ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

Вищий господарський суд України у складі колегії  суддів :

Заслухавши пояснення позивача, його представника, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги,  суд

У С Т А Н О В И В  :

У липні 2005р. Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1 пред'явив в господарському суді позов до Євпаторійського міжміського бюро реєстрації та технічної інвентаризації, Євпаторійської міської ради про визнання дійсним правочину купівлі-продажу нежитлового приміщення площею 505,6 кв.м. в цьокольному поверсі житлового п'ятиповерхового будинку літер А у АДРЕСА_1 від 16.05.2005р., укладеного на Таврійській товарно-сировинній біржі, а також про визнання права власності на вказане майно та зобов'язання Євпаторійського МБРТІ здійснити реєстрацію права власності на вказане майно.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.03.2006р. (суддя Башилашвілі О.І.) позов було задоволено у повному обсязі.

Євпаторійська міська рада оскаржила дане рішення в апеляційному порядку.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.05.2006р. (судді Лисенко В.А. -головуючий, Видашенко Т.С., Котлярова О.Л.) апеляційну скаргу було задоволено, рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.03.2006р. скасовано та прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.05.2006р. і позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 111¹² ГПК України вказівки, що  містяться  у постанові касаційної інстанції,  є обов'язковими для суду першої інстанції під  час  нового  розгляду справи.

З огляду ст.ст. 657, 220 ЦК України  договір   купівлі-продажу   земельної   ділянки,   єдиного майнового  комплексу,  житлового  будинку  (квартири)  або  іншого нерухомого  майна  укладається  у  письмовій  формі   і   підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

У  разі   недодержання   сторонами   вимоги   закону   про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов  договору, що  підтверджується  письмовими  доказами,  і  відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У  цьому  разі  наступне  нотаріальне  посвідчення   договору   не вимагається.

Крім того, згідно припису п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” №3 від 28.04.1978р.,   обов'язковому  нотаріальному   посвідченню підлягають, зокрема, договори  купівлі-продажу,  в  тому числі при придбанні на біржових торгах, жилого будинку (квартири) чи його (її) частини.

Предметом спору є визнання договору купівлі-продажу від 16.05.2005р. нежилих приміщень площею 505,6 кв.м., що складаються з приміщень №11-20А, 20Б, 21-23А, 23Б, 24-28А, 29-31, 40-42; сходових маршів : IV -площею 9,1 кв.м., V -9,1 кв.м., VI -12,1 кв.м. в цокольному поверсі жилого п'ятиповерхового будинку по вул. Радянській під літерою А у м. Євпаторія, -  дійсним, визнання права на ці приміщення та про зобов'язання зареєструвати право власності.

Як видно з матеріалів справи, зазначене майно було придбано позивачем на торгах Таврійської товарно-сировинної біржі в порядку реалізації ліквідаційної майнової маси банкрута -Управління житлово-комунального господарства Євпаторійської міської ради.

Євпаторійська міська рада посилалась на те, що за даними Євпаторійського МБРТІ на момент укладення договору спірне майно за цією угодою було зареєстровано за нею.

Втім, предметом ретельної судової перевірки дослідження і оцінки ці обставини не були, хоча на це наголошувалось у постанові касаційної інстанції при скасуванні попереднього судового рішення.

До того ж, ухвалами господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.02.2006р. та від 13.03.2006р. було зобов'язано, зокрема, Євпаторійське МБРТІ, надати суду оригінали інвентарної справи; копії документів, які підтверджують, що на момент складання біржової угоди купівлі-продажу від 16.05.2005р. спірне майно було зареєстровано за Євпаторійською міською радою.

Проте відомості про надання чи ненадання суду витребуваних доказів у матеріалах справі відсутні.

Суд другої інстанції на зазначене теж уваги не звернув і вказаних недоліків не усунув.

Отже, враховуючи викладене, визнати ухвалені судові рішення законними і обґрунтованими не можна, а тому вони підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, всебічно з'ясувати дійсні обставини справи, обґрунтованість вимог позивача і заперечень відповідача і в залежності від встановленого та вимог закону вирішити спір.

Керуючись  ст.ст.111⁵, 111⁷, 111⁹ - 111¹² Господарського  процесуального  кодексу  України,  Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особиОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.05.2006р. та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.03.2006р. скасувати і справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, в іншому складі суду.

Головуючий                                                                                    В.Перепічай

С у д д і                                                                                   

                                                                                              І.Вовк         

                                                                                              П.Гончарук