ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01025,  м. Київ,  вул. Десятинна,  4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 год. 15 хв.           № 11/44

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді  Винокурова К.С. , суддів  Келеберди В.І.  Кротюка О.В.  при секретарі судового засідання  Давиденку Д.В.  вирішив адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 

до Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва 

про визнання протиправним та нечиннимподаткового повідомлення-рішення

 
ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Суб’єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 (надалі Позивач) звернувся до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва (надалі ДПІ у Подільському районі міста Києва, відповідач) № НОМЕР_1 від 21.12.2007р. № 0004571730/0 від 21.12.2007р.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням діючого законодавства з боку відповідача щодо проведення перевірки у зв’язку з чим наявними є підстави для визнання протиправними та нечинними складених податкових повідомлень - рішень.

Відповідачем позову не визнано, в матеріалах справи наявні заперечення на позов, у яких зазначено про безпідставність заявлених вимог та правомірність висновків про порушення позивачем пп. 2.3.1 п. 2.3, ст. 2, пп.. 3.1.1., п. 3.1. ст.. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», п.19.1. ст.. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення Позивача, представника Позивача і представників Відповідача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Працівниками ДПІ у Подільському районі м. Києва проведена позапланова виїзна перевірка своєчасності, достовірності, повноти, нарахування та сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1, за період з 01.10.2004 року по 30.09.2007 року за результатами якої був складений акт №141-17-406-2012020867 від 13.12.2007р. (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи).

На підставі висновків вказаного акту відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0004561730 від 21.12.2007р., яким Позивачу визначено суму податкового зобов‘язання по податку з походів фізичних осіб у сумі 112657,88 грн;

- № 0004571730/0 від 21.12.2007р., яким Позивачу визначено суму податкового зобов’язання по податку на додану вартість (з урахування штрафних (фінансових) санкцій) у сумі 586 546,60 грн., у тому числі за основним платежем 388 794,00 грн та 197 752,60 за штрафними фінансовими санкціями.

Як встановлено судом, 04.12.2007 начальником державної податкової інспекції у Подільському районі було прийнято наказ № 1065 про проведення позапланової виїзної перевірки Позивача у термін з 5.12.2007 по 11.12.2007. Відповідно до наказу начальник державної податкової інспекції у Подільському районі № 1085 термін проведення виїзної позапланової документальної перевірки Позивача було подовжено з 12.12.2007 по 13.12.2007 року.

Як підтверджено матеріалами справи, посадовими особами Відповідача 5.12.2007 було надано Позивачу направлення на проведення перевірки № 1422 від 5.12.2007, а також 13.12.2007 направлення на проведення перевірки № 1438 за підписом керівника Відповідача, скріплене його печаткою, про отримання яких Позивачем свідчить його особистий  підпис.

Підставою для проведення позапланової перевірки Позивача у вказаному наказі визначено п. 2 ч. 6 ст. 11-1 Закону України „Про державну податкову службу України”, відповідно до якого позапланова виїзна перевірка проводиться у разі якщо платником податків не подано в установлений строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом.

Таким чином, твердження Позивача, що з документів Відповідача неможливо зробити висновок, щодо якої категорії перевірок віднесені дії Відповідача планових або позапланових, судом не приймаються до уваги.

Стосовно посилання позивача на те, що позапланові виїзні перевірки здійснюються виключно на підставі рішення суду, суд звертає увагу на лист Державної податкової адміністрації України №15454/5/23-2016/1479 від 26.12.2005р., яким визначено наступне:

Законом №2322 було внесено зміни в Закон України «Про державну податкову службу в Україні»(далі –Закон №509), якими, зокрема, було передбачено, що позапланові виїзні перевірки здійснюються виключно на підставі рішення суду.

Але Законом №2505 було внесено зміни до Закону №509 шляхом доповнення статті 111 частиною сьомою, відповідно до якої позапланові виїзні перевірки проводяться за рішенням керівника податкового органу.

При цьому при внесення вказаних змін відбулась технічна помилка, яка призвела до виникнення двох сьомих частин в статті 111 Закону №509, про що Міністерство фінансів України листом повідомило Кабінет Міністрів України.

Відповідно до вказаного листа в даний час розробляється законопроект, що передбачає відміну частини сьомої статті 111 даного Закону (в редакції Закону №2322) відносно здійснення позапланових перевірок тільки на підставі рішення суду.

Тобто, в даний час позапланові виїзні перевірки здійснюються на підставі рішення керівника податкового органу у відповідності з статтею 111 Закону №509.

За таких обставин, твердження позивача щодо неправомірності проведення відповідачем перевірки, порушення встановленого порядку здійснення перевірок є помилковими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

Як встановлено судом в ході розгляду справи відповідно до акту перевірки № 141-17-406-2012020867 від 13.12.2007 перевірка правильності визначення обсягу виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) за перевіряємий період (з 01.10.2004 року по 30.09.2007року) проведена Відповідачем на підставі наданих бухгалтерських документів та виписок по розрахунковому рахунку за перевіряємий період, відповідно до яких показник обсягу виручки від реалізації товарів, робіт (послуг) Позивача, за час його перебування на спрощеній системі оподаткування становить:

- за 2005 рік: задекларований - 331728,93 грн., фактичний - 1791488,93 грн. Різниця між задекларованою та фактичною сумою обсягу виручки від реалізації товарів, робіт (послуг) складає - 1459760,00 грн. Розбіжність виникла за рахунок того, що до складу обсягу виручки підприємцем було включено не всі кошти, що надійшли на розрахунковий рахунок, а саме виручки від реалізації.

-  за 2006 рік: задекларований - 442573,11 гри, фактичний - 538023,11 грн. Різниця між задекларованою та фактичною сумою обсягу виручки від реалізації товарів, робіт (послуг) складає - 95450,00 грн. Розбіжність виникла за рахунок того, що до складу обсягу виручки підприємцем було включено не всі кошти, що надійшли на розрахунковий рахунок, а саме виручки від реалізації. Встановлена така розбіжність шляхом порівняння даних звітів, декларацій Позивача з даними банківських виписок по розрахунковому рахунку.

- за 9міс. 2007 року: задекларований - 314336,24 грн., фактичний - 314336,24 грн. Різниця між задекларованою та фактичною сумою обсягу виручки від реалізації товарів, робіт (послуг) відсутня.

Зазначені розбіжності встановлені Відповідачем шляхом порівняння даних відповідних звітів, декларацій Позивача з даними банківських виписок по розрахунковому рахунку.

Твердження Позивача стосовно того, що акт перевірки № 141-17-406-2012020867 від 13.12.2007 року не містить жодних відомостей щодо первинних документів, які є підставами для нарахувань Позивачеві сум податкових зобов‘язань не відповідають дійсності з огляду на наступне.

Пункт 2.8. акту перевірки № 141-17-406-2012020867 від 13.12.2007 містить реквізити рахунків Позивача, що відкриті в банківських установах, пункт 2.11. акту перевірки містить перелік документів, використаних під час проведення перевірки, одними з яких визначені банківські виписки. В п. 3.1. акту перевірки наведена порівняльна таблиця, в якій наведені дані як звітів та декларацій Позивача, так і дані виписок по розрахунковому рахунку Позивача. В додатках до акту перевірки міститься опис документів наданих на перевірку Позивачем, що підтверджується його власним підписом на описі.

Враховуючи те, що акт перевірки містив саме дані банківських виписок, без долучення в якості додатків до акту безпосередньо самих банківських виписок, суд з метою встановлення відповідності між даними, які були зазначені в акті перевірки і даними банківських виписок, в попередньому судовому засіданні  29.05.2008 року протокольною ухвалою зобов‘язав Позивача надати банківські виписку по розрахунковим рахункам Позивача за перевіряємий  період, крім того раніше суд в ухвалі про відкриття провадження від 03.03.08 зобов‘язував Позивача надати в судове засідання як зазначені банківські виписки так і витяг з книги обліку доходів та витрат . Позивач в попередньому судовому засіданні 02.07.2008 вимоги суду виконати відмовився, витребувані документи не надав.

З метою повного та всебічного з‘ясування обставин справи, враховуючи відмову Позивача від надання необхідних для з‘ясування обставин у справі а також приймаючи до уваги заяву Відповідача про витребування доказів, судом була винесена ухвала від 02.09.2008 про забезпечення доказів, якою було витребувано у  Філії КБ «ПриватБанк»«Розрахунковий центр»банківські виписки за період з 01.10.2004 року по 30.09.2007 року по рахунках Позивача, які були відкриті у зазначеній банківській установі.

Заперечення Позивача стосовно того, що витребування судом зазначених доказів з власної ініціативи суперечило вимогам КАСУ не приймається судом до уваги в зв‘язку з наступним. Відповідно до ч. 4 ст. 11 КАСУ Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з‘ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи .

Відповідно до ст. 69 КАС України  доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги  і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

На виконання ухвали про забезпечення доказів ЗАТ «ПриватБанк»своїм супровідним листом від 15.12.2008 р. за № 30.1.0.0/2-33059160 надіслав інформацію про рух коштів по банківським рахункам Позивача №26005544552001, №26059544552091, №26004052600190 за період з 01.10.2004 р. по 29.09.2007 р.

Дослідивши надані банківські виписки, а саме виписку по банківському рахунку №26005544552001, суд встановив, що висновки акту перевірки стосовно наявності різниця між задекларованою та фактичною сумою обсягу виручки від реалізації товарів, робіт (послуг) внаслідок того, що до складу обсягу виручки підприємцем було включено не всі кошти, що надійшли на розрахунковий рахунок, а саме виручки від реалізації, відповідають дійсності . Відповідно до зазначеної виписки за період 01.10.2004 по 29.09.2007  на банківський рахунок Позивача систематично надходили грошові кошти (у обсягах які співпадають з даними акту перевірки) з призначенням платежу «виручка від реалізації» , які Позивач не включав до обсягу виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) у відповідних щоквартальних звітах.

Згідно з Додатком 3 до Порядку видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29 жовтня 1999 р. N 599 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 28 грудня 2001 р. N 521) у розділі 4 звіту суб'єкта малого підприємництва - фізичної особи - платника єдиного податку зазначається саме обсяг виручки від реалізації  товарів (робіт, послуг) за звітний квартал наростаючим підсумком з початку терміну дії Свідоцтва про сплату єдиного податку в календарному році. Таким чином платежі, які надходили на рахунок Позивача з призначенням платежу виручка від реалізації, підлягали обов‘язковому відображенню у розділі 4 зазначених щоквартальних звітів.

Проте висновки викладені в акті перевірки щодо порушення ст. 13 Декрет Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" від 26.12.92р. №13-92 зі змінами та доповненнями, п.19.1 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.03р. №889-ІУ із змінами та доповненнями, а саме: заниження валових доходів про порушення позивачем правил оподаткування суд вважає неправомірними виходячи з наступного.

СПД - фізична особа ОСОБА_1 з 01.10.2004р. по 30.09.2007р. працювала на спрощеній системі оподаткування за умови сплати єдиного податку за ставкою 200,00 грн. Розрахунки здійснювалися у готівковій та безготівковій формах.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Частиною першою Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»від 3 липня 1998 року N 727/98 (із змінами і доповненнями, внесеними Указом Президента України від 28 червня 1999 року N 746/99; далі - Указ № 727/98) установлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких суб'єктів малого підприємництва, зокрема, фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.

Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Частиною другою Указу № 727/98 встановлено, що суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку.

Ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць.

Доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладається єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника та осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань як самого платника податку, так і осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності.

Частиною четвертою Указу № 727/98 встановлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності для суб'єктів малого підприємництва може застосовуватися поряд з діючою системою оподаткування, обліку та звітності, передбаченою законодавством, на вибір суб'єкта малого підприємництва.

Форма та порядок видачі свідоцтва про право сплати єдиного податку встановлюються Державною податковою адміністрацією України і є єдиними на всій території України.

Статтею п’ятою Указу № 727/98 передбачено, що у разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

Суб'єкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум єдиного податку згідно із законодавством України.

Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22 травня 2003 року N 889-IV набрав чинності з 1 січня 2004 року (встановлено перехідними положеннями останнього).

Пунктом 22.2. статті 22 Закону № 889 передбачено: у разі, якщо норми інших законів чи інших законодавчих актів, що містять правила оподаткування доходів (прибутків) фізичних осіб, суперечать нормам цього Закону, пріоритет мають норми цього Закону.

Пунктом 9.12.1. статті 9 Закону № 889 визначено, що оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.

При цьому згідно пункту 9.12.2. Закону № 889 якщо фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності або фізична особа, яка сплачує ринковий збір, отримує інші доходи, ніж визначені у підпункті 9.12.1 цього пункту, то такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Законом для платників податку, що не є такими суб'єктами підприємницької діяльності.

Отже, за пунктом 9.12.2. об’єктом оподаткування на загальних підставах є такі доходи, які отримані платником податків поза межами підприємницької діяльності. Такими, наприклад, може бути спадщина, подарунки та інше. Таким чином, доходи отримані платником податків згідно пункту 9.12.1, тобто в рамках та від здійснення підприємницької діяльності, оподатковуються в порядку встановленому спеціальним законодавством з цих питань, яким в даному випадку є Указ № 727/98.

Враховуючи викладені обставини, суд встановив необхідність застосування до спірних правовідносин лише положень Указу № 727/98. Такого висновку суд дійшов, враховуючи те, що ч. 2 ст. 5 Указу № 727/98, чітко передбачено лише єдиний наслідок для платника єдиного податку, який перевищив вимоги, встановлені частиною першою цього Указу, –покладання на нього обов‘язку перехіду на загальну систему оподаткування з наступного звітного періоду. Проте положення зазначеного Указу не містить відповідальності Позивача саме за нездійснення переходу на загальну систему оподаткування , ч. 2 статті 5 Указу №727/98 встановлено лише відповідальність за за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум лише саме єдиного податку згідно із законодавством України. Не містить зазначений Указ №727/98 і положень, відповідно до яких Позивач автоматично несе відповідальність за ненарахування або несплату податку з доходів фізичних осіб, незалежно від того чи здійснив він у добровільному порядку перехід на загальну систему оподаткування.

Натомість слід звернути увагу на те, що Законом України «Про податок на додану вартість»аналогічна ситуація достатньо чітко врегульована у п. 9.4. ст. 9. Відповідно до якої особа, що не виконує покладений на неї обов‘язок добровільно зареєструватись платником податку на додану вартість в разі перевищення граничного обсягу операцій встановленого в п.п.2.3.1. п.2.3. цього Закону, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування. Тобто в даному випадку законодавцем чітко встановлені негативні наслідки, які тягне за собою нездійснення платником податку свого обов‘язку щодо добровільної реєстрації як платника податку на додану вартість.

Відсутність таких наслідків в тексті Указу №727/98, а також будь-яких відсилочних норм до інших нормативних актів які б містили такі наслідки свідчить про те, що немає підстав для донарахування Позивачу податку з доходів фізичних осіб за періоди протягом яких він мав статус платника єдиного податку на підставі відповідних свідоцтв про право сплати єдиного податку. При цьому слід зазначити, що Відповідачем у період з 2005 по 2007 рр. були видані Позивачу свідоцтва про сплату єдиного податку№508790 на 2005 рік, №130622 на 2006 рік та № 174689 на 2007 рік

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Указу №727/98 для переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єкт малого підприємництва подає письмову заяву до органу державної податкової служби за місцем державної реєстрації. Відповідно до ч. 6 ст. 4 Указу №727/98 орган державної податкової служби зобов'язаний протягом десяти робочих днів видати безоплатно свідоцтво про право сплати єдиного податку або надати письмову мотивовану відмову.  Проте незважаючи на те, що перевищенні граничного розміру виручки відбулося згідно висновків акту проведення перевірки №141-17-406-2012020867 у першому кварталі 2005 року, Відповідачем були видані Позивачу свідоцтва про сплату єдиного податку №130622 на 2006 рік та № 174689 на 2007 рік. Твердження Відповідача, що свідоцтва були видані в зв‘язку з тим, що у відповідних звітах суб‘єкта малого підприємництва –фізичної особи –платника єдиного податку, які подавалися Позивачем за період з 2005 по 2007 рр., не було зазначено відомостей, які б свідчили про перевищення граничного розміру виручки не приймаються судом до уваги. Відповідно до п.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу»органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів). Відповідно до ч. 2 ст. 11-1 планова виїзна перевірка проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності платника податків за письмовим рішенням керівника відповідного органу державної податкової служби не частіше одного разу на календарний рік. Таким чином Відповідач мав можливість встановити перевищення граничного розміру виручки ще в 2005 та 2006 рр. шляхом проведення відповідних планових перевірки Позивача. Відповідно до Закону України „Про державну податкову службу в Україні” вчинення зазначених дій є не тільки правом, а й прямим обов’язком податкових органів, який в даному випадку не був виконаний останніми.

За таких обставин, вимоги Позивача щодо визнання нечинним повідомлення-рішення № 0004561730 від 21.12.2007р., яким Позивачу визначено суму податкового зобов‘язання по податку з походів фізичних осіб у сумі 112657,88 грн., підлягають задоволенню.

Що ж стосується позовних вимог Позивача щодо визнання нечинним повідомлення-рішення № 0004571730/0 від 21.12.2007р., яким Позивачу визначено суму податкового зобов’язання по податку на додану вартість (з урахування штрафних (фінансових) санкцій), то в даному випадку суд вважає позовні вимоги Позивача безпідставними виходячи з наступного:

Згідно пп. 2.3.1. п. 2.3. ст. 2 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями особа підпадає обов’язковій реєстрації як платник податку у разі:

Коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп’ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень   (без урахування податку на додану вартість). "

Проте Позивач як платник податку на додану вартість не зареєструвався.

Згідно п.9.4. ст.9 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями:

„...Якщо обсяг оподатковуваних операцій особи протягом звітного податкового періоду перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону України „Про податок на додану вартість", не більше, ніж у два рази, така особа зобов'язана надіслати податковому органу заяву про реєстрацію протягом двадцяти календарних днів, наступних за таким звітним податковим періодом... Особа, що не надсилає таку заяву у таких випадках та у такі строки, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника  без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування."

Відповідно до п.12 Наказу Державної податкової адміністрації України від 01 березня 2000 року № 79 „ Про затвердження Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість" зареєстровано в Міністерстві юстиції України 03 квітня 2000р. № 208/4429, а саме: „У разі відмови від застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності чи інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені Законом, особа реєструється платником податку на додану вартість у порядку, визначеному Законом та цим Положенням."

Судом встановлено, що реєстраційна заява для реєстрації платника податку на додану вартість, Позивачем з 01.04.2005р. до дня початку перевірки до ДПІ у Подільському районі м. Києва не подавалась.

Відповідно до пп. 3.1.1. п. 3.1 ст.3 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97ВР із змінами та доповненнями: «Об'єктом оподаткування є операції платників податку з: поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю)...»

Під час проведення перевірки Відповідачем згідно документів наданих Позивачем до перевірки, а саме згідно банківських виписок та книг обліку доходів і витрат за перевіряємий період встановлено, що обсяг оподаткованих операцій приватного підприємця становить: за квітень 2005 року - 1 14738 гри; за травень 2005 року - 325925 грн.; за червень 2005 року - 289620 грн.; за липень 2005 року - 238700 грн.; за серпень 2005 року - 25859 грн.; за вересень 2005 року - 15280 грн.;  за жовтень 2005 року - 7065 грн.; за листопад 2005 року - 39048 грн.; за грудень 2005 року - 35361 грн.; за січень 2006 року - 28531 грн.; за лютий 2006 року - 113306 грн.; за березень 2006 року - 68148 грн.; за квітень 2006 року - 20883 грн.; за травень 2006 року - 12866 грн.; за червень 2006 року - 18707 грн.; за липень 2006 року - 44527 грн.; за серпень 2006 року - 46044 грн.; за вересень 2006 року - 61895 грн.; за жовтень 2006 року - 40574 грн.;  за листопад 2006 року - 32203 грн.; - за грудень 2006 року - 50338 грн.; за січень 2007 року-28568 грн.; за лютий 2007 року - 45475 грн.; за березень 2007 року - 38790 грн.; за квітень 2007 року - 22758 грн.; травень 2007 року - 34804 грн.; червень 2007 року - 45783 грн.; за липень 2007 року - 37868 грн.; за серпень 2007 року - 33359 грн.; за вересень 2007 року - 26929 грн.

