АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/6838/17 Головуючий у 1-й інстанції - Волошин В.О. Апеляційне провадження № 22-ц/796/10128/17 Суддя-доповідач Шахова О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва у складі :

головуючого - Шахової О.В.

суддів: Болотова Є.В.,Поліщук Н.В.

при секретарі - Пащенко О.П.

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичне консалтингове Агентство» про визнання договору купівлі-продажу недійсним,

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичне Консалтингове Агентство», подану його представником Ярошенко ОлесеюМиколаївною, на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 10 квітня 2017 року про забезпечення позову,

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Медичне Консалтингове Агентство» про визнання договору купівлі-продажу недійсним. Свої вимоги обгрунтовув тим, що 30 червня 2011 року між ПП "Ерідан" та відповідачем ТОВ" Медичне Консалтингове Агентсво" укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення загальною площею 654,5 кв.м., розташованого на третьому поверсі адміністративної будівлі по АДРЕСА_1. Водночас, в момент укладання договору директору ТОВ "Медичне Консалтингове Агенство" було достеменно відомо,що товариство має невиконані зобов'язання щодо передачі йому (позивачу)площ цього нежитлового приміщення і що з приводу виконання цього договору в судах тривав судові спори .

Разом із позовною заявою, позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій він просив вжити заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на відчужений згідно договору купівлі-продажу від 30.06.2011 року між ПП «Ерідан» та ТОВ «Медичне Консалтингове Агентство» об'єкт нерухомості, а саме кімнату №1 за поверховим планом, площею 522,9 кв.м, яка знаходиться на третьому поверсі будівлі в АДРЕСА_1 та зареєстрованого за ТОВ «Медичне Консалтингове Агентство». Вимоги про забезпечення позову позивач обгрунтовував тим, що невжиття заходів забезпечення позову може унеможливити застосування правових наслідків визнання договору купівлі-продажу недійсним, або зробить можливим подальший продаж належної відповідачу нерухомості іншому, можливо добросовісному вигодонабувачу, до чого відповідач вже вдавався.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 10 квітня 2017 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено.

Накладено арешт на кімнату № 1 за поверховим планом, площею 522,9 кв.м, яка знаходиться у фронтальній частині будівлі за адресою: АДРЕСА_1, на третьому її поверсі, зареєстровану за ТОВ «Медичне Консалтингове Агентство».

Не погодившись із вказаною ухвалою судді, представник ТОВ «Медичне Консалтингове Агентство» - Ярошенко О.М. подала апеляційну скарга, в якій просить ухвалу судді Шевченківського районного суду скасувати та постановити нову про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

У доводах апеляційної скарги, зазначає, що суд не врахував відповідність виду забезпечення позову позовним вимогам,позивач не надав доказів на підтвердження обставин реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову,не врахував співмірність заходів забезпечення позову та заявлені вимоги щодо недійсності договору купівлі-продажу. Таким чином представник відповідача вважає, що суд не з'ясував в чому полягає порушення прав та інтересів позивача, який не є стороною спірного правочину. Заява про забезпечення позову не містить доказів,які б вказували на реальну загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про визнання правочину недійсним. На порушення вимог закону та роз'яснень Верховного Суду України суд першої інстанції без достатніх обгрунтувань та зазначення в чому полягає порушення прав позивача з боку відповідача прийняв рішення про задоволення заяви позивача.

У судовому засіданні представник ТОВ «Медичне Консалтингове Агентство» доводи апеляційної скарги підтримав і просив задовольнити апеляційну скаргу.

Позивач ОСОБА_2 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити без змін ухвалу суду.

Заслухавши доповідь судді Шахової О.В., пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність ухвали в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Задовольняючи заяву ОСОБА_2., суд першої інстанції виходив з того,що предметом судового розгляду є визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна укладеного між ПП "Ерідан" та ТОВ "Медичне Консалтингове Агенство" і це майно зареєстровано за останнім та вважав, що забезпечення позову шляхом накладення арешту на зазначене майно є співмірним заявленим вимогам, а також з того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Проте з такими висновками повністю погодитись неможливо, оскільки суд дійшов їх без достатньої перевірки обставин,що мають значення при вирішенні питання щодо застосування заходів забезпечення позову,з огляду на що ухвалу суду не можливо визнати законною.

Відповідно до ч.3 ст. 151 ЦПК України, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо не вжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно ч.2 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Частиною 3 ст. 152 ЦПК України передбачено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У відповідності до ч.1 ст. 153 ЦПК України суд за завою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Як вбачається зі змісту позовної заяви ОСОБА_2 за договором будівництва від 6 січня 2006 року та Додатку №3 до нього ПП "Ерідан" зобов'язалось за його як інвестора кошти збудувати та облаштувати належним чином та передати йому у власність орієнтовно 500 кв.м. площ офісних приміщень,розташованих на третьому поверсі адміністративної будівлі по АДРЕСА_1. За умовами договору,зокрема, жодна сторона не мала права передавати свої права та обов'язки чи право вимоги третім особам,без письмової згоди іншої сторони,а також разом з інвестором здійснювати прийом об'єкту в експлуатацію,збудувати об'єкт не пізніше 30 грудня 2006 року та в місячний термін після введення його в експлуатацію оформити за інвестором право власності. В березні 2011 року ПП"Ерідан" звернулось до суду з позов до нього ( ОСОБА_2.) з позовом про розірвання договору,з підстав того, що нежитлове приміщення збудовано більшою площею,чим передбачалось договором будівництва від 06.01.200 року. Проте, зразу ж в червні цього року ПП "Ерідан" продає спірні приміщення ТОВ "Медичне Консалтингове Агенство" та не повідомляє останнього про свої зобов'язання за договором будівництва від 6 січня 2006 року та наявність судових спорів з приводу цих приміщень. З підстав ст.ст. 228, 230 ЦК України,а саме вчинення правочину,який порушує публічний порядок,вчинений з метою,що суперечить інтересам держави та суспільства та вчинений під впливом обману, позивач просив визнати недійсним договір купівлі-продажу укладений 30.062011 року між ПП " Ерідан"" та відповідачем ТОВ "Медичне Консалтингове Агенство".

Тобто, предметом заявленого позову є недійсність договору укладеного між відповідачем ТОВ "Медичне Консалтингове Агенство" та ПП "Ерідан" і позивач ОСОБА_2 не є стороною цього договору

Проте перевірити ці та інші обставини,якими позивач обгрунтовує позовні вимоги та заяву щодо їх забезпечення, відповідно до ст. 303 ЦПК України та зважаючи на встановлені законом строки розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, колегія суддів позбавлена можливості,оскільки направлені до апеляційного суду матеріали контрольного провадження, окрім ксерокопій позовної заяви та заяви про забезпечення позову не містять інших матеріалів,або доданих до позову додатків з яких можливо було б встановити чи перевірити доводи позивача про необхідність застосування заходів забезпечення позову та оцінити реальну загрозу в разі їх не застосування .

Запит апеляційного суду про направлення додаткових матеріалів до контрольного провадження судом першої інстанції залишився не виконаним.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 лютого 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд(суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Статтею 124 Конституції України визначений принцип обов'язковості судових рішень, який із огляду на положення статей 14, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини третьої статті 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову (стаття 154 ЦПК України).

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 210 ЦПК України, ухвала суду, яка ухвалюється як окремий документ, складається з: вступної частини із зазначенням: часу і місця її постановлення; прізвища та ініціалів судді (суддів - при колегіальному розгляді); прізвища та ініціалів секретаря судового засідання; імен (найменувань) сторін та інших осіб, які брали участь у справі; предмета позовних вимог; описової частини із зазначенням суті питання, що вирішується ухвалою; мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу; резолютивної частини із зазначенням: висновку суду; строку і порядку набрання ухвалою законної сили та її оскарження.

Проте, у порушення вказаних вимог в ухвалі,яка оскаржується, не наведено мотивів з яких суд виходив забезпечуючи позов шляхом накладення арешту на майно,яке на час розгляду справи належить відповідачу. В ухвалі суду не наведено також жодного обґрунтування щодо відповідності обраного виду забезпечення позову позовним вимогам.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвала судді постановлена з порушенням норм процесуального права, а висновок суду про задоволення заяви про забезпечення позову є передчасними.

Відповідно до ст.312 ЦПК України апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Керуючись ст.ст. 303,304, 307, 312-315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичне Консалтингове Агентство», подану його представником Ярошенко Олесею Миколаївною задовольнити частково.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 10 квітня 2017 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді: