ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2017 рокуЛьвів№ 876/9991/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів :

головуючого судді:                                        Запотічного І.І.,

суддів:                                                            Довгої О.І., Сапіги В.П.,

при секретарі судового засідання:                    Бедрій Х.П.,

з участю позивача:                                        ОСОБА_1,

представника позивача:                              ОСОБА_2,

представника відповідача:                              ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2017 року у справі № 819/1181/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

В липні 2017р. ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області про скасування податкових повідомлень-рішень №0025581700, №0025611702 від 13.06.2017р.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2017 року позов задоволено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, Тернопільська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Тернопільській області подала апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову про відмову в позові.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті згідно норм чинного законодавства, відтак підстав для їх скасування немає.

Представник апелянта в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову якою в задоволенні позову відмовити з підстав викладених в апеляційній скарзі.

Позивач та її представник в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги заперечили, просили постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу та заперечення на неї, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі договору про відступлення прав вимоги №2 від 18.09.2012 між ПАТ “Фольксбанк” та TOB “АУЗ Факторинг” право вимоги заборгованості ОСОБА_1 по кредитному договору №KF51916 від 01.09.2008 та №KF51494 від 14.08.2008 відступлене TOB “АУЗ Факторинг”.

В подальшому 12.12.2012р. між ОСОБА_1 та ТОВ “АУЗ Факторинг” укладено два договори про погашення заборгованості. Згідно п.2.2 договорів кредитор бере на себе зобов'язання звільнити ОСОБА_1 від обов'язку погашення залишку заборгованості по кредитному договору №КІ-51916 від 01.09.2008р. та по кредитному договору №КР51-494 від 14.08.2008р.

28.04.2014р. TOB “АУЗ Факторинг” змінило назву на TOB “Кредекс”.

Як вбачається з матеріалів справи Тернопільською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Тернопільській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2012р. по 08.12.2015р., за результатами якої складено акт перевірки від 09.02.2016 №503/19-18-17-02-23/НОМЕР_1 (аркуш справи 56-65) і встановлено наступні порушення: пп.16.1.3 п.16.1 ст. 16, пп.49.18.5 п.49.18 ст.49, пп “в” п.176.1 ст.176, п.179.1 ст.179 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ, не подання податкової декларації про майновий стан і доходи одержані у 2012 році до Тернопільської ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області; п.57.1 ст.57, абз. “д” пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України, не перерахування до бюджету до 20.02.2013р. податку на доходи фізичних осіб за отримані доходи у 2012 році в сумі – 125261,82 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.06.2016р. №0025581700, яким ОСОБА_1 визначено суму грошового зобов'язання у розмірі 156577,36 грн., у тому числі: за основним платежем – 125261,89 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями – 31315,47 грн. та податкове повідомлення рішення від 13.06.2016р. №0025611702, яким ОСОБА_1 визначено суму грошового зобов’язання у розмірі 170,00 грн штрафних (фінансових) санкцій.

Проведення даної перевірки позивача зумовлено відомостями із ЦБДФО, даними Тернопільської ОДПІ по формі 1-ДФ, отриманої відповіді від ТОВ “Кредекс”, а також не подання гр. ОСОБА_1 податкової декларації про майновий стан і доходи за 2012 рік.

Відповідач вважає, що анулювання кредитної заборгованості ОСОБА_1 у розмірі 738097,00 грн. ТОВ “АУЗ Факторинг” відбулося шляхом укладання відповідних договорів (Договір про погашення заборгованості від 12.12.2012р. до кредитного договору №КF51916 від 01.09.2008р. та від 21.12.2012р. до кредитного договору №КF 51494 від 14.08.2008р.), відтак податковий орган прийшов до висновку, що ТОВ “АУЗ Факторинг” правильно відобразив суму боргу 738097,00 грн, прощеного гр. ОСОБА_1 в податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку (Форма №1-ДФ) за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було відшкодовано з ознакою доходу “ 126” - додаткове благо.

