Справа № 357/14054/16-ц Головуючий у І інстанції Цуранов А. Ю.

Провадження № 22-ц/780/4857/17 Доповідач у 2 інстанції Сушко Л. П.

Категорія 46 22.11.2017

УХВАЛА

Іменем України

22 листопада 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді: Сушко Л.П.,

суддів: Ігнатченко Н.В., Кулішенка Ю.М.,

при секретарі: Волошину В.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 серпня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: Фурсівська сільська рада Білоцерківського району Київської області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2016 року позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, обґрунтовуючи його тим, що проживає в житловому будинку АДРЕСА_1. В сусідньому будинку АДРЕСА_3 проживає відповідач ОСОБА_3, який встановив паркан між вказаними домоволодіннями. Зазначає, що висновками комісій встановлено незаконність зведеного паркана та зобов'язано усунути допущені порушення. Однак, відповідач ухиляється від демонтажу паркана. Тому просила суд усунути перешкоди у користуванні її земельною ділянкою шляхом зобов'язання ОСОБА_3 перенести паркан за межі ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 серпня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, не повне з'ясування судом обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове про задоволення позовних вимог. Вважає, що судом не взято до уваги доказів того, що паркан встановлений безпосередньо на земельній ділянці позивача, зокрема: державний акт про право власності на землю, план земельної ділянки.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що позивачем не доведено в судовому засіданні належними та допустимими доказами те, що спірний паркан знаходиться саме на земельній ділянці позивача. Крім того, суд зазначив, що посилання позивача на встановлені в 2015 році земельними комісіями обставини щодо незаконного встановлення паркану відповідачем є безпідставними, оскільки за наявності у відповідача правовстановлюючого документа на земельну ділянку (будинок АДРЕСА_2) та без проведення відповідного дослідження (експертизи), відсутні підстави стверджувати про знаходження паркану на земельній ділянці позивача (будинок АДРЕСА_1).

Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст.152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю.

Відповідно до ст.158 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій, сіл, селищ, міст, районів та областей.

Відповідно до ст.391 ЦК України право власника вимагати усунення саме перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, тобто, дана правова норма визначає межі судового захисту права власника, які визначаються межами порушення його права.

Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності та користуванні громадян, і додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 на праві власності належить квартира АДРЕСА_1, що підтверджується копією свідоцтва про право власності на житло НОМЕР_1 від 31 січня 1994 року.

Згідно рішення Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області № 02-33 від 02 грудня 2015 року ОСОБА_2 надано у приватну власність земельні ділянки площами 0,0414 га та 0,0778 га за адресою: АДРЕСА_1, на території Фурсівської сільської ради, а також вказано звернутися до реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області для отримання свідоцтв про право власності на нерухоме майно.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 29 лютого 2016 року ОСОБА_2 на праві власності належить земельна ділянка площею 0,0778 га, що призначена для індивідуального будівництва за адресою: АДРЕСА_1 (дата державної реєстрації права власності - 19 лютого 2016 року).

Згідно копії державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2 від 24 листопада 2003 року, що виданий на підставі рішення Фурсівської сільської ради від 24 жовтня 2003 року, ОСОБА_3 на праві власності належить земельна ділянка на території Фурсівської сільської ради в АДРЕСА_2, загальною площею 0,0502 гектарів.

Згідно державного акту про право власності на землю ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 0,0502 га, що розташована на території Фурсівської сільської ради в АДРЕСА_2 (а.с.51).

01 жовтня 2015 року складено акт №8 «спільного розгляду узгоджувальною комісією з розгляду спірних земельних питань та постійною депутатською комісією з питань агропромислового комплексу, земельних відносин, екології, комунальної служби та законності Фурсівської сільської ради», зі змісту якого вбачається, що в ході розгляду питання порушеного в заяві гр. ОСОБА_2 стосовно незаконного встановлення паркану її сусідом гр. ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1, в межах Фурсівської сільської ради, комісії не було надано жодних правовстановлюючих документів на земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_1 (ОСОБА_2.), АДРЕСА_3 (ОСОБА_3.).

16 жовтня 2015 року рішенням №51-1146 Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області вищевказаний акт №8 затверджено.

20 жовтня 2015 року рішенням комісії при виконавчому комітеті Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області зобов'язано ОСОБА_3 усунути допущені ним порушення та дотримуватися вимог чинного земельного законодавства України щодо добросусідства.

Згідно із ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 була присутньою під час розгляду справи судом, однак, не надавала до суду необхідних доказів на підтвердження своїх позовних вимог, не подала до суду клопотання про проведення судової експертизи, яка б визначила чи дотримався відповідач норм і правил при встановленні паркана.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 ЦПК України для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

З матеріалів справи вбачається, що для правильного вирішення спору, для повного і всебічного дослідження обставин справи, виникає необхідність у застосуванні спеціальних знань. Суд позбавлений можливості на власний розсуд оцінити чи порушилися норми законодавства при вчиненні забудови відповідачем.

Разом з тим, у справі відсутнє будь - яке клопотання про призначення експертизи, не заявлялося таке і в суді апеляційної інстанції, а тому суд виходить із доказів, які наявні у матеріалах даної цивільної справи.

З урахуванням наведеного, колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку вирішуючи питання про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом зобов'язання перенести паркан, зазначивши, що такі вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не надано доказів того, що спірний паркан знаходиться безпосередньо на земельній ділянці позивача, і відповідно, що здійснена відповідачем забудова порушує права позивача, як власника земельної ділянки.

Колегія суддів вважає, що на підставі наявних у матеріалах справи доказах, зокрема, державного акту про право власності на землю, плану земельної ділянки, інших документів, суд позбавлений можливості встановити наявність обставин, що обґрунтовують позовні вимоги ОСОБА_2.

Доводи апеляційної скарги позивача про те, що висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи та вимогам закону, колегія суддів вважає безпідставними, так як суд повно та об'єктивно встановив дійсні обставини справи, дослідив надані сторонами докази, дав їм правильну правову оцінку та ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не вірно застосував норми матеріального права щодо спірних правовідносин, не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів щодо порушення свого права.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції викладених в рішенні не спростовують.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 серпня 2017 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: