У Х В А Л А

16 листопада 2017 року м. Київ

Суддя Верховного Суду України Вус С.М., розглянувши заяву засудженого ОСОБА_1 про перегляд ухвали Верховного Суду України від 1 листопада 2001 року щодо нього,

у с т а н о в и л а:

Вироком Миколаївського апеляційного суду від 8 серпня 2001 року ОСОБА_1 засуджено за сукупністю злочинів, передбачених частиною третьою статті 140, частиною третьою статті 142, статтею 17 і пунктом «а» статті 93, пунктами «а» і «з» статті 93 Кримінального кодексу України 1960 року до остаточного покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, належного йому на праві особистої власності.

Ухвалою Верховного Суду України від 1 листопада 2001 року касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та адвоката Садикової З.П. залишено без задоволення, а зазначений вирок щодо ОСОБА_1 - без зміни.

У заяві засуджений ОСОБА_1 порушує питання про перегляд ухвали Верховного Суду України від 1 листопада 2001 року щодо нього, просить її скасувати та направити справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції. Як на підстави для перегляду оскаржуваного судового рішення заявник посилається на пункти 1 і 4 частини першої статті 445 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК). Обґрунтовує свої вимоги тим, що зазначене судове рішення касаційного суду постановлене з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та норм Європейської конвенції з прав людини і основоположних свобод, зокрема, щодо забезпечення права особи на захист та недопущення незаконних методів розслідування.

Однак, як убачається зі змісту заяви, її подано без додержання вимог статей 448 і 449 КПК.

Відповідно до вимог статті 448 КПК у заяві про перегляд судового рішення Верховним Судом України зазначається обґрунтування підстав для перегляду судового рішення, передбачених статтею 445 цього Кодексу. До заяви додаються копії відповідних судових рішень на підтвердження указаних підстав (стаття 449 КПК).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 445 КПК підставою для перегляду судового рішення Верховним Судом України є неоднакове застосування судом касаційної інстанції однієї і тієї самої норми права, передбаченої законом України про кримінальну відповідальність, у подібних правовідносинах, що зумовило ухвалення різних за змістом судових рішень.

На обґрунтування указаної підстави у заяві має бути зазначено, яка саме норма матеріального закону, передбачена законом України про кримінальну відповідальність, неоднаково застосована судом касаційної інстанції у двох і більше рішеннях цього суду, в чому полягає подібність правовідносин в оспореному і наданих для порівняння рішеннях касаційного суду, чим різняться за змістом ці рішення з обґрунтуванням неправильності висновків касаційного суду в оспореному рішенні у порівнянні з іншими. На підтвердження указаної підстави до заяви мають бути додані різні за змістом судові рішення суду касаційної інстанції.

Проте у заяві ОСОБА_1 не наводить відповідного обґрунтування на користь підстави для звернення до Верховного Суду України, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 445 КПК. Заява не містить доводів щодо неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї і тієї самої норми права, передбаченої законом України про кримінальну відповідальність, норма кримінального закону, яка зазнала неоднакового застосування, не конкретизована, жодних прикладів ухвалення касаційним судом різних за змістом судових рішень не наведено.

Будь-яких копій судових рішень суду касаційної інстанції на підтвердження вищевказаної підстави до заяви не долучено (такі копії, відповідно до вимог частини третьої статті 6 Закону України від 22 грудня 2005 року № 3262-IV «Про доступ до судових рішень», мають бути отримані з Єдиного державного реєстру судових рішень або офіційного друкованого видання).

Зазначене, крім іншого, перешкоджає вирішенню питання про дотримання ОСОБА_1 передбачених частиною першою статті 447 КПК строків подання заяви про перегляд судового рішення.

Стосовно посилання засудженого ОСОБА_1 як на підставу для перегляду оспорюваного судового рішення на пункт 4 частини першої статті 445 КПК, а саме: встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом, - то згідно з частиною другою статті 446 КПК правом на звернення до Верховного Суду України із зазначеної підстави наділена лише особа, на користь якої ухвалено рішення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, її захисник чи законний представник або представник юридичної особи. Однак заявник посилається на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кулик проти України», яке інтересів ОСОБА_1 безпосередньо не стосується.

Зазначені недоліки, встановлені при перевірці відповідності заяви вимогам КПК, перешкоджають вирішенню питання про допуск справи до провадження.

На підставі наведеного, керуючись статтею 450 Кримінального процесуального кодексу України,

у х в а л и л а:

про недоліки заяви повідомити засудженого ОСОБА_1 та надати йому строк для їх усунення до 16 грудня 2017 року.

Роз'яснити, що у разі, якщо зазначені в ухвалі недоліки заяви не буде усунуто в установлений строк, заяву буде повернуто заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Верховного Суду України С.М. Вус