Cправа № 2-а-6547/08/0770
Ряд стат. звіту № 2.19.5
Код - 05
ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 жовтня 2009 р. м. Ужгород
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді –Гаврилко С.Є.
при секретарі судового засідання –Русин Т.Ю.
за участю сторін:
позивача –не з’явився;
представника відповідача –не з’явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Великоберезнянському районі Закарпатської області про нарахування недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитини війни, -
В С Т А Н О В И В:
Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 02 жовтня 2009 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано протягом 02 жовтня 2009 року.
Позивач звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до управління Пенсійного фонду України у Великоберезнянському районі Закарпатської області, якою просить відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 01.01.2006 року до 31.12.2007 року, а також зобов’язати управління Пенсійного фонду України у Великоберезнянському районі Закарпатської області нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу дитини війни за 2006-2007 роки в сумі 2733,30 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що народився ІНФОРМАЦІЯ_1 і відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18 листопада 2004 року за № 2195-IV (надалі Закон України № 2195-IV) належить до соціальної категорії «Дитина війни». Відповідно до статті 6 Закону України № 2195-IV з 01 січня 2006 року має право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30 відсотків мінімального пенсії за віком. У 2006-2007 роках така допомога йому не виплачувалася, в той час як Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/ 2007 від 9 липня 2007 року були визнані такими, що не відповідають Конституції України окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», якими було зупинено норми Закону України № 2195-IV, а відтак просить відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 01.01.2006 року до 31.12.2007 року та зобов’язати відповідача нарахувати невиплачену йому щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2007 роки в розмірі 2733,30 грн.
Позивач в судове засідання не з’явився, надав суду письмове клопотання, яким просив розглянути справу без його присутності у судовому засіданні в порядку письмового провадження.
Відповідач –управління Пенсійного фонду України у Великоберезнянському районі Закарпатської області, в судове засідання не забезпечив явку свого представника та не надав суду заперечень проти позову.
Про дату, день, час, місце судового засідання відповідача повідомлявся належним чином, за адресою вказаною позивачем в позовній заяві, про що свідчить копія реєстру відправлення рекомендованої кореспонденції за 28 січня 2009 року.
Відповідно до статті 128 частини 4 КАС України у разі неприбуття відповідача –суб’єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, то судове засідання проводиться за відсутності представника відповідача.
Вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1, є дитиною війни в розумінні статті 1 Закону України № 2195-IV.
Відповідно до статті 6 Закону України № 2195-IV позивач має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Статтею 71 пунктом 12 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік»дію статті 6 Закону України № 2195-IV було зупинено.
Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Відповідно до статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення, зокрема, статті 71 пункту 12 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік». Відповідно до статті 152 частини 2 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року зворотної дії в часі не має, а відтак на період до 09 липня 2007 року не поширюється.
Що стосується вимоги позивача за період 2006 року. Відповідно до статті 77 пункту 17 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»№ 3235-IV від 20 грудня 2005 року дію статті 5 абзацу 7 та статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»на 2006 рік зупинено. Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»від 19 січня 2006 року № 3367- IV пункт 17 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»було виключено. А відтак відновлено дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Цим же Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»від 19 січня 2006 року № 3367- IV статтю 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»було викладено в новій редакції, відповідно до якої пільги дітям війни, що передбачені статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»- запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Отже, з моменту набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»від 19 січня 2006 року № 3367- IV право позивача на тримання підвищення до пенсії було пов’язано з виконанням Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік». За результатами виконання бюджету України на 2006 рік Кабінет Міністрів України у 2006 році не визначив відповідний порядок. Таким чином, позовні вимоги в частині отримання підвищення до пенсії за 2006 рік до задоволення не підлягають.
Відповідно до статті 3 частини 2 Закону України № 2195-IV, державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Щодо розрахункової величини мінімальної пенсії за віком, з якої необхідно рахувати підвищення до пенсії дітям війни в розмірі 30%, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до статті 28 частини 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок –20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
При цьому, статті 28 частиною 3 цього ж Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Однак, враховуючи той факт, що Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком, та, зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов’язання взяті державою, навіть якщо такі зобов’язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії (Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office), суд вважає за можливе застосувати саме статті 28 частину 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»для розрахунку зазначеного підвищення дітям війни. Крім того, в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як розрахункова величина для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України № 2195-IV, оскільки цей Закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії саме мінімальну пенсію за віком, що на думку суду не суперечить вимогам статті 28 частини 3 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Пенсійний фонд України діє на підставі Положення «Про Пенсійний фонд України»та здійснює свої повноваження на підставі пункту 15 даного Положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»рішення про призначення та перерахунок пенсії приймається управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Територіальним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача є управління Пенсійного фонду України у Великоберезнянському районі Закарпатської області. Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що саме управління Пенсійного фонду України у Великоберезнянському районі Закарпатської області є належним відповідачем по даній справі.
Із змісту позовної заяви випливає, що в даному спорі фактично оскаржується бездіяльність територіального управління Пенсійного фонду України щодо відмови в нарахуванні та виплаті зазначеного підвищення до пенсії.
Відповідно до статті 162 частини 2 абз. 2 КАС України суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.
Таким чином, оскільки позивач посилається на неправомірність нарахування та невиплати відповідачем передбаченої законом державної соціальної допомоги, згідно із статтею 11 частиною 2 КАС України, з метою повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог, визнавши також бездіяльність управління Пенсійного фонду України у Великоберезнянському районі Закарпатської області протиправною та зобов’язати відповідача провести відповідні виплати.
Вимоги позивача щодо зобов’язання відповідного управління Пенсійного фонду України нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу дитині війни у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки суд не може перебирати на себе функцію органу, на якого законодавством покладено такі повноваження.
За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність зобов’язати управління Пенсійного фонду України у Великоберезнянському районі Закарпатської області здійснити перерахунок пенсії позивачеві за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року з підвищенням пенсії на 30 % з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого статті 28 частиною 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»та провести відповідні виплати.
Згідно вимог частини 3 статті 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.
На підставі викладеного, відповідно до статті 64 Конституції України, статей 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –
ПОСТАНОВИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Великоберезнянському районі Закарпатської області про нарахування недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитини війни задовольнити частково.
Визнати бездіяльність управління Пенсійного фонду України у Великоберезнянському районі Закарпатської області протиправною.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України у Великоберезнянському районі Закарпатської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого статтею 28 частиною 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року з врахуванням уже проведених виплат.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 грн. 70 коп.
Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України –з дня складання в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий Гаврилко С.Є.