ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2009 р. № 20/79(18/170)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
ГоловуючогоКота О.В.
суддівШевчук С.Р.
Демидової А.М.
розглянувши касаційну скаргу Комунального підприємства "Паркування та ринок"
на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 28.07.2009 р.
у справі№ 20/79(18/170) господарського суду Чернігівської області
за позовомКомунального підприємства "Паркування та ринок"
доСуб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1
про усунення перешкод у користуванні майном
В судовому засіданні взяли участь представники:
- позивача: не з’явились
- відповідача: не з’явились
ВСТАНОВИВ:
Комунальне підприємство "Паркування та ринок" звернулось до господарського суду Чернігівської області з позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1, в якому просило суд зобов'язати Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичну особу ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні Комунальним підприємством "Паркування та ринок" Чернігівської міської ради бутиками № 11 та № 17 на ринку "Бойова" у м. Чернігові шляхом звільнення цих бутиків від майна відповідача та повернення їх у стан, в якому вони знаходилися на момент передачі.
Рішенням господарського суду Чернігівської області у справі №18/170 від 20.08.2008р. (суддя Сидоренко А.С.) позовні вимоги Комунального підприємства "Паркування та ринок" Чернігівської міської ради задоволено повністю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2008р. (головуючий суддя Студенець В.І., суддя Подоляк О.І., суддя Попікова О.В.) вказане рішення суду скасовано та прийнято нове рішення про відмову в позові.
Постановою Вищого господарського суду України від 12.03.2009р. №18/170 касаційну скаргу Комунального підприємства "Паркування та ринок" Чернігівської міської ради було частково задоволено, рішення господарського суду Чернігівської області у справі №18/170 від 20.08.2008р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2008р. у справі №18/170 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Чернігівської області.
Під час нового розгляду, позивач подав заяву про зміну предмету позову, в якій просив визнати недійсним договір № 170/07 оренди бутиків (кіосків) від 02.01.2007р., який укладений між Комунальним підприємством "Паркування та ринок" Чернігівської міської ради та приватним підприємцем ОСОБА_1.
Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 19.06.2009р. №20/79(18/170) відмовлено у прийнятті заяви про зміну предмету позову та припинено провадження у справі на підставі п. 1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2009р. (у складі головуючого Ропій Л.М., суддів Кондратової І.Д. та Пашкіної С.А.) вказану ухвалу залишено без змін.
Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, позивач звернувся до Вищого господарського суду з касаційною скаргою в якій, посилаючись на неправильне застосування норм процесуального права, просить скасувати зазначені ухвалу та постанову та передати справу на розгляд до суду першої інстанції.
Відповідач у справі скористався правом, наданим ст. 1112 ГПК України, надіслав відзив на касаційну скаргу від 30.10.2009р., яким не визнає вимог касаційної скарги.
Сторони не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином.
Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Позивач звернувся до суду з позовом від 05.05.2008р. про зобов'язання Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичну особу ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні Комунальним підприємством "Паркування та ринок" Чернігівської міської ради бутиками № 11 та № 17 на ринку "Бойова" у м. Чернігові шляхом звільнення цих бутиків від майна відповідача та повернення їх у стан, в якому вони знаходилися на момент передачі.
В процесі розгляду справи, позивачем, було подано заяву про зміну предмету позову № 03-06/09 від 03.06.2009р., відповідно якої позивач просив визнати недійсним договір № 170/07 оренди бутиків (кіосків) від 02.01.2007р., який укладений між Комунальним підприємством "Паркування та ринок" Чернігівської міської ради та приватним підприємцем ОСОБА_1.
Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходячи з того, що позивачем, в поданій заяві № 03-06/09 від 03.06.2009р., фактично змінювався як предмет так і підстава позову, що суперечить приписам ч. 4 ст. 22 ГПК України, яка не передбачає право позивача на одночасну зміну предмета та підстави позову, відмовив в задоволенні зазначеної заяви.
Відтак, суди попередніх судових інстанцій розглядали первісні позовні вимоги позивача про усунення перешкод в користуванні Комунальним підприємством "Паркування та ринок" Чернігівської міської ради бутиками № 11 та № 17 на ринку "Бойова" у м. Чернігові шляхом звільнення цих бутиків від майна відповідача та повернення їх позивачеві у стані, в якому вони знаходились на момент передачі.
Під час розгляду даних вимог, встановлено, що згідно актів прийому-передачі від 02.01.2009р. відповідач повернув позивачу спірне майно у стані, в якому воно було на момент передачі відповідачу.
До того ж, як зазначили суди, в матеріалах справи містяться договори оренди від 26.03.2009р. та акти приймання-передачі майна від 26.03.2009р. про передачу бутиків № 17, № 11 в оренду іншим особам.
За таких обставин, суди нижчестоящих інстанцій дійшли висновку про відсутність предмету спору, оскільки бутики № 11 та № 17 повернуті позивачу та в подальшому передані позивачем іншим особам в оренду, а тому в порядку п. 1-1 ст. 80 ГПК України ухвалою суду першої інстанції провадження у справі припинено, а постановою суду апеляційної інстанції зазначену ухвалу залишено без змін.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що вищезазначені висновки попередніх судових інстанцій зроблені з дотриманням вимог ст. ст. 43, 47, 43, п.1-1 ст. 80 ГПК України щодо повного і всебічного встановлення усіх обставин справи та правильного застосування законодавства під час розгляду справи, оскільки передача відповідачем позивачеві спірних об'єктів за актами прийому-передачі, свідчить про відсутність предмету спору.
Щодо доводів скаржника, про незмінюваність підстав позову при поданні заяви в порядку ст. 22 ГПК України, то вони є необґрунтованими, оскільки, як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, первісні позовні вимоги позивача, були заявлені з підстав не укладеності договорів оренди та відсутності правових підстав, в силу яких відповідач утримує спірне майно, тоді як змінені вимоги щодо визнання недійсними договорів оренди заявлені з підстав відсутності істотних умов договору оренди, які визначені статтею 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та недодержання в момент вчинення правочину сторонами (стороною) вимог, які встановлені ч.1-3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України (частина 1 статті 215 Цивільного кодексу України).
Скаржник, помилково ототожнює поняття "підстава позову" із застосуванням тієї чи іншої норми закону при вирішенні спору. Посилання позивача на статтю 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" при пред'явленні первісних вимог щодо усунення перешкод у користуванні майном та при зверненні із заявою про зміну вимог щодо визнання недійсними договорів оренди не свідчить про те, що підстави первісних та змінених вимог співпадають та не змінюються.
З огляду на викладене та враховуючи, що в силу вимог ст.1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Комунального підприємства "Паркування та ринок" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2009 р. у справі № 20/79(18/170) залишити без змін.
Головуючий Кот О.В.
С у д д я Шевчук С.Р.
С у д д я Демидова А.М.