АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 760/5110/14-ц Головуючий у 1-й інстанції - Кізюн Л.І.

№ апеляційного провадження 22-ц/796/1112/2017 Доповідач - Рубан С.М.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2017 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді Рубан С.М.

суддів Желепа О.В., Іванченко М.М.

при секретарі Задерей І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги ОСОБА_1 та представника Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» - Суворової Світлани Іванівни на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2015 року позов Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості- задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №11120731000 від 22.02.2007 року, укладеним між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 у розмірі 119 966 доларів США 55 центів, що за курсом НБУ становить 2 555 202 грн. 46 коп. та 239 167 грн. 17 коп., а також 3 654 грн. 00 коп. судових витрат.

У решті позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду в частині стягнення з нього на користь банку заборгованості у розмірі 119 966 доларів США 55 центів, що за курсом НБУ становить 2 555 202 грн. 46 коп. та 239 167 грн. 17 коп., а також 3 654 грн. 00 коп. судових витрат скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, в іншій частин рішення залишити без змін.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» - Суворова Світлана Іванівна подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу, проти апеляційної скарги відповідача заперечив.

Представник відповідача ОСОБА_1 - підтримав апеляційну скаргу, проти апеляційної скарги позивача заперечив.

Інші учасники процесу в судове засідання не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належно, тому в порядку ч. 2 ст. 305 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, доводи апеляційних скарг, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку.

ПАТ «УкрСиббанк» звернулось з позовом, в якому з урахуванням збільшених позовних вимог просить стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_3 суму боргу в розмірі 119 966,55 доларів США та суму боргу по пені за порушення термінів повернення кредиту та процентів за користування кредитом у розмірі 239 167,17 грн., а також судовий збір.

Посилається на те, що між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», найменування якого змінено на Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», та ОСОБА_1 22 лютого 2007 року був укладений договір про надання споживчого кредиту №11120731000, згідно з умовами якого банк надав позичальнику ОСОБА_1 кредит у сумі 131 840,00 доларів США, а ОСОБА_1 зобов'язався повернути наданий кредит у повному обсязі до 22 лютого 2028 року згідно з графіком погашення кредиту та сплати процентів у розмірі 11,8 % річних за користування кредитом.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за договором про надання споживчого кредиту 22 лютого 2007 року між позивачем та ОСОБА_3 був укладений договір поруки №97710, за умовами якого поручитель взяв на себе зобов'язання відповідати перед банком солідарно з позичальником за виконання зобов'язань за кредитним договором.

Відповідачі порушують умови укладених договорів, у зв'язку з чим позивач звернувся з позовом до суду.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з наступного.

Судом встановлено, що між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_1 22 лютого 2007 року був укладений договір про надання споживчого кредиту №11120731000, згідно з умовами якого банк надав відповідачеві кредит у сумі 131 840,00 доларів США, що еквівалентно 665 792,00 грн. на день укладення договору за курсом НБУ, на умовах, визначених договором (том 1 а.с. 6-13).

Пунктом 1.2.2. договору визначено, що позичальник зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі в терміни, що встановлені графіком погашення кредиту згідно додатку №1 до цього договору, але в будь-якому випадку не пізніше 22 лютого 2028 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту відповідно до умов розділу ІІ цього договору.

Позичальник зобов'язується повернути суму кредиту згідно умов договору, а саме на рахунок НОМЕР_2 в АКІБ «УкрСиббанк».

Кредит вважається повернутим в разі зарахування грошових коштів спрямованих на погашення кредиту в повному обсязі на рахунок банку, зазначений у цьому пункті.

Пунктом 1.3.1 договору встановлено, що за використання кредитних коштів протягом 30 календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, процентна ставка встановлюється в розмірі 11,8 %. По закінченню цього строку та кожного наступного місяця кредитування процентна ставка підлягає перегляду відповідно до умов п. 9.2 даного договору.

Згідно з пунктом 7.1 договору за порушення позичальником термінів погашення будь-яких своїх грошових зобов'язань, передбачених цим договором, зокрема, термінів повернення кредиту (всієї суми або його частини) та/або термінів сплати процентів за кредит та/або комісій, банк має право вимагати від позичальника додатково сплатити банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, якщо сума такої заборгованості виражена у гривні; в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, сума якого (еквіваленту) розраховується за офіційним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування такої пені, якщо сума такої заборгованості виражена у іноземній валюті.

