АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/5772/17 Справа № 203/4566/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Ткаченко І.Ю.

Категорія 19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2017 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Ткаченко І.Ю.

суддів - Каратаєвій Л.О.,Пидищи М.М.

при секретарі – Кравцовій Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за позовом  ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи – ОСОБА_5, ОСОБА_6, про визнання недійсним договору комісії та розписки

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 квітня 2017 року, -

В С Т А Н О В И В:

30 липня 2015 року позивач звернувся до суду з позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи – ОСОБА_5, ОСОБА_6, про визнання недійсним договору комісії та розписки. В позовній заяві посилається на те, що він пред’явив цей позов на предмет усунення сумнівів в дійсності взяття у квітні 2009 року його дружиною ОСОБА_3 на комісію купівлі за рахунок зятя ОСОБА_4 автомобіля марки Lexus GX470, 2008 року випуску, з кузовом № JTJBT20X580170355, за ціною в 600 000 гривень з грошовим еквівалентом в доларах США на суму 75 000 з підстав безгрошовості розписки відповідача ОСОБА_3 про одержання під звіт грошей готівкою та укладення відповідачами «про людське око» фіктивного договору комісії лише для створення видимості джерела походження коштів для оплати вартості транспортного засобу з метою ухилення від його поділу як об'єкта права спільної сумісної власності колишнього подружжя ОСОБА_3. В обґрунтування підстав позову ОСОБА_2 посилався на придбання транспортного засобу за час шлюбу за спільні кошти подружжя, і продаж автомобіля в 2012 році без письмової згоди позивача, для виправдання чого відповідачами були оформлені спірні договір і розписка не раніше 2011 року після розірвання шлюбу. Позивач з наведених у позовній заяві доводів та з урахуванням їх наступних доповнень просив визнати недійсними договір комісії і розписку, визначаючи свою заінтересованість в їх оспорюванні відповідно до ч. 2 ст. 65 СК України розпорядженням спільною сумісною власністю подружжя без своєї згоди (том 1 а.с.2-5).

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 квітня 2017 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи – ОСОБА_5, ОСОБА_6, про визнання недійсним договору комісії та розписки - відмовлено (том 2 а.с. 208-2018).

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (том 2 а.с.60-64).

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

Судом 1 інстанції встановлено, що 26.04.2009 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 був укладений договір комісії на купівлю транспортного засобу, предметом якого є зобов’язання ОСОБА_3 за дорученням, за рахунок та в інтересах ОСОБА_4 придбати транспортний засіб марки Lexus GX470 2008 року випуску, шляхом укладення договору купівлі-продажу від свого імені.

Згідно із розпискою від 26.04.2009 року, яка була підписана ОСОБА_3, за договором комісії на купівлю автомобіля від 26.04.2009 року, укладеного між комітентом ОСОБА_4 та комісіонером ОСОБА_3, на виконання цього договору з метою придбання автомобіля Lexus GX470 ОСОБА_3 отримала від ОСОБА_4 600 000,0 грн., що еквівалентно 70 000,00 дол. США на дату написання даної розписки за курсом НБУ (том 1 а.с.11-13, 14-15, 16).    

ОСОБА_3 транспортний засіб марки Lexus GX470 2008 року випуску був придбаний та первинно зареєстрований 27.04.2009 року на своє ім’я, тобто за ОСОБА_3 (том 1 а.с. 83), ІНФОРМАЦІЯ_1, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 та належав їй на підставі свідоцтва про реєстрацію серія №АЕС311380, виданий держ. номерний знак АЕ 0021АХ.

03.12.2010 року зазначений вище транспортний засіб був знятий з обліку для реалізації за заявою власника.

03.12.2010 року зазначений вище транспортний засіб був зареєстрований за ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 на підставі довідки – рахунку серії №КІМ368288 від 03.12.2010 року (ТОВ «Авто-Бізнес»).

04.12.2012 року зазначений вище транспортний засіб був знятий з обліку для реалізації за заявою власника.

Територіальний сервісний центр № 1242 Регіонального сервісного центру Дніпропетровської області листом № 27/4/1242-39 від 15 січня 2016 року (том 1 а.с. 83) підтвердив, що знятий з обліку за заявою власника автомобіль 05 грудня 2012 року на підставі довідки-рахунку ТОВ «АВТ МАРКЕТ» серія ДПІ № 257229 зареєстрований за ОСОБА_6 у Центрі ДАІ смт. Чутово Полтавської області.

Також вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 06.03.1982 року, який був розірваний на підставі рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 17.12.2010 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 30.03.2011 року (том 1 а.с.10, том 2 а.с.38-39). Вказаними судовими рішеннями встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з січня 2009 року припинили шлюбні відносини, та не ведуть спільного господарства.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд 1 інстанції, виходив з того, що презумпція правомірності правочинів за ст. 204 ЦК України безспірно не спростована, а заінтересованість позивача в оспорюванні договору комісії і розписки за ст. 215 ЦК України не доведена з огляду на відсутність доказів розпорядження відповідачами грошовими коштами, які на думку позивача є спільною сумісною власностю його та відповідачки ОСОБА_3

Із вказаними висновками суду 1 інстанції колегія суддів погоджується, оскільки вони є обґрунтованими, відповідають нормам матеріального права та зроблені з дотриманням вимог процесуального права.

За договором комісії, згідно зі ст.ст. 1011, 1012 ЦК України, комісіонер зобов'язується за дорученням комітента за плату, зокрема, продати або купити майно від свого імені, але за рахунок комітента, для чого має бути досягнута згода з усіх умов про це майно та його ціну, визначених істотними за законом.

Згідно зі ст. 1018 ЦК України, майно, придбане комісіонером за рахунок комітента, є власністю комітента.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання його стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою — третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу саме в момент вчинення правочину.

З матеріалів справи не вбачається, що під час укладання оспорюваних правочинів сторонами було допущено порушення або недодержання вимог, встановлених ст..ст. 203, 1011,1012,1018 ЦК України, виключає підстави недійсності зазначених правочинів.

Крім того, вбачається, що фактичне припинення шлюбних відносин між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відбулося в січні 2009 року, що встановлено рішенням суду про розірвання шлюбу, а одержаний за комісійним договором автомобіль, використаний в інтересах сім'ї ОСОБА_5, що спростовує посилання позивача щодо придбання автомобіля за спільні кошти подружжя ОСОБА_3.

Аналізуючи встановлені судом 1 інстанції фактичні обставини по справі в контексті наведених вище норм законодавства, апеляційний суд погоджується із висновком суду 1 інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги, щодо безпідставного зазначення судом 1 інстанції про те, що шлюбні відносини між ним та ОСОБА_3 припиненні з січня 2009 року, колегія суддів не бере до уваги, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 17.12.2010 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 30.03.2011 року, встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 припинили шлюбні відносини, та не ведуть спільного господарства саме з січня 2009 року.

Посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що у ОСОБА_4, була відсутня фінансова можливість придбати автомобіль, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки апелянтом не надано належних та допустимих доказів на їх підтвердження, такі твердження базуються лише на власних припущеннях апелянта, заснованих на підрахунку сплачених податків ОСОБА_4

Позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження свої позовних вимог, а відповідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно до ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета.

Позивач не скористався наданими йому правами, не обґрунтував свої позовні вимоги та не надав суду доказів на їх підтвердження, а згідно із ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, а відповідно до ч.3 ст.10, ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.

Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо придбання автомобіля ОСОБА_3 за їх спільні кошти під час перебування у шлюбі, а не за кошти ОСОБА_4 в інтересах сім'ї ОСОБА_4 є безпідставними, оскільки позивачем на підтвердження свої позовних вимог не надано суду належних доказів та не вказано на них в апеляційній скарзі, а тому колегія суддів вважає, що вони не обґрунтовані та не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Інші доводи, приведені в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду 1 інстанції, яким у досить повному обсязі з’ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка, а відповідно до ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування чи зміни рішення – не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст. 213, 214 ЦПК України, і його слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 квітня 2017 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Судді: