ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 травня 2007 р. | № 1/467-12/192 |
Вищий господарський суду України в складі колегії
суддів: | К.В.Грейц –головуючого, С.В.Бакуліної, О.В.Муравйова, |
розглянувши касаційну скаргу | ВАТ “Західенерго” |
на постанову | від 30.01.2007 |
Львівського апеляційного господарського суду |
у справі господарського суду Львівської області № 1/467-12/192 |
за позовом | ВАТ “Західенерго” |
до | Державного комітету України з державного матеріального резерву |
про | зобов’язання повернути матеріальні цінності, стягнення плати за позичання в сумі 13623254,55 грн. та санкцій в сумі 48054458,53 грн. |
за участю представників: - позивача | Бреги Т.М. |
- відповідача | Чорнія О.Б. |
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду Львівської області від 30.10.2006 у справі № 1/467-12/192 (суддя О.Запотічняк) провадження у справі за позовом Державного комітету України з державного матеріального резерву до ВАТ “Західенерго” про спонукання повернути матеріальні цінності, отримані за договором № юр-7/961-99 від 24.12.1999, стягнення плати за позичання на суму 13623254,55 грн. та штрафних санкцій на суму 48054458,53 грн. закрито на підставі норми пп. 4 п. 1 ст.157 КАС України, відповідно до якої суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанови і ухвали суду з того самого спору і між тими самими сторонами.
Ухвалу мотивовано тим, що рішенням від 12.12.2003 господарського суду м. Києва щодо одного з відповідачів - ВАТ “Західенерго” припинено провадження у справі № 4/9, позивачем у якій є Держкомрезерв України, а предметом спору є стягнення за договором № юр-7/961-99 від 24.12.1999.
Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду (у складі головуючого судді Д.Новосада, суддів М.Краєвської, А.Орищина), здійснюючи апеляційну перевірку в зв’язку зі скаргою Державного комітету України з державного матеріального резерву, постановою від 30.01.2007 ухвалу у справі скасувала, справу направила на розгляд до господарського суду Львівської області.
Постанова мотивована тим, що висновок суду першої інстанції про необхідність розгляду спору в порядку адміністративного судочинства є помилковим, оскільки Держкомрезерв України не має ознак суб’єкта владних повноважень та не здійснює щодо ВАТ “Західенерго” у спірних правовідносинах владних управлінських функцій, крім того, у справі господарського суду міста Києва № 4/9, на рішення в якій посилається господарський суд Львівської області в ухвалі від 30.10.2006 як на підставу для закриття провадження у справі № 1/467-12/192, відповідач є лише одним з семи відповідачів, а предмет спору - повернення самовільно відчужених матеріальних цінностей та стягнення штрафних санкцій в сумі 719466000 грн. –не є тотожнім предмету спору у даній справі.
ВАТ “Західенерго”, не погоджуючись з даною постановою, в поданій касаційній скарзі просить її скасувати, ухвалу господарського суду Львівської області від 30.10.2006 у справі залишити без змін.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що, за його переконанням, суд апеляційної інстанції під час розгляду справи припустився неправильного застосування норм процесуального права, вважає, що для вирішення спірних правовідносин мають бути застосовані положення КАС України, а провадження у справі має бути закрито.
Склад колегії суддів, якою згідно ухвали від 27.04.2007 прийнята до провадження касаційна скарга у справі, змінено розпорядженням виконуючого обов’язки Голови судової палати Вищого господарського суду України від 17.05.2007 № 02-12.2/94.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги Державного комітету України з державного матеріального резерву до ВАТ „Західенерго” про зобов’язання повернути природний газ, отриманий за договором № юр-7/961-99 від 24.12.1999 в порядку тимчасового позичання, стягнення плати за позичання на суму 13623254,55 грн. та штрафних санкцій на суму 48054458,53 грн. обґрунтувалися умовами зазначеного договору, нормами ст. ст. 2, 12, 14 Закону України “Про державний матеріальний резерв”, нормами Цивільного кодексу та ст. ст. 1, 2, 12, 15 ГПК України. Керуючись нормами ст. ст. 64, 65 ГПК України господарський суд Львівської області ухвалою від 30.05.2005 порушив провадження у справі, однак, ухвалою від 27.10.2005 вирішення спору в порядку позовного провадження, передбаченого ГПК України, закрив і перейшов до вирішення спору за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Подальше провадження у справі та його закриття здійснено судом першої інстанції на підставі норм КАС України.
Колегія суддів погоджується з висновком Львівського апеляційного господарського суду про неправомірність висновку господарського суду першої інстанції, викладеного в ухвалі від 27.10.2005 про необхідність закриття вирішення спору в порядку позовного провадження, передбаченого ГПК України, та переходу до вирішення спору за правилами, передбаченими Кодексом адміністративного судочинства України, виходячи з наступного.
Відповідно ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності (далі –підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право звертатися державні та інші органи, громадяни, що не є суб’єктами підприємницької діяльності.
Статтею 12 Господарського процесуального кодексу України визначена підвідомчість справ, зокрема, справ у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, господарським судам.
Виходячи з положень пунктів 1, 7, 9 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є суб’єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Отже, у контексті зазначених норм Кодексу, справою адміністративної юрисдикції, яку може бути передано на вирішення адміністративного суду, є спір, що виник між суб'єктами суспільних відносин стосовно їх прав і обов'язків у правовідносинах, в яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений здійснювати управлінські чи контрольні функції щодо іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти, відповідно, зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень.
Аналіз суб’єктного складу та характеру правовідносин свідчить, що дана справа не є справою адміністративної юрисдикції, а Державний комітет України з державного матеріального резерву не є суб’єктом владних повноважень в розумінні пункту 7 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України.
Крім того, законним та обґрунтованим слід визнати висновок суду апеляційної інстанції про незаконність розгляду спору в порядку адміністративного судочинства, оскільки позивачем пред'явлено позов щодо правовідносин, врегульованих господарським договором № юр-7/961-99 від 24.12.1999 про відпуск підприємству із державного резерву природного газу в порядку тимчасового позичання та розрахунки за нього, в яких він виступає в якості самостійного суб'єкта господарювання, тобто, не пов'язаних із здійснення ним функцій суб'єкта владних повноважень, що згідно ст. 17 КАС України є обов'язковою умовою для розгляду спору за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що спір підлягає вирішенню за правилами Господарського процесуального кодексу України, в зв’язку з чим ухвала суду Львівської області від 30.10.2006, прийнята з порушенням норм процесуального права щодо юрисдикції справ, підлягала безумовному скасуванню на підставі ст. 104 ГПК України.
Наведене свідчить про те, що під час ухвалення постанови у справі суд апеляційної інстанції не припустився порушення або неправильного застосування норм чинного процесуального законодавства, а, отже, підстави для її скасування або зміни відсутні.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.01.2007 у справі господарського суду Львівської області № 1/467-12/192 залишити без змін.
Касаційну скаргу ВАТ “Західенерго” залишити без задоволення.
Головуючий К.Грейц
Судді С.Бакуліна
О.Муравйов