Справа № 2-254

2009 р.

Р І Ш Е Н Н Я  

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

18 листопада       2009 року                                                                                        смт Широке

     Широківський районний суд Дніпропетровської області в складі

головуючого судді                                                                                                       Леонідової О.В.

при секретарі                                                                                                                Лагода Л.Б.

за участю   позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Промислово-виробниче підприємство «Кривбасвибухпром» про стягнення моральної шкоди, завданої в результаті незаконного звільнення з роботи,  

В С Т А Н О В И В :

Позивач 6 травня 2009р. звернувся до суду з зазначеним позовом, вказуючи, що він був звільнений з роботи наказом відповідача № 533 від 05.05.2006р. згідно ст. 40 ч. 3 КЗпП України за систематичне без поважних причин невиконання трудових обов`язків та правил внутрішнього трудового розпорядку. Позивач оскаржив наказ в судовому порядку, рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 20.03.2008р. наказ про звільнення було визнано незаконним, позивача поновлено на роботі, стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу. В результаті неправомірних дій відповідача йому спричинено моральну шкоду в розмірі  50000 грн., яку він просить стягнути з відповідача. В доповненні до позовних вимог (а.с. 88-90) позивач просить поновити передбачений діючим трудовим законодавством строк, як пропущений з поважних причин. В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, суду пояснив, що в квітні-травні 2006р. адміністрація відповідача примушувала його виконувати роботу – витрушувати мішки з тротилом, ця робота не входила до його обов`язків, є шкідливою для здоров`я, за відмову виконувати цю роботу його в травні 2006р.  незаконно звільнили. Моральна шкода йому спричинена погрозами керівництва, напруженим моральним кліматом в колективі, втратою товариських стосунків, тривалим судовим розглядом справи, після поновлення на роботі він вимушений був звільнитись за угодою сторін, ганебний запис в трудовій книжці заважає йому знайти гідну роботу. Для того, щоб звернутись з позовом про поновлення на роботі, він в травні 2006р. звертався за допомогою до адвокатів, працівники з бригади зібрали для цієї мети кошти, позовну заяву адвокати написали, однак йому належним чином адвокати не пояснили, що треба ще заявляти і вимогу про стягнення моральної шкоди, в нього не було коштів, діюче законодавство він не знав, непрофесійність адвокатів і його юридична необізнаність на той час - основні причини прпуску тримісячного строку для звернення до суду за захистом трудових прав.

Представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, зазначених в позові.

Представник відповідача проти позову запречує, вказуючи, що ОСОБА_1 докази моральних страждань представлені не були, в лікарняні заклади з причини порушень здоров`я останній не звертався, факти морального тиску після поновлення на роботі не підтверджені. Крім того, позивач пропустив передбачений ст.  233 КЗпП України  строк для звернення до суду за захистом трудових  прав, хоча після звільнення йому надавали юридичні послуги кваліфіковані адвокати, надавали консультаційні послуги з правових питань члени профспілкових органів підприємства.

Свідок ОСОБА_4, який в квітні – травні 2006р. працював на підприємстві відповідача майстром та керівником профспілки підтвердив, що звільнення  ОСОБА_1 було незаконним, свідок допомагав позивачу захищати його трудові права, роз`яснював, що протягом місяця після звільнення ОСОБА_1 повинний звернутись до суду за захистом трудових прав, для того, щоб ОСОБА_1 та його товариш ОСОБА_5, яких в травні 2006р. незаконно звільнили, мали змогу звернутись до суду, працівники бригади зібрали їм гроші на оплату послуг адвокатів, на той час про моральну шкоду ОСОБА_1 не питав.

Свідок ОСОБА_6, який в квітні – травні 2006р. працював на підприємстві відповідача, показав, що вантажників примушували працювати з відкритою вибухівкою, в колективі була напружена атмосфера, ОСОБА_1 був пригнічений, після незаконного звільнення майже два роки судився, після поновлення на роботі в березні 2008р. ОСОБА_1 дав зрозуміти, що працювати далі не буде.

Свідок ОСОБА_7, що працював майстром, підтвердив, що в квітні – травні 2006р. ОСОБА_1 хвилювався та нервував з причини того, що його, як вантажника примушували працювати з відкритою вибухівкою.

Свідок ОСОБА_8, що працював начальником дільниці, пояснив, що в обов`язки вантажників входило витрушування мішків, ОСОБА_1 та деякі інші працівники відмовились, за що ОСОБА_1 було звільнено,  свідок не помічав, щоб ОСОБА_1 в квітні-травні 2006р. сильно хвилювався, після поновлення на роботі в березні 2008р. ОСОБА_1 прийшов на роботу щасливий і сказав, що далі працювати не буде, звільнився за угодою сторін, всі відносини у нього з ОСОБА_1 були коректні, ні образ, ні криків не було.

Свідок ОСОБА_9, що в квітні – травні 2006р. працював майстром та був безпосереднім керівником позивача, суду показав, що ОСОБА_1 відмовився виконувати наряд, за це його звільнили, відносини ОСОБА_1 з іншими вантажниками погіршились, нервових хвілювань у позивача він не помічав, сварок не було.

Вислухавши сторони, показання свідків, дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Позивач  з 23.07.2004р. по 05.05.2006р. працював на підприємстві відповідача вантажником на дільниці масових вибухів гірничого цеху № 2 згідно записів в трудовій книжці (а.с. 28-31). Наказом відповідача  № 490 від 26.04.2006р. ОСОБА_1 оголошена догана, він позбавлений премії за грубе порушення трудової дисципліни, безпідставну відмову від виконання доручених робіт, передбачених ЄКТД (а.с.20-21), наказом відповідача № 533 від 05.05.2006р. ОСОБА_1 звільнено згідно п.3 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку, як такого працівника, до якого раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення (а.с. 23), в день звільнення позивачеві видана трудова книжка, що визнано сторонами, згідно ст. 61 ЦПК України не підлягає доказуванню. ОСОБА_1 одразу після звільнення 18.05.2006  звернувся за правовою допомогою (а.с. 106, 118),  разом з ОСОБА_5 оскаржив звільнення в судовому порядку, заявив позовні вимоги про поновлення на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним звільненням. Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 6 вересня 2007р. в задоволенні зазначених позовних вимог відмовлено (а.с. 11-14). Рішенням апелляційного суду Дніпропетровської області від 20 березня 2008р. рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 6 вересня 2007 року в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 до ВАТ “ПВП “Кривбасвибухпром” про поновлення на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним звільненням  скасовано, ухвалено нове рішення, згідно якого позов задоволений, ОСОБА_1 поновлений на колишньому місці роботи вантажника, з ВАТ “ПВП “Кривбасвибухпром”  на користь ОСОБА_1 стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06.05.2006р. по 20.03.2008р. в сумі 33577, 65 грн. (а.с. 15-17). На виконання рішення суду наказом відповідача  № 250-к від 27.03.2008р.Чорноуса Г.О. поновлено на посаді вантажника (а.с. 111), середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 33577, 65 грн.  стягнуто з відповідача на користь позивача в порядку виконавчого провадження, що визнається сторонами. За власною заявою від 04.04.2008 ОСОБА_1 звільнився з підприємства відповідача за ч.1 ст. 36 КЗпП України (а.с. 30, 115). Батько та мати позивача є  пенсіонерами, людьми похилого віку (а.с. 32-39). Позивач після звільнення в квітні 2008р. перебував на обліку в центрі зайнятості, з 23.09.2008р.по 31.10.2008р. працював водієм в Широківському районі електричних мереж, сплачував кредит  (а.с. 25, 40, 41, 45, 46).

Ст. 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної  шкоди провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних  страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Суд приходить до висновку, що в квітні-травні 2006р. з вини відповідача позивачу ОСОБА_1спричинені моральні страждання, пов`язані з незаконним звільненням, а саме: адміністрацією відповідача йому видавався наряд на виконання робіт, що не входило на той час до його трудових обов`язків (встановлено рішенням апеляційного суду від 20.03.2008р.), в результаті прийняття незаконного наказу ОСОБА_1 втратив роботу, був вимушений доводити свою правоту, перестав підтримувати відносини з другом, що підтвердив свідок ОСОБА_9, все це вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Ст. 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутись з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення – в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Виходячи з наведеного, порушення  законних прав позивача, що призвело до моральних  страждань, відбулося 05.05.2006р. в день звільнення та отримання трудової книжки. У встановлений ст. 233 КЗпП України строк  позивач звернувся до Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу з позовом про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, однак вимогу про стягнення моральної шкоди не заявляв. З вимогою про стягнення моральної шкоди, , завданої в результаті незаконного звільнення з роботи, позивач звернувся 06.05.2009р., тобто, більш ніж через три роки з дня порушення своїх прав.

Причини пропуску встановленого строку для звернення до суду, що наводить позивач - непрофесійність адвокатів і його юридична необізнаність -  суд не вважає поважними, враховуючи, що керівник профспілки свідок ОСОБА_4В роз`яснював позивачеві про строки звернення до суду, кошти  на правову допомогу надали працівники бригади,  юридичну допомогу зі складання позовної заяви позивач отримав, вини відповідача в тривалому судовому розгляді та подальшому в квітні 2008р. звільненні позивача за ст. 36 ч.1 КЗпП України (угода сторін) після поновлення  на роботі не встановлено, тому суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Промислово-виробниче підприємство «Кривбасвибухпром» про стягнення моральної шкоди, завданої в результаті незаконного звільнення з роботи, слід відмовити з причини пропуску передбаченого ст. 233 КЗпП України строку звернення до суду  за вирішенням трудових спорів.

Згідно ст. 88 ЦПК України судові витрати при відмові у позові покладаються на позивача.

Відповідно до ст.ст. 233, 237-1 КЗпП України,  керуючись ст.ст.10, 11, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог до Відкритого акціонерного товариства «Промислово-виробниче підприємство «Кривбасвибухпром» про стягнення моральної шкоди, завданої в результаті незаконного звільнення з роботи.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції  в 10-денний строк з дня проголошення рішення шляхом подання заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя –