- 1 -      

                                                                                                                     Справа №2-а-32/09

                                                  П  О  С  Т  А  Н  О  В  А

                                                        ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

16.11.2009р.      Вільногірський  міський суд Дніпропетровської області

                           в складі головуючого судді Литвинової Р.А.,

                           при секретарі  Заіка  А.В.,

з участю позивачки ОСОБА_3., її представника-адвоката ОСОБА_1., представника відповідача ОСОБА_2.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Вільногірську адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до управління праці та соціального захисту населення Вільногірської міської ради депутатів Дніпропетровської області про визнання неправомірними дій по призначенню та виплаті державної допомоги до досягнення дитиною трирічного віку,    

                                     В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_3. звернулась до суду з зазначеним адміністративним позовом, в якому зазначає наступне.

Вона є матір’ю дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження. Відповідно до ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається в розмірі не менше 130грн. щомісячно.

В 2006р. згідно з Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» в ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» були внесені зміни щодо розміру надаваної допомоги і визначено розмір, який дорівнює різниці між 50% прожиткового мінімуму для працездатних осіб і середньомісячним сукупним доходом сім’ї за попередні 6 місяців, але не менше 90грн. в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України згідно з Законом України від 20.12.2005р. № 3235-1У .

Згідно з Постановою КМ України розмір допомоги було встановлено на рівні 130 грн. щомісячно.

Однак, УПСЗН з 15.05.2005р. до грудня 2005р. виплачувалась допомога в середньому за місяць 93.70грн., замість встановлених законом 130 грн., тому різниця недоплаченої їй допомоги за 2005р. складає 274.40 грн.

В 2006р. їй виплачувалась відповідачем допомога в середньому 96.62грн. в місяць замість 130 грн., за її розрахунком недоплата складає 400.53 грн.

Разом за 2005 та 2006р.р. сума недовиплаченої їй допомоги по догляду за дитиною до досягнення трьох років  складає 674.93 грн.

Про всі зміни в виплаті вказаної допомоги їй стало відомо в жовтні 2008 року.

Згідно з ст.62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007р. був встановлений прожитковий мінімум для дітей до 6 років в розмірі : з 01.01. – 434грн., з 01.04. – 463грн., з 01.07. – 470 грн.

В 2007р. їй була виплачена відповідачем допомога по догляду за дитиною в загальній сумі 1285.74грн., що в середньому за місяць складає 107.14грн., а повинен був відповідач виплатити її з урахуванням розміру прожиткового мінімуму, за відрахуванням отриманої допомоги ця сума складає 4204.26грн.

Позивачка просить визнати неправомірними дії УПСЗН по невірному нарахуванню їй допомоги по догляду за дитиною до досягнення трьох років за 2005-2007 роки, зобов’язати його здійснити перерахунок розмірів цієї допомоги за вказаний період і стягнути з відповідача на її користь недовиплачену суму в розмірі 4879.19грн.

В судовому засіданні позивачка свій позов та викладені в ньому обґрунтування підтримала, просить його задовольнити, при цьому вона просить виключити п.3 вимог із її

                                                                      - 2 -

позову, тобто щодо стягнення вказаної суми. Також позивачка повідомила, що про порушення її прав їй стало відомо в кінці 2008 року, відповідач повинен був із власної ініціативи здійснити цей перерахунок, тому вона просить суд відновити їй строк на звернення до суду з даним позовом.      

Її представник в судовому засіданні також позов підтримав, доповнивши пояснення своєї довірительки наступним. На його думку, позов підлягає беззаперечному задоволенню. Спочатку Законом було встановлено розмір допомоги по догляду за дитиною в розмірі не менше 130 грн. на місяць.

Конституційний Суд визнав неконституційними Закони України щодо внесення змін до бюджетів держави, тому необхідно було виплачувати вказану державну допомогу по догляду за дитиною в розмірі встановленого в  державі прожиткового мінімуму.

Він просить задовольнити позов ОСОБА_3. в повному обсязі, також уточнивши, що 3-й пункт позову щодо стягнення з відповідача конкретної суми він просить не враховувати та виключити його. Відповідач не заявляв клопотання щодо пропуску позивачкою строку на звернення з цим позовом до суду, тому, на його погляд, немає підстав для його поновлення.

Представник відповідача висловила заперечення проти позову, суду пояснила, що позивачка звернулась до УПСЗН 06.05.2005р. з заявою про призначення допомоги по догляду за дитиною як незастрахована особа. 17.05.2005р. їй була призначена державна допомога в розмірі 90грн. відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», так як вона була на той час не працюючою.

Для того, щоб їй виплачувалась допомога в розмірі, що дорівнює різниці між 50% прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім`ї з розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 грн. для незастрахованих осіб та не менше 23% прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, - позивачці необхідно було  надати відповідні довідки про доходи її сім’ї, але вона цього не зробила.

Потім позивачка працевлаштувалась і до 2007р. вона отримувала вказану допомогу на підприємстві. Відповідно до Наказу №453 від 06.12.2006р. Міністерства праці та соціальної політики України функції по призначенню та виплаті допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку застрахованим особам від страхувальників та робочих органів виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та його відділень передано органам праці та соціального захисту населення. Тому з початку 2007р. всім особам цю допомогу почало виплачувати УПСЗН.

Позивачці закінчились виплати допомоги 05.03.2008р., тобто коли дитині виповнилось три роки. Рішення Конституційного суду України було в 2007р., тому на виплату цієї допомоги в 2005 та 2006 р.р. воно не розповсюджується.

Представник відповідача також пояснила, що нарахування та призначення державних допомог такого виду здійснюється в УПСЗН з застосуванням програмного комплексу, тому УПСЗН не має права самостійно вносити будь-які корективи чи зміни до розмірів цих виплат, це є виключно компетенцією Міністерства праці та соціальної політики України. Представник просить відмовити позивачці в задоволенні її позову.  

Заслухавши пояснення осіб, що брали участь в розгляді справи, вивчивши надані по справі докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.

Позивачка на своєму утриманні має дитину, 05.03.2005 року народження (а.с.5), тому вона має право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку згідно з Законом України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми».

Відповідно до названого Закону на підставі наданої нею заяви від 06.05.2005р. відповідачем 17.05.2005р. їй була призначена допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років в розмірі 90грн. як непрацюючій особі, тобто не застрахованій. Ця сума на протязі 2005-2007 р.р. перевищувала 100грн., оскільки

                                                                     - 3 -

проводилися відповідні нарахування в зв`язку з інфляцією.  Тобто, розмір цієї допомоги дорівнював різниці між 50% прожиткового мінімуму, встановленого для непрацездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90грн. для незастрахованих осіб.

Допомога по догляду за дитиною в розмірі 130грн. не призначалась позивачці по тій причині, що на момент призначення їй вказаної допомоги вона була незастрахованою особою, а такий розмір допомоги призначався особам, на яких поширюється дія Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням». Як пояснила представник відповідача, позивачка не надавала до їх установи відповідних довідок про доходи.

Що стосується виплати позивачці допомоги по догляду за дитиною в 2007 році суд приходить до наступних висновків.

Як вбачається з наданих відповідачем даних та як зазначила позивачка в позові, на протязі  2007р. вона отримувала цю допомогу в межах від 103 до 115 грн. щомісяця (з врахуванням індексації).

Установа відповідача в 2007р. не здійснила перерахунок та не забезпечила виплату суми щомісячної  допомоги позивачу відповідно до вимог статті 15 Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми”, посилаючись на те, що відповідно до статті 56 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” та роз'яснень Міністерства праці та соціальної політики України від 11 вересня 2007 року № 430/5/75-07 “Про порядок застосування норм рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 щодо скасування ряду положень Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, які стосуються обмеження у 2007 році розміру допомоги за дитиною до досягнення нею трирічного віку встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам і становить 90 гривень для незастрахованих осіб, в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України (порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751).

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”(справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), зокрема положення пункту 14 статті 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” в частині зупинення на 2007 рік дії статті 12, частини першої статті 15 та пункту 3 розділу VIII “Прикінцеві положення” Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України “Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність”.

Так, у вищевказаному Рішенні зазначено, що зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України.

У статті 64 Конституції України вичерпно визначено такі випадки, а саме передбачено, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод людини із зазначенням строку дії цих обмежень, та визначено ряд прав і свобод, які не можуть бути обмежені за жодних обставин. Внаслідок

                                                                       - 4 -

зупинення на певний час дії чинних законів України, якими встановлено пільги, компенсації чи інші форми соціальних гарантій, відбувається фактичне зниження життєвого рівня громадян, який не може бути нижчим від встановленого законом прожиткового мінімуму (частина 3 статті 46 Конституції України, та порушується гарантоване у статті 48 Конституції України право кожного на достатній життєвий рівень.

Конституційний Суд України підкреслив, що відповідно до частини 3 статті 22, статті 64 Конституції України право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.

В Рішенні КСУ від 9 липня 2007 року вказано, що зі змісту наведених положень Конституції України та Бюджетного кодексу України вбачається, що закон про Державний бюджет України як правовий акт, чітко зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України - він стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, зокрема і видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.

Відповідно до частини 5 резолютивної частини Рішення КСУ від 9 липня 2007 року “Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними”. Відповідно до частини 3 статті 150 Конституції України “Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені”.

Статтею 15 Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Відповідно до положень статті 62 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік” передбачено, зокрема, затвердити на 2007 рік прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 492 гривні, з 1 квітня - 525 гривень, з 1 жовтня - 532 гривні та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років: з 1 січня - 434 гривні, з 1 квітня - 463 гривні, з 1 жовтня - 470 гривень.

За умови відсутності у державному бюджеті коштів на належну виплату допомоги по догляду за дитиною громадянам України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, створюється ситуація правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка. Водночас, Суд звертає увагу на те, що це не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання допомоги по догляду за дитиною, яка прямо передбачена законом.

Відносини, що склалися між позивачем та відповідачем є публічно-правовими відносинами, виходячи із змісту статті 3 та пункту 2 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи те, що позивачка має дитину віком до трьох років, тобто наділена державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання допомоги по догляду за дитиною.

Наділивши осіб зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які мають дітей віком до трьох років.

Тобто, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов'язання держави

                                                                    - 5 -

забезпечити соціальний захист громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти.

Відповідно до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно із статтею 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується з позицією позивачки щодо порушення її права на отримання державної допомоги відповідно до Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми”.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись вимогами частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України на адміністративні суди покладено обов'язок, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Суд, встановивши невідповідність положень нормативно-правового акту Конституції України застосовує положення Конституції України як норми прямої дії. Таким чином, суд вирішуючи при вирішенні справи може не застосовувати закон, який не відповідає вимогам Конституції України.

Отже, виходячи з пріоритетності конституційних норм, суд приходить до висновку, що на момент здійснення виплат позивачам, застосуванню підлягали норми статті 15 Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми”, а не положення статті 71 Закону України “Про державний бюджет на 2007 рік”, які істотно звужували обсяг прав, встановлених Законом України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми”. Дана обставина згодом була підтверджена Рішенням Конституційного Суду України у справі № 1-29/2007.

Щодо решти позовних вимог, суд звертає увагу на те, що задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють фактично порушені права та інтереси позивачів.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що

                                                                      - 6 -

викладені в позовній заяві доводи позивачки є частково обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню частково. Це стосується вимоги позивачки здійснити нарахування їй державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років за 2005,2006р.р. та з 1 січня по 8 липня 2007р.. оскільки вищевказане Рішення було ухвалено Конституційним Судом України 09.07.2007р.

Суд вважає, що пропущений позивачкою строк за звернення з позовом до суду слід поновити, оскільки вона, перебуваючи у відпустці по догляду за малолітньою дитиною, не слідкувала за змінами в законодавстві і, як тільки їй про це стало відомо, вона зразу ж звернулась до суду. Більш того, представник відповідача не заявляв клопотання на застосуванні строку позовної давності. Тому суд вважає, що права позивачки повинні бути захищені.

Положенням частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачається, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2 ч.3, ст.ст.8, 22,64, 113,150 ч.3, 152ч.2 Конституції України, Рішеннями Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007р.,ст.ст.  73,74 Закону України «Про Конституційний Суд України», ст.ст. 4, 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми",   Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік",  ст.ст.2,3, 6-12, 9, 11, 17, 89,94, 99, 100, 158-164, 167, 185, 186  Кодексу  адміністративного  судочинства України,  с у д

                                     П О С Т А Н О В И В:

             Позов ОСОБА_3 до управління праці та соціального захисту населення Вільногірської міської ради депутатів Дніпропетровської області про визнання неправомірними дій по призначенню та виплаті державної допомоги до досягнення дитиною трирічного віку  задовольнити частково.

Поновити позивачеві ОСОБА_3строк на  звернення до суду.

Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Вільногірської міської ради депутатів Дніпропетровської області   вчинити дії, спрямовані на перерахунок та забезпечення виплати ОСОБА_3 недоотриманої суми державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» ,  за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р з урахуванням фактично отриманих сум , визнавши незаконною бездіяльність відповідача стосовно нездійснення цього перерахунку та невиплати позивачеві державної допомоги за зазначений період 2007 року у відповідності до вказаних норм законодавства.

Присудити на користь позивача ОСОБА_3 із Державного бюджету 03.40 грн. у відшкодування  судових витрат.

               В задоволенні решти  позовних вимог відмовити.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Дніпропетровського адміністративного апеляційного суду через Вільногірський міський суд Дніпропетровської області.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

               Суддя                                                                                                    Р.А. Литвинова