Задовольняючи позов суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачу протиправно нараховано грошові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб.

Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції погоджується з огляду на наступне.

Пунктом 163.1 ст.163 ПК України передбачено, що об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду (п. 164.1 ст.164 ПК України).

Відповідно до підпунку 14.1.56 пункту 14.1 статті 14 ПК України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Підпунктом 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 ПК України передбачено, що додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Колегія суддів зазначає, що додаткові блага у розумінні податкового законодавства відносяться до доходів загалом, зокрема, ними є матеріальні та нематеріальні цінності, кошти та інші активи, які безпосередньо отримані платником податку та які збільшують загальний майновий стан цього платника і забезпечують приріст його активів у тій чи іншій формі.

Згідно з абз. "д" п.п. 164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що обов'язок щодо самостійної сплати податку з доходу у вигляді суми боргу, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, отриманого як додаткове благо, виникає у платника податку у разі: отримання платником податку доходу, у вигляді суми боргу такого платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням; надіслання платнику податку повідомлення про анулювання (прощеного) боргу; включення кредитором суми анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, за підсумками звітного періоду; відображення платником податків отриманого доходу у річній податковій декларації.

Також, Законом України від 09.04.2015 року № 321-VIII “Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов'язань”, який набрав чинності 07.05.2015 року, внесено зміни до ПК України, а саме пп.165.1.55 п.165.1 ст.165 ПК України (доходи, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу) доповнено абзацом другим такого змісту: сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності).

Апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що до даних правовідносин слід застосовувати норми ст. 165 Податкового кодексу України, які діяли в редакції чинній на час розгляду справи в суду першої інстанції, оскільки податкове повідомлення-рішення виносилося 13 червня 2016 року, тому на спірні правовідносини розповсюджуються зміни внесені до пп. 165.1.55 п.165.1 ст.165 ПК України, які пом'якшують становище платника податку.

Судом першої інстанції зроблено вірний висновок, що обов'язковою умовою включення до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку доходу, отриманого платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу), є зокрема те, що кредитор має прийняти самостійне рішення щодо анулювання суми боргу платника податку до закінчення строку позовної давності.

Разом з тим, акт перевірки не містить даних які б свідчили про те, що суми боргу платника податку анульовані кредитором за його самостійним рішенням. В акті також відсутня інформація про розмір складових боргу - заборгованості зі сплати кредиту, відсотків, пені або штрафу.

Стосовно тверджень податкового органу про те, що первинним документом, що підтверджує повідомлення позивача про анулювання (прощення) заборгованості є повідомлення від 21.12.2012р. №10-3/41707 та список відправлень від 05.11.2013р. колегія суддів зазначає, що дані докази не можуть вважатися належними, оскільки на них міститься печатка ТОВ “Кредекс”, проте, ТОВ “АУЗ Факторинг” змінив назву на ТОВ “Кредекс” лише з 28.04.2014р., а документи датовані 21.12.2012р. та 05.11.2013р. Іншого рішення про анулювання боргу та повідомлення про це позивача, надано не було.

Крім цього, всупереч приписам, викладеним у п. п. 1.7, 2.3.2.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 14.03.2013 р. № 395 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 квітня 2013 р. за № 607/23139 № 395, контролюючим органом у даному акті перевірки не вказано коли саме та яким чином (рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику - під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу) ТОВ "АУЗ Факторинг" повідомив боржника про анулювання (прощення) заборгованості в сумі 738097,00 грн., а також з яких саме сум складається дана заборгованість (основна сума кредиту, відсотки за користування кредитом або штрафні санкції).

Враховуючи наведене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачу протиправно нараховано грошові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, відтак позов підставно задоволений судом.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не складають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а тому апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції – без змін.

Керуючись статтями 160 ч. 3, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-          

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області залишити без задовололення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2017 року у справі № 819/1181/17 без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_4

судді ОСОБА_5

ОСОБА_6

Повний текст ухвали складено 22.11.2017р.