ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ  ОКРУЖНИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

Іменем України

19.10.2009  року                           м. Чернівці                       Справа № 2а-1056/09/2470

13  год.  43 хв.                                             

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді  Ковалюка Я. Ю. ,

секретар судового засідання  Федаш Леся Ярославівна ,  за участю  представника позивача – ОСОБА_1; представників відповідача – Поляк І.Т., Григоришина О.М. ,

розглянувши в м. Чернівці у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом   приватного підприємця ОСОБА_4                     

до     Державної податкової інспекції у Сторожинецькому районі                               

про  визнання нечинним податкового повідомлення-рішення          

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Сторожинецькому районі про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Державною податковою інспекцією у Сторожинецькому районі проведено перевірку позивача та за її результатами складено акт, на підставі якого винесено податкове повідомлення рішення № 0000641700/0, позивачем було подано скаргу, яка була залишена без задоволення та винесено податкове повідомлення-рішення № 0000641700/1, якими визначено, що позивач порушив вимоги ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян». Приватний підприємець ОСОБА_4 вважає винесені податкові повідомлення-рішення незаконними та такими, що підлягають скасуванню, у зв’язку із необґрунтованістю та прийнятими з порушенням п.п. 4.2.2. п. 4.2 ст. 4 Закону України  «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному об’ємі та просив їх задовольнити.

Представники відповідача позов не визнали та просили суд залишити його без задоволення у зв’язку з його безпідставністю.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, розглянувши матеріали справи, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Посадовими особами ДПІ у Сторожинецькому районі була проведена позапланова виїзна перевірка на підставі ч.13 ст.11-1 Закону України " Про державну податкову службу в Україні". За наслідками перевірки був складений акт № 204/17/2563003902 від 05.03.2009 року.

На підставі акту перевірки ДПІ в Сторожинецькому районі прийняла податкові повідомлення-рішення від 06.03.2009 р. №0000641700/0 та від 19.05.2009 р. 000061700/1, якими визначила суму податкового зобов’язання по сплаті прибуткового податку з громадян на суму 17774 грн.

Перевіркою встановлено, що в СПД –фізичною особою ОСОБА_4 в порушення ст.. 13 декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»від 26.12.1992 року № 13-92 занижено чистий дохід на суму 118492,17 грн., в тому числі ІІ квартал 2008 року на 70124,99 грн., ІІІ квартал  2008 року на 41376,30 грн., ІV квартал 2008 року на 6990,88 грн.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003  року № 889, позивачу донараховано податок з доходів фізичних осіб у сумі 17773,83 грн.

Згідно з п. 22.10 ст. 22 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" до набрання чинності спеціальним законом з питань оподаткування фізичних осіб - СПД стосовно оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю діють положення розділу IV Декрету.

Відповідно до ст. 13 розділу IV Декрету оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручкою у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать документально підтверджені витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації.

Згідно з додатком 7 "Про склад валових витрат виробництва (обігу), що виключаються з валового доходу платників податку - фізичних осіб" до Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.93 р. N 12, фізична особа - платник податку не є юридичною особою і платником податку на прибуток, не має обов'язку вести бухоблік, тому формує витрати за переліком ст. 5 "Валові витрати" і відповідно до ст. 8 "Амортизація" Закону про прибуток з деякими особливостями.

Положення ст. 5 "Валові витрати" Закону про прибуток застосовуються в частині підтвердження первинними документами витрачених сум згідно із операціями (які відповідають переліку ст. 5), за результатами або за участю яких у податковому періоді (у звітному кварталі) безпосередньо отримано дохід.

Відповідно до ст. 8 "Амортизація" Закону про прибуток можливо додатково зменшити валовий дохід виключно на суми витрат, які підлягають амортизації і не перевищують розмір амортизаційних відрахувань, нарахованих шляхом застосування норм амортизації до балансової вартості груп основних фондів, лише у випадку ведення бухобліку балансової вартості груп основних фондів згідно з Порядком, який встановлюється МФУ.

До декларації про доходи, одержані за звітний період, включаться тільки прямі валові витрати і суми амортизаційних відрахувань, що відповідають фактичній сумі отриманого в цьому періоді валового доходу в будь-якій формі від визначеного виду діяльності та підтверджені документально. Виключно факт одержання доходу може бути підставою для включення до валових витрат звітного періоду не всіх підряд видатків, а тільки тієї їх частини, яка прямо цьому доходу відповідає.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що при визначенні сукупного чистого доходу як об'єкта оподаткування до розрахунку приймаються фактично отримана у звітному періоді фізичною особою - СПД сума валового доходу та фактично витрачена у зв'язку з отриманням цього доходу сума витрат. До складу витрат можливим є включенням амортизаційних відрахувань, нарахованих шляхом застосування норм амортизації до балансової вартості груп основних фондів у випадку ведення бухобліку балансової вартості груп основних фондів.

Як вбачається з матеріалів справи, документальне підтвердження витрат не відповідає вимогам закону, а саме на момент проведення перевірки виконані  ремонтні роботи документально не підтвердженні, а вид діяльності як-то ремонтно-будівельні роботи відсутній.

Надання в якості доказу договору оренди № 1 від 01.01.2005 року між приватними підприємцями ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не відповідають вимогам  законодавства України та є нікчемним.

Договір-оренди № 1 від 01.01.2005 року укладений на невизначений термін тобто більш чим на три роки.

Пунктом 2 статті 793 ЦК України Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди ( їх окремої споруди ) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Пунктом 1 статті 220 ЦК України у разі не додержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Статтею 640 пунктом 3 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації –з моменту державної реєстрації.

Крім того поряд з істотними умовами у договорі обов’язково мають бути зазначені повні реквізити сторін.

Відповідно до п.п. «б»п.п 4.4.2 п.4.2 ст. 4 Закону № 2181- ІІІ  контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо, дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону 2181-ІІІ у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Таким чином, оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідають вимогам чинного законодавства і підстави для їх скасування відсутні.

Згідно з вимогами ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В ході судового розгляду справи судом не встановлено фактів порушення відповідачем зазначених критеріїв, тому дії відповідача слід визнати правомірними.

Враховуючи вищезазначене повно, всебічно дослідивши докази по справі, суд приходить до висновку –у задоволенні позову відмовити за безпідставністю.

Відповідно до ст. 94 КАС України судом не вирішується питання про судові витрати, оскільки позивачеві у задоволенні позову відмовлено.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 11, 71, 76, 79, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд , -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апе ляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає закон ної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 185, частини першої-третьої, п’ятої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд.

Заява про апеляційне оскарження даної постанови подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, з дня її складання. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для її подання.

Постанову в повному обсязі виготовлено 23 жовтня 2009 року.

Суддя    Я.Ю. Ковалюк