УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2017 р.Справа № 539/2409/17

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Катунова В.В.

Суддів: Ральченка І.М. , Бершова Г.Є.

за участю секретаря судового засідання Ружинської К.О

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12,ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36 на ухвалу Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 18.09.2017р. по справі № 539/2409/17

за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36

до Лубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області

про визнання дій протиправними, зобов'язання нарахувати та сплачувати пенсію в певному розмірі,

ВСТАНОВИЛА:

Позивачі - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_37, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36 звернулися до суду з позовом, в якому просили:

-визнати протиправним застосування відповідачем при нарахуванні та виплаті належних їм державних пенсій підзаконних актів Кабінету Міністрів України всупереч прямим нормам Конституції України;

-зобов'язати відповідача нарахувати та сплачувати належні ім державні пенсії в розмірі не меншому, ніж це визначено Законами України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , тобто в усіх випадках не нижче: по першій групі інвалідності - 7 мінімальних заробітних плат, або 10 мінімальних пенсій за віком на вибір позивачів, по другій групі інвалідності - 5 мінімальних заробітних плат, або 8 мінімальних пенсій за віком на вибір позивачів, по третій групі інвалідності - 3 мінімальних заробітних плат, або 6 мінімальних пенсій за віком на вибір позивачів.

Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 18.09.2017 року вказану позовну заяву залишено без руху.

Не погодившись з таким рішенням, позивачі подали апеляційні скарги, посилаючись на порушення норм процесуального права, просять ухвалу місцевого суду скасувати та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання 14.11.2017 за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Залишаючи без руху позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачами адміністративний позов подано без додержання вимог ст. 105,106 КАС України, а саме: позовні вимоги є не індивідуальними та неконкретними. Також, позивач, на думку суду, розгляд заявлених вимог в одному провадженні ускладнений через велику кількість позивачів, а тому в разі роз'єднання зв'ялених позовних вимог не буде дотримано вимоги ч. 3 ст. 106 КАС України щодо додання до позовної заяви її копій.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Статтею ст.106 КАС України визначено перелік вимог до позовної заяви.

Відповідно до ст.108 КАС України позовна заява, подана без додержання вимог, встановлених ст.106 КАС України, ухвалою суду залишається без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху не лише зазначаються недоліки позовної заяви, а й визначається спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків. Вказівки на недоліки позовної заяви і спосіб їх усунення мають бути чіткими і зрозумілими.

Виявлені недоліки повинні бути такими, що перешкоджають суду вирішити питання про відкриття провадження в адміністративній справі та виконати обов'язок з повідомлення про це осіб, які беруть участь у справі.

Суд вправі залишити позовну заяву без руху через недоліки змісту позовних вимог, якщо:

- у позовній заяві зміст позовних вимог взагалі не зазначений;

- неконкретизований (не зазначено які саме рішення, дії чи бездіяльність оскаржуються, не зазначено розміру майнових вимог);

- не визначено вимог щодо кожного з відповідачів.

В усіх інших випадках суд усуває некоректність формулювання змісту позовних вимог під час підготовки справи до судового розгляду. Суд, зокрема, може запропонувати позивачу викласти позовні вимоги відповідно до ч.4 ст.105 КАС, уточнити чи доповнити їх.

Відповідно до ч.4 ст.111 КАС України на стадії підготовчого провадження при проведенні попереднього судового засідання суд може уточнити позовні вимоги для забезпечення всебічного та об'єктивного вирішення справи. Суд з'ясовує, якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення, встановлює строки їх надання.

Відповідно ч.1 ст.51 КАС України, позивач має право змінити підстави або предмет адміністративного позову, збільшити чи зменшити розмір позовних вимог.

Дані обставини суд повинен з'ясувати при розгляді справи по суті в судовому засіданні, а їх необґрунтованість або нечіткість в позовній заяві не є підставою для надання позивачу строку для усунення недоліків та може бути лише правовим підґрунтям для відмови в задоволенні позову.

При постановлені оскаржуваної ухвали суд першої інстанції ці обставини не перевірив та дійшов передчасного висновку щодо повернення позовної заяви.

При цьому, колегія суддів акцентує увагу суду першої інстанції на тому, що позовні вимоги кожного з позивачів по справі носять індивідуальний характер та мають притаманні кожному позивачу обставини, що в свою чергу ускладнює та сповільнює вирішення справи по сутні.

Пункт 16 Постанови Пленуму ВАС України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» наголошує, що за правилами статті 116 КАС України питання про об'єднання та роз'єднання адміністративних справ вирішується після відкриття провадження в адміністративній справі, як правило під час підготовчого провадження, з прийняттям ухвали, яка оскарженню не підлягає.

Також, колегія суддів зазначає, що всупереч вимогам ч.1 ст.108 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя залишаючи заяву без руху не вказав в ухвалі спосіб усунення її недоліків.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті ухвали суд першої інстанції невірно застосував до спірних правовідносин норми процесуального права.

Стосовно вимоги в апеляційній скарзі про розгляд вказаних позовних вимог по суті, то вона не відповідає змісту повноважень апеляційного суду, передбачених ст. 199 КАС України при розгляді апеляційних скарг на ухвалу. Згідно вказаної статті за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін; змінити ухвалу суду; скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду; скасувати ухвалу суду і залишити позовну заяву без розгляду або закрити провадження у справі; визнати ухвалу суду нечинною і закрити провадження у справі; скасувати ухвалу суду і постановити нову ухвалу.

Таким чином, оскільки судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми процесуального права ухвала суду підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 199, ст.ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12,ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36 задовольнити частково.

Ухвалу Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 18.09.2017р. по справі № 539/2409/17 скасувати.

Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала суду є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Катунов В.В.

Судді Ральченко І.М. Бершов Г.Є.

Повний текст ухвали виготовлений 20.11.2017 р.