Єдиний унікальний номер 237/1525/17 Номер провадження 22-ц/775/1682/2017

Головуючий в I інстанції Медведський М.Д. Єдиний унікальний номер 237/1525/17

суддя доповідач Новосьолова Г.Г. Номер провадження 22-ц/775/1682/2017

Категорія 24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2017 року м. Бахмут

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого: судді Новосьолової Г.Г.,

суддів: Груіцької Л.О., Новосядлої В.М.

за участю секретарів Ротар Я.Б., Глушко С.Г., Марченко Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Мар'їнський районний суд Донецької області від 08 серпня 2017 року по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Східенерго» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за спожиті житлово-комунальні послуги,

В С Т А Н О В И В :

20 квітня 2017 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті житлово - комунальні послуги з тепло та водопостачання за період з листопада 2011 року по серпень 2016 року на загальну суму 33 749, 30 гривень.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 27 січня 2017 року ухвалою Мар'їнського районного суду Донецької області скасовано судовий наказ від 13 грудня 2016 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за надані житлово - комунальні послуги у сумі 33 749,30 гривень, суми нарахованих штрафних санкцій 782,74 гривні та судових витрат по сплаті судового збору у сумі 689 гривень. Відповідач є власником квартири та споживачем комунальних послуг, які надаються позивачем до квартири відповідача за адресою: АДРЕСА_1 в якій вона зареєстрована та проживає. Оплату за спожиті комунальні послуги відповідач вносила частково в зв'язку з чим утворилась заборгованість у сумі 33 749,30 гривень, яка складається із заборгованості за централізоване опалення у сумі 18 451,54 гривня, постачання гарячої води в сумі 11 249,22 гривень, постачання холодної води в сумі 4 048,54 гривень. У зв'язку з невиконанням відповідачем ОСОБА_3 своїх обов'язків щодо сплати комунальних платежів, позивач просив стягнути з неї заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги та за прострочення грошового зобов'язання 3% річних у сумі 782,74 гривні, компенсувати судові витрати у сумі 1 600 гривень.

08 серпня 2017 року рішенням Мар'їнського районного суду Донецької області позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Східенерго» в інтересах Відокремленого підрозділу «Курахівська теплова електрична станція» ТОВ «»ДТЕК Східенерго» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за спожиті житлово-комунальні послуги задоволені у повному обсязі.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Відокремленого підрозділу «Курахівська теплова електрична станція» ТОВ «ДТЕК Східенерго» заборгованість за централізоване опалення в розмірі 18 451, 51 гривня, заборгованість за централізоване постачання гарячої води в розмірі 11 249,22 гривень, заборгованість за централізоване постачання холодної води в розмірі 4 048, 54 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Відокремленого підрозділу «Курахівська теплова електрична станція» ТОВ «ДТЕК Східенерго» суму штрафних санкцій 3 % річних в розмірі 782,74 гривні.

Вирішено питання про судові витрати.

Не погодившись з рішенням суду відповідачка ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог, мотивуючи порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не застосував строк позовної давності, позивачем ніяких погоджень з відповідачем стосовно змін умов договору про надання послуг населенню з водопостачання №4713 від 28 листопада 2002 року щодо тарифів не проводились, нові договори з апелянтом не укладались.

У судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача ОСОБА_5 просила апеляційну скаргу відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідачка ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_6 просили апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати.

Вислухавши суддю - доповідача, представника позивача ОСОБА_5, відповідача ОСОБА_4 та її представника ОСОБА_6, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п.2 постанови « Про судове рішення у цивільній справі» № 14 від 18 грудня 2009 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст.2 ЦПК , вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст.8 ЦПК , а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Обґрунтованим вважається рішення, ухвалене на основі повно всебічно з'ясованих обставинах, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень,підтверджених доказами, які були досліджені у судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також, якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачка ОСОБА_4 користувалась комунальними послугами з тепло та водопостачання, які надавались позивачем до квартири відповідача АДРЕСА_1

25 січня 2017 року ухвалою Мар'їнського районного суду Донецької області скасовано судовий наказ від 13 грудня 2016 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за надані житлово - комунальні послуги у сумі 33 749,30 гривень, суми нарахованих штрафних санкцій 782,74 гривні та судових витрат по сплаті судового збору у сумі 689 гривень (а.с.6).

Відповідач у період з грудня 2011 року по січень 2013 року оплачувала частково послуги надані позивачем. Крім того, у період з січня 2016 року по серпень 2016 року отримувала субсидію, тому загальна сума заборгованість складає 33749,30 гривень, яка складається із заборгованості за централізоване опалення у сумі 18 451,54 гривня, постачання гарячої води в сумі 11 249,22 гривень, постачання холодної води в сумі 4 048,54 гривень, що підтверджується випискою з особового рахунку. Крім того, позивач в порядку ст.625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов'язання нарахував за період з 01 листопада 2011 року по 14 квітня 2014 року 3% річних у сумі 782,74 гривні (а.с.8-10, 21-28).

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, виходив з того, що відповідач ОСОБА_4 користувались комунальними послугами з тепло та водопостачання, але оплату здійснювали не в повному розмірі, тому на користь позивачів підлягає стягненню сума заборгованості та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Суд правильно визначив правовідносини, які виниклі між сторонами, але повністю погодитися з висновком суду першої інстанції не можливо.

Відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги», комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Як вбачається зі змісту ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються, зокрема, на комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», визначені обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг.

Відповідно до п.5 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» передбачено обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної води та гарячої води і водовідведення, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила), регулюють відносини між суб'єктами господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (далі - виконавець), і фізичною особою та юридичною особою (далі - споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

У зазначених Правилах визначено, що централізоване опалення - це послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщення квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання; централізоване постачання холодної та гарячої води - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у холодній та гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем холодного та гарячого водопостачання.

У п.3 Правил, послуги надаються споживачам безперебійно, виключно за винятком часу перерв, визначених відповідно до частини третьої статті 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Пунктом 8 Правил, визначено, що послуги надаються споживачі згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Пунктами 20-21 Правил, визначено, що плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.

У разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання: з централізованого постачання холодної та гарячої води і водовідведення - з розрахунку на одну особу та на ведення особистого підсобного господарства; з централізованого опалення - з розрахунку за 1 кв. метр (куб. метр) опалюваної площі (об'єму) квартири (будинку садибного типу) та додатково за перевищення розрахункової потужності приладів опалення (радіаторів) згідно із законодавством.

В частині 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» зазначено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона / виконавець/ зобов'язується за завданням другої сторони / замовника/ надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з п.7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 24 січня 2006 року №45, власник та наймач / орендар/ квартири зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Статтею 162 ЖК визначено, що плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Частиною 3 статті 10 ЦК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до положень ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст.61 ЦПК України. Докази надаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд першої інстанції при визначенні розміру заборгованості за надані послуги з централізованого теплопостачання, гарячої та холодної води виходив з наданих позивачем розрахунку заборгованості проведених у відповідності до діючого законодавства, враховуючи усі проведені відповідачем сплати послуг, у тому числі і при отриманні субсидії.

Але, стягуючи заборгованість за житлово - комунальні послуги за період з листопада 2011 року по серпень 2016 року на загальну суму 33 749,30 гривень, яка складається з заборгованості за централізоване опалення у сумі 18 451,54 гривня, постачання гарячої води в сумі 11 249,22 гривень, постачання холодної води в сумі 4 048,54 гривень, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що станом на 01 грудня 2011 року вже існувала заборгованість у сумі 5 251,62 гривня, яка увійшла в загальну суму заборгованості.

Заборгованість у сумі 5 251,62 гривня виникла за відповідачем ОСОБА_1 у період з 01 листопада 2010 року по жовтень 2011 року включно, що підтверджується роз шифровкою нарахувань за особистим розрахунком та знаходиться поза межами позовних вимог (а.с.109).

Оскільки відповідачем ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не надано належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 58, 59 ЦПК України про іншій розмір заборгованості, або її відсутності, колегія апеляційного суду вважає, про часткове задоволення позовних вимог заявлених у позові за період з листопада 2011 року по серпень 2016 року, без врахування заборгованості, яка існувала на 01 грудня 2011 року у сумі 5 251,62 гривня.

Отже, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за житлово - комунальні послуги на загальну суму 28 497,68 гривень, з яких:

- заборгованість за централізоване опалення в сумі 15 382,21 гривні (18451,54 (заборгованість за період з листопада 2011 року по серпень 2016 року) - 3069,33 (заборгованість на 01 листопада 2011 року)= 15382,21 грн.);

- заборгованість за централізоване постачання гарячої води в сумі 9 684,14 гривень (11249,22 (заборгованість за період з листопада 2011 року по серпень 2016 року) - 1565,08 (заборгованість на 01 листопада 2011 року)= 9684,14 грн.);

- заборгованість за централізоване постачання холодної води у сумі 3 431, 33 гривня (4048,54 (заборгованість за період з листопада 2011 року по серпень 2016 року) - 617,21 (заборгованість на 01 листопада 2011 року)= 3431,33 грн.).

Також, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов'язань на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.

Закріплена в пункті 10 частини третьої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у частині другій статті 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.

У разі існування прострочення виконання грошового зобов'язання зі сплати отриманих житлово-комунальних послуг на боржника покладається відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України.

Позивач звертаючись до суду просив стягнути з відповідача 3% річних від простроченої суми за період з 01 листопада 2011 року по 14 квітня 2014 року, тому дані позовні вимоги підлягають частковому задоволенню і з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню 567,78 гривень, а саме:

18 754,93 гривень (за період з 01 листопада 2011 року по 14 квітня 2014 року)- 4 883,37 гривні (сума, яка сплачена відповідачем в цей період) = 13 871,56 гривня.

13 871,56 гривня х 3 (відсотки): 100 : 365х 498 (дні за період з 01 листопада 2011 року по 14 квітня 2014 року)= 567,78 гривень.

