"14" листопада 2017 р.

Справа № 642/968/16-ц

Провадження № 2/642/104/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2017 року Ленінський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Грінчук О.П.,

за участі секретаря Радько В.В.,

представника позивача ОСОБА_1

відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до  ОСОБА_4, 3-я особа: ОСОБА_5, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6  про   визнання договору дарування, укладеного замість договору довічного утримання, недійсним,- 

встановив:

Позивач звернулась до суду з позовом про визнання договору дарування, укладеного замість договору довічного утримання недійсним, вказуючи, що є власницею однокімнатної квартири АДРЕСА_1. 20.12.2004р. у Другій Харківській нотаріальній конторі на випадок своєї смерті позивачка склала заповіт на свого онука ОСОБА_5 та заповідала останньому все своє майно. Враховуючи, що позивачка та той час була хворою людиною, відповідач батько онука ОСОБА_4 почав переконувати позивачку про необхідність догляду за нею та надання всілякої допомоги як самотній жінці похилого віку. Позивачка є гордою людиною і не бажала отримувати допомогу від відповідача. Але, зважаючи на її негативний стан здоров’я, похилий вік, самотність, в решті решт погодилась на переконання відповідача та його обіцянки про надання необхідної допомоги по забезпеченню її життя в належному стані. Для оформлення правочину, а саме договору довічного утримання з дозволу позивачки відповідач підготував всі необхідні документи. Так, 26.04.2005р. відповідач повід позивачку та самостійно в її присутності здав документи до приватного нотаріуса ОСОБА_6 В цей же день нотаріус посвідчила між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 договір дарування квартири сину відповідача ОСОБА_5 Таким чином, відповідач обманними діями, використовуючи довіру позивачки, хворої жінки, що потребувала стороннього догляду і на той час, призвів її до помилки щодо обставин, які мають істотне значення, та до неправильного сприйняття ОСОБА_3 фактичних обставин правочину, що вплинули на її волевиявлення під час укладання договору дарування квартири замість договору довічного утримання. Крім цього, позивачка та її представник вказують на те, що неправильним сприйняттям змісту правочину, слугував стан здоров’я позивачки та її вік. Вказують на потребу позивачки у догляді й сторонній допомозі та момент вчинення правочину. Відповідач обіцяв допомагати та доглядати позивачку. Однак, ніякого належного догляду та турботи з боку відповідача не здійснювалось взагалі. З моменту укладання спірного договору відповідач майже ніколи не з’являвся до ОСОБА_3 усі хвороби та тяготи свого життя остання переживала сама та за допомогою інших осіб, у тому числі сусідів. Позивач вказує на відсутність волевиявлення на дарування квартири на момент оспорюваного правочину. Так, позивачка спочатку склала заповіт на онука сина відповідача. Потім склала договір дарування, тоді як спірна квартира є єдиним її житлом та відсутність у неї іншого майна. Крім цього, позивачка та її представник вказують, що фактична передача спірної квартири не відбулась, позивачка фактично продовжує проживати в спірній квартирі після укладання договору дарування. На початку грудня 2015р. коли онук ОСОБА_5 з метою провідати позивачку прибув до спірної квартири та повідомив про те, що з моменту його повноліття він має намір почати проживати у спірній квартирі. Саме з цього моменту позивачка дізналась про своє порушене право. Договір вона не читала, а тому вважають, що строки позовної давності не сплинули. На підставі викладеного, позивач просить суд визнати договір дарування квартири недійсним та визнати за позивачку право власності на квартиру АДРЕСА_2.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги уточнив та просив позов задовольнити з підстав викладених у заяві.

Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, заперечував проти їх задоволення, посилаючись на те, що договори дарування укладалися сторонами вільним волевиявленням, усвідомлено та відповідала їх внутрішній волі. Крім цього, просив застосувати наслідки пропуску строків позовної давності.

Третя особа ОСОБА_5 проти задоволення позовних вимог заперечував, вказав на те, що його бабуся подарувала свою квартиру на день народження.

Третя особа приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6 в судове засідання не з’явилась надала суду заяву з проханням слухати справу у її відсутність. Вказала, що вимоги законодавства при посвідченні нею оспорюваного договору дарування були дотримані повністю.

     Вислухавши пояснення представника позивача, відповідача та третьої особи, свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню за наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Судом встановлені факти та відповідні їм правовідносини.

Так, згідно технічного паспорту на квартиру станом на 12.04.2005р. та свідоцтва про право власності на житло від 12.07.1993р., що розташована за адресою: АДРЕСА_3 належить позивачці ОСОБА_3 (а.с.18-20). Інших письмових доказів жодною стороною суду не надано.

