Справа № 350/1594/16-ц

Провадження № 2/350/145/2017

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2017 року смт. Рожнятів

Рожнятівський районний суд Івано-Франківської областіу складі:

головуючого судді Максиміва І.В

при секретарі Видойник І.П

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно та зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа Дубівська сільська рада про визнання заповіту недійсним ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом та просить ухвалити рішення, яким визнати за нею право власності на 53/100 частин житлового будинку, що складається з: кімнати №2 площею 21,8 м.кв., кімнати №3 площею 19,7 м.кв., кладової площею 10 м.кв., а всього частину будинку загальною площею 51,5 м.кв., та визнати правовласності на 36/100 частин господарських споруд та будівель домоволодіння, що складається з: літньої кухні площею 12,4 м.кв., ванної кімнати площею 4,4 м.кв., кладової площею 2,8 м.кв, майстерні площею 2,3 м.кв., що знаходиться по вул. І.Франка, 17 у с. Дуба, Рожнятівського району, Івано-Франківської області в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_5, який помер 12 травня 2016 року.

В обгрунтування позовних вимог пощивач ОСОБА_1 покликається на те, що 12 травня 2016 помер її батько ОСОБА_5. Останній ще за життя склав в її користь заповіт, яким заповів їй все належне на день смерті майно. Після смерті батька відкрилася спадщина на 53/100 частин житлового будинку та 36/100 частин господарських споруд, що знаходиться по вул. І.Франка, 17 у с. Дуба. Вона є єдиним спадкоємцем за заповітом, іншими можливими спадкоємцями щодо спадкового майна є її брат ОСОБА_2 та сестра ОСОБА_3 по батьковій лінії, однак при наявності заповіту вони позбавлені права на спадщину. З метою оформлення спадщини вона звернулася до нотаріальної контори, однак їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність документа власності на спадкове майно. За таких обставин вона не може в повній мірі володіти, користуватися та розпоряджатися спадковим майном, а тому змушена звернутися до суду із даним позовом. Просить позов задоволити.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду із зустрічним позовом та просять визнати заповіт складений батьком ОСОБА_5 10 липня 2009 року та посвідчений секретарем Дубівської сільської ради ОСОБА_6 недійсним.

В обгрунтування позовних вимог за зустрічним позовом відповідачі покликаються на те, що 12 травня 2016 року помер їхній батько ОСОБА_5, після смерті якого відкрилася спадщина на спадкове майно, а саме на 53/100 частин житлового будинку та 36/100 частин господарських споруд, що знаходиться по вул. І.Франка, 17, в с. Дуба Рожнятівського району. Вони як діти після смерті батька,у встановлений законом шестимісячний строк звернулися в нотаріальну контору з заявами про прийняття спадщини за законом та як спадкоємці за законом мають право на спадщину зокрема по 1/3 частки кожному. Крім того зазначають, що заповіт складений їхнім батьком ОСОБА_5 10.07.2009 року, за яким останній все своє майно на випадок своєї смерті ніби то заповів позивачці ОСОБА_1 не породжує жодного юридичного наслідку, оскільки батько ОСОБА_5 його не складав і не підписував, підпис від його імені виконано не ним, а іншою особою. Крім того заповіт посвідчено секретарем Дубівської сільської ради із значним порушенням чинного законодавства, що діяло на час його посвідчення. Зокрема при складанні заповіту не було дотримано вимог передбачених Порядком посвідчення заповітів і довіреностей, що прирівнюються до нотаріально посвідчених та Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів України. Зокрема у заповіті зазначено, що його підписано ОСОБА_5 та посвідчено за місцем проживання спадкодавця у с. Дуба, вул. І.Франка, 17, у зв'язку з хворобою заповідача, однак батько ніколи не хворів тяжкими хворобами, що не давало б йому можливості звернутися до нотаріуса чи особисто прибути в приміщення сільської ради для складання заповіту. Також в заповіті не вказано час його складання (годину, хвилину), що є грубим порушенням закону. Зазначають, що заповіт не відповідає вимогам законодавства щодо форми та посвідчення, оскільки складений від імені ОСОБА_5 чи то секретарем чи то іншою собою, а не батьком особисто, оскільки бланк заповіту заповнено не його почерком і не вказано ким виконаний рукописний текст заповіту, текст заповіту не зачитувався спадкодавцем та складався без присутності свідків.

Позивачка за первісним позовом ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, однак будучи допитаною у попередніх судових засіданнях, позов підтримала повністю, покликаючись на викладені в позовній заяві обставини та просила визнати за нею право власності на спадкове домоволодіння, яке залишилося після смерті батька ОСОБА_5 в порядку спадкування за заповітом. Проти зустрічного позову заперечила, пояснила, що батько за життя склав заповіт, відповідно до якого все майно заповів їй так як вона піклувалася про нього, доглядала за господарством, допомагала матеріально, здійснила його поховання. Натомість відповідачі протягом багатьох років проживали окремо, не відвідували батька, жодним чином йому не допомагали. Про складений батьком заповіт вона дізналася у 2010 році, перед своїм весіллям, це був у своєму роді подарунок на весілля. Чому батько складав заповіт вдома їй не відомо, оскільки на той час разом з ним не проживала, однак вважає, що прибути у сільську раду для вчинення правочину він не міг, тому що в цей період часу в нього було поганее самопочуття, боліла нога, що завадило йому це зробити. На весіллі відповідачі жодним чином не цікавилися спадщиною, також жодним чином не заперечували проти того, щоб належне батькові майно успадкувала саме вона. Вважає, що своїм заповітом її батько висловив бажання залишити спадкове майно саме їй. Просить у зустрічному позові відмовити.

У судовому засіданні представник позивача за первісним позовом ОСОБА_7 позовні вимоги підтримав повністю, покликаючись на викладені в позовній заяві обставини, просив позов задоволити, у зустрічному позові просив відмовити за безпідставністю позовних вимог.

У судовому засіданні, третя особа за первісним позовом ОСОБА_4, первісний позов підтримала повністю, просила визнати за позивачкою ОСОБА_1 право власності на спадкове домоволодіння, яке залишилося після смерті батька ОСОБА_5 в порядку спадкування за заповітом. Проти зустрічного позову заперечила, пояснила, що про зазначений заповіт їм стало відомо у 2010 році, перед весіллям позивачки ОСОБА_1 ОСОБА_5 у спадковому будинковолодінні проживав один, однак дочка ОСОБА_8 часто відвідувала його, допомагала йому матеріально, позивачі за зустрічним позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до нього не приїжджали та жодним чином не брали участі в утриманні батька. Заповідач мав достатньо часу змінити чи скасувати заповіт, однак цього не зробив. На час складання заповіту у ОСОБА_5 боліла нога, можливо тому він і виявив бажання скласти заповіт вдома.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_9 проти первісного позову заперечили, ОСОБА_2 пояснив, що за життя батько часто приїжджав до нього та говорив що заповість йому свою частину будинковолодіння. Вважає, що заповіт складений не з його волі, оскільки підпис у заповіті виконаний не ним, а іншою особою. Крім того на час складання заповіту, тобто у 2009 році батько не мав тяжкої хвороби, що не давала б йому можливості самостійно з'явитися у сільську раду чи нотаріальну контору для того щоб скласти заповіт.

У судовому засіданні представник третьої особи за зустрічним позовом - секретар Дубівської сільської ради ОСОБА_6, первісний позов підтримала повністю, просила визнати за позивачкою ОСОБА_1 право власності на спадкове домоволодіння, яке залишилося після смерті батька ОСОБА_5 Проти зустрічного позову заперечила, пояснила, що працює секретарем сільської ради з 2007 року і посвідчує заповіти. У липні 2009 року у сільську раду зателефонував ОСОБА_5 і сказав, що хоче написати заповіт, однак через погане самопочуття виявив бажання вчинити заповіт вдома. Через декілька днів тобто 10 липня 2009 року вона прийшла до нього додому, встановила особу, первіривши паспортні дані заповідача і склала від імені ОСОБА_5 заповіт, яким останній заповів все своє майно дочці ОСОБА_8. Після чого ОСОБА_5 прочитав заповіт підписавши його, а також підписав журнал реєстрації та оплатив держмито. Дані вона відправила в інформаційний центр. Про скасування заповіту ніхто не звертався, а тому заповіт є чинним.