Разом з тим, вирішуючи питання про стягнення на користь позивача заборгованості за житлово - комунальні послуги, суд першої інстанції помилково стягнув на користь відокремленого підрозділу «Курахівська теплова електрична станція» ТОВ «ДТЕК Східенерго».

Згідно положень частин 1-3 статті 95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.

Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи.

Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Відповідно до частини 1 статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, «Курахівська теплова електрична станція» ТОВ «ДТЕК Східенерго» є відокремленим підрозділом ТОВ «ДТЕК Східенерго» (а.с. 124-130).

Виходячи з наведеного, суд першої інстанції помилково стягнув заборгованість за житлово - комунальні послуги на користь відокремленого підрозділу «Курахівська теплова електрична станція» ТОВ «ДТЕК Східенерго», який не є юридичною особою, не має правосуб'єктності та виступає лише як відокремлена частина юридичної особи, що його створила.

За таких обставин рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованість за житлово - комунальні послуги на користь структурного підрозділу підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову і стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Східенерго» зазначеної заборгованості.

Згідно із положеннями ст. 88 ЦПК України та роз'ясненнями, викладеними у п. 35 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" зі змінами та доповненнями, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має керуватися тим, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Позивач просив стягнути на свою користь заборгованість за житлово - комунальні послуги у сумі 34 532,04 гривні.

Позовні вимоги задоволені у розмірі 29 065, 46 гривень (28497,68 грн. загальна заборгованість + 567,78 грн. 3% річних = 29065,46 грн.), що складає 84 % (29065,46 х 100): 34532,04 = 84%).

При зверненні до суду з позовною заявою позивачем було сплачено судовий збір у сумі 911 гривень, тому з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Східенерго» підлягає стягненню витрати по сплаті судового збору у сумі 765,24 гривень (911грн. х 84% :100%=765,24 грн).

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідачка ОСОБА_4 звертаючись з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції сплатила судовий збір у сумі 740,96 гривень.

Відповідно до ч.5 ст. 88 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат, тому з позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Східенерго» на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути понесені витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги 622,41 гривень.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд припустився порушення норм матеріального права, а саме - не застосував норми ч.ч.3,4 ст.267 ЦК України є неспроможними з огляду на наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За частинами ч.1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що відповідач ОСОБА_4 визнавала свої зобов'язання щодо оплати комунальних послуг та частково проводила погашення заборгованості. ( а.с.8, а.с. 77).

З даного розрахунку та з листа УПСЗН вбачається, що відповідачка отримувала субсидії на відшкодування витрат на оплату житлово - комунальних послуг управління соціального захисту населення Мар'їнської райдержадміністрації (а.с.108).

Вбачається, що дії по погашенню заборгованості відповідачі вчиняли в межах строку позовної давності, що свідчить про переривання перебігу позовної давності.

Таким чином, довід апеляційної скарги про те, що до стягнення належить сума в межах трирічного строку, суперечить фактичним обставинам справи, підстав для застосування позовної давності не вбачається.

Довід апеляційної скарги, про те, що позивачем ніяких погоджень з відповідачем стосовно змін умов договору про надання послуг населенню з водопостачання №4713 від 28 листопада 2002 року щодо тарифів не проводились, нові договори з відповідачем не укладались, є неспроможними.

Отже, споживачі зобов'язані оплатити надані їм послуги, якщо вони фактично користуються ними. Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг з позивачем сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг, оскільки згідно зі статтею 11 ЦК України та пункту 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживачі зобов'язані оплатити послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Необхідність укладення договору про надання житлово-комунальних послуг передбачена законом і його укладення визначено як обов'язок, а не право сторін, відповідно до ч. 3 ст. ст. 627, 630 ЦК України, ст. ст. 19, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Разом із тим за змістом наведених вище норм закону споживач зобов'язаний оплатити житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користувався ними; відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 10 жовтня 2012 року у справі № 6-110цс12.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення.

Керуючись ст. ст.309, 316 ЦПК України, апеляційний суд,

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Мар'їнський районний суд Донецької області від 08 серпня 2017 року скасувати.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Східенерго» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за спожиті житлово-комунальні послуги - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Східенерго» за період з листопада 2011 року по серпень 2016 року заборгованість за централізоване опалення в сумі 15 382 (п'ятнадцять тисяч триста вісімдесят дві гривні) гривні 21 копійку, заборгованість за централізоване постачання гарячої води в сумі 9 684 (дев'ять тисяч шістсот вісімдесят чотири) гривні 14 копійок, заборгованість за централізоване постачання холодної води у сумі 3 431 (три тисячі чотириста тридцять одна) гривня 33 копійки, а всього 28 497 (двадцять вісім тисяч чотириста дев'яносто сім) гривень 68 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Східенерго» за період з 01 листопада 2011 року по 14 квітня 2014 року суму штрафних санкцій 3 % річних у сумі 567 (п'ятсот шістдесят сім) гривень 78 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Східенерго» витрати по сплаті судового збору в розмірі 765,24 гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Східенерго» на користь ОСОБА_1 понесені витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги 622,41 гривні.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено до касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий Судді