АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 545/3662/16-к Номер провадження 11-кп/786/819/17Головуючий у 1-й інстанції Стрюк Л. І. Доповідач ап. інст. Маліченко В. В.

Категорія: ч.4 ст.187 КК УКраїни О.Т.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2017 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді Маліченка В.В.

суддів Костенка В.Г., Томилка В.П.

з участю :

секретаря судового засідання Пархоменко Ю.І.

прокурора Яроцького Р.В.

захисника Тимохіної Л.С.

обвинуваченого ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві матеріали кримінального провадження №12016170300001274, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.09.2016, за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Полтавського районного суду Полтавської області від 04 липня 2017 року,-

В С Т А Н О В И Л А:

Цим вироком

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Христівка Шишацького району Полтавської області, українця, громадянина України, непрацюючого, неодруженого, із середньою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого:

1)13.05.2016 Октябрським районним судом м. Полтава за ч. 2 ст. 185, ч. З ст. 185, 76 КК України на 3 роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України, від відбуття покарання звільнений з іспитовим строком 1 рік;

2)02.06.2016 Шишацьким районним судом Полтавської області за ч. З ст. 185 КК України на 4 роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України від відбуття покарання звільнений з іспитовим строком 3 роки, -

визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст. 187, ч.2 ст. 121, ч.2 ст. 185 КК України та засуджено до покарання:

- за ч.4 ст.187 КК України у виді 10 років позбавлення волі з конфіскацією усього належного йому майна;

- за ч. 2 ст. 121 КК України у виді 8 років позбавлення волі;

- за ч.2 ст.185 КК України у виді 3 років позбавлення волі;

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання визначено ОСОБА_3 покарання у виді 12 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

У порядку ст.71 КК України до покарання, визначеного за цим вироком, частково приєднано невідбуте покарання, призначене ОСОБА_3 вироком Шишацького районного суду Полтавської області від 02.06.2016 року за ч. 3 ст. 185, 75 КК України у виді 4-х років позбавлення волі з іспитовим строком 3 роки, та остаточно обрано йому до відбування покарання у виді позбавлення волі строком на 12 років 6 місяців, з конфіскацією всього належного йому майна.

Строк відбуття покарання засудженому вказано рахувати з дня затримання - з 05.09.2016 року, зарахувавши у строк покарання попереднє ув'язнення згідно з правилами ст. 72 КК України .

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів у розмірі 1935,12 грн.

По справі вирішено долю речових доказів.

За вироком суду, обвинувачений ОСОБА_3, близько 00-30 год. 05.09.2017 року, будучи раніше судимим за вчинення корисливих злочинів, під час іспитового строку, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, прямуючи із м. Полтави до свого тимчасового місця помешкання у с. Розсошенці, поблизу кафе «Пивна лавка», що розташоване на вул. Комарова, 1-ж у с. Розсошенці Полтавського району Полтавської області, вчинив напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров'я потерпілих, на ОСОБА_4 та ОСОБА_5, умисно завдавши численні удари кулаками та ногами по голові та тулубу, спричинивши при цьому ОСОБА_4 тілесні ушкодження, від яких він втрачав свідомість та які були небезпечними для життя та здоров'я потерпілого у момент заподіяння, а ОСОБА_6 - тяжкі тілесні ушкодження, внаслідок яких останній помер на місці події.

У процесі нападу внаслідок застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я потерпілих, ОСОБА_3, заволодів майном потерпілого ОСОБА_4, а саме: мобільним телефоном марки «Блекбері-9930» вартістю 1800 грн., грошовими коштами у сумі 150 гривень, та майном потерпілого ОСОБА_6, а саме: мобільним телефоном марки «Samsung SM - G 361H/DS» із чохлом-накладкою вартістю 2309 грн.,та кросівками торгової марки «Аdidas» вартістю 190 грн., заподіявши потерпілим матеріальну шкоду у загальному розмірі 4449 грн.

У цей же день, 05.09.2016 року близько 12:00 години, ОСОБА_3, будучи раніше судимим за вчинення корисливих злочинів, під час іспитового строку, перебуваючи з дозволу власника ОСОБА_7 у квартирі АДРЕСА_2, діючи умисно, повторно, шляхом вільного доступу, таємно викрав планшет «Assistant» АР- 777G вартістю 1497 грн., який належить матері ОСОБА_7 - ОСОБА_8, заподіявши останній матеріальну шкоду у вказаному розмірі.

Не погодившись з вироком суду обвинувачений ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить виправдати його за ч.4 ст. 187, ч.2 ст. 121, ч.2 ст. 185 КК України та засудити за ч.2 ст. 185 КК України по епізоду заволодіння телефоном «Блекбері-9930» у ОСОБА_4 та крадіжки мобільного телефону марки «Samsung SM-G 361H/DS» у ОСОБА_9, призначити покарання в межах санкції статті.

Вважає, що вирок суду є незаконним, висновки, викладені у вироку, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, а призначене судом покарання є занадто суворим.

Апелянт зазначає, що потерпілий ОСОБА_4 дав неправдиві показання суду з приводу того, що саме ОСОБА_3 завдав тілесні ушкодження, сам ОСОБА_4 перебував у стані алкогольного сп'яніння, тому не міг адекватно сприймати існуючу реальність.

На переконання обвинуваченого, показання свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11, які нібито чули шум та звук бійки жодним чином не доводять причетність ОСОБА_3 до вчинення інкримінованих йому злочинів.

Показання ОСОБА_7 про те, що ОСОБА_3 викрав у нього планшет є неправдивими, оскільки потерпілий планшет продав обвинуваченому.

Судом безпідставно застосовано як обтяжуючу обставину, передбачену ст. 67 КК України - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння, оскільки під час інциденту з потерпілими обвинувачений був тверезим, алкоголь вживав задовго до зустрічі з ОСОБА_4 та ОСОБА_9

Обвинувачений вважає, що заслуговує на пом'якшення покарання внаслідок його прохання про вибачення перед потерпілим у залі судового засідання.

Заслухавши доповідача, обвинуваченого та в його інтересах захисника на підтримку апеляційної скарги з мотивів у ній наведених, думку прокурора Акулової С.М. про законність та обґрунтованість судового рішення, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з такого.

Згідно вимог ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Відповідно до ст. 409 КПК України, однією із підстав для скасування або зміни судового рішення є невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.

Саме на такі підстави в апеляційній скарзі посилається обвинувачений, при цьому вважає, що судом першої інстанції висновки щодо доведеності його вини у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 187, ч.2 ст. 121 КК України не відповідають фактичним обставинам у кримінальному провадженні.

Такі твердження обвинуваченого є безпідставними, спростовується наданими стороною обвинувачення доказами, які належним чином, у відповідності до вимог Глави 4 КПК України, досліджені судом та обґрунтовано визнані належними і допустимими.

На переконання колегії суддів, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні відкритого викрадення чужого майна, поєднаного з насильством, небезпечним для життя і здоров'я потерпілих, поєднаного із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень; умисного нанесення тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння, що спричинили смерть потерпілого ОСОБА_5; таємного викрадення чужого майна (крадіжки), вчинене повторно, та такий висновок ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні належних та допустимих доказів у їх сукупності.

Колегія суддів вважає правильною кваліфікацію дій обвинуваченого за ч.4 ст. 187, ч.2 ст. 121, ч.2 ст. 185 КК України.

Факт заволодіння мобільним телефоном марки «Блекбері-9930» потерпілого ОСОБА_4, грошовими коштами у сумі 150 гривень, майном ОСОБА_5, а саме: мобільним телефоном марки «Samsung Sm-G 361 H/DS» та кросівками торгової марки «Адідас» обвинуваченим ОСОБА_3 в апеляційній скарзі не заперечується.

Посилання обвинуваченого ОСОБА_3 в апеляційній скарзі на його непричетність до вчинення розбою та заподіяння потерпілому ОСОБА_5 тяжких тілесних ушкоджень не заслуговують на увагу та спростовуються як показаннями потерпілого, свідків, так і усіма доказами у провадженні.

Заперечуючи свою причетність до вчинення злочинів обвинувачений ОСОБА_3 вказував, що під час виникнення конфлікту між ним та потерпілими, він випадково вдарив ОСОБА_4 ліктем у передню частину нижньої щелепи, від чого той перечепився, впав та втратив свідомість, тілесні ушкодження ОСОБА_5 наносив невідомий йому чоловік, який проходив поряд та забрав у них речі. При цьому стверджував, що забрав лише мобільний телефон «Samsung» білого кольору, оскільки вважав, що то його власний. Наступного дня викрадений телефон здав до ломбарду

Показання обвинуваченого ОСОБА_3 колегія суддів вважає неправдивими та розцінює їх як обраний обвинуваченим спосіб захисту з метою уникнути покарання за вчинення тяжкого злочину.

