Справа № 459/3430/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Рудаков Д.І.

Провадження № 22-ц/783/3443/17 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.

Категорія: 30

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючої судді - Копняк С.М.

суддів - Бойко С.М., Ніткевича А.В.,

секретаря - Фейір К.О.,

з участю представника позивача - ОСОБА_2, відповідача - ОСОБА_3, представника відповідача - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційними скаргами позивача ОСОБА_5 та відповідача ОСОБА_3 на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 27 березня 2017 року у справі за позовом справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, -

в с т а н о в и л а :

У грудні 2016 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з відповідача в його користь 131031, 93 грн. майнової шкоди та 350000 грн. моральної шкоди.

Вимоги обґрунтовані тим, що ухвалою від 28.10.2016 року по справі № 459/1687/13-к про обвинувачення ОСОБА_3, обвинуваченого звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.296 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності та кримінальне провадження відносно ОСОБА_3 за ч.2 ст.296 КК України закрито, поданий цивільний позов в межах даного кримінального провадження було залишено без розгляду. Він визнаний потерпілим по даній кримінальній справі. Згідно доданих до матеріалів кримінальної справи чеків він витратив на лікування 131 031, 93 грн., однак це тільки частина чеків, коштів на лікування було потрачено значно більше. Згідно висновку судово-медичної експертизи йому спричинені тяжкі тілесні ушкодження. Він поступив у лікарню у критичному стані, протягом тривалого терміну (21 день) він перебував у стані коми. Після стабілізації його було переведено в нейрохірургічне відділення, де він перебував на лікуванні 1 рік, йому проведено сім операцій та курс фізичної реабілітації та встановлено групу інвалідності. У зв'язку із неправомірними діями зі сторони відповідача він зазнав значної моральної шкоди, яка виразилася в емоційних, душевних стражданнях та хвилюваннях, на даний час позбавлений можливості реалізувати свої уподобання та бажання, як звичайна людина, яка вела досить енергійний спосіб життя. Через інвалідність не має можливості влаштуватись на роботу. Крім того, протиправні дії відповідача спричинили порушення його звичного життєвого укладу, у нього з'явилася необхідність відстоювати свої права у судовому порядку, витрачати на це багато свого часу. Відшкодування заподіяної моральної шкоди визначив у 350 тис. гривень. Ця сума обумовлена глибиною душевних страждань, значним погіршенням стану здоров'я та необхідністю захищати свої права у судовому порядку. Він був змушений прикладати додаткових зусиль для організації та налагодження звичайного режиму життя. Факт заподіяння моральної шкоди підтверджується довідками з лікарні.

Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 27 березня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди - задоволено частково.

Вирішено стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 моральну шкоду в сумі 50 000 (п'ятдесят тисяч) гривень. В решті позову відмовлено. Вирішено питання судових витрат.

Не погоджуючись із даним рішенням, позивач ОСОБА_5 та відповідач ОСОБА_3 оскаржив таке в апеляційному порядку, подавши апеляційні скарги.

Позивач ОСОБА_5 в обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим, таким, що ухвалене без повного та всебічного з»ясування всіх обставин справи та таким, що ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права.

Зазначає, що відповідач ОСОБА_3 18.09.2011 року, приблизно о 03.00 год., знаходячись біля нічного клубу «Сіті Клаб», що по вул.Б.Хмельницького 63/2 в м.Червонограді Львівської області, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння спровокував конфлікт з потерпілим ОСОБА_6, в ході якого наніс йому кілька ударів руками в різні частини тіла, висловлюючись при цьому нецензурними словами. Зазначені дії ОСОБА_3 тривали протягом кількох хвилин і не припинялись до моменту втручання у конфлікт позивача ОСОБА_5 та ОСОБА_7, які спільними зусиллями відтягнули його від потерпілого ОСОБА_6 та припинили хуліганські дії.

Ухвалою від 28.10.2016 року по справі № 459/1687/13-к про обвинувачення ОСОБА_3, обвинуваченого звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності та кримінальне провадження відносно ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 296 КК України закрито.

Через протиправні дії саме відповідача, який спровокував конфлікт, йому було заподіяно тілесні ушкодження, внаслідок яких він став інвалідом 1 групи і тому не має можливості влаштуватись на роботу. Крім того, протиправні дії відповідача спричинили порушення його звичного життєвого укладу, у нього з'явилася необхідність відстоювати свої права у судовому порядку, витрачати на це багато свого часу. Відшкодування заподіяної моральної шкоди визначив у 350 тис. гривень. Ця сума обумовлена глибиною душевних страждань, значним погіршенням стану здоров'я та необхідністю захищати свої права у судовому порядку. Він був змушений прикладати додаткових зусиль для організації та налагодження звичайного режиму життя. Факт заподіяння моральної шкоди підтверджується довідками з лікарні. Однак, суд першої інстанції не взяв до уваги доказів, поданих позивачем на підтвердження як майнової так і моральної шкоди. Звертає увагу на те, що відповідач на момент звернення до суду з даним позовом не сплатив жодної копійки в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої його неправомірними, суспільно - небезпечними діяннями здоров»ю позивача, не надав останньому допомоги як на місці скоєння кримінального правопорушення та і в подальшому не цікавився станом здоров»я потерпілого, не приймав участі у його видужуванні.