Вважає, що жодним чином не порушила вимог законодавства при складанні заповіту, оскільки порядку складання заповітів їх навчають в РДА та видають бланки заповітів. В момент складання заповіту ОСОБА_5 був дієздатний та адекватний, однак чому він не склав заповіту власноручно вона не знає, що стосується свідків у заповіті, то останній їх не хотів. Крім цього зазначення паспортних даних заповідача в заповіті на той час не вимагалось, як і зазначення слів «прочитано і записано вірно». Що стосується місця складання заповіту, вважає що в жодному випадку не порушила порядок вчинення нотаріальних дій, оскільки в окремих випадках, а в даному - хвороба заповідача, дозволяє вчинення таких дій поза межами виконавчих комітетів сільських рад. Крім того зазначила, що позивачка за первісним позовом ОСОБА_1 доглядала за батьком ОСОБА_5, допомагала в його утриманні та проводила його поховання.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін та їх представників, суд вважає, що первісний позов підлягає до задоволення, а у задоволенні зустрічного позову слід відмовити виходячи з наступного.

У селі Дуба по вул. І.Франка, 17, знаходиться домоволодіння, яке складається з житлового будинку «А», літньої кухні «Б», стодоли «В», стайні «Г», убиральні «Д», колодязя «N1», воріт «N2», огорожі «N3», огорожі «N4», що підтверджується копією технічного паспорта на садибний (індивідуальний) житловий будинок, виданого «Івано-Франківським обласним бюро технічної інвентаризації» (а. с. 10-11).

Власником 53/100 частин житлового будинку та 36/100 частин господарських споруд та будівель вищезазначеного домоволодіння, являвся спадкодавець ОСОБА_5, що підтверджується копією рішення Рожнятівського районного суду від 15 червня 2004 року (а. с. 14-17).

Позивачка ОСОБА_10 доводилася дочкою ОСОБА_5, що підтверджується копіями свідоцтва про народження та одруження (а.с. 12-13).

ОСОБА_5 помер 12 травня 2016 року, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії 1-НМ №230641 (а. с. 6).

На час смерті ОСОБА_5 проживав у належному йому будинковолодінні один, що підтверджується довідкою №1279, виданої Дубівською сільською радою 26 грудня 2016 року (а.с.9).

Ще за життя, ОСОБА_5 все своє майно заповів своїй дочці ОСОБА_10, що підтверджується копією заповіту, складеного спадкодавцем 10 липня 2009 року (а. с. 8).

Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина на належну йому частину домоволодіння, яке знаходиться у с. Дуба, по вул. І.Франка, 17, Рожнятівського району Івано-Франківської області.

У видачі свідоцтва про право на спадщину позивачці ОСОБА_1 відмовлено, через відсутність правовстановлюючого документа на спадкове домоволодіння, що підтверджується листом державного нотаріуса Другої Рожнятівської державно нотаріальної контори №274/02-14 від 06грудня 2016 року (а.с. 7).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом, а відповідно до ст.1223 названого кодексу, право на спадкування за заповітом мають особи, визначені у заповіті.

Відповідно до статті 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Статтею 1270 названого кодексу для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який обчислюється з часу відкриття спадщини.

За змістом ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину.

Відповідно до статі 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Аналізуючи надані позивачем ОСОБА_1 письмові докази судом встановлено, що ОСОБА_5 був власником спірної частини домоволодіння, яке заповів позивачці. Остання належним чином прийняла спадщину після смерті спадкодавця, оскільки у встановлений законом шестимісячний строк звернулася в нотаріальну контору з заявою про прийняття спадщини, а тому за нею слід визнати право власності на спадкове майно за заповітом, яке залишилося після смерті спадкодавця .

Що стосується зустрічного позову, суд вважає, що даний позов до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.

