Справа № 2-90/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2012 року Червоноградський міський суд Львівської області

в складі: головуючого - судді Рак Л. С.

при секретарі Вороняка А.С., Мельник М.А.

з участю адвоката Бордюка М.Й.

прокурорів Лофія Р.М., Потупи І.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Червонограді цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк"до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки -квартиру та позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_3, Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк", треті особи ОСОБА_7, орган опіки та піклування Червоноградської міської ради, приватний нотаріус Червоноградського міського нотаріального округу Павлик П.О., про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири та договору іпотеки,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ПАТ КБ "Приватбанк"звернувся в суд із позовом до відповідача про звернення стягнення на предмет іпотеки, посилаючись на те, що згідно договору № CGH0GK00240415 від 27.09.2006 року ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 30 931,93 доллар США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 18.09.2021 року.

У порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав.

У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 05.02.2009 року має заборгованість - 26 965,82 долари США, яка складається з наступного:

- 25 533,32 доларів США - заборгованість за кредитом;

- 1128,23 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 226,78 доларів США -заборгованість по комісії за користування кредитом;

- 77,49 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором;

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором був укладений договір іпотеки №CGVDP/1 між Банком і відповідачем від 27.09.2006 року. Згідно з договором іпотеки відповідач надав в іпотеку належне йому нерухоме майно, а саме: квартиру загальною площею 59,3 кв.м., житловою площею 36,6 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

В порушення вимог закону та умов договору, відповідач зобов'язання за кредитним договором не виконує.

Тому просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № CGH0GK00240415 від 27.09.2006 року в сумі 26 965,82 долари США, що еквівалентно в національній валюті України за офіційним курсом НБУ станом на дату розрахунку 207 636,81 грн., звернути стягнення на квартиру загальною площею 59,3 кв.м., житловою площею 36,6 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Шляхом продажу вказаного предмета іпотеки з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ЗАТ КБ "Приватбанку"всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу, а також виселити відповідача, який зареєстрований і проживає у квартирі розташованій за адресою: АДРЕСА_1 із зняттям його із реєстраційного обліку. Крім того, просив стягнути із відповідача судові витрати.

ОСОБА_5 особисто та в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_6, ОСОБА_6 звернулися в суд із позовом до ОСОБА_3, Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк", треті особи ОСОБА_7, орган опіки та піклування Червоноградської міської ради, приватний нотаріус Червоноградського міського нотаріального округу Павлик П.О., про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири та договору іпотеки, покликаючись на те, що 27.09.2006 року було укладеного договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, згідно з якого ОСОБА_5, її неповнолітній на той час син ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, який діяв за її згодою, та мати-пенсіонерка ОСОБА_10, 1950 р.н. від імені та за дорученням якої діяла вона, нібито продали, а ОСОБА_3 купив вказану квартиру. В даній квартирі крім того була зареєстрована та проживала дочка ОСОБА_5 -ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Оскільки в квартирі було зареєстровано та проживало двоє неповнолітніх дітей, то відповідно укладення даного договору здійснювалося за згодою виконкому Червоноградської міської ради, як органу опіки та піклування, відповідно до його рішення №216 від 30.08.2006 року. Виконком надав ОСОБА_5 право продати квартиру при умові придбання для дітей іншої квартири. Такі дії вона вчинила на прохання сестри дружини відповідача ОСОБА_3 -ОСОБА_11, у якої вона неофіційно працювала. ОСОБА_11 займалася нерухомістю.

Напередодні укладення вищевказаного договору купівлі-продажу квартири ОСОБА_11 повідомила ОСОБА_5, що має намір створити із жителем Латвії фірму і для цього їм потрібні кошти, які можна отримати в кредит у банку під заставу.

За домовленістю між ними, ОСОБА_3 мав отримати в банку кредитні кошти нібито, для купівлі вищеназваної квартири, яку тут передавалася в іпотеку вже як його власність.

В той же день -27.09.2006 року між ЗАТ КБ "Приватбанк"та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір, на підставі якого ОСОБА_3 отримав кошти в розмірі 27 000 доларів США на придбання житла та 3931,93 доларів США на сплату страхових платежів. ОСОБА_3 отримав кошти в банку, одразу переказавши їх ОСОБА_12 в приміщенні банку. Вони ніколи не отримували коштів за спірну квартиру. Відповідно ОСОБА_5 не могла виконати рішення органу опіки піклування про придбання для дітей іншого житла.

На протязі всього часу ОСОБА_5 та її діти проживають у вказаній квартирі. 26.09.2006 року безпосередньо перед укладенням договору купівлі-продажу, позивачі були зняті з реєстрації в спірній квартирі, а 05.04.2007 року знову зареєстровані у ній. ОСОБА_3 ніколи не проживав у даній квартирі і не був зареєстрований. Договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 27.09.2006 року укладався без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, тобто, позивачі не мали наміру продавати квартиру, а відповідач ОСОБА_3 не мав наміру купувати її. Основна мета була -отримати кредитні кошти в банку, що ОСОБА_3 і зробив. Таким чином, фактично був укладений фіктивний договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 27.09.2006 року між ними ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 -з однієї сторони, та ОСОБА_3 з другою сторони, посвідчений приватним нотаріусом Червоноградського міського нотаріального округу Павлик П.О. та зареєстрований в реєстрі за №2315.

Одночасно із укладенням кредитного договору 27.09.2006 року між КБ "Приватбанк"був укладений договір іпотеки № СGVDP7/1,відповідно до якого ОСОБА_3 передав в іпотеку квартиру АДРЕСА_1.

Оскільки, ОСОБА_3 не був фактичним власником даної квартири, так як договір купівлі-продажу є фіктивним, то він не вправі був передати банку в іпотеку їхню квартиру.

Оспорюваними договоромами купівлі-продажу та іпотеки порушені житлові права неповнолітньої ОСОБА_6, 1998 року народження, яка зареєстрована та постійно проживає в спірній квартирі, порушено право власності на житлові права ОСОБА_6, 1991 року народження, який був неповнолітнім на час укладення цих договорів, які не мають іншого житла, крім спірної квартири. Також порушено право власності особи пенсійного віку -ОСОБА_10, яка по суті не знала про ці вчинені від її імені дії.

Тому, просили визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 укладений 27.09.2006 року та договір іпотеки від 27.09.2006 року укладений між ЗАТ КБ "Приватбанк"та ОСОБА_3, згідно якого останній передав в іпотеку вищевказану квартиру.

Представник позивача по первісному позову ОСОБА_13 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та уточнив, просив суд збільшити суму позовних вимог в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в розмірі 353599,28 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки: квартиру АДРЕСА_1 шляхом продажу вказаного предмету іпотеки, а також виселити відповідачів по первісному позову та осіб, які зареєстровані та проживають у квартирі, а саме: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 в квартирі АДРЕСА_1 зі зняттям з реєстраційного обліку у відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб. В судовому засіданні додатково пояснив, що предмети іпотеки по всіх кредитних договорах були передані в заставу англійській компанії. Однак, це на думку банку, не позбавляє їх права звернення до суду з даним позовом. Просив первісний позов задовольнити. В задоволенні зустрічного позову просив відмовити.

Відповідач по первісному позову ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги по первісному позову визнав повністю, проти задоволення первісного позову не заперечував. Зустрічний позов визнав частково та пояснив, що гроші ОСОБА_5 передавалися через ОСОБА_12, вона жодних зауважень не мала. В 2008 році кошти по кредиту сплачував ОСОБА_12 Їх познайомила рідна сестра його дружини ОСОБА_14 Вони шукали людину для оформлення кредиту. Знайшли його. ОСОБА_12 потрібні були кошти. ОСОБА_5 надала під заставу власну квартиру. Йому пообіцяли, що як максимум, за рік кредит буде погашено. Він спершу засумнівався, однак оскільки ОСОБА_11 його родичка -погодився купити квартиру і взяти кредит. ОСОБА_5 його запевнила, щоб вони все погасять. Коли оформляли договір у нотаріуса був він, його дружина та ОСОБА_5 Потім вони поїхали в офіс і він передав гроші ОСОБА_12, нічого при цьому не писав. Відносно іпотеки він нічого не пригадує. ОСОБА_5 зверталася із заявами в міліцію в 2008 році про повернення грошових коштів. Коли гроші поверталися проблем не було. Гроші ОСОБА_12 він позичив, тому що про це його попросила ОСОБА_11, яерез це і оформив кредит на себе і уклав із ОСОБА_5 договір купівлі-продажу квартири. Наміру купувати квартиру для себе у нього не було. Діти були зняті із реєстрації в квартирі на момент її продажу. В даній квартирі він ніколи не був. Жодних коштів ОСОБА_5 він не надавав. Внески по кредиту він не сплачував жодного разу.

Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги по первісному позову визнала повністю, проти задоволення позову не заперечувала та додатково пояснила, що її розповіла ОСОБА_14 що потрібно оформити договір купівлі-продажу квартири для бізнесу, вони просили щоб взяти кредит в банку, що було ними з чоловіком і зроблено, гроші були передані ОСОБА_12, він пообіцяв погасити кредит за рік-півтора, гроші в банку бралися на купівлю квартири, ОСОБА_5 її заспокоїла, вони брали кредит, але остання її запевнила, що все буде добре, вона була на цій квартирі в гостях, після того у квартиру вона не заходила, не планувала туди переїжджати. Чи надавала згоду на покупку квартири вона не пригадує, вона була в нотаріуса щоб підписати документи, спершу громадяник Литви ОСОБА_12 оплачував кредит, їм приходили повідомлення про сплату кредиту, ОСОБА_12 давав розписку, що він зобов"язується повернути кошти через рік-півтора, останній раз вона спілкувалася із ним два роки тому, в міліцію вона не зверталася. Зустрічний позов визнала частково, дійсно у спірну квартиру проживати вони не переходили.

Позивач по зустрічному позову ОСОБА_5 підтримала його та уточнила, що ні в кого із продавців та покупця спірного договору не було наміру реально вчинити купівлю-продаж їхньої квартири, ні в кого із них не було волевиявлення направленого на продаж та купівлі цієї квартири. Під час судового розгляду справи достовірно встановлено, що ніхто із них ніколи не передавав спірну квартиру покупцю ОСОБА_3 і останній ніколи від них її не приймав, і такого наміру не мав, та не проводив оплату за неї. Спірний договір іпотеки повинен бути визнаний недійсним, як такий, що укладений з порушенням вимог Закону, відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України та ст. 215 ЦК України, оскільки ОСОБА_3 не був і не є власником спірної квартири, щоб надавати в іпотеку банку, а згідно ст. 5 Закону України "Про іпотеку"предметом іпотеки може бути лише майно, яке належить іпотекодавцеві на праві власності. В період спірних правовідносин "Приватбанк"був зацікавлений у видачі найбільшої кількості кредитів. До працівників банку навіть доводилися плани видачі кредитів. З цією метою банки співпрацювали із ріелтерами, які направляли їм осіб зацікавлених в отриманні кредитів для придбання житла. Її зацікавила пропозиція громадянина ОСОБА_12 в отриманні кредиту та відкритті бізнесу, де вона мала б дохід.

Крім того, ОСОБА_15 надала суду письмові заперечення проти первісного позову та зазначила, що згідно доданого до справи витягу з Державного реєстру іпотек від 26.12.2011 року №34419449 в даний час іпотеко держателем квартири є не ПАТ КБ "Приватбанк", а "Юкрейн Мортгейдж лоун файненс №1 ПІ-ЕЛ-СІ", що не є резидентом України, та зареєстроване у Великій Британії. ПАТ КБ "Приватбанк"як іпотекодержатель з реєстру вилучений. Вилучення ПАТ КБ "Приватбанк"як іпотекодержателя та перехід прав іпотеко держателя до "Юкрейн Мортгейдж лоун файненс №1 ПІ-ЕЛ-СІ"здійснено як вбачається із цього витягу, на підставі договору купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за договором про іпотечні кредити, які посвідчені приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Козіною А.В. 19.02.2007 року. Таким чином на момент подання ПАТ КБ "Приватбанк"позову про звернення стягнення на предмет іпотеки ПАТ КБ "Приватбанк"вже не був іпотеко держателем їхньої квартири, а таким було "Юкрейн Мортгейдж лоун файненс №1 ПІ-ЕЛ-СІ". Отже ПАТ КБ "Приватбанк"є неналежним позивачем по справі, і він не мав права звернення з цим позовом. Тому просила відмовити в задоволенні первісного позову.

Позивач по зустрічному позову ОСОБА_6 в судове засідання не з"явився, надавши суду письмові пояснення до позовних вимог та зазначив, що коли укладався договір купівлі-продажу йому було 15 років. Його відвезли до нотаріуса і сказали поставити свій підпис. Він не знав що дає згоду на продаж квартири. В той час він не усвідомлював цього. Згодом він дізнався що був вчинений договір купівлі-продажу квартири, в якій він проживає. Іншого житла для проживання у нього не має. Тому просив позовні вимоги по зустрічному позову задовольнити в повному обсязі.

Третя особа без самостійних вимог ОСОБА_7 в судове засідання не з"явилася, подала заяву про розгляд справи у її відсутності, надавши суду письмові пояснення відносно позову та зазначила, що спірна квартира належала їй на праві власності. Про укладений ОСОБА_5 договір їй відомо не було. Це відбулося без її згоди. Пізніше дочка їй пояснила що вона уклала фіктивний договір на прохання її працедавця. Довіреність вона надала ОСОБА_5 для зняття її пенсійних коштів та для управління квартирою, про те, що остання скористалася нею для продажу квартири вона не знала. Позовні вимоги по зустрічному позову підтримала та просила задовольнити.

Представник органу опіки та піклування Червоноградської міської ради ОСОБА_17 в судовому засіданні зустрічний позов підтримала, проти його задоволення не заперечувала.

Приватний нотаріус Червоноградського міського нотаріального округу Павлик П.О. в судовому засіданні зустрічний позов не визнав та додатково пояснив, що такі як вказані в позові обставини справи на той час йому були не відомі. Сторони прийшли укласти договір купівлі-продажу та договір іпотеки, надавши для цього всі необхідні документи.

Прокурор в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в інтересах неповнолітніх. Просив зустрічний позов задовольнити.

Вислухавши пояснення сторін, третіх осіб, свідків ОСОБА_11, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, оцінивши наявні у справі письмові документи суд вважає, що вимоги позивача по первісному позову та по зустрічному не підлягають до задоволення із наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно договору №CGH0GK00240415 від 27.09.2006 року про надання кредиту, ОСОБА_3 позичив у позивача 30 931,93 доларів США з кінцевим терміном повернення 28.09.2021 року з виплатою банку винагороди за користування кредитом в розмірі 12,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором був укладений договір іпотеки №CGVDP/1 між банком і відповідачем ОСОБА_3 від 27.09.2006 року. Згідно з договором іпотеки відповідач надав в іпотеку належне йому нерухоме майно, а саме: квартиру загальною площею 59,3 кв.м., житловою площею 36,6 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Загальна вартість предмета іпотеки визначена у розмірі 160 500,00 грн.

Згідно розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 09.02.2012 року заборгованість відповідача становить 44255,23 долари США, що еквівалентно в національній валюті України за офіційним курсом НБУ станом на дату розрахунку 353599,28 грн.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснила що вона працювала приватним підприємцем, співпрацювала із прибалтами. Вона також є потерпілою як і ОСОБА_21 ОСОБА_12 запропонував їй взяти кредит та віддати йому гроші, троє людей дали на це згоду: ОСОБА_23, ОСОБА_24 та ОСОБА_5 Він пропонував винагороду. Вона також взяла кредит. Протягом певного періоду ОСОБА_12 сплачував кошти, а згодом перестав. ОСОБА_5 працювала у неї в агентстві нерухомості. ОСОБА_12 пообіцяв їм роботу. ОСОБА_12 домовився із ОСОБА_3 -чоловіком її сестри. ОСОБА_4 є її сестра. Основний офіс фірми знаходився у Прибалтиці, а тут було дочірне підприємство, ОСОБА_12 мав 10% акцій на заводі в смт. Жвирка. Вона була присутня коли ОСОБА_3 та ОСОБА_5 отримала грошові кошти і після цього кудись ще поїхали із ОСОБА_12, тому що їм потрібно було ще якісь документи оформити. Крім того, вона бачила як ОСОБА_5 та ОСОБА_3 передали грошові кошти ОСОБА_12 ОСОБА_12 запропонував їм відкрити рахунки в "Авальбанку"і надсилати туди грошові кошти. Коли ОСОБА_12 припинив сплату кредиту вона із ОСОБА_5 звернулася в міліцію.

Свідок ОСОБА_19 в судовому засіданні пояснила, що грошові кошти були призначені для інших цілей. Вона працювала у ОСОБА_11 ОСОБА_12 був їй знайомий. Домовленість між ними була така, що ОСОБА_5 продає свою квартиру і передає її під заставу, щоб отримати грошові кошти. Їй не відомо, хто саме був ініціатором цього. Було відкрите спільне підприємство.

Свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні пояснив, що це його квартира, він її переоформив на дочку 8 років тому, вона там проживає із сім"єю. Коли у квартирі була зареєстровані дружина, але з часом була знята з реєстрації. Він знайомий із ОСОБА_12, коли із ним разом працював. ОСОБА_12 потрібні були гроші, він їх взяв. Він не міг знати, що останній обмане їх. В 2008 році він дізнався про дану квартиру. Там проживала його дочка із двома дітьми, він спершу нічого не знав, що квартира є під заставою. Про продаж кватири йому стала відомо лише в квітні. Він звертався із дочкою в міліцію.

Свідок ОСОБА_20 в судовому засіданні пояснив, що вона знайома із ОСОБА_5 та її батьком. Їй відомо, що остання продала квартиру і грошові кошти їй пообіцяли через один рік, в даній квартирі вона і надалі проживає.

Свідок ОСОБА_22 в судовому засіданні пояснив, що він є чоловіком позивачки по зустрічному позову, вони проживали у даній квартирі. Квартира була передана під заставу. ОСОБА_12 взяв грошові кошти і зник, мав за рік їх повернути. Грошей він не віддав. Він зареєстрований у квартирі не був. Йому не відомо хто був зареєстрований у квартирі. ОСОБА_11 займала нерухомістю. Вона все організувала, жінку настроїли і квартиру переоформили. Він його в цей момент не знав. Був у нотаріуса і підписався. Він продовжував там проживати до 2010 року. Його дружина і надалі там проживає із дітьми. В міську раду він не звертався. ОСОБА_12 мав повернути гроші, але зник.

Згідно ст.ст.526,527,530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог Закону.

Відповідно до ч.2 ст.1050 та ч.2 ст.1054 ЦК України наслідками порушення відповідачем зобов'язання, щодо повернення чергової частини суми кредиту є право позивача достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

В порушення умов кредитного договору та вказаних норм Закону позичальник (відповідач) свої зобов'язання не виконав. Відтак, в силу вимог ст.589, ст. 554, ч.2 ст.590 ЦК України, Закону України "Про іпотеку", п.п.8.4.8, 10 договору іпотеки від 07.07.2007 року іпотекодержатель набув права звернення стягнення на предмет іпотеки.

Як вбачається із витягу з Державного реєстру іпотек від 26.12.2011 року №34419449 виданого приватним нотаріусом Червоноградського міського нотаріального округу Павлик П.О. в даний час іпотеко держателем квартири є не ПАТ КБ "Приватбанк", а "Юкрейн Мортгейдж лоун файненс №1 ПІ-ЕЛ-СІ".

"Юкрейн Мортгейдж лоун файненс №1 ПІ-ЕЛ-СІ"не є резидентом України, та зареєстроване у Великій Британії. ПАТ КБ "Приватбанк"як іпотекодержатель з реєстру вилучений.

Вилучення ПАТ КБ "Приватбанк"як іпотекодержателя та перехід прав іпотеко держателя до "Юкрейн Мортгейдж лоун файненс №1 ПІ-ЕЛ-СІ"здійснено як вбачається із цього витягу, на підставі договору купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за договором про іпотечні кредити, які посвідчені приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Козіною А.В. 19.02.2007 року.

Таким чином на момент подання ПАТ КБ "Приватбанк"позову про звернення стягнення на предмет іпотеки ПАТ КБ "Приватбанк"вже не був іпотеко держателем квартири за адресою: АДРЕСА_1, а таким було "Юкрейн Мортгейдж лоун файненс №1 ПІ-ЕЛ-СІ".

Отже ПАТ КБ "Приватбанк"є неналежним позивачем по справі, і він не мав права звернення з даним позовом.

Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов"язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент передачі цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону "Про іпотеку"відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення прав вимоги за основним зобов"язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов"язанням.

З вищенаведеного, суд приходить до висновку, що оскільки в порушення умов кредитного договору та вказаних норм Закону відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань перед позивачем, не вживає жодних заходів для погашення заборгованості, тим самим порушуючи обов'язки встановлені кредитним та договором іпотеки, однак в задоволенні первісного позову слід відмовити, у зв"язку із тим, що позивачем у даній справі повинен бути іпотекодержатель "Юкрейн Мортгейдж лоун файненс №1 ПІ-ЕЛ-СІ", ПАТ КБ "Приватбанк"є неналежним позивачем у справі.

Крім того, судом встановлено, що 27.09.2006 року було укладеного договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, згідно з якого ОСОБА_5, її неповнолітній на той час син ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, який діяв за її згодою, та мати-пенсіонерка ОСОБА_10, 1950 р.н. від імені та за дорученням якої діяла вона, нібито продали, а ОСОБА_3 купив вказану квартиру. В даній квартирі крім того була зареєстрована та проживала дочка ОСОБА_5 -ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Оскільки в квартирі було зареєстровано та проживало двоє неповнолітніх дітей, то відповідно укладення даного договору здійснювалося за згодою виконкому Червоноградської міської ради, як органу опіки та піклування, відповідно до його рішення №216 від 30.08.2006 року. Виконком надав ОСОБА_5 право продати квартиру при умові придбання для дітей іншої квартири.

27.09.2006 року між ЗАТ КБ "Приватбанк"та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір, на підставі якого ОСОБА_3 отримав кошти в розмірі 27 000 доларів США на придбання житла та 3931,93 доларів США на сплату страхових платежів.

Одночасно із укладенням кредитного договору 27.09.2006 року між КБ "Приватбанк"був укладений договір іпотеки № СGVDP7/1, відповідно до якого ОСОБА_3 передав в іпотеку квартиру АДРЕСА_1.

Відповідно до постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 24 лютого 2010 року було відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно громадянин ОСОБА_11 та ОСОБА_3 по ст. 190 КК України у зв"язку із відсутністю у їх діях складу злочину. Тобто жодних протиправних дій при вчиненні договору купівлі-продажу ОСОБА_11 та ОСОБА_3 вчинено не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п"ятою та шостою статті 203 цього Кодексу

Зміст договору купівлі-продажу вчиненого 27 вересня 2006 року не суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Тобто, як вбачається із даного договору він не має жодних суперечностей із чинним законодавством.

Особи, які вчиняли вказаний правочин мали необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасників правочину було вільним та відповідало їх внутрішній волі, тобто жодна сторін не стверджувала, що до неї була застосована сила, чи вони були введені в оману при укладенні договору.

Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 203 ЦК України правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Як вбачається із витягу з рішення виконавчого комітету Червоноградської міської ради від 30.08.2006 року №216 було надано дозвіл ОСОБА_5 дати згоду на продаж неповнолітнім сином ОСОБА_6 -ІНФОРМАЦІЯ_1 належної частки квартири, що знаходиться у АДРЕСА_1 та від імені малолітньої дочки ОСОБА_6 -ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає на даній площі згідно реєстрації продати дану квартиру та купити іншу житлову площу.

Відповідно до абз.3 п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними"відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про іпотеку"предметом іпотеки може бути лише майно, яке належить іпотекодавцеві на праві власності.

Предметом іпотеки була квартира АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_3 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу квартири від 27 вересня 2009 року. Тобто, нерухоме майно було правомірно передано в іпотеку. Жодних підстав для визнання договору іпотеки недійсним не має.

З вищенаведеного, суд приходить до висновку, що в задоволенні зустрічного позову про визнання недійсними кредитного договору та договору іпотеки слід відмовити.

Керуючись ст.ст.10, 60, 212, 215 ЦПК України, 203, 215, 514, 526,527,530, 530, 544, 589, 590, 591,1050, 1054 ЦК України, Закон України "Про іпотеку", суд-

В И Р І Ш И В :

В позові Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк"до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки -квартиру -відмовити.

В позові ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_3, Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк", треті особи ОСОБА_7, орган опіки та піклування Червоноградської міської ради, приватний нотаріус Червоноградського міського нотаріального округу Павлик П.О., про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири та договору іпотеки -відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення виготовлено в нарадчій кімнаті.

Суддя: Л. С. Рак