Просить рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 27 березня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

В свою чергу відповідач ОСОБА_3 в обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим, таким, що ухвалене без повного та всебічного з»ясування всіх обставин справи та таким, що ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права.

Зазначає, що не погоджується з рішенням суду першої інстанції, оскільки, на його думку, він може нести відповідальність лише за спричинення хуліганських дій у яких він обвинувачувався. Жодних тілесних ушкоджень відповідач позивачу ОСОБА_5 не заподіював, оскільки мав конфлікт із іншими потерпілими. Позивач ОСОБА_5 позовні вимоги мотивував лише тим, що йому спричинено шкоду, внаслідок спричинення йому тяжкого тілесного ушкодження. А відтак, рішення суду у відповідності до ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню.

Просить рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 27 березня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників судового процесу, які з»явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги відповідача ОСОБА_3 та часткове задоволення апеляційної скарги позивача ОСОБА_5. До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з наступного.

За приписами ч. 1 ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Пленум Верховного Суд України у п.11 Постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року №11 роз»яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів.

Згідно ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Суд першої інстанції зазначених вимог закону дотримався лише частково.

За приписами ст. ст. 3,4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених прав, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає порушені права цих осіб у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до положень ст. ст. 11,15 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Права та обов»язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

На підставі ст. ст. 10, 60, 61 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Обставини визнані сторонами, не підлягають доказуванню. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно положень ст. ст. 57, 64 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які що мають значення для вирішення справи. Письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи. Письмові докази, як правило, подаються в оригіналі.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.

Встановлено, що ухвалою Червоноградського міського суду Львівської області від 28.10.2016 року, яка набрала законної сили, відповідача ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності, кримінальне провадження відносно ОСОБА_3 за ч.2 ст.296 КК України закрито, поданий цивільний позов в межах даного кримінального провадження було залишено без розгляду.

Даною постановою встановлено, що ОСОБА_3 18 вересня 2011 року, приблизно о 03.00год., знаходячись біля нічного клубу «Сіті Клаб», що по вул. Б.Хмельницького 63/2 в м. Червонограді Львівської області, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, спровокував конфлікт з потерпілим ОСОБА_6, в ході якого з особливою зухвалістю наніс йому кілька ударів руками в різні частини тіла, висловлюючись при цьому нецензурними словами. Зазначені дії ОСОБА_3 тривали протягом кількох хвилин і не припинялись до моменту втручання у конфлікт ОСОБА_5 та ОСОБА_7, які спільними зусиллями відтягнули його від потерпілого ОСОБА_6 та припинили хуліганські дії. З метою уникнення подальшого розвитку конфлікту потерпілий ОСОБА_6 разом зі своїми товаришами пішли на розташовану неподалік територію АЗС «ВОГ», що по вул.Сокальській в м.Червонограді Львівської області, куди пізніше прибув і обвинувачений. Останній, продовжуючи свої дії, став вигукувати в сторону потерпілих нецензурну лайку, чим принижував їх людську гідність. Після цього ОСОБА_6 з ОСОБА_5 на таксі поїхали у офісне приміщення приватного підприємця ОСОБА_8, що по АДРЕСА_1 для продовження святкування дня народження спільної знайомої ОСОБА_9, розпочате у клубі «Сіті Клаб». ОСОБА_3, бажаючи встановити місцезнаходження потерпілого, зателефонував ОСОБА_6 та ОСОБА_5, та через останнього встановив їх місцезнаходження. Не маючи наміру припиняти свою протиправну поведінку, ОСОБА_3, з метою продовження вчинення хуліганських дій, вступив у злочинну змову з особою (матеріали справи щодо якої виділено в окреме провадження), та двома невстановленими слідством особами. Після цього, приблизно о 04.00 год. 18.09.2011 року обвинувачений ОСОБА_3 разом і з зазначеними особами, на автомобілі, прибули у двір будинку АДРЕСА_1. Маючи чисельну та фізичну перевагу, обвинувачений разом із особою (матеріали справи щодо якої виділено в окреме провадження), підійшли до ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які там знаходились, та ОСОБА_3, розпочав з ними словесну перепалку, виражався нецензурними словами в адресу ОСОБА_6 і грубо порушуючи громадський порядок з особливою зухвалістю, несподівано наніс удар кулаком в обличчя останньому, від чого той похитнувся, втративши координацію рухів. В цей час інші не встановлені слідством особи, які прибули разом з ОСОБА_3, діючи з єдиним спільним умислом на вчинення хуліганських дій, нанесли кілька ударів кулаками в частини тіла ОСОБА_6, тим самим спричинивши йому фізичний біль. Потерпілий ОСОБА_5 заступився за ОСОБА_6, однак ОСОБА_3, продовжуючи хуліганські дії, діючи за попередньою змовою в групі осіб з особою (матеріали справи щодо якої виділено в окреме провадження), наніс удар в обличчя ОСОБА_5 Після цього особа (матеріали справи щодо якої виділено в окреме провадження) нанесла ОСОБА_5 удар в область голови, внаслідок якого той впав на землю та отримав тяжкі тілесні ушкодження.

