2о-210/09
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 листопада 2009 года місто Маріуполь
Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:
головуючого судді Костромітіної О.О.,
при секретарі Резіній Ю.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Маріуполя Донецької області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання на території України, -
зацікавлена особа – відділ громадянства, іміграції і реєстрації фізичних осіб Орджонікідзевського РВ ММУ УМВС України в Донецькій області, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту проживання на території України. В обґрунтування заявлених вимог посилалася на те, що вона приблизно з 1987 року знаходиться на території України, з 2003 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2, проживає в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя по проїзду Лютневому, буд. 33 разом із чоловіком та донькою, які є громадянами України. За час фактичного знаходження на території України вона працювала у ТОВ «Байрацьке», мала постійний заробіток. До міста Маріуполя вона переїхала разом із майбутнім чоловіком, з 2003 року по 2009 рік працювала у крамниці на посаді продавця та мала постійний заробіток, на роботу була оформлена відповідним наказом, але з липня 2009 року була змушена звільнитися з займаної посади, оскільки Законом України «Про імміграцію» не передбачено працевлаштування громадян іноземних держав, у тому числі і Російської Федерації. Заявниця звернулась до Головного Управління МВС України у сектор у справах громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб з приводу оформлення документів на громадянство України, але їй у цьому було відмовлено у зв’язку із відсутністю документів, що підтверджують проживання останньої на Україні протягом п’яти років, а тому вона звернулася до суду із зазначеною заявою.
У судовому засіданні заявниця підтримала доводи заяви і пояснила, що в неї досі паспорт Радянського зразку, паспорт громадянки України без доведення в судовому порядку факту постійного проживання її на території України протягом п’яти років вона отримати не зможе, просила задовольнити вимоги заяви.
Представник зацікавленої особи - Відділу громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб Орджонікідзевського РВ ММУ УМВС України в Донецькій області, ОСОБА_3, у судовому засіданні не заперечував проти задоволення вимог заяви.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснила суду, що вона з народження проживає по проїзду Лютневому, буд. 14/2 у місті Маріуполі, заявницю знає приблизно з 1999 року, коли та переїхала жити до їх сусіда ОСОБА_3, за якого потім вийшла заміж. З того часу по теперішній час ОСОБА_1 постійно проживає по проїзду Лютневому, 33. Їй відомо, що у заявниці ще старий паспорт радянського зразку, чому вона його досі не поміняла їй невідомо.
Свідок ОСОБА_5 пояснив суду, що він у 2003 році переїхав проживати у приватний будинок по сусідству з заявницею, з цього часу і знає сім’ю ОСОБА_1, по теперішній час ОСОБА_1 постійно проживає по проїзду Лютневому, 33 разом із чоловіком та донькою. Йому зі слів заявниці відомо, що у неї паспорт радянського зразку, чому вона його досі не поміняла йому невідомо.
Свідок ОСОБА_6 пояснила суду, що вона є сусідкою заявниці, ОСОБА_1 знає приблизно 10 років, з того часу, коли та переїхала проживати до свого чоловіка. По теперішній час ОСОБА_1 постійно проживає по проїзду Лютневому, 33, їй невідомо, щоб вона куди-небудь виїжджала з зазначеної адреси.
Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 пояснили, що їх родини та родина ОСОБА_1 знаходяться у дружніх стосунках, вони разом відвідують церков Христіан - Баптистів, пітвердили факт проживання заявниці на території України більше ніж 5 років.
Заслухавши заявницю, допитавши свідків, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає заяву такою, що підлягає задоволенню за наступних підстав.
Згідно довідки ТОВ «Байрацьке» № 18 від 29.06.06 ОСОБА_1 дійсно працювала з 03.04.1990 року по 22.04.1994 року в колгоспі імені Калініна, розташованому у Диканському районі Полтавської області (а.с. 29).
З матеріалів справи вбачається, що 10 березня 1988 року у заявниці ОСОБА_1 народилась донька ОСОБА_9, народження якої було зареєстровано на території України, а саме у Супротивнобалківській селищній раді Новосанжарського району Полтавської області, що підтверджується відповідним свідоцтвом про народження серії ІІІ-КЕ № 263170 від 25.03.88, актовий запис № 4 (а.с. 25).
Судом встановлено, що 27 червня 2003 року відділом реєстрації актів громадянського стану Орджонікідзевського райуправління юстиції міста Маріуполя Донецької області було зареєстровано одруження ОСОБА_1 із ОСОБА_2, що підтверджується відповідним свідоцтвом про одруження серії І-НО № 199096 від 27.06.03, актовий запис № 173 (а.с. 12).
Згідно витягу з домової книги чоловік заявниці ОСОБА_2 та її донька ОСОБА_9 значаться зареєстрованими ІНФОРМАЦІЯ_1 по проїзду Лютневому у місті Маріуполі Донецької області (а.с.10).
Факт постійного проживання ОСОБА_1 на території України, окрім пояснень свідків, об’єктивно підтверджується відповідними довідками КСН № 15 від 18.12.03, ВГІРФО Орджонікідзевського РВ ММУ ГУМВС України в Донецькій області від 26.12.03, виконкому Байрацької сільської ради Диканського району Полтавської області від 25.01.08, виконкому Маріупольської міської ради від 28.11.09, актом КСН «Дружба» № 51 від 09.11.09, з яких вбачається, що з 03.04.1990 року по 22.04.1994 року ОСОБА_1 проживала на території Байрацької сільської ради Диканського району Полтавської області, з 1995 року по теперішній час ОСОБА_1 проживає у ІНФОРМАЦІЯ_2 по проїзду Лютневому, буд. 33 (а.с. 24, 26-28).
Отже, у суду немає сумніву щодо доводів заявниці про постійне проживання її на території України з 1990 року.
Із врахуванням зібраних по справі доказів в їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявниця дійсно безперервно проживає на території України з 1990 року, зокрема, постійно проживає у ІНФОРМАЦІЯ_2 з 1995 року по теперішній час.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про громадянство» від 18.01.2001р. громадянами України є громадяни бувшого СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України.
Враховуючи, що встановлення факту постійного проживання на Україні з 1990 року по теперішній час породжує для заявниці юридичні наслідки, суд на підставі ст. 3 Закону України «Про громадянство України», керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212, 256-259 ЦПК України,-
В И Р І Ш И В:
Заяву ОСОБА_1, - задовольнити.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_4 Федерації, росіянки, на Україні з 1990 року в тому числі станом на 24 серпня 1991 року, по теперішній час.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя шляхом подачі в десятиденний строк з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя О.О.Костромітіна