Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Справа № 650/1230/17

Провадження № 2/650/441/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2017 року Великоолександрівський районний суд Херсонської області

в складі: головуючого - судді Коваля В.О.

за участі секретаря - Пилипенко Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. В.Олександрівка справу за позовом

Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк»

до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості ,-

в с т а н о в и в:

ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, вказуючи, що відповідно до укладеного договору № б/н від 24.01.2008 року ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 500.00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

ПАТ КБ «Приватбанк» є правонаступником прав та обов'язків ЗАТ КБ «Приватбанк», у зв'язку з чим на підставі рішення загальних зборів акціонерів від 30.04.2009 р. змінено найменування позивача, про що зазначено у п. 1.1 Статуту ПАТ КБ «Приватбанк».

Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керується п. 3.2, п. 3.3 Умов та правил надання банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком.

Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.

Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті, з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п. 5.5 «Правил користування платіжною карткою».

Одночасно п. 5.3. Умов та правил надання банківських послуг передбачено можливість односторонньої зміни тарифів та інших невід'ємних частин договору. Таким чином розмір відсоткової ставки за кредитом може змінюватись банком за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених в п. 4.9. Умов та правил надання банківських послуг і п.5.8 Правил користування платіжною карткою. Відповідно до п. 6.3. до обов'язків позичальника відноситься отримання виписки про стан картрахунків та про здійснені операції по картрахункам.

Відповідач зобов'язалася: на підставі п. 6.5 Умов та правил надання банківських послуг погашати заборгованість за кредитом, процентами за його використання, по перевитраті платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором.

ПАТ КБ «Приватбанк» свої зобов'язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачеві кредит у розмірі, встановленому договором.

Однак відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконує та станом на 30.06.2017 року має заборгованість - 94 380,38 грн.

Відповідач ОСОБА_2 надала до суду заяву про відмову в задоволенні позову у зв'язку із спливом строку позовної давності, в якій зазначає, що до 2013 року вона сплачувала кредит з урахуванням відсотків. Вважає, що сплатила його повністю, погасивши тіло кредиту в розмірі 6 650,10 грн. та відсотки за користування кредитом в розмірі 1 665,05 грн. станом на 05.02.2013 року. Банк-позивач лише 31.08.2017 року звернувся до суду з позовом, в якому зазначив невідповідну та непосильну для неї суму кредитної заборгованості в розмірі 94 380 грн., що майже в 200 разів перевищує суму отриманого нею кредиту. Керуючись ст. 1056 ЦК України вважає, що умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. Незважаючи на це, із розрахунку наданого банком вбачається зміна процентної ставки з 36.00% на 43.00%, починаючи з 01.04.2015 року. Крім того, з розрахунку заборгованості за укладеним договором останні сплати, внесені нею по тілу кредиту та відсоткам за користування кредитом, датовані 08.02.2013 року. Таким чином позивачем пропущений строк для звернення в суд щодо стягнення з неї кредитної заборгованості, у зв'язку з чим в позові повинно бути відмовлено.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав до суду письмові пояснення, згідно яких відповідач підписанням заяви позичальника приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг. Заява разом з Умовами та Тарифами є договором про надання банківських послуг. Підпис позичальника на кредитному договорі свідчить про те, що позичальнику добре були відомі і цілком зрозумілі всі умови договору і він вважає їх справедливими по відношенню до себе. Позивач на підтвердження заборгованості відповідача по кредиту надав розрахунок заборгованості та виписку по кредитному рахунку. У виписці відображено всі операції з надходження коштів. Позивач не заперечує, що відповідач погашав заборгованість по кредиту. Але вказані погашення були невеликими сумами та з порушенням строків. При цьому після часткової сплати кредиту відповідач знову користувалася кредитними коштами, а тому коштів, які вніс відповідач на погашення боргу недостатньо для погашення заборгованості в повному обсязі.

Щодо зміни відсоткової ставки, то її тип визначається кредитним договором. Отже розмір процентної ставки за кредитом може змінюватись банком за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку. Повідомлення про підвищення процентної ставки відповідачу були направлені та на сьогоднішній день заяв про розірвання кредитного договору від відповідача до банку не надходило.

Нарахування пені за кредитними картами здійснюється з 01.05.2009 року в розмірі 1% від суми заборгованості, але не менше 30 грн. В подальшому наказом СП-2013-6500941 від 28.01.2013 року розмір пені було збільшено до 50 грн. 05.07.2013 року Наказом СП-2013-6783906 внесені зміни в тарифи банківського обслуговування щодо розміру пені, а саме: у разі виникнення простроченої заборгованості на протязі одного місяця сплачується пеня в розмірі 50 грн.; у разі виникнення простроченої заборгованості другий місяць поспіль сплачується пеня в розмірі 100 грн.

Стосовно зазначення відповідачем що сума штрафних санкцій є непомірно великими, то відповідач був вільний як у виборі фінансових установ для отримання кредиту, так і у виборі форми кредитування. Відповідач, укладаючи договір, підтвердив згоду з усіма умовами договору та вважав їх справедливими по відношенню до себе.

Щодо строків позовної давності, то відповідно до п. 1.7.31 Умов договору строк позовної давності за кредитним договором щодо вимог про повернення кредиту, відсотків, винагороди, неустойки (пені та штрафів) був збільшений до 50 років. Згідно виписки клієнт неодноразово здійснював погашення заборгованості, останнє з яких було внесено 05.02.2013 року. Позивач же звернувся до суду з позовом 11.09.2017 року - до спливу строку позовної давності. Тому просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні відповідач вимоги позову не визнала і суду пояснила, що дійсно в 2008 році вона отримала кредитну картку із встановленим кредитним лімітом 500 грн. В 2010 році потрапила в лікарню, залишила роботу та оформила групу інвалідності. Вона сплачувала заборгованість по кредиту, коли була можливість, останній платіж зробила в 2013 році. Всього нею погашено 6650,10 грн. заборгованості по кредиту та відсотки за користування кредитом в розмірі 1 665,05 грн. Після останнього погашення в 2013 році вона звернулася у Великоолександрівське відділення Приватбанку, де їй пояснили, що кредит нею погашено повністю, після чого працівник відділення забрала у неї кредитну картку. За таких обставин вважає позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» неправомірними, поданими з порушенням строку позовної давності, тому просить суд відмовити в задоволенні позову.

Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні вимоги позову не визнала, суду пояснила, що ОСОБА_2 24.01.2008 року брала кредит в сумі 500 грн. на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36.00% на рік. До 05.02.2013 року ОСОБА_2 фактично погасила кредит, сплативши 6650,10 грн. тіла кредиту та 1 665,05 грн. відсотків за користування кредитом. Позивачем самовільно, в односторонньому порядку було збільшено відсотки за користування кредитом з 36.00% до 43.00% з 01.04.2015 року. Потім збільшено пеню з 1% до 2% з 01.11.13 року. Крім того, позивач звернувся до суду 31.08.2017 року, пропустивши трирічний строк позовної давності. Посилання позивача на те, що Умовами та правилами надання банківських послуг збільшено строк позовної давності до 50 років, є безпідставними, оскільки немає заяви відповідача про згоду на це. Договір про збільшення строків позовної давності укладається у письмовій формі, але такого договору у позивача немає, отже збільшення строків позовної давності було проведено позивачем в односторонньому порядку, незаконно. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог через пропуск позивачем строку позовної давності.

Заслухавши відповідача, представника відповідача, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи, суд приймає до уваги наступне.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до укладеного договору № б/н від 24.01.2008 року ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 500.00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Банк 20.09.2017р. звернувся до суду та просить стягнути за свою користь заборгованість станом на 30.06.2017р., яка складається з наступного:

- 3599,27 грн. - заборгованість за кредитом;

- 81259,11 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 4789,60 грн. - заборгованість за пенею та комісією;

- 250 грн. - штраф (фіксована частина);

- 4482,40 грн. - штраф (процентна складова).

В письмових поясненнях до позову позивач зазначає, що під час укладення кредитного договору діяла процентна ставка по кредиту в розмірі 3,0 в місяць або 36,0 % на рік, далі процентна ставка була змінена, що підтверджується наказами банку. Зазначені зміни узгоджуються з Умовами та правилами надання банківських послуг, зокрема згідно п. 5.3 кредитного договору банк має право проводити зміни тарифів, а також інших умов обслуговування карткового рахунку, про що інформує клієнта шляхом надання виписки по картковому рахунку. Повідомлення про підвищення процентної ставки відповідачу були направлені.

Нарахування пені за кредитними картами здійснюється з 01.05.2009 року в розмірі 1% від суми заборгованості, але не менше 30 грн. В подальшому наказом СП-2013-6500941 від 28.01.2013 року розмір пені було збільшено до 50 грн. 05.07.2013 року Наказом СП-2013-6783906 внесені зміни в тарифи банківського обслуговування щодо розміру пені, а саме: у разі виникнення простроченої заборгованості на протязі одного місяця сплачується пеня в розмірі 50 грн.; у разі виникнення простроченої заборгованості другий місяць поспіль сплачується пеня в розмірі 100 грн.

Відносно строків позовної давності позивач вказує, що відповідно до п. 1.7.31 Умов договору строк позовної давності за кредитним договором щодо вимог про повернення кредиту, відсотків, винагороди, неустойки (пені та штрафів) був збільшений до 50 років. Згідно виписки клієнт неодноразово здійснював погашення заборгованості, останнє з яких було внесено 05.02.2013 року.

З матеріалів позову вбачається, що кредитний договір між сторонами складається із заяви позичальника, Умов та правил надання банківських послуг, Правил користування платіжною карткою та Тарифів Банку.

Умовами та правилами надання банківських послуг передбачено право банку проводити зміни тарифів, а також інших умов обслуговування карткового рахунку (п.5.3) та збільшення строку позовної давності за кредитним договором щодо вимог про повернення кредиту, відсотків, винагороди, неустойки (пені та штрафів) до 50 років (п.1.1. 7.31).

Однак Умови та правила надання банківських послуг не містять підпису позичальника, а відтак ці Умови не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору та відповідною письмовою угодою сторін про зміну тарифів та збільшення позовної давності.

Крім того, наданий позивачем розрахунок заборгованості не оформлений належним чином, оскільки не містить прізвища та підпису посадової особи, яка має право складати такий розрахунок.

Посилання позивача на те, що ОСОБА_2 було направлено повідомлення про підвищення процентної ставки, не підтверджується жодними доказами.

Відповідачем надано заяву про застосування позовної давності у спорі, оскільки останнє погашення заборгованості відповідачем датується 05 лютого 2013 року, а позов надійшов до суду 20.09.2017 року, після спливу строку позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлена загальна позовна давність - три роки. Статтею 258 ч. 2 п. 1 передбачено, що до вимоги про стягнення пені застосовується спеціальна позовна давність - один рік.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.(ч.1 ст.261 ЦК України).

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (ч. 1 ст. 264 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

З матеріалів позову та пояснень сторін по справі вбачається, що останній платіж на погашення заборгованості за кредитом відповідач здійснив 05.02.2013 року, з цього часу у позивача виникло право на подачу позову щодо стягнення загального розміру заборгованості за кредитним договором. Строк давності за такими вимогами сплив у лютому 2016 року. З позовом до суду позивач звернувся у вересні 2017 року, отже право позивача на повернення суми кредитної заборгованості втрачено у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 60, 212, 213-215 ЦПК України, ст.ст. 15,16, 256, 257, 261, 266, 267 ЦК України, суд, -

в и р і ш и в :

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовити у зв'язку із пропуском строку позовної давності.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Херсонської області через Великоолександрівський районний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ В.О. КОВАЛЬ