Ухвала

іменем україни

01 листопада 2017 рокум. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Гулька Б.І., Журавель В.І.,

Хопти С.Ф., Штелик С.П.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до корпорації «Украгротех», Великосевастянівської сільської ради Христинівського району Черкаської області про визнання недійсним договору та дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, відшкодування майнової та моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4 на рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 06 вересня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 27 жовтня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У березні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду із вищезазначеним позовом, у якому просив визнати користування корпорацією «Украгротех» його земельним паєм самозахватом протягом 14 років, визнати незаконними дії корпорації «Украгротех» щодо розрахунку за користування земельним паєм, зобов'язати відповідача розрахуватися за користування земельним паєм протягом шести років у період з 2006 року до 2011 року зерном відповідно до норм видачі орендної плати за ці роки іншим орендодавцям, стягнути з корпорації «Украгротех» моральну шкоду за самозахват і незаконне заволодіння обманним шляхом його земельним паєм у розмірі 15 тис. грн.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла його тітка ОСОБА_5, яка залишила на його ім'я заповіт.

Спадкодавець була власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 2,12 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої в адміністративних межах Великосевастянівської сільської ради на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 від 08 липня 2002 року.

01 лютого 2005 року між його тіткою ОСОБА_5 та корпорацією «Украгротех» було укладено договір оренди вказаної вище земельної ділянки на строк 5 років. Після прийняття спадщини він неодноразово звертався до керівництва корпорації з питанням щодо виплати орендної плати за користування землею. У 2005 році він отримав орендну плату у натуральній формі зерном. Однак, починаючи із 2006 до 2011 року плати за договором оренди він не отримував.

Ураховуючи наведене, просив позов задовольнити.

Рішенням Христинівського районного суду Черкаської області від 21 січня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 26 березня 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 жовтня 2014 року рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 21 січня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 26 березня 2014 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи 06 травня 2016 року ОСОБА_3 подав до суду заяву про зміну предмету позову, у якій остаточно просив:

- визнати недійсним договір оренди, укладений між ОСОБА_5, що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 pоку, і корпорацію «Украгротех», від 01 лютого 2006 року;

- визнати дії корпорації «Украгротех» відносно нього протиправними та незаконними, з часу незаконного користування корпорацією «Украгротех» його земельним паєм - з 2006 року до 2011 року, а також протягом 2013 pоку;

- зобов'язати корпорацію «Украгротех» сплатити йому компенсацію за самозахват протягом семи років належного йому земельного паю площею 2,12 га шляхом виділення йому в річне використання земельної ділянки площею 14,82 га,

- стягнути з корпорації «Украгротех» майнову та моральну шкоду за самозахват і незаконне заволодіння обманним шляхом його земельним паєм у розмірі 100 тис. грн.

Зазначав, що з часу отримання ОСОБА_5 земельного паю, тобто з 2000 року і до її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року договір оренди вона ні з ким не укладала.

Реєстрація спірного договору у сільській раді є порушенням вимог постанови Кабінету Міністрів від 25 грудня 1998 року № 2073 «Про порядок державної реєстрації договорів оренди землі».

До того ж реєстрація здійснена після смерті ОСОБА_5

Також посилався на те, що станом на 01 березня 2013 року корпорація «Украгротех» не розрахувалась із ним за користування земельним паєм за 6 років - з 2006 року до 2011 рік. У 2013 році він мав намір самостійно обробляти земельну ділянку, однак, корпорація засіяла і зібрала урожай, а пізніше відмовилась розрахуватися з ним.

Площа земельної ділянки ОСОБА_5, яку він отримував у спадщину, становить 2,12 га. За дев'ять років незаконного користування цим землею корпорація розрахувалась із ним лише за два роки - за 2005 рік та за 2012 рік. Під посівами знаходилась сумарна площа в розмірі 14,84 га (2,12 га х 7 років). Вважає, що корпорація «Украгротех» повинна надати в особистий обробіток йому площу у розмірі 14,84 га на один сільськогосподарський рік для того, щоб він на цій площі міг посіяти і зібрати свій урожай.

