцінки, які є складовими частинами методичних підходів або є результатом комбінування кількох методичних підходів, а також оціночних процедур.

Оцінювач застосовує, як правило, кілька методичних підходів, що найбільш повно відповідають визначеним меті оцінки, виду вартості за наявності достовірних інформаційних джерел для її проведення.

Неможливість або недоцільність застосування певного методичного підходу, пов'язана з повною відсутністю чи недостовірністю необхідних для цього вихідних даних про об'єкт оцінки та іншої інформації, окремо обґрунтовується у звіті про оцінку майна. Національними стандартами можуть передбачатися також інші випадки обмежень щодо застосування певних методичних підходів для визначення ринкової вартості та неринкових видів вартості об'єктів оцінки.

Зі звіту про оцінку майна від 14 липня 2017 року вбачається, що експертом обрано лише порівняльний підхід для оцінки майна, а тому така оцінка може не достовірно відображати вартість нежитлового приміщення.

Експертом окремо не обґрунтовано у звіті про оцінку майна неможливість або недоцільність застосування витратного та дохідного методів.

У звіті про оцінку майна від 14 липня 2017 року зазначено, що він є дійсним лише за наявності підпису замовника на титульній стороні звіту.

З звіту про оцінку майна від 14 липня 2017 року вбачається, що на титульній сторінці він не підписаний замовником, а саме начальником Кельменецького районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області (а.с. 8).

Суд також не звернув увагу на ту обставину, що у розділі «використання звіту» зазначено про те, що звіт може бути використаний виключно з метою, яка в ньому вказана. Потім у звіті вказано, що він виконаний для цілей оподаткування відповідно до Податкового кодексу України.

Наведені обставини дають підстави зробити висновок про те, що оспорюваний звіт про оцінку майна був проведений з порушенням принципів, методичних підходів та оціночних процедур визначених вищевказаним законодавством.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції постановив ухвалу з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому її слід скасувати та постановити нову ухвалу про задоволення скарги.

У справі слід провести розподіл судових витрат

Згідно статті 388 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на відділ державної виконавчої служби, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

З платіжного доручення №630333 від 27 жовтня 2017 року ПАТ «Райффайзен банк Аваль» сплатив судовий збір за подання до суду апеляційної скарги на ухвали суду 1600 гривень (а.с.69).

Отже, з Кельменецького районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області на користь публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» слід стягнути 1600 гривень в рахунок відшкодування витрат понесених на оплату судового збору за подання до суду апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 312 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» задовольнити.

Ухвалу Кельменецького районного суду Чернівецької області від 17 жовтня 2017 року скасувати.

Визнати дії начальника Кельменецького районного відділу виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області Пуюла Василя Васильовича щодо визначення вартості нежитлового приміщення, що належить ОСОБА_2 та розташоване по АДРЕСА_1 неправомірними.

Зобов'язати Кельменецький районний відділ виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області провести нову оцінку вартості нежитлового приміщення, яке належить ОСОБА_2 та розташоване по АДРЕСА_1.

Стягнути з Кельменецького районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області на користь публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» 1600 (одну тисячу шістсот) гривень в рахунок відшкодування витрат понесених на оплату судового збору за подання до суду апеляційної скарги.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту її вступу в законну силу.

Головуючий О.О. Одинак

Судді: А.І. Владичан

М.І. Кулянда