АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/2192/17Головуючий по 1 інстанції

Категорія : 43,46 ОСОБА_1

Доповідач в апеляційній інстанції

ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2017 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоОСОБА_2

суддівОСОБА_3, ОСОБА_4

при секретаріОСОБА_5

адвоката ОСОБА_6

позивача ОСОБА_7

відповідача ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_9 на рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 02 жовтня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_8 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та за зустрічним позовом ОСОБА_8, ОСОБА_7 до ОСОБА_9 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та вселення до житлового приміщення,

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_7 звернувся до суду з позовом до колишньої дружини ОСОБА_8 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, мотивуючи свої вимоги тим, що він є власником житлового будинку №6 по вул. Різдвяна, с.м.т. Маньківка. В будинку зареєстровані крім позивача, ОСОБА_8 та син ОСОБА_7

Позивач стверджує, що з колишньою дружиною ОСОБА_8 він не проживає та не підтримує жодних стосунків.

У зв’язку з чим просив суд визнати ОСОБА_8 такою, що втратила право користування житловим приміщенням та примусово зняти з реєстраційного обліку.

ОСОБА_8 подала до суду зустрічний позов до ОСОБА_7 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та вселення і просила суд зобов’язати ОСОБА_7 усунути перешкоди їй та синові у користуванні житловим приміщенням.

Рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 02 жовтня 2017 року в задоволенні первісного позову відмовлено. Зустрічний позов задоволено частково. Вселено ОСОБА_8 у житловий будинок №6 по вул. Різдвяна, с.м.т. Маньківка. Зобов’язано ОСОБА_7 не чинити перешкоди у користуванні садибою.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, вважаючи, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права і просить скасувати рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 02 жовтня 2017 року і ухвалити нове рішення, яким задоволити його первісний позов та відмовити в задоволенні зустрічного позову.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 2 Постанови від 18.12.2009 року №14 "Про судове рішення у цивільній справі", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Рішення суду першої інстанції повністю відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідачка ОСОБА_8 не з власної волі не проживала у житловому будинку, оскільки позивач постійно чинив їй перешкоди в цьому. Так як ОСОБА_8 в установленому законом порядку була зареєстрована в спірному будинковолодінні та не втратила право на користування даним жилим приміщенням, то суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про вселення ОСОБА_8 в житловий будинок №6 по вул. Різдвяна, в с.м.т. Маньківка та зобов’язав ОСОБА_7 не чинити перешкод в користуванні даним жилим приміщенням.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Встановлено, що ОСОБА_7 є власником житлового будинку №6 по вул. Різдвяна, в с.м.т. Маньківка Черкаської області, що підтверджується договором дарування від 22.06.1998 року. ОСОБА_7 та ОСОБА_8 перебували в зареєстрованому шлюбі, який між сторонами розірвано 12.05.1994 року. Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 23 лютого 2016 року встановлено факт проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_8 та ОСОБА_7 з 01 січня 2004 року по 19 червня 2010 року.

В даному будинку за згодою власника будинку зареєстровані з 2011 року колишня дружина ОСОБА_8 з сином ОСОБА_7

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 156 ЖК України та ст. 405 ЦК України право члена сім'ї власника будинку, який не є його співвласником, на користування цим будинком обумовлено наявністю сімейних відносин із власником і спільним із ним проживанням у цьому будинку. Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування житлом у разі відсутності його без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником будинку або законом.

Відповідно до п. 39 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07 лютого 2014 року № 5, члени сім'ї власника житла, які проживають разом із ним, мають право користування цим житлом відповідно до закону (особистий сервітут, частина перша статті 405 ЦК).

Припинення сімейних відносин з власником будинку не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_7 постійно чинить перешкоди у користуванні жилим приміщенням колишній дружині та синові про, що свідчать неодноразові звернення ОСОБА_8 до поліції.

Відповідачка ОСОБА_8 проживала спільно з власником спірного житлового будинку, була пов’язана з ним спільним побутом, мають спільну дитину інваліда; після розірвання шлюбу з позивачем продовжувала тривалий час проживати з ним в фактичних шлюбних відносинах без реєстрації шлюб, із зазначеного житлового будинку не вибувала, іншого житло не має, а періодична відсутність її в спірному житловому будинку обумовлена перешкоджанням позивача проживанню її в даному будинку.

Виходячи з наведеного, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що відповідачка не з власної волі періодично не проживає в будинку, власником якого є ОСОБА_7 Позивач ОСОБА_7 погодився з рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні його первісного позову та не оскаржував його в апеляційному порядку в частині відмови йому в задоволенні позову до ОСОБА_8 про визнання ОСОБА_8 особою, що втратила права на користування житловим приміщенням в житловому будинку №6 по вул. Різдвяна, в с.м.т. Маньківка, чим визнав право ОСОБА_8 на користування спірним жилим приміщенням.

Посилання апелянта в своїй апеляційній скарзі на те, що він жодним чином не перешкоджає позивачам за зустрічним позовом користуватися житлом, є безпідставним та не спростовує висновків суду першої інстанції, оскільки ґрунтуються лише на припущеннях.

Свідченням того, що позивач за первісним позовом чинив перешкоди у користуванні жилим приміщенням, є рішенням апеляційного суду Черкаської області від 12.05.2015 року, яким син ОСОБА_7 був вселений до житлового будинку.

Інших доводів, які б слугували підставою для скасування рішення суду першої інстанції апеляційна скарга не містить.

Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні спору всебічно і повно з'ясував та перевірив всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінив докази та дав їм належну правову оцінку, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, правильно визначив норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняв обґрунтоване і законне судове рішення.

Відповідно до вимог ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 308, 315, ЦПК України, колегія суддів судової палати,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_9 на рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 02 жовтня 2017 року - відхилити, а рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 02 жовтня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів, починаючи з дня її проголошення.

Головуючий :

Судді :