Особи
Учасники процесу:
Ім`я Замінене і`мя Особа
Судове рішення #67879797

Дата документу Справа № 322/313/17


Апеляційний суд Запорізької області


Провадження №11-кп/778/1238/17 Головуючий у 1-й інстанції Щербань Л.С.

Єдиний унікальний №322/313/17 Суддя-доповідач в 2-й інстанції ОСОБА_1

Категорія: ч.3 ст.187 КК України


ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2017 року м.Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Запорізької області у складі

головуючого Гончара О.С.

суддів Дадашевої С.В., Білоконева В.М.

за участі секретаря Лопух Ю.О.

прокурора Мотренко М.В.

захисника ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора на вирок Оріхівського районного суду Запорізької області від 25 травня 2017 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3,

визнано винним і засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст.187 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

Вказаним вироком районного суду ОСОБА_3 визнано винним і засуджено за те, що він 20.03.2014 року, приблизно о 22 годині 30 хвилин, в с.Острівське Новомиколаївського району Запорізької області, за попередньою змовою з ОСОБА_4, у відношенні якого матеріали були виділені в окреме кримінальне провадження і він притягнутий до кримінальної відповідальності, з метою нападу для заволодіння чужим майном, прийшли до будинку №117 по вул.Центральній, де надягли на обличчя маски, а на руки рукавички, вирвав вхідні двері, проникли в приміщення літньої кухні, де засліпивши ОСОБА_5 світлом ліхтарика, ОСОБА_3 завдав їй декілька ударів рукою в обличчя, повалив її на підлогу і намагався зв’язати їй руки та ноги липкою стрічкою і погрожував застосувати насильство небезпечне для життя та здоров’я особи, яка зазнала нападу, а саме наставив до скроні голови потерпілої пневматичний пістолет «KWS» BB CAL калібру 4,5 мм, який не являється вогнепальною зброєю, однак був сприйнятий потерпілою як реальна небезпека для життя та здоров’я. Тим часом ОСОБА_4 обшукував приміщення літньої кухні. В результаті своїх злочинних дій ОСОБА_3 і ОСОБА_6 заволоділи грошима в сумі 4419 грн., мобільним телефоном «Нокіа – 1209» вартістю 23,00 грн., золотими сережками вартістю 980 грн., які зняли з потерпілої, чим заподіяли потерпілій ОСОБА_5 матеріальну шкоду на суму 5422,00 грн.

Дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ч.3 ст.187 КК, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства небезпечного для життя чи здоров’я особи, яка зазнала нападу, вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням в житло. Йому призначено покарання із застосуванням ст.69 КК у виді 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна. На підставі ст.75 КК обвинуваченого звільнено від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням строком на 3 роки з покладенням на нього обов’язків, передбачених ст.76 КК.

В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи висновків суду про доведеність вини ОСОБА_3 та кваліфікації його дій, просить вирок через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого скасувати. Ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_3 покарання за ч.3 ст.187 КК у виді 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Свої вимоги прокурор мотивує тим, що суд, призначивши обвинуваченому покарання із застосуванням ст.ст.69, 75 КК, призначив додаткове покарання у виді конфіскації майна, що суперечить положенням кримінального закону. Крім того, суд залишив поза увагою той факт, що ОСОБА_3 вчинив злочин щодо особи похилого віку, здійснював активні дії під час розбійного нападу, після скоєння злочину обвинувачений не з’явився до правоохоронних органів та ухилився від них, що свідчить про відсутність у останнього щирого каяття. Обставини, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, відсутні. За таких обставин застосування судом при призначенні обвинуваченому покарання положень ст.ст.69, 75 КК є неприпустимим.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, яка повністю підтримала доводи та вимоги апеляційної скарги та наполягала на її задоволенні; обвинуваченого та його захисника, які заперечили проти задоволення скарги та просили вирок суду залишити без змін; перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає повному задоволенню з таких підстав.

Згідно із ст.ст.407, 420 КПК за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок частково та ухвалити новий вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання.

Оскільки вирок суду в іншій частині ніж призначення розміру покарання і способу його відбування не оскаржено, з огляду на положення ст.404 КПК в іншій частині судовою колегією вирок суду не переглядався. З цих же підстав судова колегія вважає встановленим вчинення ОСОБА_3 злочину за обставин, зазначених в оскарженому вироку районного суду.

Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі із застосуванням ст.69 КК та звільненням від відбування покарання на підставі ст.75 КК, суд першої інстанції у своєму вироку зазначив, що він (мовою оригіналу) «врахував ступінь тяжкості кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який за місцем мешкання характеризується задовільно, не працює, раніше не судимий, з моменту вчинення інкримінованого йому діяння інших злочинів не вчинив, став на шлях виправлення і його виправлення можливе без ізоляції від суспільства. При призначенні покарання суд враховує обставини, які пом’якшують покарання – щире каяття, добровільне відшкодування завданої шкоди. При призначенні покарання суд враховує, що обставин, які обтяжують покарання не встановлено. Враховуючи особу обвинуваченого, його відношення до скоєного кримінального правопорушення, наявність обставин, що пом’якшують покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд вважає можливим при призначенні покарання, застосувати вимоги ст. 69 КК України» (орфографія і пунктуація збережені).