Рішенням Христинівського районного суду Черкаської області від 06 вересня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 27 жовтня 2016 року, у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 і його представник ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять скасувати рішення та ухвалу судів попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Відповідно до п. 6 розд. XII«Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено, що ОСОБА_5 була власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 2,12 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої в адміністративних межах Великосевастянівської сільської ради Христинівського району Черкаської області, на підставі державного акта на право приватної власності на землю від 08 липня 2002 року серії НОМЕР_2

Згідно із договором оренди землі від 01 лютого 2005 pоку, укладеним між ОСОБА_5 та корпорацією «Украгротех» та зареєстрованим у Христинівському районному відділі Черкаської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 01 лютого 2006 року № 040679500087, вказана вище земельна ділянка була передана в оренду корпорації строком на 5 років.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_5 померла. Спадкоємцем після її смерті є ОСОБА_3, який прийняв спадщину шляхом звернення у встановлений законом строк із заявою до Христинівської державної нотаріальної контори.

Право на отримання орендної плати за договором від 01 лютого 2005 року перейшло до ОСОБА_3 у порядку спадкування та належить йому з часу відкриття спадщини, тобто з ІНФОРМАЦІЯ_1 pоку (ч. 5 ст. 1268 ЦК України).

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності (ст. 212 ЦПК України), встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, виходив із їх недоведеності, необґрунтованості та із того, що позивачем обрано невірний спосіб захисту порушеного права.

Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Правонаступництво у разі зміни власника речі, переданої у найм, передбачено загальними положеннями про найм Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 770 ЦК України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.

За положеннями ч. 4 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Таким чином, смерть фізичної особи-орендодавця не є підставою для припинення договору, оскільки разом із правом власності на земельну ділянку до його спадкоємців переходять права та обов'язки за договором оренди, у тому числі право на отримання орендної плати, якщо інше прямо не передбачено у самому договорі.

Звертаючись до суду, ОСОБА_3 просив стягнути з відповідача заборгованість із орендної плати за користування землею на підставі договору оренди від 01 лютого 2005 року, укладеного із його спадкодавцем. При цьому, зазначав про те, що такий договір взагалі не укладався.

Обов'язок щодо оплати права оренди земельної ділянки покладається на орендаря за дійсним договором, а право вимоги орендодавця має ґрунтуватися на визнанні ним правових наслідків такого правочину. Неукладений правочин не породжує прав та обов'язків для осіб, які його вчиняли.

Направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції вказував про те, що місцевий суд повинен уточнити та з'ясувати, за захистом яких саме прав ОСОБА_3 звернувся до суду - орендодавця, який не отримує орендну плату відповідно до положень договору, чи власника земельної ділянки, якою неправомірно користується відповідач.

06 травня 2016 року ОСОБА_3 подав до суду заяву про зміну предмета позову й остаточно просив:

- визнати недійсним договір оренди від 01 лютого 2006 року, укладений між ОСОБА_5, що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 pоку, і корпорацію «Украгротех»;

- визнати дії корпорації «Украгротех» відносно нього протиправними та незаконними з часу незаконного користування корпорацією «Украгротех» його земельним паєм - з 2006 року до 2011 року, а також протягом 2013 pоку;

- зобов'язати корпорацію «Украгротех» сплатити йому компенсацію за самозахват протягом семи років належного йому земельного паю площею 2,12 га та передати у річне використання земельну ділянку площею 14,82 га;

- стягнути з корпорації «Украгротех» майнову та моральну шкоду за самозахват і незаконне заволодіння обманним шляхом його земельним паєм у розмірі 100 тис. грн.

Свої вимоги обґрунтовував підробкою, неукладенням договору оренди його тіткою ОСОБА_5, тобто його недійсністю.

При цьому, вимоги про стягнення орендної плати за фактичне користування корпорацією«Украгротех» успадкованою ним земельною ділянкою не заявляв, а просив передати йому на 1 рік для особистого обробітку земельну ділянку площею 14,84 га, що суди попередніх інстанцій правомірно визнали неналежним способом захисту порушеного права.

Частиною 1 ст. 3 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Докази та обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі, були предметом дослідження судами попередніх інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги висновків судів, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваних судових рішень, не спростовують, а зводяться до оцінки фактичних обставин справи і не містять посилань на неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 2 ст. 335 ЦПК України касаційний суд перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити оскаржувані судові рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 06 вересня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 27 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Д.Д. Луспеник

Судді: Б.І. Гулько

В.І. Журавель

С.Ф. Хопта

С.П. Штелик