Посилання обвинуваченого щодо можливого викривлення потерпілим подій в ніч нападу внаслідок перебування останнього у стані сильного алкогольного сп'яніння не заслуговують на увагу.

Так, винуватість ОСОБА_3 підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_4, який детально та послідовно в ході судового розгляду в суді першої інстанції пояснив суду, що ввечері 4 вересня 2016 року відпочивали з ОСОБА_5 та двома товаришами у с. Копили та разом вживали спиртні напої. Близько 22-00 год. вдвох з ОСОБА_5 поїхали до кафе «Пивна лавка», що у с. Розсошенці, де продовжили вживати пиво. Близько 24-00 год. кафе закрили і вони вийшли на вулицю. ОСОБА_5 запропонував відійти, щоб справити природні потреби, на що він погодився і вони пройшли вздовж паркану у бік с. Розсошенці; у цей час повз них проходили незнайомі хлопець з дівчиною і зробили їм зауваження, після чого пішли далі. Вони почали повертатися назад до кафе, щоб викликати таксі. ОСОБА_5 ішов попереду. Раптом почув, як позаду хтось швидко наздоганяв їх, і в цей час відчув удар кулаком у ділянку потилиці, від якого впав та знепритомнів. Коли прийшов отямився, то почув крики двох осіб - ОСОБА_5 та невідомого чоловіка, які доносилися з боку кафе. Через 3-4 хв. підбіг хлопець, у якому він впізнав обвинуваченого, та вдарив його кулаком у груди, а потім - у нижню щелепу, після чого він знову знепритомнів. Коли опритомнів, то поруч були працівники міліції. Наполягає на суворому покаранні обвинуваченого.

Такі показання потерпілого є логічними, послідовними та узгоджуються з іншими наявними у кримінальному провадженні доказами, а підстав, які б свідчили про недостовірність показань потерпілого колегією суддів не встановлено. До вчинення нападу ніхто із потерпілих обвинуваченого не знав, в будь-яких стосунках, в тому числі і конфліктних не перебував.

При цьому, потерпілий ОСОБА_4 при пред'явлені йому осіб для впізнання серед інших осіб упізнав саме ОСОБА_3, як особу, яка 05.09.2016 року у с. Розсошенці вчинила напад на нього та ОСОБА_5 та заподіяв їм тілесні ушкодження, згідно протоколу пред'явлення особи для впізнання від 06.09.2016.

Відповідно до додаткового висновку судово-медичної експертизи №1422 від 30.09.2016 року ОСОБА_4 спричинені тілесні ушкодження у вигляді: синців та саден шкіри голови, тулубу, кінцівок, які могли утворитись не менше, ніж від 8-микратної дії тупих обмежених предметів, якими могли бути пальці рук, стиснуті в кулак, нога людини у взутті або інші предмети з подібними характеристиками, можливо, в строк та при обставинах вказаних вище, кваліфікуються як у своїй сукупності так і кожне окремо, як легкі тілесні ушкодження.

Так, потерпілий ОСОБА_4 у ході слідчої дії під час проведення слідчого експерименту детально та послідовно вказав час, місце та обставини вчинення злочину, розповів про вчинений ОСОБА_3 напад на нього та ОСОБА_5 та продемонстрував механізм нанесення ОСОБА_3 ударів у різні ділянки тіла. При цьому, потерпілий ОСОБА_4 стверджував, що крім нього, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 більше нікого не було на місці вчинення злочину під час нанесення останнім їм тілесних ушкоджень.

Більше того, в приміщенні відділу СМЕ Обласного бюро СМЕ ДОЗ Полтавської облдержадміністрації в ході проведення судово-медичної експертизи ОСОБА_3 самостійно повідомив експерту, що в близько 01-00 години 05.09.16 в с. Розсошенці поблизу кафе «Пивна лавка» під час конфлікту з 2 особами наносив тілесні ушкодження одному і другому. /а.п. 68/

Зазначеним спростовуються показання обвинуваченого про ніби то його непричетність до інкримінованих йому злочинів. Такі доводи є безпідставними та суперечливими і спростовуються наявними у кримінальному провадженні доказами.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_3 про те, що свідок ОСОБА_7 надав неправдиві показання, колегії суддів вважає надуманими.

Твердження обвинуваченого про те, що свідок ОСОБА_7 його обмовляє з приводу викрадення планшету посилаючись на почуття страху перед своєю матір'ю колегія суддів не може брати до уваги, оскільки по справі відстуні будь-які дані, які б свідчити про наявність до цього у нього підстав.

Так, свідок ОСОБА_7 надав суду показання про те, що саме після приходу ОСОБА_3 5 вересня 2016 року до нього у гості, він виявив, що пропав новий планшет, придбаний матір'ю для нього, оскільки він є інвалідом П групи та змушений працювати вдома.

При цьому, даний свідок у суді першої інстанції власником планшету являється його матір ОСОБА_8 та без її згоди не міг розпоряджатися її майном.

Такі показання свідка узгоджуються із поясненнями потерпілої ОСОБА_8

Крім цього видається сумнівним той факт, що обвинувачений купував би планшет без зарядного пристрою.

Згідно довідок ПТ «Ломбард донкредит ТОВ "Інтер-Ріелті" і компанія від 19.09.2016 та 08.09.2016, 05 вересня 2016 року в ломбарді за договором фінансового кредиту обвинуваченим отримано кредит в розмірі 508,75 гривень під заклад планшету Assistant AP-777G (іmеі: НОМЕР_1), який належить потерпілій ОСОБА_8 та кредит в розмірі 1370,05 гривень за телефон «Samsung Sm-G 361 H/DS».

Факт оформлення під заставу викраденого у потерпілих мобільного телефону та планшету підтвердила також свідок ОСОБА_12, яка є працівником ломбарду ПТ «Ломбард донкредит ТОВ "Інтер-Ріелті".

За таких умов, твердження обвинувченого ОСОБА_3 про добровільний продаж своїх речей свідком ОСОБА_7 спростовуються наведеними доказами, які належним чином перевірені у судовому засіданні.

За таких обставин, визнавши ОСОБА_3 винним у вчинені злочинів, передбачених ч.4 ст. 187, ч.2 ст. 121, ч.2 ст. 185 КК України, суд першої інстанції належним чином проаналізував зібрані по справі докази в їх сукупності та взаємозв'язку та виклав у вироку докладні мотиви прийнятого рішення.

Разом з цим, безпідставним, на думку колегії суддів, є твердження ОСОБА_3 про відсутність такої обтяжуючої покарання обставини, як вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння з огляду на те, що в апеляційній інстанції він пояснював про вживання ним 05.09.2016 алкогольних напоїв, зокрема пива приблизно до 00:00, після чого пішов додому.

При призначенні ОСОБА_3 покарання суд першої інстанції в повному обсязі виконав вимоги ст. 65 КК України та призначив справедливе покарання, яке є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Таким чином, посилання захисника та обвинуваченого про те, що вина останнього в інкримінованих йому злочинах є недоведеною, а вирок суду є незаконним і не обґрунтованим, не відповідають дійсності, тому апеляційні скарги захисника та обвинуваченого не підлягають задоволенню.

Вказані докази узгоджуються із іншими дослідженими в судовому засіданні доказами.

Зважаючи на зазначене, колегія суддів вважає, що викладене в апеляційній скарзі обвинуваченого не знайшло свого підтвердження.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд врахував тяжкість вчинених злочинів, особу обвинуваченого, його характеристику, обставинами, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд визнав рецидив злочину та вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп'яніння. Обставин, які б пом'якшували покарання ОСОБА_3 суд не вбачав, а тому вірно дійшов висновку про можливість перевиховання ОСОБА_3 лише в умовах ізоляції від суспільства, оскільки він вчинив тяжкий та особливо тяжкий злочини, внаслідок вчинення яких настала смерть людини, раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів та скоїв нові злочини у період іспитового строку.

Призначене покарання відповідає вимогам статті 65 КК України, знаходиться в межах санкції Особливої частини Кодексу і є достатнім для перевиховання обвинуваченого.

Місцевим судом не допущено порушень норм кримінального або кримінального процесуального законів, які б давали підстави для зміни або скасування вироку суду.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407 КПК України колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Полтавського районного суду Полтавської області від 04 липня 2017 року стосовно ОСОБА_3 - без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення, а засудженим, який тримається під вартою,- в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Головуючий суддя В.В. Маліченко

Судді: В.Г. Костенко

В.П. Томилко