308/11172/17

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.11.2017 року місто Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Леміш О.М. розглянувши матеріали позовної заяви  Перечинської районної кредитної спілки «Тур'я»  до ОСОБА_1 , ОСОБА_2, ОСОБА_3  про стягнення боргу,-

ВСТАНОВИВ:

Перечинська районна кредитна спілка «Тур'я», в особі Голови правління ОСОБА_4, звернулася до Ужгородського міськрайонного суду з позовною заявою до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2, ОСОБА_3  про стягнення боргу.

Частиною 1 статті 122 ЦПК України визначено,  що суддя відкриває провадження у цивільній справі не інакше як на підставі заяви, поданої і оформленої в порядку, встановленому цим Кодексом.

Дослідивши матеріали позовної  заяви, вважаю, що така позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням вимог ст.119 ЦПК України.

Відповідно до чинного законодавства України позовна заява є процесуальним документом, який повинен містити в собі вимоги передбачені ст. 119, 120 ЦПК України. А саме, в позовній заяві має містись посилання, зокрема, на те, до кого пред’явлений позов; що саме вимагає позивач (предмет позову); обставини, на яких ґрунтується вимога (матеріально-правова підстава позову); зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину. Згідно ч.5 ст.119 ЦПК України до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору.

Статтею 3 Закону України  «Про судовий збір» визначено,  що за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством ,справляється судовий збір. Згідно ч.1 ст.4 цього Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Пунктом 1.1.1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлюється розмір ставки судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою, що становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік»  з 1 січня 2017 року установлено прожитковий мінімуму для працездатних осіб у розмірі 1600 гривень.

Враховуючи, що згідно змісту позовної заяви  заявлено вимогу майнового характеру про стягнення заборгованості в розмірі 80 561,14 грн.,  позивач при зверненні до суду мав сплатити судовий збір у розмірі 1600,0 грн.

Однак, позивачем при подачі позовної заяви подано клопотання про відстрочення  судового збору до ухвалення судового рішення, враховуючи незадовільний майновий стан Спілки. Позивач зазначає, що при виконанні Ужгородським МВ ДВС зведеного виконавчого провадження №42149422 (по виконанню 85 виконавчих проваджень) про стягнення з КС «Тур'я» боргу 06.05.2011 року винесено постанову про арешт банківських розрахункових рахунків – юридичної особи – Перечинської районної кредитної спілки «Тур'я» та філій. 09.02.2012 року винесено постанову про арешт і блокування  коштів спілки, які перебувають у касі. Кошти (отримані від погашення кредитних зобов’язань позичальників на користь спілки), що надходять на заблоковані банківські розрахункові рахунки Спілки, стягуються Ужгородським МВ ДВС та розподіляються між стягувачами – вкладниками у відповідності до ст.ст.4, 44, 45 Закону України «Про виконавче провадження».  Відповідно, за цих об’єктивних обставин – арешту коштів, спілка не має доступу до власних коштів і не може сплатити судовий збір до моменту подання позовної заяви, що позбавляє спілку доступу до правосуддя і належного виконання своїх кредиторських заборгованостей перед вкладниками.  

Статтею 8 Закону України «Про судовий збір» визначено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Згідно роз’яснень, що містяться в пункту 29 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» №10 від 17.10.2014 року єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 10 ЦПК повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі. Обставини для звільнення або відстрочки від сплати судового збору повинні бути виключними та такими, що обумовлюють необхідність у звільнені.

Відповідно до роз’яснень, наданих у пункті 1 Постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17.10.2014р. «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» з подальшими змінами, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, ураховуючи положення п. 1 ст. 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

У зв'язку із цим при здійсненні правосуддя у цивільних справах суди повинні вирішувати питання, пов'язані з судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до Цивільного процесуального кодексу України, Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір», а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

З рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998р. та «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001р. вбачається, що право на суд не є абсолютним та воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

На обґрунтування заявленого клопотання про відстрочку сплати судового збору позивач посилається на накладення арештів на банківські розрахункові рахунки  Перечинської районної кредитної спілки «Тур'я» в ході виконання зведеного виконавчого провадження 06.05.2011 року та 09.02.2012 року  блокування коштів спілки,  які перебувають у касі. На підтвердження цих обставин позивач до клопотання долучає лист Ужгородського МВ ДВС  ГТУЮ в Закарпатській області  вих..№07-54/20310 датований  19.10.2016 року,  довідку начальника відділення №36 АТ «УкрСиббанк» вих..№891 датовану 19.10.2016 року та інформацію Ужгородської ОДПІ ГУ ДФС у Закарпатській області №1660/10/07-01-08 від 20.10.2016 року.

Враховуючи, що позивачем до клопотання не надано суду безспірних доказів на підтвердження майнового стану Спілки на дату звернення до суду з позовною заявою, а також обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору,  наявність виняткових випадків для застосування спеціальних заходів, приходжу висновку про відмову позивачу у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Відповідно до ч.2 ст.119 ЦПК України  позовна заява повинна містити, зокрема зміст позовних вимог,   виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги та докази, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування.

Так, згідно із роз’ясненнями, що містяться у п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» у рішенні щодо грошових зобов’язань має бути висновок суду про розмір грошових сум та детальний порядок його обчислення за кожною з вимог.

Позивачем заявлена вимога про стягнення, солідарно, заборгованості за договором кредиту-поруки в певній  грошовій сумі  станом на час подання позовної заяви, а саме 80561,14 коп.

У доданих до позовної заяви  документах відсутній розгорнутий розрахунок заборгованості, а наявна карточка платежів не підписана відповідною посадовою особою.

Зазначене свідчить про те, що заявлені позивачем вимоги не підтверджені відповідними документами, а саме – розгорнутим розрахунком. Вказана обставина створюватиме для суду ускладнення під час перевірки розміру заборгованості, складових суми боргу за договором.

Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову, а за вказаних обставин для судового розгляду позивачем не визначено ні суть позовних вимог, ні їх правові підстави, що позбавляє можливості з’ясувати предмет спору та межі доказування.

Враховуючи вищенаведене,  приходжу до переконання, що без зазначення наведених вище обставин, вирішити питання про відкриття провадження у справі неможливо, вважаю за необхідне позовну заяву залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви з подачею її до суду в новій редакції з врахуванням вимог ст. 119 ЦПК України.

Згідно ст. 121 ЦПК України, суддя встановивши, що позовну заяву (заяву, скаргу) подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 ЦПК України, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача (заявника, скаржника) і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.                  

    Якщо позивач (заявник, скаржник) відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 ЦПК України, позовна заява (заява, скарга) вважається поданою в день її первісного подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Враховуючи наведене вважаю, що провадження у справі неможливо відкрити до усунення вказаних недоліків, а тому позовну заяву слід залишити без руху, а позивачу надати строк для їх усунення.

Керуючись ст.ст.121, 210 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання Перечинської районної кредитної спілки «Тур'я»  про відстрочення сплати судового збору – відмовити.

Позовну заяву Перечинської районної кредитної спілки «Тур'я»  до ОСОБА_1 , ОСОБА_2, ОСОБА_3  про стягнення боргу - залишити без руху.

Повідомити позивача (представника) про необхідність виправити зазначені недоліки позовної заяви не більше п"яти днів з дня отримання копії ухвали. Роз’яснити, що інакше заява буде вважатися неподаною та повернута заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду                                                                 О.М Леміш