Відповідно встановлено занижено суму чистого зобов'язання з податку на додану вартість на 388794,00 грн., в тому числі: за квітень 2005р. на 22948,00 гри., за травень 2005р. на 65185,00 грн., за червень 2005р. на 57924,00 грн., за липень 2005р. на 47740,00 грн., за серпень 2005р. на 5172,00 грн., за вересень 2005р. на 3056,00 грн., за жовтень 2005р. на 1413,00 грн., за листопад 2005р. на 7810,00 грн., за грудень 2005р. на 7072,00 грн., за січень 2006р. на 5706,00 грн., за лютий 2006р. на 22661,00 грн., за березень 2006р. на 13630,00 грн., за квітень 2006р. на 4177,00 грн., за травень 2006р. на 2573,00 грн., за червень 2006р. на 3741,00 грн., за липень 2006р. на 8905,00 грн., за серпень 2006р. на 9209,00 грн., за вересень 2006р. на 12379,00 грн., за жовтень 2006р. на 8115,00 грн., за листопад 2006р. на 6441,00 грн., за грудень 2006р. на 10068,00 грн., за січень 2007р. на 5714,00 грн., за лютий 2007р. на 9095,00 грн., за березень 2007р. на 7758,00 грн., за квітень 2007р. на 4552,00 грн., за травень 2007р. на 6961,00 грн., за червень 2007р. на 9157,00 грн., за липень 2007р. на 7574,00 грн., за серпень 2007р. на 6672,00 грн., за вересень 2007р. на 5386,00 грн.

Відповідно до пп..17.1.2. п. 17.1. ст.. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "а" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, додатково до штрафу, встановленого підпунктом 17.1.1 цього пункту, платник податків сплачує штраф у розмірі десяти відсотків суми податкового зобов'язання за кожний повний або неповний місяць затримки податкової декларації, але не більше п'ятдесяти відсотків від суми нарахованого податкового зобов'язання та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Розрахунки фінансових санкцій нарахованих відповідно до вищезазначених положень закону наявні в матеріалах справи.

Крім того перевіркою встановлено, що Позивачем до ДПІ у Подільському районі м. Києва не подано декларації по ПДВ за квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2005 року, за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2006 року та за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень 2007 року, чим порушено пп. 4.1.4, п. 4, ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. №2181-111, із змінами і доповненнями.

Відповідно  до пп..17.1.2. п. 17.1. ст.. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" Платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку. Розрахунки фінансових санкцій нарахованих відповідно до вищезазначених положень закону наявні в матеріалах справи.

Під час судового розгляду Позивач не спростував порушень виявлених під час перевірки, що стали підставою для винесення спірного повідомлення-рішення, витребуваних судом документів не надав, у зв’язку з чим визначення податкового зобов’язання в розмірі 388 794,00 грн. визнається судом правомірним.

Оскільки судом підтверджено порушення позивачем податкового законодавства в частині , які відповідно до законодавства передбачають попереднє нарахування та сплату податку, збору  (обов'язкового платежу), то за таких обставин застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 197 752,60 грн. на підставі пп. 17.1.2 п. 17.1, пп.. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" є правомірним.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158-163  КАС України, адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.  Позов задовольнити частково.

2. Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва № 0004561730/0 від 21.12.2008 р.

3. Стягнути з рахунків Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 1 грн. 70 коп. (одну гривню сімдесят копійок) судових витрат.

4.  В іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя                                                                                        К.С. Винокуров

Судді                                                                                                            В.І. Келеберда

О.В. Кротюк

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –14.08.2009