В силу вимог ст.ст. 202, 203 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з ч. 1 ст. 151 даного Кодексу, якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Частиною 1 ст. 1253 ЦК України передбачено, що на бажання заповідача його заповіт може бути посвідчений при свідках.

Відповідно до вимог ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Згідно ст. 1234 ЦК України право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

Статтею 1247 ЦК України визначені загальні вимоги до форми заповіту, згідно до яких заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складання. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначених у ст. ст. 1251-1252 цього Кодексу. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Положеннями ст. 1248 ЦК України передбачено, що нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253 цього Кодексу)

Згідно із частинами 1, 2 ст. 1257 ЦК України заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-НМ № 230641 від 13.05.2016 року (а.с. 6), ОСОБА_5 помер 12 травня 2016 року у віці 59 років.

Згідно заповіту від 10 липня 2009 року, що посвідчений секретарем Дубівської сільської ради Рожнятівського району ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі за № 21 (а.с. 8), який не змінювався та не скасовувався, ОСОБА_5 все своє майно заповів своїй дочці ОСОБА_10

З тексту вищезазначеного заповіту вбачається, що у зв'язку з хворобою заповідача заповіт посвідчено за адресою с. Дуба, вул. І.Франка, 17 його було прочитано вголос та підписано заповідачем ОСОБА_5

Так, пред'являючи позов про визнання заповіту недійсним, позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 покликаються на те, що що напис і підпис на заповіті не є підписом спадкодавця, що свідчить про підробку підпису на заповіті.

Судом у справі за клопотанням позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 призначалася судово почеркознавча експертиза відносно того, чи вчинений підпис на заповіті від 10 липня 2009 року власноручно ОСОБА_5 (а.с.147-148). Однак провести зазначену експертизу не представилось можливим через невиконання сторонами вимог, що ставляться у клопотані експерта. (а.с.161).

Згідно зі ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Стаття 10 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

За ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за звернення фізичних чи юридичних осіб поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з вимогами ст.ст. 57-60 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 не надав суду жодних доказів на пітвердження нікчемності оспорюваного ним заповіту.

Так, його твердження про те, що оспорюваний заповіт батьком не підписувався, не підтверджено жодними доказами та спростовується самим текстом заповіту, на якому міститься підпис заповідача ОСОБА_5, а також поясненнями в судовому засіданні представника Дубівської сільсько ради ОСОБА_6В, яка його посвідчувала.

Також безпідставним суд вважає посилання позивача на те, що не зазначення в заповіті свідків є порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, оскільки як зазначає ч. 1 ст. 1253 ЦК Украни заповіт може бути посвідчений при свідках на бажання заповідача, а обов'язкова присутність свідків при посвідченні заповіту визначена ч. 2 абзацу 3 ст.1248 вищезазначеного Кодексу де вказано, що якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках.

Судом встановлено, що оспорюваний позивачами за зустрічним позовом заповіт їхнього батька ОСОБА_5, посвідчений 10 липня 2009 року секретарем Дубівської сільської ради Рожнятівського району Івано-Франківської області ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі за номером №21, складено уповноваженою посадовою особою, з дотриманням встановленої законом форми та вимог щодо його посвідчення, а тому заявлений позов є безпідставним і в його задоволенні слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 213-215, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 53/100 частин житлового будинку, по вул. І.Франка, 17, в с. Дуба, Рожнятівського району, Івано-Франківської області, що складається з кімнати №2 площею 21,8 м.кв., кімнати №3 площею, 19,7 м.кв., кладової площею 10 м.кв., а всього частину будинку загальною площею 51,5 м.кв., та 36/100 частин господарських споруд та будівель домоволодіння, що складається з літньої кухні площею 12,4 м.кв, ванної кімнати площею 4,4 м.кв., кладової площею 2,8 м.кв., майстерні площею 2,3 м.кв., в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5, який помер 12 травня 2016 року.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа Дубівська сільська рада про визнання заповіту недійсним - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Рожнятівський районний суд протягом десяти днів з часу його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Максимів І.В.