Провадження № 2-а/243/614/2017

Справа № 243/9429/17

ПОСТАНОВА

І м е н е м    У к р а ї н и

22 листопада 2017 року Слов’янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

Головуючого – судді Кузнецова В.Р.,

при секретареві Малиновській І.Ю.,

розглянувши у письмовому провадженні цивільну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Слов’янського міськрайонного суду Донецької області з адміністративною позовною заявою до ОСОБА_2 об’єднаного УПФУ Донецької області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що він є пенсіонером та перебуває  на обліку в ОСОБА_2 об’єднаному УПФУ Донецької області. До лютого 2016 року він отримував пенсію за віком, однак  з лютого 2016 року виплату пенсії йому було припинено. Приблизно в липні 2017 року позивачеві зателефонував представник відповідача та повідомив про необхідність позивачеві підтвердити своє місце проживання і у черговий раз з’явитися до відповідного підрозділу ПФУ, та зазначив, що виплата пенсії призупинена.

Позивач вважає такі дії відповідача протиправними і такими, що порушують його конституційні права.

В обґрунтування позовних вимог позивач керується нормами ст. ст. 4, 3, 8, 46, 47, 49 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», тощо.

Просить суд визнати протиправними дії ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо невиплати йому пенсії з лютого 2016 року,  зобов’язати Слов’янське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області поновити йому нарахування і виплату пенсії та сплатити заборгованість за період, починаючи з лютого 2016 року, а також  сплачувати пенсію надалі, зобов’язати відповідача у встановлений судом строк  подати до суду звіт про виконання судового рішення.

Позивач ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленим про місце, дату та час розгляду справи, у судове засідання не з’явився, в позовній заяві розгляд справи просив проводити у його відсутності у письмовому провадженні (а.с. 2 з.б.).

Представник відповідача ОСОБА_2 об’єднаного ОСОБА_3 Пенсійного фонду України  Донецької області, у судове засідання не з’явився, подав до суду заяву з проханням розгляд справи проводити у відсутності представника відповідача. В наданих до суду запереченнях заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 відповідач не визнав та зазначив, що статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства встановлено строк звернення до адміністративного суду. Так, частиною другою цієї статті зазначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Так, чинним законодавством встановлено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Беручі до уваги вищевикладене, вважає, що позивачем не дотримано шестимісячного строку звернення до суду, оскільки ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, датованим 09 жовтня 2017 року, яким зазначив про порушене право з лютого 2016 року, отже наявні підстави для залишення позовної заяви без розгляду.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, 16 грудня 2014 року звернувся до ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про запит пенсійної справи з УПФУ м. Алчевськ Луганської області та прийняття на облік по матеріалам пенсійної справи.

Розпорядженням ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 05 січня 2015 року № 87425 ОСОБА_1 взято на облік.

У лютому 2016 року до ОСОБА_3 надійшов ОСОБА_4 управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 29 лютого 2016 року за Вих. №875/02-3/34 разом з інформацією, що надана Службою Безпеки України для опрацювання.

За результатом проведеної роботи пенсійні виплати громадянам, відповідно наданого списку, призупинені до з'ясування.

Таким чином, управлінням на підставі листа ОСОБА_4 управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 29 лютого 2016 року за Вих. № 875/02-3/34 та інформації, що надана Службою Безпеки України, виплату пенсії ОСОБА_1 призупинено з 01 березня 2016 року до з’ясування обставин, тобто особистого звернення до ОСОБА_3 та надання відповідних документів.

Остання виплата пенсії була нарахована та виплачена 13 лютого 2016 року у розмірі 2758,39 грн., з березня 2016 року та по теперішній час пенсія не виплачується.

Так, Постановою Кабінету міністрів України від 18 лютого 2016 року №136 «Про затвердження порядку здійснення верифікації та моніторингу достовірності інформації, поданої фізичними особами для нарахування та отримання соціальних виплат, пільг, субсидій, пенсій, заробітної плати, інших виплат, що здійснюються за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, коштів Пенсійного фонду України» (далі - Порядок), встановлено механізм проведення перевірок щодо виявлення та припинення пенсіонних виплат пенсіонерам, які по передбаченим законодавством підставах втратили право на їх отримання.

Отже, пунктом 9 Порядку визначено, що у разі виявлення під час здійснення верифікації та моніторингу невідповідності інформації, на підставі якої призначено (продовжено), нараховано або здійснено державну виплату, Мінфін надсилає розпоряднику бюджетних коштів та/або іншому органу, який здійснює виплати за рахунок коштів Пенсійного фонду України, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, рекомендацію щодо зупинення або припинення таких виплат відповідним реципієнтам або групі реципієнтів.

Разом із тим, пунктом 12 Порядку визначено право розпорядника бюджетних коштів, який здійснює виплати за рахунок коштів Пенсійного фонду України, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, щодо зупинення або припинення державних виплат приймати рішення, а також продовження виплат реципієнту.

Відповідач зазначив, що позивачу пенсія перераховувалась на рахунок відкритий у ПАТ «Укргазбанк» згідно із його заявою долученою до матеріалів пенсійної справи.

Проте, п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року №509.

Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України». Такі виплати можуть здійснюватися за бажанням особи з доставкою додому, з компенсацією витрат за надання таких послуг, передбачених укладеним відповідно до пункту 3 цієї постанови тристороннім договором; починаючи з 01 липня 2016 року виплата соціальних виплат за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, коштів Пенсійного фонду України, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, що призначені внутрішньо переміщеним особам, здійснюється через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України».

Таким чином, на час звернення ОСОБА_1 із даним позовом, вищенаведеною постановою Кабінету Міністрів України чітко визначений порядок виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам - такі виплати здійснюються через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України».

При цьому, можливість одержання пенсії на особові рахунки, відкриті в інших банківських установах, не передбачена.

Згідно із вимогами пункту 4.10. «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" заяви про виплату пенсії (додаток 4) реєструються в журналі вхідної кореспонденції. Заява про виплату пенсії через банківський рахунок подається заявником згідно з Порядком виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їхні поточні рахунки у банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року № 1596 (зі змінами).

Пунктом 10 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їхні поточні рахунки у банках передбачено, що заява про виплату пенсії або грошової допомоги (додаток 1) подається одержувачем особисто до органу Пенсійного фонду чи органу соціального захисту населення за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувача в населеному пункті у межах України або приймається органом Пенсійного фонду чи органом соціального захисту населення від установи уповноваженого банку.

Заяви приймаються за умови пред'явлення паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу і підтверджує її вік, та документа, визначеного законодавством, для з'ясування місця її проживання, і реєструються в установленому порядку.

Заява про виплату пенсії через банківський рахунок АТ «Ощадбанк», як то передбачено вимогами вищенаведеного порядку, позивачем до ОСОБА_3 не надавалась.

Серед підстав припинення пенсійних виплат позивачу, відповідач також зазначив, що 10 жовтня 2017 року ОСОБА_3 надійшов витяг з рішення комісії про призначення (відновлення) соціальних виплат ВПО від 10 жовтня 2017 року № 65, відповідно до якого, ОСОБА_1 відмовлено у проведенні відновлення виплат, що позбавляє ОСОБА_3 можливості та законних підстав для поновлення виплати пенсії.

Так, статтею 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачені підстави припинення та поновлення виплати пенсії. Так, виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; а також визначено, що таке припинення можливе і в інших випадках, передбачених законом.

Як вбачається із наведеної норми, перелік підстав для припинення виплати пенсії не є вичерпним та може врегульовуватись іншими нормативно-правовими актами.

Зокрема, постановою Кабінету міністрів України № 365 від 08 червня 2016 року затверджено «Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування».

Вищезазначеним порядком визначено механізм здійснення контролю за проведенням виплати внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування пенсій (щомісячного довічного грошового утримання та інших соціальних виплат, що здійснюються за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відтак, контроль за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам здійснюють структурні підрозділи з питань соціального захисту населення шляхом відвідування не рідше ніж один раз на шість місяців фактичного місця проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи, про що складається акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї за формою, встановленою Мінсоцполітики.

За результатами такої перевірки структурний підрозділ з питань соціального захисту населення готує подання про призначення (відновлення) або відмову у призначенні (відновленні) соціальних виплат до комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, утвореної районними, районними у мм. Києві і Севастополі держадміністраціями, виконавчими органами міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - комісія).

Комісія протягом п'яти календарних днів розглядає подання про припинення соціальних виплат та приймає відповідне рішення та не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після його прийняття надсилає копію органам, що здійснюють соціальні виплати.

Орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі такого рішення комісії, припиняє соціальні виплати з місяця, що настає за тим, у якому прийнято відповідне рішення.

Крім того, пунктом 16 «Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» передбачено, що рішення комісії про відмову у призначенні (відновленні) соціальної виплати може бути оскаржене до суду. Інформації щодо оскарження ОСОБА_1 у судовому порядку вищезазначеного рішення комісії до управління не надходило. Отже, підстав вбачати рішення таким що не належить до застосування, як передбачено пунктом 14 Порядку у управління не було.

Згідно із ч. 1 ст. 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку із тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.

Відповідно до п. 2 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року №384/2011, Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України (далі - Міністерство), іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра.

Таким чином, припиняючи виплату пенсії позивачу ОСОБА_3 діяло в межах своїх повноважень та згідно чинного законодавства, а саме, у відповідності до вимог постанови КМУ № 365 від 08 червня 2016 року «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», а також Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Статтею 19 Конституції України регламентовано, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування. їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

ОСОБА_3 не відмовляється поновити нарахування та виплату пенсії позивачу але, вказані дії можливі лише за умови дотримання відповідного порядку передбаченого чинним законодавством.

Враховуючи наведене, керуючись Конституцією України; Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, Постановою Кабінету Міністрів «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» N637 від 05.11.2014 року; Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №509; Законом України „Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупований території України ; Постановою КМУ від 18.02.2016 року №136; ст.ст. 3-14; 19, 21, 22, 49, 51, 162 Кодексу адміністративного судочинства України Слов’янське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області просило суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу Адміністративного Судочинства України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами».

Таким чином, оскільки від осіб, які беруть участь у справі, надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності, дану справу можливо розглянути і вирішити на підставі наявних матеріалів, та здійснювати судовий розгляд справи в порядку письмового провадження.

Суд, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії, задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Згідно із частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.  

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 є пенсіонером, що не оспорюється відповідачем.

Згідно із довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № НОМЕР_1 від 08 грудня 20147 року,  ОСОБА_1 було взято на облік як особу, яка перемістилася з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції. Зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 зазначено: АДРЕСА_1, зареєстроване фактичне місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 5).

16 грудня 2014 року, ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про запит пенсійної справи з УПФУ м. Алчевськ Луганської області та прийняття на облік по матеріалам пенсійної справи.

Розпорядженням ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 05 січня 2015 року № 87425 ОСОБА_1 взято на облік.

У лютому 2016 року до ОСОБА_3 надійшов ОСОБА_4 управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 29 лютого 2016 року за Вих. №875/02-3/34 разом з інформацією, що надана Службою Безпеки України для опрацювання.

Відповідач на підставі листа ОСОБА_4 управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 29 лютого 2016 року за Вих. № 875/02-3/34 та інформації, що надана Службою Безпеки України, виплату пенсії ОСОБА_1 призупинив з 01 березня 2016 року до з’ясування обставин, тобто особистого звернення до ОСОБА_3 та надання відповідних документів.

Остання виплата пенсії ОСОБА_1 була нарахована та виплачена 13 лютого 2016 року у розмірі 2758,39 грн., з березня 2016 року та по теперішній час пенсія не виплачується, що стверджується зокрема довідкою про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії ОСОБА_1

Згідно із заявою позивача від 08 грудня 2014 року, пенсія ОСОБА_1 перераховувалась на рахунок відкритий ним у АБ «Укргазбанк».

Таким чином, судом з достовірністю встановлено, що позивач ОСОБА_1 є пенсіонером, перебуває на обліку як особа, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, його зареєстрованим фактичним місцем проживання є: Донецька область, Слов’янський район, с. Тетянівка, вул. Підгірна, буд. 13, перебуває на обліку у відповідача відповідно до розпорядження відповідача від 05 січня 2015 року. З 01 березня 2016 року відповідачем припинено виплату пенсії ОСОБА_1, зокрема, у зв'язку із не наданням позивачем до ОСОБА_3 заяви про виплату пенсії через банківський рахунок АТ «Ощадбанк».

Таким чином, спірним питанням даної справи є правомірність бездіяльності відповідача щодо невиплати пенсії позивачеві з березня 2016 року, оскільки відповідачем зазначено, та підтверджено довідкою  про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії ОСОБА_1, що виплата пенсії позивачеві була припинена з березня 2016 року.

Тому  спірним питанням даної справи є правомірність бездіяльності відповідача стосовно припинення виплати пенсії позивачеві з березня 2016 року.

Згідно із статтею 49 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», право на пенсію за віком має кожний громадянин похилого віку, який досяг пенсійного віку і має необхідний страховий стаж. Це право обумовлено трудовим внеском і не обмежується будь якими обставинами, включаючи наявність інших доходів. Порядок і умови пенсійного забезпечення громадян похилого віку встановлюється  Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». 

Протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень слід розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов'язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків.

Таку позицію висловив Верховний суд України в рішенні від 27 червня 2017 року 21-3961а16.  

За таких обставин, надаючи оцінку можливості відповідача відповідно до законодавства виплатити пенсію, суд звертає увагу на наявність рішення Конституційного суду України від 9 липня 1998 року N 12-рп/98, який надав офіційне тлумачення частини третьої  статті  21 Кодексу законів про працю України, за яким сфера застосування контрактної форми трудового договору визначається законодавством.

При цьому суд вважає доречним застосувати висновки по цьому рішенню, оскільки структура формулювання норми з застосуванням терміну «законодавство» у статті 21 Кодексу законів про працю України та у ст.47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є тотожною.

Так, Конституційний суд в своєму рішенні прийшов до висновку, що термін "законодавство", що вживається у частині третій статті 21  Кодексу  законів  про працю України щодо визначення сфери застосування контракту як особливої форми трудового договору, треба розуміти так, що ним охоплюються закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких  надана  Верховною ОСОБА_5 України, а також постанови  Верховної  ОСОБА_5  України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України.

Таким чином, суд приходить до висновку що у ст.47 Закону № 1058 терміном «законодавство» охоплюються у тому числі постанови Кабінету Міністрів.

Відповідно до абзацу другого, пункту першого Постанови Кабінету Міністрів від 5 листопада 2014, № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», (із змінами, внесеними згідно із Постановами КМ № 365 від 08 червня 2016 року, № 964 від 14 грудня 2016 року) призначені починаючи з 1 травня 2016 року внутрішньо переміщеним особам соціальні виплати, що здійснюються за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, коштів Пенсійного фонду України, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, виплачуються через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України".

За таких обставин, колегія суддів вважає, що порядок виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам через установи «Ощадбанку» визначений відповідно до законодавства.

Позивачем не був відкритий рахунок в установі «Ощадбанк», що сторонами під час розгляду справи не заперечувалось.

У зв’язку із чим, суд приходить до переконання, що виконання ОСОБА_2 об’єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області вимог законодавства щодо виплати пенсії через установи «Ощадбанку» не може бути підставою для визнання дій, бездіяльності протиправними чи дискримінаційними.

З 01 січня 2017 року набрали чинності зміни до ст. 47 Закону України № 1058, згідно із якими, зазначена стаття викладена в наступній редакції:  пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, законодавець в даному випадку конкретно зазначив, що пенсія виплачується в порядку передбаченому Кабінетом Міністрів України, що також виключає відповідальність управління Пенсійного фонду України Донецької області за невиплату пенсії.

Крім того, суд зазначає, що в даному має місце застосовування практики ЄСПЛ, яка полягає в тому, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини першої статті 1 Конвенції, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Питання стосовно того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним (див. рішення у справі «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy) [GC], заява № 33202/96, п. 107, ECHR 2000-I).

Як вже було зазначено, застосування порядку виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам через установи «Ощадбанку» відповідає принципу законності, тобто такий порядок визначений у законодавстві України.

Щодо справедливого балансу, визначеному в рішеннях ЄСПЛ, суд зазначає, що у ситуації, яка склалася в окремих територіях Луганської та Донецької областей України на які не розповсюджується влада України, застосування урядом заходів з метою ідентифікації осіб, які отримують пенсію не є свавільним та відповідає справедливому балансу між загальним інтересом суспільства та вимогами основоположних прав конкретних осіб.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд вважає, що Слов'янське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області діяло в межах наданих повноважень відповідно до законодавства.

При цьому суд звертає увагу, що встановлення певної установи банку, в даному випадку «Ощадбанку», не порушує прав позивача на отримання пенсії.

Пенсіонер не позбавлений можливості також отримувати пенсію відповідно до ч. 1 ст.47 Закону 1058 у грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання.

Згідно із частиною другою статті 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відповідно до статті 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Отже, спори у справах, пов’язаних з соціальними виплатами, мають розглядатися у межах звернення до адміністративного суду, тобто в межах шестимісячного строку.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо того, що позивачем був порушений шестимісячний строк на звернення до суду із даним позовом, оскільки вивченням позовної заяви та поданих документів, при відкритті провадження у справі, судом було встановлено, що позовна заява подана з додержанням ст. ст. 105, 106 КАС України, спір підвідомчий Слов’янському міськрайонному суду, підстав для повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження у справі не встановлено.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами, суд виходить з ч. 2 ст. 88 КАС України, відповідно до якої якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Ухвалою суду від 19 жовтня 2017 року позивачеві було відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення по даній справі.

З огляду на викладене, судовий збір у даній справі слід стягнути з позивача на користь держави.

Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особу, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно із ст. 7 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1801-VIII «Про Державний бюджет України на 2017 рік», прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць працездатних осіб: з 1 січня 2017 року становить – 1600 гривень.

Таким чином, суд приходить до висновку, що з позивача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 640 грн. 00 коп.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України '' Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ",  Постановою Кабінету Міністрів  «Про здійснення  соціальних виплат внутрішньо переміщеним  особам» № 637 від 05 листопада 2014 року, Постановою Кабінету Міністрів України  від 01 жовтня 2014 року №509, Законом України «Про забезпечення  прав і свобод  громадян та правовий  режим  на тимчасово окупованій території  України» Постановою  Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 року  №136,  ст. ст. 6, 7, 17-19, 99, 104-106, 159, 161, 162, 256, 257  Кодексу адміністративного судочинства України,  суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії – відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_2, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстроване фактичне місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, в дохід держави на доходний рахунок 31215256700001 Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку 820019, код ЄДРПОУ  37993783, одержувач ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, судовий збір в розмірі 640 (шістсот сорок) грн. 00  коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою,  яка її подає,  до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанова постановлена та підписана в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя Слов’янського

міськрайонного суду ОСОБА_5