26.04.2005 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4, що діє в інтересах малолітнього ОСОБА_5 уклали договір дарування квартири, який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6 (а.с.11).

Відповідно до статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Виходячи зі змісту статей 203, 717 ЦК України договір дарування вважається укладеним, якщо сторони мають повну уяву не лише про предмет договору, а й досягли згоди про всі його істотні умови.

Договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування, правовою метою якого є передача власником свого майна у власність іншої особи без отримання взаємної винагороди.

Згідно ст. 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилялася щодо обставин, які мають істотне значення такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов’язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Згідно п. 19 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» вказано, відповідно до статей 229, 223 ЦК України, правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК України), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Не є помилкою щодо якості речі неможливість її використання або виникнення труднощів у її використанні, що сталося після виконання хоча б однією зі сторін зобов’язань, які виникли з правочину, і не пов’язане з поведінкою іншої сторони правочину. Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Як встановлено судом, ОСОБА_3 на момент укладання договору дарування 26.04.2005р. була ознайомлена з усіма умовами, наслідками укладання договору дарування, про що їй неодноразово роз’яснювала нотаріус, що їй було зрозуміло. Укладання договору дарування проводилось з ініціативи позивача, яка розуміла значення прав та обов’язків сторін за цим договором, що являється предметом договору дарування. Як зазначила позивачка, підставою для визнання договору дарування недійсними є не виконання відповідачем взятих на себе обов’язків щодо виконання договору довічного утримання, після того, як ОСОБА_5 повідомив, що має намір проживати у спірній квартирі, вона дізналася, що уклала договір дарування, її похилий вік та стан здоров’я, що не може визнаватися помилкою при укладанні договору дарування. Виходячи із наданої медичної документації щодо стану здоров’я позивачки, суд приходить до висновку, що позивачка могла усвідомлювати значення своїх дій на момент укладання договору, що підтверджується змістом договору дарування який посвідчений нотаріус. Інших доказів суду не надано.

Виходячи з вищенаведеного суд прийшов до висновку, що позивачка на час укладання договору не помилялися щодо вчинення нею правочину 26.04.2005р., доказів на підтвердження укладання нею договору дарування внаслідок помилки, суду не надано, а тому в задоволенні позову про визнання договору дарування недійсними слід відмовити. Всі ці обставини знайшли своє підтвердження в поясненнях відповідача та третьої особи. Жодних достовірних доказів про те, що відповідач при укладанні договору дарування ввів в оману позивача судом не добуто.

Допитані в судовому засіданні свідки: ОСОБА_7, ОСОБА_8ОСОБА_9 повідомили суду, що позивачка подарувала своєму онуку на день народження спірну квартиру про, що вона повідомила за святковим столом і надала можливість прочитати договір дарування.

Статтею 258ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: 1) про стягнення неустойки (штрафу, пені); 2) про спростування недостовірної інформації, поміщеної у засобах масової інформації. У цьому разі позовна давність обчислюється від дня поміщення цих відомостей у засобах масової інформації або від дня, коли особа довідалася чи могла довідатися про ці відомості; 3) про переведення на співвласника прав та обов'язків покупця у разі порушення переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності (стаття 362 цього Кодексу); 4) у зв'язку з недоліками проданого товару (стаття 681 цього Кодексу); 5) про розірвання договору дарування (стаття 728 цього Кодексу); 6) у зв'язку з перевезенням вантажу, пошти (стаття 925 цього Кодексу); 7) про оскарження дій виконавця заповіту (стаття 1293 цього Кодексу).

Вислухавши пояснення сторін, щодо строку позовної давності, суд приходить до висновку, що позивачем не доведене об’єктивних підстав пропуску строку звернення до суду.

     Суд не приймає до уваги посилання позивача на відсутність фактичної передачі спірного нерухомого майна за оспорюваними договорами дарування дарувальника обдарованому та те, що вона продовжує проживати у спірній квартири після укладання договору дарування, оскільки відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. Зокрема, не є укладеними правочин (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладання (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направлена на оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно зі ст. ст. 210 та 640 ЦК України не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.

     На основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд прийшов до висновку, що у позові необхідно відмовити виходячи із заявлених позовних вимог та наданих доказів.

На підставі ст. ст. 203, 717 ЦК України, Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», керуючись ст. ст. 11, 209, 213-215, 256-259 ЦПК України, суд, -

вирішив:

у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до  ОСОБА_4, 3-я особа: ОСОБА_5, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6  про   визнання договору дарування, укладеного замість договору довічного утримання, недійсним - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення через Ленінський районний суд м. Харкова.

Головуючий: