Справа № 22-11649                      головуючий у 1 інстанції Лаптєв М.В.

Доповідач Шевченко В.Ю. Категорія № 5

УХВАЛА ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

01 лютого 2007р.

Апеляційний суд Донецької області в складі Головуючого Голубинського A.M. Суддів: Шевченко В.Ю., Прокопчук Л.М. при секретарі Пометун C.M. з участю ОСОБА_2 та її представника, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Слов"янського міськрайонного суду Донецької області від 02 листопада 2006р. за позовом ОСОБА_1, його правонаступника ОСОБА_2, до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа-Слов"янська міська Рада, про визнання права власності на житловий будинок та по зустрічному позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа- Слов'янська міська Рада, про визнання права власності на частину житлового будинку, усунення перешкод у користуванні будинком і вселенні, та по зустрічному позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_2, третя особа- Слов'янська міська Рада, про визнання права власності на частину будинку, усунення перешкод у користуванні будинком і вселенні,

ВСТАНОВИВ:

До апеляційного суду звернулась ОСОБА_2 із апеляційною скаргою на рішення Слов'янського міськрайсуду від 02 листопада 2006р., яким було відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, його правонаступника ОСОБА_2, про визнання права власності на житловий будинок та задоволені зустрічні позовні вимоги ОСОБА_4 і ОСОБА_3 Визнано право власності на житловий будинок літ А-1, розташований в АДРЕСА_1 за ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на 1\3 частину за кожною, залишено його в спільному користуванні. ОСОБА_2 зобов'язано не створювати перешкод ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в користуванні вказаним будинком та господарськими спорудами, передати ключі від будинку та господарських споруд, вселити ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в будинок під літ.А-1 по АДРЕСА_1. С ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_3 стягнуто судові витрати у сумі 81грв. на користь кожної.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення про задоволення заявлених нею позовних вимог, в задоволенні позовів ОСОБА_4 та ОСОБА_3 відмовити, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. Доводи апеляційною скарги полягають в тому, що суд не повідомив її належним чином про судове засідання, яке відбулося 02 листопада 2006р., не допитав заявлених нею свідків та її представника. Висновок суду відносно того, що спірний будинок збудований спільно її чоловіком ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_3 та їх батьками, не відповідає фактичним обставинам справи.

В засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 та її представник підтримали доводи апеляційної скарги, просили рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення її позову.

ОСОБА_4 заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просила рішення суду залишити без змін, вважала його законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції при розгляді справи виходив з того, що спірний житловий будинок побудований на земельній ділянці, яка відведена ОСОБА_5 згідно рішення Слов"янського міськвиконкому НОМЕР_1 від 24.07.1957р. Будівництво цього будинку було розпочате у 1963р. По закінченні будівництва батько сторін -ОСОБА_6 звертався в міськраду з проханням узаконити будівництво. Після смерті батька спірний будинок було прийнято в експлуатацію згідно акту, в якому забудовниками зазначені ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, як спадкоємці. Враховуючи вказані обставини, а також те, що по справі не було надано доказів на підтвердження того, що між ОСОБА_1 та його батьками існувала домовленість на будівництво спірного будинку саме для ОСОБА_1, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1, його правонаступника ОСОБА_2, та вирішив задовольнити зустрічні позовні вимоги ОСОБА_4 та ОСОБА_3

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від4.10.1991р. №7 "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок" (з подальшими змінами і доповненнями) зазначено, що згідно до ст.12 Закону "Про власність" у приватній власності громадян можуть перебувати жилі будинки, збудовані на відведеній у встановленому порядку земельній ділянці або придбані на законних підставах.

Оскільки згідно зі ст..17 ЗК і ст..14 Закону "Про власність" земельна ділянка для будівництва жилого будинку і господарських будівель надається громадянину в приватну власність, участь інших осіб у будівництві не створює для них права приватної власності на жилий будинок, крім випадків, коли це передбачено законом. Згідно зі статтями 16,17 Закону "Про власність" таке право, зокрема, виникає, коли будівництво велось подружжям у період шлюбу - жилий будинок у зв"язку з цим є їх спільною сумісною власністю, або велось за рахунок спільної праці членів сім"ї - жилий будинок стає їх спільною сумісною власністю, якщо інше не було встановлено письмовою угодою між ними.

Інші особи, що брали участь у будівництві жилого будинку (його купівлі) не на підставі угоди про створення спільної власності, яка відповідає законодавству, вправі вимагати не визнання права власності на будинок, а відшкодування своїх затрат на будівництво (купівлю будинку), якщо допомогу забудовнику (покупцю) вони надавали не безоплатно.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1, його правонаступника ОСОБА_2, суд врахував, що спірний будинок збудований на земельній ділянці, яка була відведена ОСОБА_5, матері сторін по даній справі. На момент будівництва позивач не проживав разом з батьками, а після закінчення забудови в спірний будинок перейшли жити батьки позивача і проживали там до моменту смерті.

Встановлено, що після смерті батьків між сторонами було проведено розподіл спадкового майна і згідно рішення Слов"янського міського суду від 15 грудня 1986р., яке вступило в законну силу, за ОСОБА_1,ОСОБА_3 та ОСОБА_4. було визнано право власності на домоволодіння під літ."Б", розташованому в АДРЕСА_1, по 1\3 частини на кожного. В акті прийому в експлуатацію спірного жилого будинку від 17.06.1998р. у якості забудовників також були зазначені ОСОБА_1,ОСОБА_3 та ОСОБА_4, як спадкоємці після смерті батьків.

Таким чином, розглядаючи справу, суд першої інстанції повно, всебічно та правильно встановив всі обставини справи та відповідні їм правовідносини, з"ясував доводи і заперечення сторін, встановленим обставинам та доказам дав належну оцінку та дійшов до обгрунтованого висновку про те, що в судовому засіданні не було надано безспірних доказів відносно того, що між позивачем ОСОБА_1 та його батьками при будівництві спірного будинку існувала угода про створення спільної сумісної власності. Таких доказів ОСОБА_2 не надала і в засіданні апеляційного суду.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав вважати, що судом при розгляді справи були порушені норми матеріального і процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, відповідно до вимог ст.308 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін, як таке, що відповідає нормам матеріального та процесуального закону.

Керуючись ст.ст.304,п.1ч.1ст.307,308,313,ст.315 ЦПК України,   апеляційний

суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 02 листопада 2006р. залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.