Обставини щодо учинення цих дій ОСОБА_3 не підлягають доказуванню відповідно до статті 61 ЦПК України.

Згідно копії посвідчення серії НОМЕР_1, ОСОБА_5 інвалід першої групи «Б».

Згідно із ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1 ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що позовна вимога про стягнення з відповідача майнової шкоди не підлягає задоволенню, оскільки тяжкі тілесні ушкодження, внаслідок яких позивач перебував на лікуванні та поніс таку шкоду, були спричинені внаслідок удару в область голови ОСОБА_5 особою (матеріали справи щодо якої виділено у окреме провадження).

В свою чергу задовольняючи частково позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з наступного.

Так, відповідно до приписів п. п. 1, 2, 3 ч. 2, ч. 3 статті 23 ЦК України, моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях. яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої. членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Частиною 1 статті 1167 ЦК установлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Виходячи вищенаведених обставин справи та норм права, суд першої інстанції прийшов до висновку про доведеність факту спричинення відповідачем позивачеві моральної шкоди, оскільки відповідач був ініціатором конфлікту, наслідком якого було спричинення позивачу тяжких тілесних ушкоджень, а отже, про право позивача на її відшкодування.

Факт спричинення позивачеві моральної шкоди підтверджується також наявними у матеріалах кримінальної справи 459/1687/13-к копіями медичних документів.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди встановлено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, тощо) та з урахуванням інших обставин.

Проте, вирішуючи питання про розмір компенсації моральної шкоди, суд першої інстанції не повно дослідив та оцінив обставини справи, подані сторонами докази, а саме, не врахував характер отриманого позивачем ушкодження здоров'я внаслідок вчинення злочину стосовно нього, оскільки останній через протиправні дії, в тому числі і відповідача ОСОБА_3, який був ініціатором конфлікту і тривалий час не припиняв такого, а навпаки проджовжував його і залучав до такого інших осіб, став інвалідом 1 групи, те, що позивач має серйозні порушення здоров»я зі стійким розладом функцій організму, обумовленим наслідками травми, які призводять до обмеження життєдіяльності ( позивач ОСОБА_5 на даний час є інвалідом ІІ групи), необхідність постійного лікування, пов'язані з каліцтвом фізичні і моральні страждання, глибину, інтенсивність та довготривалість фізичних і психічних страждань, і наслідків, що наступили на даний час - позивач ОСОБА_5 не може працевлаштуватись, у його житті відбулись істотні вимушені негативні зміни, а саме, втрата життєвих зв'язків, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Тому колегія суддів не погоджується з визначеним судом розміром грошової компенсації за заподіяну позивачу моральну шкоду в сумі 50 000 грн. 00 коп. та приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги позивача ОСОБА_5 На думку колегії суддів вище перелічені обставини судом першої інстанції були враховані недостатньо, розмір моральної шкоди в сумі 50000 грн. 00 коп. визначний з порушенням вимог розумності і справедливості, є неспівмірним із завданими позивачу моральними стражданнями, а відтак із врахуванням вищевказаного такий слід змінити, збільшивши розмір стягуваної з відповідача моральної шкоди до 150 000 грн. 00 коп.

В той же час колегія суддів приходить до висновку про безпідставність апеляційної скарги відповідача ОСОБА_3.

За наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, апеляційний суд, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 307 ЦПК України, має право змінити рішення.

Стаття 309 ЦПК України передбачає, що підставами для зміни рішення є, серед іншого, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення у справі, допустив невідповідність висновків обставинам справи, що, у свою чергу, призвело до стягнення на користь позивача суми морального відшкодування з порушенням принципу співмірності у зменшеному розмірі. Тому, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу позивача ОСОБА_5 слід задовольнити частково, рішення суду у частині часткового задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди необхідно змінити, збільшивши розмір стягуваної з відповідача на користь позивача моральної шкоди до 150 000 грн. 00 коп.

В решті оскаржуване рішення суду слід залишити без змін.

Розподіл судових витрат судом першої інстанції проведено відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України

Відповідно до ч.2 ст.314 ЦПК України апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового або зміни рішення.

Керуючись ст. ст. 209 ч.3, 303, 304, п. п. 1, 3 ч.1 ст.307, п.3 ч.1 ст.309, ст. ст.316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 - відхилити.

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_5 - задовольнити частково.

Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 27 березня 2017 року змінити в частині розміру стягуваної моральної шкоди.

Абзац другий резолютивної частини рішення викласти в наступній редакції: «Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 моральну шкоду в сумі 150 000 грн. 00 коп. ( сто п»ятдесят тисяч грн. 00 коп.)

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дня набрання рішенням апеляційного суду законної сили.

Головуюча Копняк С.М.

Судді: Бойко С.М.

Ніткевич А.В.