№ 2а-251/10-0407

ПОСТАНОВА

16.12.10.2010р.

Вільногірський міський суд Дніпропетровської області в складі головуючого судді Литвинової Р.А., при секретарі Заіка А.В..,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС батальйону ДПС ВДАІ м. Кривого Рогу УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_2 про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до інспектора ДПС батальйону ДПС ВДАІ м. Кривого Рогу УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_2 про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги він зазначає, що відповідачем 31.10.2010р. у відношенні нього була складена постанова серії АЕ1 № 038250, в якій зазначено, що він 31.10.2010р. о 12.14шд. керував автомобілем НОМЕР_1 в м. Кривий Ріг на перехресті пр, Миру та вул. Кобилянського, виконуючи поворот наліво, не надав переваги зустрічному транспорту, який рухався прямо на дозволений (зелений) сигнал світлофору, чим порушив п.16.6 ПДР України. За результатами винесення постанови його було піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі 425грн.

Свою незгоду із стягненням позивач аргументує тим, що в дійсності ПДР України він не порушував, а відповідачем відносно нього складено протокол про адміністративне правопорушення, а за його наслідками — постанову у справі про адміністративне правопорушення. Вій висловив свою незгоду з протоколом, що написав в ньому власноручно.

В протоколі не зазначено, - якому саме транспортному засобу (тип, марка, кількість) він не надав перевагу в русі. Відповідач також не прийняв заходів для зупинки транспорту, якому він не надав переваги в русі і якщо такі були, то їх водії могли б підтвердити наявність чи відсутність його вини.

Відсутність посилань позивача на марки транспортних засобів і відсутність будь-яких даних про осіб, які ними керували, свідчить про те, що він не порушував ПДР України і діяв у їх строгій відповідності.

За таких обставин позивач вважає постанову незаконною, просить її скасувати і визнати незаконними дії відповідача по її складанню.

В судовому засіданні позивач участі не приймав, вій надав заяву, якою просив розглядати дану справу без його участі, зазначив, що свій нозов підтримує в повному обсязі (а.с.20).

Відповідач у судове засідання не з'явився. Про час та місце розгляду справи він був повідомлений належним чином, про що є відомості в матеріалах справи, також є підтвердження про отримання їх відповідачем (а,с.8,11,15), але він не надав суду заяви про розгляд справи у його відсутності, також не надав заперечень проти позову, своїм право прийняти участь в розгляді справи не скористався.

Вивчивши матеріали справи, суд на підставі повного І всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, які були надані позивачем та досліджені в судовому засіданні, приходить до висновку про наявність підстав для задоволення вимог позивача.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ст. 251 КУпАП доказами по справах про адміністративні правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та Інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються "протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, речовими доказами та ін.

Позивачем висловлено - заперечення проти протоколу про адміністративне правопорушення, про що він зазначив в протоколі.

Відповідачем — інспектором ДАІ - не надано суду доказів, які б свідчили про вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП, доводи позивача спростовані не були.

Оскаржувана постанова винесена з численними порушеннями та недотриманням вимог по її складанню. Так, в ній не зазначено точне місце вчинення позивачем правопорушення, не повністю вказано назву адміністративної територіальної одиниці, а саме області, де відбувалась вказана в протоколі подія.

Як вбачається з зазначеного в ній часу, вона складена практично одночасно із часом скоєння правопорушення та складанням протоколу про адміністративне правопорушення. Як справедливо зазначив позивач, інспектор ДАІ в протоколі не зазначив, - якому саме транспортному засобу (тип, марка, кількість) позивач не надав перевагу в русі, в протоколі відсутні свідки вказаної події, а звинувачення позивача в порушенні ПДР ґрунтуються лише на одноособових свідченнях відповідача.

Ця обставина дає підстави вважати, що складання перелічених процесуальних документів було формальним, поспішним та не об'єктивним, що призвело до оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення.

Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз'яснюється, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник.

Факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, у скоєнні якого звинувачено позивача, у судовому засіданні не знайшов свого підтвердження, крім того відповідачем не було надано доказів відповідно до правомірності свого рішення.

Доводи позивача про те, що він не порушував ПДР при здійсненні маневру на вказаному перехресті в м. Кривому Розі, суд вважає такими, що відповідають дійсності, оскільки до постанови не приєднані інші докази. Крім цього, при винесені постанови порушені права позивача, передбачені ст. 268 КпАП України, тому що він має право : знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися юридичною допомогою адвоката.

Оскільки при розгляді справи про адміністративне правопорушення відповідачем ОСОБА_2 не з'ясовано обставини, передбачені ст. 280 КУпАП, у тому числі чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, не з'ясовані інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, не зазначено доказів в підтвердження вини позивача, суд дійшов до висновку про ухвалення рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 5 ст. 288 КУпАП особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.

Керуючись ст.ст.2, 9, 71, 86, 87, 94, 158-163, 167, 171-2, 185, 186, 254 КАС України, ст.ст. 33 ч.2, 251, 252,256, 268, 280,283, 284, 288 ч.5 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора ДПС батальйону ДПС ВДАІ м. Кривого Рогу УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_2 про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу задовольнити.

Визнати незаконною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії АЕ1 № 038250 від 31.10.2010., винесену Інспектором ДПС батальйону ДПС ВДАІ м. Кривого Рогу УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_2, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122 ч.2 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425.00 грн., а дії відповідача по складанню вказаної постанови визнати неправомірними.

Судові витрати у справі у вигляді судового збору в сумі 03.40грн. покласти на рахунок держави.

Постанова суду набирає законної сили негайно після її проголошення, вона є остаточною і оскарженню не підлягає.

Копію постанови надіслати рекомендованим листом з повідомленням про вручення відповідачу не пізніше 3-х днів після її складення в повному обсязі.

Суддя        Р.А.Литвинова