ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01025,  м. Київ,  вул. Десятинна,  4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

25.05.2009 р.           13:00           № 11/514

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді  Винокурова К.С. при секретарі судового засідання  Давиденко Д.В.  вирішив адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Київського міського військового комісаріату
Головного управління  Пенсійного фонду України в м. Києві

про перерахунок пенсії

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Київського міського військового комісаріату (далі відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі ГУ ПФУ в м. Києві, відповідач 2) про визнання права на перерахунку та виплату щомісячного підвищення пенсії як учаснику бойових дій з 24.03.1999 р., виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком; зобов’язання комісаріату здійснити перерахунок та виплатити щомісячне підвищення пенсії, як інваліду війни, виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком з 24.03.1999 року. Крім того, заявлені вимоги про зобов’язання ГУ ПФУ в м. Києві у подальшому виплачувати підвищення пенсії, виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком; зобов’язання Київського міського військового комісаріату надати довідку ГУ ПФУ в м. Києві про зроблений перерахунок підвищення пенсії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з 24.11.1998 року позивачу було видано посвідчення учасника бойових дій, а тому він має право на отримання щомісячного підвищення до пенсії, яке встановлювалось у розмірі 150 відсотків мінімальної пенсії за віком згідно з ч. 4 п. 22 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»від 22.10.1993 р. № 3551-ХІІ. Позивач вважає, що зміни, внесені згідно із Законом України від 05.10.2005 р. № 2939-ІV встановили значно менші розміри підвищення, ніж це було передбачено ч. 4 п. 22 ст. 12 Закону України № 3551.

Ухвалою суду від 01.09.2008 року відкрито провадження в адміністративній справі за зазначеним позовом та підготовче провадження у справі закінчено, а справу призначено до судового розгляду.

11.12.2008 р. провадження у справі було зупинено у зв’язку з направленням запиту до Верховного Суду України щодо можливості внесення подання до Конституційного Суду України для прийняття рішення з питання конституційності положень пункту 2 розділу І Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Ухвалою суду від 16.03.2009 р. поновлено провадження у справі та призначено її до судового розгляду.

Представник відповідача 1 –Київського міського військового комісаріату в судове засідання не направив свого представника, хоча про час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином, що підтверджують поштові повідомлення про вручення кореспонденції відповідачу 1, які повернулись на адресу суду.

Нез'явлення відповідача –суб’єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин, не перешкоджає розгляду справи судом відповідно до ст. 128 КАС України на підставі наявних у ній доказів.

Представники сторін не заперечували проти розгляду справи у відсутності представника Київського міського військового комісаріату.

Представник відповідача 2 –ГУ ПФУ в м. Києві проти позову заперечує та просить суд відмовити у задоволені позову з підстав викладених у письмових запереченнях, які залучено до матеріалів справи. У запереченнях відповідач 2 вказує, що у зв’язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»№ 2939-IV від 05.10.2005 р. позивачу було здійснено перерахунок пенсії з дати набрання чинності вказаної норми з урахуванням підвищення пенсії учасникам бойових дій на 25 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. До набрання чинності цією нормою діяла постанова Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям  пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету»від 03.10.2002 р. № 1, згідно з якою позивачу виплачувалась надбавка у чітко встановленому постановою розмірі –19 грн. 91 коп. Також відповідач 2 вказує на пропущення позивачем річного строку звернення до адміністративного суду та наполягає з цих підстав на відмові у задоволені позову в частині вимог про не нарахування та невиплату підвищення пенсії у розмірі 150% мінімальної пенсії за віком.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачу ОСОБА_1 призначена пенсія, як військовому пенсіонеру відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», на даний час перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві. Також позивач є учасником бойових дій, що підтверджується відповідним посвідчення серії НОМЕР_1 від 24.11.1998 р.

Учасникам бойових дій пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищуються в розмірі 150 процентів мінімальної пенсії за віком. Така норма міститься у Законі України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»в редакції Закону України чинній до 1 липня 2006 року, оскільки до частини четвертої статті 12 внесені зміни, передбачені пунктом 2 Закону України від 05.10.2005 р. № 2939-IV, згідно із Законом України від 05.10.2005 р. № 2939-IV «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»).

Позивач у позові вказує, що звертався до Київського міського військового комісаріату та ГУ ПФУ в м. Києві з заявою про проведення перерахунку підвищення пенсії як учаснику бойових дій у відповідності до вимог Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», проте у відповідь на такі заяви відповідач посилався на те, що підвищення пенсії як учаснику війни проводилось згідно з нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, зокрема, Постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям  пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету»від 03.10.2002 р. № 1, згідно з якою позивачу виплачувалась надбавка у чітко встановленому постановою розмірі –19 грн. 91 коп.

Пунктом 2 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»від 5 жовтня 2005 року № 2939-IV, який набрав чинності з 1 січня 2006 року, крім пунктів 2 і 5, які набирають чинності з 1 липня 2006 року, та пункту 4, який набирає чинності з 1 січня 2007 року, постановлено частину четверту статті 12 викласти в такій редакції: «Учасникам бойових дій пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються в розмірі 25 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність». Зміни до зазначеної норми в подальшому не вносились.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 1, 2 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася, або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач був обізнаний про розмір отриманих підвищень з моменту їх отримання та виникнення у нього відповідного права на такі соціальні виплати. Крім того, норми законодавства, на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог, є загальновідомими та діяли у період отримання позивачем допомоги.

Відповідно до частини 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Відповідач 2 наполягає на відмові у задоволенні позовних вимог про визнання неправомірними дій щодо перерахунку та виплати позивачу щомісячного підвищення до пенсії, як учаснику бойових дій, виходячи із розміру 150 % мінімальної пенсії за віком, за 1999-2006 роки з підстав пропуску строку звернення до суду.

Поважність причин пропущення строку позивачем не наведено і судом не встановлено. А тому, суд вважає за необхідне обчислювати річний строк звернення до адміністративного суду за захистом порушеного права, свобод та інтересів з моменту отримання позивачем пенсії.

Враховуючи те, що позивач звернувся з позовом до адміністративного суду 03.04.2008 р., позовні вимоги про визнання дій протиправними, перерахунку та виплати щомісячного підвищення до пенсії, як учаснику бойових дій, виходячи із розміру 150 % мінімальної пенсії за віком за 1999-2006 роки не підлягають задоволенню з підстав  пропуску строку звернення до суду відповідно до ч.1 ст.100 КАСУ.

Посилання позивача на виплату щомісячного підвищення пенсії, як учаснику бойових дій, виходячи з розміру пенсії за віком у 2007 і 2008 роках, є також необґрунтованими та безпідставними, такими, що суперечать нормам чинного законодавства України, оскільки з 01 липня 2007 року Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»чітко встановлено, що учасникам бойових дій пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються в розмірі 25 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, виходячи з сум встановлених Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік»та Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік».

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158-163 КАС України, адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                                  К.С. Винокуров

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –09.06.2009.