УХВАЛА

АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМ'ЯМ УКРАЇНИ

10 вересня 2008 року м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі головуючого Стана І.В., суддів Мишинчук Н.С., Симаченко Л.І., з участю особи, яка подала апеляцію, ОСОБА_1, його представника - ОСОБА_2, -//- виправданих - ОСОБА_3, ОСОБА_4 розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією потерпілого ОСОБА_1 на вирок Ужгородського міськрайсуду від 24 січня 2008 року по обвинуваченню ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за ст.356 КК України

Цим вироком виправдано

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку та мешканку АДРЕСА_1, українку, громадянку України, заміжню, раніше не судиму

та

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, одруженого, раніше не судимого

у скоєнні злочину, передбаченого ст.356 КК України на підставі ст.6 п.2 КПК України.

Встановлено, що за скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_1, поданої ними в порядку ст.27 КПК України, суддею Ужгородського міськрайсуду 25 січня 2006 року порушено кримінальну справу відносно подружжя ОСОБА_3 за ст.356 КК України. Суть обвинувачення полягала в тому, що обвинувачені в жовтні 2001 року за попередньою змовою між собою, умисно, протиправно заволоділи їх майном - 1/2 будинку з надвірним спорудами, частиною земельної ділянки, зламали замки на гаражі, у підвалі, на горищі та заволоділи: 5 -ма дубовими бочками загальною ємкістю по 1500 літрів, пресом для вижимання виноградного соку, компресором, інструментом для ремонту машин, зварювальним апаратом, двома деревообробними станками, а всього на загальну суму 15 тисяч гривень.

Виправдувальний вирок суду обґрунтований тим, що потерпілий ОСОБА_1 не навів доказів існування та належності йому речей, які за його обвинуваченням,

самоправно були вилучені підсудними. Другий потерпілий у судове засідання не з'явився, тому покази потерпілого ОСОБА_1 щодо самоправних дій підсудних, суд визнав сумнівними, та відповідно до ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи витлумачив на користь підсудних, виправдавши за відсутності в їх діях складу злочину.

Потерпілий ОСОБА_1 апелює тим, що висновки про виправдання підсудних є хибними, так як суд не взяв до уваги докази вини, що підтверджуються судовими справами про реальний поділ будинковолодіння та майна, які самоправно вилучили та привласнили останні. Просить вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в іншому складі.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення потерпілого ОСОБА_1 на підтримання доводів апеляції та поданий ним письмовий доказ щодо виконання рішення суду в частині усунення перешкод в користуванні будинком та дворогосподарством, виступ представника потерпілого ОСОБА_2, котрий просить вирок суду скасувати, пояснення виправданих ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про те, що оспорюваний будинок станом на 15 травня 2008 року належить в цілому на підставі рішення суду їй ОСОБА_3 та що ніяких протиправних дій відносно потерпілих з приводу самоправного розпорядження спадковим майном не вчиняли і просять залишити вирок суду без змін, судова колегія вважає, що апеляція потерпшого підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.334 КПК України мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, яке пред'явлено підсудному і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання підсудного з зазначенням мотивів, з яких суд відхиляє докази обвинувачення. Не допускається включення у вирок формулювань, які ставлять під сумнів невинність виправданого.

Формулювання обвинувачення, яке пред'являлось ОСОБА_4 та ОСОБА_3 викладене у скарзі потерпілих відповідає вимогам ч.1 ст.251 КПК України. Однак суд першої інстанції у своєму вироку послався не на скаргу, як основний документ, у якому формулюється обвинувачення і який визначає предмет судового слідства, а послався на постанову про порушення кримінальної справи. Відтак не навів у вироку повне формулювання обвинувачення і не зазначив чому воно визнане судом недоведеним, а також з яких мотивів відхилив докази обвинувачення.

Окрім цього, виправдовуючи ОСОБА_4 та ОСОБА_3 суд включив у вирок формулювання , яке ставить під сумнів їх невинність, зокрема, зазначивши: «дані обставини унеможливлюють встановлення в діях підсудних ознак складу злочину, передбаченого ст.356 КК України».

Відмовляючи в позові потерпілому ОСОБА_1 суд не мотивував підстави для його відмови.

Оскільки вирок суду не відповідає вимогам ст.323, ст.324, ст.354 КПК України, тому піддягає скасуванню.

До того ж, розглядаючи дану справу, суд в порушення вимог ст.27 та ст.267 КПК України розглянув її без другого потерпілого - ОСОБА_5, порушивши його право підтримувати обвинувачення та брати участь в судовому засіданні. З протоколу судового засідання вбачається, що причини неявки потерпілого ОСОБА_5 суд не з'ясовував та не перевіряв поважність причин його неявки. Даних про те, що вказаний потерпілий викликався до суду і заявляв клопотання про розгляд справи без його участі - у справі не має. Відповідно до ч.3 ст.282 КПК України в разі неявки потерпілого в судове засідання без поважних причин, суд повинен був закрити провадження в справі.

Вищевказані порушення вимог кримінально-процесуального законодавства, допущені судом першої інстанції є підставою для скасування вироку суду та направлення справи на новий судовий розгляд в іншому складі суду. При новому розгляді справи слід усунути вище зазначені порушення закону, а також ретельно перевірити наявні у справі докази, доводи потерпілих та підсудних і в залежності від здобутого, прийняти рішення по скарзі.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляцію потерпілого ОСОБА_1 задовольнити.

Вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 січня 2008 року відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в цей же суд в іншому складі.