ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 жовтня 2009 р. Справа № 2а-18580/09/0370
Волинський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Плахтій Н.Б.,
суддів Андрусенко О.О., Лозовського О.А.,
при секретарі Тиновському Д.В.,
за участю прокурора Леньшина Д.В.,
позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Панасюка О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Військового прокурора Луцького гарнізону в інтересах ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Волинського обласного військового комісаріату про скасування пункту 7 протоколу №5 комісії Міністерства оборони України від 29 січня 2009 року про відмову у встановленні статусу учасника бойових дій та зобов’язання встановити такий статус,
ВСТАНОВИВ:
Військовий прокурор Луцького гарнізону звернувся з адміністративним позовом в інтересах ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Ківерцівського районного військового комісаріату (далі – Ківерцівський РВК), в якому просить скасувати пункт 7 протоколу №5 комісії Міністерства оборони України від 29.01.2009 року щодо відмови ОСОБА_1 у встановленні статусу учасника бойових дій та зобов’язати Ківерцівський РВК встановити останньому статус учасника бойових дій. Позовні вимоги обгрунтовуються тим, що ОСОБА_1 проходив строкову військову службу в рядах Радянської Армії в період з 05.05.1968 року по 29.05.1970 року, в тому числі у військовій частині 47286 на території бувшої ЧССР в період з 01.12.1968 року по 29.05.1970 року. Дана військова частина з 21.08.1968 року по 01.01.1969 року виконувала миротворчу місію в ЧРСР, де в період з 20.08.1968 року по 01.01.1969 року велися бойові дії. Згідно ст.6 ч.1 п.2 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасниками бойових дій визнаються учасники бойових дій на території інших країн - військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів). Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 року №63 затверджено перелік держав, яким надавалась допомога за участю військовослужбовців Радянської Армії колишнього Союзу РСР і періодів їх бойових дій, з якої вбачається, що у Чехо-Словаччині в період з 20.08.1968 року по 01.01.1969 року велися бойові дії. 25.09.2008 року ОСОБА_1 звернувся до Ківерцівського РВК із заявою про встановлення йому статусу учасника бойових дій, однак рішенням комісії Міністерства оборони України від 29.01.2009 року йому було відмовлено з мотивів відсутності підтверджень участі у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ. Вважає прийняте рішення таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства України, крім того, просить суд врахувати, що рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 11.06.2007 року, яке залишене без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2008 року, було визнано нечинним рішення комісії Міністерства оборони України від 12.05.2006 року про відмову в наданні статусу учасника бойових дій ОСОБА_1
Ухвалою суду від 22.09.2009 року було замінено неналежного відповідача в справі – Ківерцівський РВК на Волинський обласний військовий комісаріат (далі – Волинський ОВК).
В судовому засіданні прокурор та позивач підтримали позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві, та просили їх задовольнити. Позивач додатково суду пояснив, що 05.05.1968 року його призвали на строкову службу в ряди Радянської Армії. 01.12.1968 року був відряджений до Чехо-Словаччини, де проходив військову службу до 29.05.1970 року. В період ведення бойових дій у вказаній країні військовослужбовці Радянської Армії перебували в постійній боєготовності, спали одягнені для того, щоб у будь-який момент бути готовими до пригнічення масових заворушень.
Відповідач – Міністерство оборони України заперечень на позов не подав, в судове засідання свого представника не направив вдруге, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду. Тому справу розглянуто судом у відсутності представника Міністерства оборони України на підставі наявних у ній доказів.
Відповідач – Волинський ОВК у запереченнях позовні вимоги не визнав та пояснив, що позивачем не доведено факт його участі у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ в період проходження строкової військової служби в рядах Радянської Армії на території Чесо-Словаччини, де з 20.08.1968 року по 01.01.1969 року велися бойові дії, а тому рішення комісії Міністерства оборони України від 29.01.2009 року є правомірним. Крім того, вважає, що оскільки позивач уже звертався до суду із позовом про визнання аналогічного рішення комісії Міністерства оборони України нечинним, рішеннями першої та апеляційної інстанцій позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені, тому просить відмовити у задоволенні даного позову.
Представник Волинського ОВК в судовому засіданні підтримав подані заперечення в повному обсязі. Зазначив, що на підтвердження обставин, які дають підставу для встановлення статусу учасника бойових дій, позивач повинен був представити свідчення очевидців, вирізки з газет тощо. Оскільки будь-які дані про те, що ОСОБА_1 безпосередньо брав участь у бойових діях чи забезпечував бойову діяльність військ, як того вимагає ст.6 ч.1 п.2 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», не було встановлено, тому було прийнято рішення про відмову у встановленні ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій. Крім того, просив суд закрити провадження у справі, оскільки між тими самими сторонами і з того самого спору є рішення судів, які набрали законної сили.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині 47286 з 01.12.1968 року по 29.05.1970 року. Призваний до лав Радянської Армії 05.05.1968 року. Військова частина 47286 21 серпня 1968 року відбула на постійне місце дислокації в м.Оломоуц ЧРСР. Вказані обставини підтверджуються довідкою Центрального архіву Міністерства оборони Російської Федерації на анкету-запит Ківерцівського РВК від 24.06.2003 року.
Постановою Ківерцівського районного суду Волинської області від 11 червня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 4 вересня 2008 року, визнано нечинним рішення комісії Міністерства оборони України від 12 травня 2006 року про відмову позивачу ОСОБА_1 в наданні статусу учасника бойових дій.
25.09.2008 року ОСОБА_1 звернувся до Ківерцівського РВК із заявою, у якій просив встановити йому статус учасника бойових дій і провести видачу посвідчення зразку України «учасника бойових дій» для отримання пільг.
Рішенням комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів, пов’язаних із встановленням статусу учасників бойових дій, спірних питань встановлення статусу учасників війни та зарахування до вислуги років окремих періодів військової служби від 29.01.2009 року ОСОБА_1 було відмовлено у встановленні статусу учасника бойових дій.
Однак, суд вважає, що оскаржуване позивачем рішення комісії Міністерства оборони України є таким, що прийняте всупереч норм чинного законодавства України, порушує законні права позивача, у зв’язку з чим підлягає скасуванню з огляду на наступне.
Згідно ст.6 ч.1 п.2 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасниками бойових дій визнаються учасники бойових дій на території інших країн - військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів).
Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1994 року №63 «Про організаційні заходи щодо застосування Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» затверджено перелік держав, яким надавалася допомога за участю військовослужбовців Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки та осіб рядового, начальницького складу і військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР, військовослужбовців Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, інших військових формувань, осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, і періодів бойових дій на їх території.
Відповідно до даної Постанови в Чехо-Словаччині в період з 20 серпня 1968 року по 1 січня 1969 року велися бойові дії.
Таким чином, період військової служби ОСОБА_1 з 01.12.1968 року по 01.01.1969 року у військовій частині 47286 припадає на період ведення бойових дій на території ЧРСР.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 як військовослужбовець, який проходив службу в Чехо-Словаччині в період ведення бойових дій у цій державі, має право на встановлення йому статусу учасника бойових дій.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Представник відповідача в судовому засіданні не довів, що військова частина 47286, яка дислокувалась в м.Оломоуц ЧРСР, де в цей період велися бойові дії та в якій проходив військову службу позивач ОСОБА_1, не була задіяна в бойових діях чи не забезпечувала бойову діяльність військ.
Суд враховує ту обставину, що військова частина 47286 вибула до Чехо-Словаччини 21 серпня 1968 року, тобто наступного дня після початку ведення бойових дій на території цієї держави, що свідчить саме про спрямування вказаної військової частини в зону ведення бойових дій для певної допомоги, що прямо випливає з постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 року №63. Разом з тим, суд бере до уваги і ту обставину, що представник відповідача в судовому засіданні не міг пояснити, у чому саме полягає забезпечення бойової діяльності військ.
Відповідно до наказу Міністра оборони України №158 від 08.04.2009 року «Про затвердження Положення про комісії з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій у Збройних Силах України та Інструкції про порядок видачі посвідчень учасника бойових дій, нагрудних знаків «Ветеран війни - учасник бойових дій» та листів талонів на право одержання проїзних квитків з 50-відсотковою знижкою їх вартості у Збройних Силах України» рішення щодо визнання громадян учасниками бойових дій приймають відповідні комісії з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій у Збройних Силах України, що створюються, зокрема, в обласних військових комісаріатах.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що пункт 7 протоколу №5 від 29 січня 2009 року комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів, пов’язаних із встановленням статусу учасників бойових дій, спірних питань встановлення статусу учасників війни та зарахування до вислуги років окремих періодів військової служби, яким відмовлено ОСОБА_1 у встановленні статусу учасника бойових дій, слід скасувати та зобов’язати Волинський ОВК встановити позивачу такий статус.
Суд не приймає до уваги посилання представника Волинського ОВК на те, що провадження у даній справі підлягає закриттю, оскільки між тими самими сторонами і з того самого спору є рішення судів, які набрали законної сили, так як предметом оскарження у даній справі є інше рішення комісії Міністерства оборони України.
Керуючись ст.ст.11, 17, 158, 160 ч.3, 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1994 року №63 «Про організаційні заходи щодо застосування Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Скасувати пункт 7 протоколу №5 від 29 січня 2009 року комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів, пов’язаних із встановленням статусу учасників бойових дій, спірних питань встановлення статусу учасників війни та зарахування до вислуги років окремих періодів військової служби.
Зобов’язати Волинський обласний військовий комісаріат встановити ОСОБА_1 статус учасника бойових дій.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не буде подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Заява про апеляційне оскарження подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі – з 20 жовтня 2009 року. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій
Судді О.О.Андрусенко О.А.Лозовський