ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

05 квітня 2007 р.

№ 10/203

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого

Остапенка М.І.

суддів :

Гончарука П.А. Харченка В.М.

розглянувши касаційну скаргу

ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" в особі Управління магістральних газопроводів "Прикарпаттрансгаз"

на постанову

Львівського апеляційного господарського суду від 11.01.2007 року

у справі за позовом до третя особа про

ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" в особі Управління магістральних газопроводів "Прикарпаттрансгаз" ВАТ по газопостачанню та газифікації "Закарпатгаз" Обласне комунальне підприємство "Закарпаттеплокомуненерго" стягнення коштів

      

        В С Т А Н О В И В:

          

у серпні 2006 року, ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" в особі Управління магістральних газопроводів "Прикарпаттрансгаз" звернулося до господарського суду з позовом про стягнення, з урахуванням уточнень позовних вимог, з ВАТ по газопостачанню та газифікації "Закарпатгаз" 202 890,77 грн. як безпідставно отриманих ним послуг з транспортування природного газу магістральними газопроводами у жовтні 2001 року –грудні 2003 року.

Позивач зазначав, що на підставі п.3.1 договорів на транспортування природного газу №180-ЗАК від 01.01.2001 року, №58-ЗАК від 02.01.2002 року та №4 від 02.01.2003 року, укладених Управлінням магістральних газопроводів "Прикарпаттрансгаз" з Обласним комунальним підприємством "Закарпаттеплокомуненерго", він здійснив транспортування природного газу по магістральних газопроводах до газорозподільчої станції, у визначених договорами об’ємах, для потреб Обласного комунального підприємства "Закарпаттеплокомуненерго", що підтверджується підписаними позивачем та відповідачем зведеними відомостями споживання природного газу промисловими підприємствами та бюджетними організаціями. Проте, за про транспортований природний газ, облік обсягів якого здійснювався ВАТ по газопостачанню та газифікації "Закарпатгаз", Обласне комунальне підприємство "Закарпаттеплокомуненерго" розрахувалося частково і заборгованість останнього перед позивачем складає 202  890,77 грн., а, оскільки, відповідач передав Обласному комунальному підприємству "Закарпаттеплокомуненерго" меншу кількість природного газу, ніж було протранспортовано позивачем, просив стягнути з відповідача 202 890,77 грн. на підставі ст.1212 ЦК України.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 18.10.2006 року у задоволенні позову відмовлено.

За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, оскаржуваною постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.01.2007 року апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення господарського суду першої інстанції –без змін.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 19.03.2007 року порушено касаційне провадження у справі за касаційною скаргою позивача, у якій він посилається на неправомірність відмови у задоволенні його позову, неправильне застосування норма матеріального права і просить постановлені у справі попередніми судовими інстанціями рішення скасувати, постановивши нове рішення про задоволення його позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, зокрема, і після оголошеної у судовому засіданні перерви до 05.04.2007 року, перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені в касаційній скарзі доводи, судова колегія вважає, що постановлені у справі рішення господарського суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду не можуть залишатися  без змін і підлягають скасуванню з направленням матеріалів справи на новий судовий розгляд, виходячи з наступного.

Як зазначається у п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від "Про судове рішення" від 29.12.1976 року з наступними змінами, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності –на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Проте, постановлені у справі судові рішення не можна визнати такими, що відповідають зазначеним вище вимогам.

Відмовляючи у задоволенні позову, господарський суд першої інстанції та апеляційний господарський суд виходили з відсутності правових підстав для покладання на відповідача відповідальності за надані позивачем і не оплачені споживачем послуги з транспортування природного газу відповідно до вимог ст.1212 ЦК України, оскільки, боргових зобов’язань перед позивачем відповідач не має.

Зазначені правові висновки на можна визнати правильними, у першу чергу з огляду на правові підстави заявленого позову.

Згідно ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Ця норма застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події, а тому, посилання господарського суду першої інстанції та апеляційного господарського суду на відсутність договірних зобов’язань по транспортуванню газу за спірними договорами безпосередньо з відповідачем у справі, як на підставу відмови у позові, заявленому згідно ст.1212 ЦК України, правового значення не мало.

В той же час, судовими рішеннями не спростовувались доводи позивача, що обсяги природного газу, протранспортованого ним у період жовтня 2001 року – грудня 2002 року на умовах договорів №180-ЗАК від 01.01.2001 року, №58-ЗАК від 02.01.2002 року та №4 від 02.01.2003 року для Обласного комунального підприємства "Закарпаттеплокомуненерго" і прийняті відповідачем на межі розмежування у належні йому розподільчі газопроводи, передані споживачу не у повному обсязі.

Вартість послуг з транспортування обсягів природного газу, прийнятого відповідачем і не переданого споживачу складає 202 890,77 грн., і обставин, які б свідчили про право відповідача на зазначену суму у судових рішеннях не наведено.

При такому положенні, судові рішення не можна визнати такими, що ґрунтуються на правильних правових висновках, які відповідають матеріалам справи, а тому вони підлягають скасуванню, з направленням матеріалів справи на новий судовий розгляд, під час якого суду необхідно врахувати наведене, повно та всебічно з’ясувати дійсні обставини справи, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, постановити законне та обґрунтоване рішення.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

       П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Закарпатської області від 18.10.2006 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.01.2007 року скасувати, а справу передати на новий судовий розгляд в іншому складі суддів.

Головуючий                                                                                  М.І. Остапенко

Судді                                                                                             П.А.Гончарук                                                                                                           

                                                                                                

                                                                                            В.М. Харченко