В забезпечення виконання зобов'язань за договором про надання споживчого кредиту 22 лютого 2007 року між позивачем та ОСОБА_3 був укладений договір поруки №97710 (том 1 а.с.20-21), за умовами якого поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати за виконання позичальником усіх його зобов'язань перед кредитором в повному обсязі, що виникли з договору про надання споживчого кредиту №11120731000 від 22 лютого 2007 року, як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути у майбутньому.

Пунктом 1.3 договору поруки встановлено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і позичальник, в тому числі, за повернення основної суми боргу, процентів за використання кредитних коштів, відшкодування можливих збитків, за сплату пені і інших штрафних санкцій, передбачених кредитним договором.

Відповідно до пункту 1.4. договору поруки відповідальність поручителя і позичальника є солідарною.

Згідно ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Судом встановлено, що банк свої зобов'язання за договором щодо надання кредиту виконав.

Позичальником умови договору не виконуються, кредит та відсотки за його користування не повертаються.

Згідно ст. 1050 ЦК України, якщо договором позики встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Розділ 11 Договору про надання споживчого кредиту передбачає, що у разі застосування банком зазначеного права, банк направляє на адресу позичальника повідомлення (вимогу) про дострокове повернення кредиту. Термін дострокового повернення кредиту та сплати за кредит вважаються такими, що настали, а кредит і плата за кредит - обов'язковим до повернення і сплати в повному обсязі банку з 32 календарного дня, рахуючи з дати одержання позичальником повідомлення (вимоги) банку.

На виконання вищевказаних умов, 13 січня 2014 року позичальнику та поручителю було направлено вимоги про усунення порушень та дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором (том 1 а.с. 41-44). Проте заборгованість у встановлені строки повернута не була.

Наявність заборгованості підтверджується даними розрахунку наданого позивачем (т. 1, а.с. 229-241), відповідно до якого заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №11120731000 від 22 лютого 2007 року станом на 03 липня 2015 року становить 119 966,55 доларів США, що по курсу НБУ на день постановлення рішення суду еквівалентно 2 555 202 ,46 грн. (119 966,55 х 21,299291) та 239 167,17 грн. та включає в себе: заборгованість за кредитом - 99 276,03 доларів США; заборгованість по процентам за користування кредитом - 20 690,52 доларів США; пеня за прострочення сплати кредиту - 135 756,86 грн.; пеня за прострочення сплати процентів - 103 410,31 грн.

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи №16275/14-45 від 31 березня 2015 року (том 1 а.с.а.с. 188-201) заборгованість по тілу кредиту станом на 24.02.2014 року складає 99 276,03 доларів США (еквівалент 887 329,16 грн., курс НБУ 8,938 грн./дол. станом на 24.02.2014 року; заборгованість ОСОБА_1 по нарахованих процентах з 22.02.2007 року по 31.01.2014 року за користування кредитними коштами згідно договору №11120731000 станом на 24.02.2014 року не підтверджується, при цьому вбачається переплата в розмірі 67,83 доларів США (еквівалент 606,26 грн., курс НБУ 8,938 грн./дол. станом на 24.02.2014 року; пеня за прострочені кредитні кошти згідно договору №11120731000 від 22.02.2007 року, яка виникла за період з 24.02.2013 року по 23.02.2014 р., складає 1 151,12 дол. США, еквівалент 9 310,22 грн. (по курсу НБУ станом на дату нарахування).

Суд критично оцінив зазначений висновок, оскільки експертиза проведена на підставі вихідних даних, які не відповідають умовам укладеного кредитного договору та дійшов висновку про стягненнязаборгованості у розмірі, визначеному у розрахунку позивача.

Заяви про застосування строків позовної давності до винесення судом рішення, відповідачами не подавалися.

Відповідно до ч.1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Відповідно до п. 22 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» припинення договору поруки пов'язується зі зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов'язання.

Якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень частини першої статті 559 ЦК порука припиняється у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. У цьому випадку поручитель має право на пред'явлення позову про визнання договору поруки припиненим.

З матеріалів справи вбачається, що розмір процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту №11120731000 від 22 лютого 2007 року було змінено позивачем, проте, в матеріалах справи відсутні будь-які дані про згоду поручителя ОСОБА_3 на зміни у договорі про надання споживчого кредиту, які збільшують обсяг його відповідальності як поручителя.

Таким чином, суд дійшов висновку, що договір поруки №97710 укладений 22 лютого 2007 року між позивачем та ОСОБА_3 припинений.

Дослідивши надані докази та з'ясувавши обставини справи, суд дійшов висновку, про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» суму боргу за договором про надання споживчого кредиту у розмірі 119 966 доларів США 55 центів, що за курсом НБУ становить 2 555 202 грн. 46 коп. та 239 167 грн. 17 коп.

Колегія суддів не в повній мірі погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Виходячи з положень статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторонипосилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давностітощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторінвипливають із встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

5) чи слід позовзадовольнити або в позові відмовити;

6) як розподілитиміж сторонамисудові витрати;

7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;

8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову (стаття 214 ЦПК України).

Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги частково судом ухвалено рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість у розмірі 119 966 доларів США 55 центів, що за курсом НБУ становить 2 555 202 грн. 46 коп. та 239 167 грн. 17 коп. та судові витрати.

Однак, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що позивач в заяві про збільшення позовних вимог просив стягнути заборгованість в іноземній валюті, а саме в доларах США.

Апеляційним судом перевірено правомірність надання банком кредиту в іноземній валюті.

Встановлено, що позивач має банківську ліцензію № 75 від 28.10.1991 року на право здійснення банківських операцій, дозвіл № 75-2 до банківської ліцензії, додаток № 75-2 до дозволу № 75-2 до банківської ліцензії № 75 на право здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 частини 2 та 4 ст.47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» згідно з додатком.

Таким чином, правовідносини, що склалися між позивачем та відповідачем підпадають під дію ч.2 ст. 192 ЦК України, ч.3 ст. 533 ЦК України та Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15- 93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України у справі № 6- 145цс 14, яка є обов'язковою для всіх судів України в силу статті 360-7 ЦПК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

У силу положень статей 192, 533 ЦК України та статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», вирішуючи спір про стягнення боргу за кредитним договором в іноземній валюті, суд повинен установити наявність в банку ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями, а встановивши вказані обставини, - стягнути грошову суму в іноземній валюті.

Таким чином, за встановлених обставин суду першої інстанції належало стягнути заборгованість в іноземній валюті.

З підстав наведеного, рішення суду належить змінити в частині визначення валюти платежу виходячи з вимог заяви про збільшення розміру позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги позивача про помилковість висновку суду про припинення поруки колегія суддів не приймає до уваги виходячи з наступного.

Постановою Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-1161 цс 15 висловлено правову позицію, якою зазначено наступне.

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (частини перша, друга статті 553 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 651 ЦК України зміна умов договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо (частина перша статті 653 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього.

Таке збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом; установлення нових умов порядку зміни процентної ставки в бік збільшення; розширення змісту основного зобов'язання щодо дострокового повернення кредиту та плати за користування ним; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення) розміру неустойки тощо.

Відповідно до ст.360-7 ЦПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Таким чином, порука вважається припиненою в момент укладення будь - яких договорів між банком і боржником щодо зміни обсягу зобов'язання в сторону збільшення.

З позовної заяви та доданого позивачем розрахунку вбачається, що розмір процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту №11120731000 від 22 лютого 2007 року було змінено позивачем. Однак, в матеріалах справи відсутні будь - які дані про згоду поручителя, яким є відповідач ОСОБА_3, на зміни у договорі про надання споживчого кредиту, які збільшують обсяг його відповідальності як поручителя.

Таким чином, висновок суду, що договір поруки укладений 22 лютого 2007 року між позивачем та поручителем ОСОБА_3 є припиненим правильний.

Доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 про відсутність у нього заборгованості по оплаті кредиту, а навпаки наявне з його боку дострокове погашення кредиту колегія суддів не приймає до уваги виходячи з наступного.

В апеляційному суді представник відповідача ОСОБА_1 заявив клопотання про призначення у справі судової бухгалтерської експертизи.

Колегією суддів клопотання задоволено, призначено у справі судову бухгалтерську експертизу на вирішення якої поставлено наступні питання:

1. Який дійсний розмір заборгованості ОСОБА_1 перед Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» за договором про надання споживчого кредиту №11120731000 від 22 лютого 2007 року станом на 03.07.2015 року, в тому числі поточна заборгованість за кредитом, відсотками, сума простроченої заборгованості за кредитом, сума простроченої заборгованості за відсотками, сума пені по простроченому кредиту та відсоткам, сума поточної заборгованості за комісіями, сума простроченої заборгованості за комісіями;

2. Якщо розрахунок заборгованості проведений банком є невірним, то в чому невірність;

3. Чи правильно та повно здійснені нарахування та враховані сплачені суми поточної заборгованості за відсотками та кредитом, пені та штрафу по простроченому кредиту та відсоткам, виходячи з суми 131 840,00 доларів США.

Відповідно до висновку експерта № 6040/17-45 від 21.09.2017 року за результатами проведення судово - економічної експертизи по першому питанню:

- Наявний в матеріалах справи розрахунок заборгованості ОСОБА_1 перед Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» за договором про надання споживчого кредиту № 11120731000 від 22 лютого 2007 року станом на 03.07.2015 року на загальну суму 119 966,55 дол. США та 239 167,17грн., а саме по сплаті: кредиту - в сумі 99 276,03 дол. США; відсотків за користування кредитом - 20 690,52 дол. США; суми пені по простроченому кредиту - 135 756,86грн.; суми пені по прострочених відсотках за користування кредитом - 103 410,31грн., документально підтверджується та відповідає умовам укладеного між вказаними сторонами кредитного договору та розрахунковим документам щодо видачі та погашення кредиту за цим кредитним договором.

- По другому питанню:

Розрахунок заборгованості ОСОБА_1 перед Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» за договором про надання споживчого кредиту № 11120731000 від 22 лютого 2007 року станом на 03.07.2015 року, проведений банком, є вірним.

- По третьому питанню:

Нарахування та сплачені суми поточної заборгованості за відсотками та кредитом, пені по простроченому кредиту та відсотках, виходячи з суми 131 840,00 доларів США, здійснені Банком правильно та повно.

За клопотанням представника відповідача судового експерта ОСОБА_6, якому було доручено проведення експертизи, допитано в суді апеляційної інстанції щодо висновків судової експертизи.

Враховуючи висновок судової - економічної експертизи та пояснення експерта колегія суддів вважає висновок судової експертизи належним доказом у справі.

Доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 щодо невірного нарахування розміру заборгованості за кредитом, розміру процентів та пені за кредитом спростовуються висновком судової економічної експертизи, який підтверджує розрахунок заборгованості за кредитом наданий суду позивачем.

Таким чином, доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 висновків суду не спростовують.

Виходячи із встановлених обставин справи та наданих суду доказів колегія суддів дійшла висновку змінити рішення суду в частині визначення валюти стягнення та ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 11120731000 від 22.02.2007 року в розмірі 119 966 доларів США 55 центів, з яких:

- 99 276 доларів США 03 центи - заборгованість за кредитом;

- 20 690 доларів США 52 центи - заборгованість по процентам за користування кредитом;

та суму боргу по пені за порушення термінів повернення кредиту та процентів за користування кредитом, яка станом на 03.07.2015 року становить 239 167 грн. 17 коп., з яких:

- 135 756 грн. 86 коп. - пеня за прострочення сплати кредиту;

- 103 410 грн. 31 коп. - пеня за прострочення сплати процентів.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 309, 313-316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» - Суворової Світлани Іванівни - задовольнити частково.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2015 року - змінити в частині визначення валюти стягнення та ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», код за ЄДРПОУ 09807750 заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 11120731000 від 22.02.2007 року в розмірі 119 966 (сто дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот шістдесят шість) доларів США 55 центів, з яких:

- 99 276 (дев'яносто дев'ять тисяч двісті сімдесят шість) доларів США 03 центи - заборгованість за кредитом;

- 20 690 (двадцять тисяч шістсот дев'яносто) доларів США 52 центи - заборгованість по процентам за користування кредитом;

та суму боргу по пені за порушення термінів повернення кредиту та процентів за користування кредитом, яка станом на 03.07.2015 року становить 239 167 (двісті тридцять дев'ять тисяч сто шістдесят сім) грн. 17 коп., з яких:

- 135 756 (сто тридцять п'ять тисяч сімсот п'ятдесят шість) грн. 86 коп. - пеня за прострочення сплати кредиту;

- 103 410 (сто три тисячі чотириста десять) грн. 31 коп. - пеня за прострочення сплати процентів.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів.

Головуючий Судді