АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/6682/17 Справа № 210/1072/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Каратаєва Л.О.

Категорія 81

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2017 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Каратаєвої Л.О.

суддів: - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю секретаря - Назаренко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційні скарги публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на ухвалу Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 липня 2017 року у справі за скаргою уповноваженої особи Фонду гарантування вкладу фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк «Фінанси та Кредит» ОСОБА_6 на бездіяльність головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України по виконавчому провадженню № 48095441, -

в с т а н о в и л а:

Ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 липня 2017 року в задоволенні скарги уповноваженої особи Фонду гарантування вкладу фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк «Фінанси та Кредит» ОСОБА_6 на бездіяльність головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України по виконавчому провадженню № 48095441– відмовлено (том 2 а.с.245-247).

Не погодившись з ухвалою, ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ОСОБА_4 подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та постановити нову ухвалу, якою задовольнити скаргу (том 3 а.с.1-3).

Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції змінити. Зазначити підставою для відмови в задоволені скарги уповноваженої особи Фонду гарантування вкладу фізичних осіб на ліквідацію банку АТ «Банк «Фінанси та Кредит» ОСОБА_6 на бездіяльність головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України по виконавчому провадженню № 48095441 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», ст.. 152 ЦПК України (том 3 а.с.12-15).

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та змісту подання, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ОСОБА_4 відхилити. Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково, а ухвала суду – змінити з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 387 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Так, відповідно до ст. 5 вказаного Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов’язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 06 травня 2015 року позов ОСОБА_5 частково задоволено та 07.07.2015 видано виконавчий лист за №210/1072/15 (том 2 а.с.105).

Крім того, на підставі виконавчого листа № 210/1072/15-ц виданого 07.07.2015 року Дзержинським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ ОСОБА_7 10.07.2015 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за № 48095441та надано боржнику строк на самостійне виконання рішення (том 2 а.с. 58-59).

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_7 10.07.2015 накладено арешт на майно боржника ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та оголошено заборону на його відчуження (том 2 а.с. 60-61).

21.07.2015 у зв’язку із не виконанням самостійно боржником рішення, головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_7 винесено постанову ВП № 48095441про стягнення з боржника ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» виконавчого збору у розмірі 10% від суми, що підлягає стягненню (том 2 а.с. 108). Того ж дня, 21.07.2015 постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_7 накладено арешт на кошти боржника ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» (том 2 а.с. 62-64).

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_8 від 31.12.2015 закінчено виконавче провадження ВП № 48095441 по виконавчому листу № 210/1072/15-ц, оскільки було встановлено, що відповідно до постанови Правління НБУ від 17.12.2015 № 898 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідації ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 18.12.2015 № 230 «Про початок процедури ліквідації АТ «Банк «Фінанси та Кредит» та делегування повноважень ліквідатора банку» (том 2 а.с. 67-68, 71, 72).

Відмовляючи в задоволенні скарги, суд першої інстанції виходи з того, що АТ «Банк «Фінанси та Кредит» не сплатили виконавчий збір.

Суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, однак залишив поза увагою положення ст. 152 ЦПК України, які регулюють процесуальні питання, що спрямовані на забезпечення позовних вимог та гарантування виконання рішення суду і підлягають застосуванню.

Так згідно, ч. 10 ст. 152 ЦПК України, майно або грошові суми клієнта неплатоспроможного банку, на яке судом накладено арешт до дня віднесення банку до категорії неплатоспроможних, може бути передано приймаючому або перехідному банку чи спеціалізованій установі, утвореній Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, у встановленому законодавством про систему гарантування вкладів фізичних осіб порядку з письмовим повідомленням Фондом гарантування вкладів фізичних осіб особи, в інтересах якої накладено арешт. При цьому передане майно або грошові суми залишаються обтяженими відповідно до ухвали суду про накладення арешту.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи ОСОБА_5, щодо зазначення ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», як підставу для відмови в задоволенні скарги, оскільки зазначена стаття регулює питання звернення стягнення на об’єкти нерухомого майна фізичної особи, що не має відношення до даної справи. Однак вважає за необхідне звернути увагу на положення розділу 7 Закону України «Про виконавче провадження», якими врегульовані питання порядку звернення стягнення на майно боржника та які відповідають вимогам ч.10 ст.152 ЦПК щодо обтяження грошових коштів боржника.

А відтак, надаючи правову оцінку зібраним у справі доказам та встановленим обставинам справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні скарги.

Доводи апеляційної скарги ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ОСОБА_4 висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки такі є вірними та відповідають нормам процесуального права.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», рішення суду першої інстанції, у тому числі додаткові, заочні, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку як у цілому, так і в частині, а також щодо обставин (фактів), встановлених судом (незалежно від того, чи вплинули висновки суду про ці обставини (факти) на вирішення справи по суті), або резолютивної частини з питань розподілу судових витрат між сторонами, порядку та способу виконання рішення тощо.

За таких обставин ухвалу суду відповідно до п.2 ч.1 ст. 312 ЦПК України слід змінити, зазначивши підставою для відмови в задоволенні скарги уповноваженої особи Фонду гарантування вкладу фізичних осіб на ліквідацію банк АТ «Банк «Фінанси та Кредит» ОСОБА_6 на бездіяльність головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України по виконавчому провадженню №48095441 ч. 10 ст. 152 ЦПК України.

На підставі наведеного, керуючись ст. 209, 218, 303, 307, 312, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -        

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ОСОБА_4 відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 – задовольнити частково. Зазначити підставою для відмови в задоволенні скарги уповноваженої особи Фонду гарантування вкладу фізичних осіб на ліквідацію банк АТ «Банк «Фінанси та Кредит» ОСОБА_6 на бездіяльність головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України по виконавчому провадженню №48095441 ч. 10 ст. 152 ЦПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, протягом двадцяти днів може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: