Справа № 22-11986/2007р.                                      Головуючий в 1 інстанції Профатило П.І.

Категорія 16                                                     Доповідач Стельмах Н.С.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2007 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Стельмах Н.С., суддів Звягінцевої О.М., Молчанова С.І., при секретарі Андрусь B.C., розглянув у відкритому судовому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за   позовом   ЗАТ   „Український   мобільний   зв'язок"   до   ОСОБА_1 про стягнення сум за договором і

встановив:

в апеляційній скарзі ЗАТ „УМЗ" оспорює обгрунтованість судового рішення, яким вказаний позов задоволено частково, і ставить питання про його скасування в частині відмови в стягненні штрафу та ухвалення нового про задоволення цих вимог, оскільки вважає, що викладені в судовому рішенні висновки не відповідають вимогам чинного законодавства.

В засіданні апеляційного суду представник ЗАТ „УМЗ" за довіреністю Чорна Є.Ю. підтримала доводи апеляційної скарги і просила про її задоволення та зміну судового рішення.

Судом першої інстанції при розгляді цієї справи встановлено наступні обставини.

19 вересня 2006 року ЗАТ „УМЗ" звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача і зазначав, що 6.12.2004 р. між ними було уклладено договір про надання послуг стільникового радіо телефонного зв'язку.

Відповідач заборгував за рахунками 88,46 грн. і з 1.07.2005 р. достроково відмовився від договору.

Тому позивач просив ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на свою користь 88,46 грн. боргу за рахунками, 496,23 грн. штрафу за дострокову відмову від договору і 81,00 грн. судових витрат.

Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 24 жовтня 2006 року позов задоволено частково, на користь ЗАТ „УМЗ" з ОСОБА_1 стягнуто 88,46 грн. боргу за рахунками, 81,00 грн. судових витрат, в іншій частині позову відмовлено.

Апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п. 1 постанови „Про судове рішення" № 11 від 29 грудня 1976 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно   перевіривши   обставини,   вирішив   справу  у   відповідності   з   нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обгрунтованим вважається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановленні обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають відповідні правові наслідки, у тому числі припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від нього, якщо це встановлено договором, а також сплата неустойки та відшкодування збитків.

Згідно із ч.2 ст. 549 ЦК України неустойка у вигляді штрафу повинна обчислюватися у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

При розгляді цієї справи судом встановлено, що між сторонами 6.12.2004 р. укладено угоду (а.с.6-7), за якою позивач зобов'язався надавати послуги мобільного зв'язку, а відповідач сплачувати їх вартість.

Строк дії угоди в договорі не зазначено і в п.5.2 визначено, що дія договору припиняється, якщо Абонент має несплачені рахунки та стягується пеня в розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день прострочення, якщо діючим законодавством не передбачено іншого розміру пені.

По справі встановлено, що ОСОБА_1 з 1 липня 2005 року перестав сплачувати за рахунками за надані послуги і має заборгованість в сумі 88,46 грн., у зв'язку з чим з вказаного часу дію договору позивачем припинено.

Разом з тим, за підписаною сторонами додатковою угодою (а.с.8) відповідач протягом 365 календарних днів з моменту її підписання не має права відмовитися від неї та основного договору і хоч його дія припиняється за несплатою рахунків, тобто послуги мобільного зв'язку не надаються, але абонент в порядку договорної санкції повинен сплатити по 3,57 грн. за кожний день, що залишився до закінчення вказаного строку починаючи з дня відмови або припинення дії договору.

Оскільки позивач заявив вимоги щодо стягнення саме вказаної договорної санкції, а така взагалі не передбачена чинним законодавством, то суд обгрунтовано відмовив в взадоволенні позову про її стягнення, зазначивши, що вона відповідно до вимог ст. 549 ЦК України не є неустойкою у вигляді штрафу.

Оскільки апеляційним судом не встановлено порушення або неправильне застосування судом першої інстанції при розгляді цієї справи норм матеріального чи процесуального права та невідповідності висновків суду обставинам справи, то підстав для задоволення скарги і зміни судового рішення немає.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 314 ЦПК України, апеляційний суд,

ухвалив:

апеляційну скаргу ЗАТ „Український мобільний зв'язок" відхилити, рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 24 жовтняч 2006 року залишити без зміни .

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.