Проте з такими висновками суду першої інстанції в повній мірі погодитись не можна з огляду на наступне.

Згідно ст.69 КК за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті.

Проте суд в порушення наведеної норми кримінального закону і п.8 Постанови Пленуму ВСУ №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» у мотивувальній частині оскаржуваного вироку не зазначив, які саме обставини справи або дані про особу обвинуваченого він визнав такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом'якшення покарання.

Суд лише формально перерахував ряд обставин у справі (ступінь тяжкості кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який не працює) не давши їм жодної правової оцінки і не вказавши, яке вони, на думку суду, мають значення у справі і яким чином впливають на розмір призначеного покарання.

На переконання судової колегії наведені в оскаржуваному вироку обставини жодним чином не знижують істотно ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_3 злочину. Подвійне посилання суду про невстановлення у справі обставин, що обтяжують покарання, цьому жодним чином не сприяють. Адже районний суд фактично не взяв до уваги, що обвинуваченим вчинено умисний особливо тяжкий корисливий злочин, пов’язаний із реальною загрозою для життя і здоров’я потерпілої, яка до того ж є особою похилого віку. Судом не прийнято до уваги обставини вчинення злочину, який мав місце із зухвалим проникненням до житлового приміщення, вночі із застосуванням маскуючих елементів. Поза увагою суду залишилась активна роль обвинуваченого у вчиненні нападу. ОСОБА_3 не з’являвся до правоохоронного органу із каяттям. Встановлення його особи, як нападника, мало місце протягом тривалого часу. А тому судова колегія не вбачає підстав для висновку про наявність щирого каяття ОСОБА_3 у вчиненому злочині.

На переконання судової колегії самі по собі лише визнання вини, відшкодування шкоди, задовільна характеристика обвинуваченого, відсутність у нього попередніх судимостей і звернення потерпілої суворо не карати обвинуваченого, є лише достатніми підставами для призначення мінімального покарання, передбаченого санкцією ч.3 ст.187 КК.

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для призначення ОСОБА_3 покарання із застосуванням ст.69 КК, приймаючи до уваги, що мінімальне покарання, передбачене ч.3 ст.187 КК складає 7 років позбавлення волі, з огляду на те, що звільнення особи від відбування покарання на підставі ст.75 КК можливе при призначенні покарання у виді позбавлення волі не більше ніж на 5 років, судова колегія вважає за недоцільне давати правову оцінку законності звільнення ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання, оскільки при призначенні покарання обвинуваченому даним вироком звільнення останнього від відбування покарання є неможливим.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.407, 420 КПК України, колегія суддів

ЗАСУДИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.

Вирок Оріхівського районного суду Запорізької області від 25 травня 2017 року щодо ОСОБА_3 в цій справі в частині призначення покарання скасувати.

Ухвалити в цій частині новий вирок.

Призначити ОСОБА_3 покарання за ч.3 ст.187 КК України у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією ? частини належного йому майна.

Початок строку відбування покарання відраховувати з дня затримання ОСОБА_3 і приведення вироку до фактичного виконання.

В решті вирок суду залишити без змін.

Вирок набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржений безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Головуючий суддяСуддяСуддя

ОСОБА_1ОСОБА_7ОСОБА_8





  • Номер: 11-п/778/112/17
  • Опис: Кримінальне провадження: Сусліков Дмитро Володимирович - ч. 3 ст. 187 КК України
  • Тип справи: на подання (клопотання ) про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого
  • Номер справи: 322/313/17
  • Суд: Апеляційний суд Запорізької області
  • Суддя: Гончар О.С.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено до судового розгляду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 17.03.2017
  • Дата етапу: 22.03.2017
  • Номер: 11-п/778/172/17
  • Опис: Кримінальне проваджєення: Сусліков Дмитро Володимирович - ч. 3 ст. 187 КК України
  • Тип справи: на подання (клопотання ) про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого
  • Номер справи: 322/313/17
  • Суд: Апеляційний суд Запорізької області
  • Суддя: Гончар О.С.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Розглянуто: рішення набрало законної сили
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 19.04.2017
  • Дата етапу: 21.04.2017
  • Номер: 11-кп/778/1238/17
  • Опис:
  • Тип справи: на кримінальне провадження з перегляду судових рішень апеляційною інстанцією
  • Номер справи: 322/313/17
  • Суд: Апеляційний суд Запорізької області
  • Суддя: Гончар О.С.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Розглянуто: рішення набрало законної сили
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 05.07.2017
  • Дата етапу: 23.11.2017
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація