УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого − судді − Британчука В.В.,

суддів − Матієк Т.В., Мороза І.М.,

за участю секретаря − Бондаренко Г.В., Макєєвої О.В.,

прокурора − Пламадяли І.П.,

захисника − ОСОБА_1,

засудженого – ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Оболонського районного суду м.Києва від 28 вересня 2009 року,

встановила:

Цим вироком

ОСОБА_2,  ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2,, українець,  громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одружений, не працює, студент 2 курсу заочного відділення «Університет економіки та права «Крок», зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше судимий:

12.06.2002 року вироком Оболонського районного суду м.Києва за ч. 1 ст. 309 КК України  на 2 роки  позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України строком на 1 рік;

31.03.2003 року вироком Оболонського районного суду м.Києва за ч. 3 ст. 140 (в редакції 1960 року), ч. 3 ст. 185 КК України (в редакції 2001 року), ст. 71 КК України  на 4 роки   6 місяців позбавлення волі, звільнений з місць позбавлення волі 25.04.2007 року по відбуттю строку покарання,

засуджений за ч. 2 ст. 189 КК України на 5 років 6 місяців позбавлення вол.

Справа № 11-а- 2159  Категорія КК: ч. 3 ст. 189

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_3

Доповідач Матієк Т.В.

Згідно з вироком, 21.04.2009 року приблизно о 2 год. ОСОБА_2, находячись в АДРЕСА_1,  з  метою реалізації умислу,   направленного   на  пред’явлення  вимоги   передачі   майна  з  погрозою

застосування насильства на потерпілим, вчиненого повторно, попросив передати ОСОБА_4 належний останньому ноутбук «DELL INPIRON 6400», який ОСОБА_2 залишить собі до того часу, доки ОСОБА_4 не передасть йому гроші, на що останній погодився та передав ОСОБА_5 свій ноутбук, після чого він пішов.

       21.04.2009 року приблизно о 17 год. ОСОБА_5, продовжуючи реалізовувати свій умисел, зателефонував ОСОБА_4 та призначив йому зустріч біля церкви по вул. Прирічній в м. Києві, в ході якого той має передати йому кошти в сумі 1000 грн., а він йому віддасть ноутбук. Приблизно о 17 год. 30хв. ОСОБА_2 зустрівся з ОСОБА_4 у домовленому місці, де реалізуючи свій умисел, направлений на пред’явлення вимоги передачі майна з погрозою застосування насильства на потерпілим, вчиненого повторно, отримав від останнього гроші в сумі 700 грн.  та передав  йому належний йому ноутбук, при цьому повідомивши, що  ОСОБА_4 повинен  ще йому  віддати  300 грн., після чого вони розійшлись.

       27.04.2009 року ОСОБА_5, продовжуючи реалізовувати свій умисел, зателефонував ОСОБА_4 на мобільний телефон та повідомив, що останній повинен віддати йому 300 грн., домовившись зустрітися 28.04.2009 року о 14 год. біля кафе «Макдональдз», який розташований біля станції метро «Мінська».

У домовлений  час ОСОБА_5 зустрівся в обумовленому місці з  ОСОБА_4 та, продовжуючи реалізовувати свій умисел, направлений на пред’явлення вимоги передачі майна з погрозою застосування насильства на потерпілим, вчиненого повторно, отримав від останнього гроші в сумі 300 грн., після чого вони розійшлись.  Направляючи в сторону проспекту  Г.Сталінграда в м. Києві, ОСОБА_5 був затриманий співробітниками міліції, які в подальшому  вилучили  у нього гроші в сумі 300 грн., які він вимагав у потерпілого.

В апеляції засуджений просить вирок суду скасувати, а справу направити прокурору на додаткове розслідування, посилаючись на однобічність  та неповноту досудового та судового слідства. Апелянт вказує на те, що ні в ході досудового, ні судового слідства не було допитано свідків, а саме, ОСОБА_6, яка, на думку засудженого, чула його розмову з потерпілим в квартирі та бачила  як засуджений повертав потерпілому ноутбук, а також ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які б підтвердили повернення ними потерпілому грошей в сумі  700 грн., переданих ним засудженому. Апелянт вважає, що всі вищевказані свідки можуть підтвердити відсутність з його боку погроз чи будь-якого насильства в бік потерпілого. Засуджений вказує на те, що крім показань потерпілого, у справі відсутні докази його вини, та наполягає на тому, що відносини між ними та потерпілим мали виключно добровільний договірний характер.

Заслухавши доповідача, пояснення засудженого і захисника, які підтримали апеляцію засудженого і просили її задовольнити, пояснення прокурора, який заперечував проти поданої апеляції та просив залишити її без задоволення, а  вирок суду без змін, провівши по справі судове слідство, заслухавши виступи учасників процесу в судових дебатах та останнє слово засудженого, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого не підлягає до задоволення, а вирок суду слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому злочину при обставинах встановлених судом, відповідає фактичним обставинам справи і підтверджений розглянутими в  судовому засіданні першої інстанції та при проведенні судового слідства апеляційною інстанцією для перевірки доводів, викладених в апеляції засудженого, доказами, які детально викладені у вироку суду першої інстанції.

Зокрема, як в ході досудового, так і судового слідства суду першої інстанції потерпілий ОСОБА_4 давав послідовні та логічні покази про обставини вчинення щодо нього злочину ОСОБА_2

Так, потерпілий вказував на те, що він з кінця березня 2009 року знімав кімнату у двокімнатній квартирі № буд. 29 по вул. Прирічній в м. Києві, власницею якої була ОСОБА_6, яка проживала в цій же квартирі із сином ОСОБА_9вгенієм та його співмешканкою ОСОБА_8. За домовленістю із власниками він одразу ж сплатив за три місця на перед за проживання в квартирі, а саме 500 грн. передав ОСОБА_6, а 2500  її сину ОСОБА_9.  Станом на  20.04.2009 року у  нього перед власниками боргів не було. В цей день у вечірній час він знаходився вдома один, коли почув гуркіт та вимоги сторонніх осіб відчинити двері. Відчинивши двері він побачив чотирьох незнайомих йому людей, які сказали, що ОСОБА_7 їм винен гроші, пізніше зайшов й ОСОБА_2, який також шукав сина власниці, оскільки останній також був винен йому гроші. Потерпілий повідомив вказаним особам, що не знає місцезнаходження ОСОБА_7, проте вони залишились чекати його в квартирі. Близько 2 години ночі 21.04.2009 року додому  повернулася власниці ОСОБА_6 та попросила сторонніх осіб покинути квартиру, проте вони не пішли. В цей момент до його кімнати зайшов  ОСОБА_2  та почав у нього вимагати ноутбук, мотивуючи тим, що ОСОБА_7 винен йому  гроші, проте яку саме суму він не казав. Після того як він відмовився, ОСОБА_2 почав йому погрожувати фізичною розправою та виказував погрози його життю. Сприймаючи погрози як реальні, він віддав йому ноутбук. Після чого ОСОБА_2 почав виходити, і в цей момент він запитав у нього, як зможе забрати своє майно, та написав ОСОБА_2 свій номер мобільного телефону, на що останній, представившись Стасом, сказав, що подзвонить, після чого пішов. Вартість ноутбука складала 2400 грн.

Вранці 21.04.2009 року він про всі ці обставини розповів ОСОБА_6 та почав збирати речі, побоюючись, що його знову може бути пограбовано. В цей же день близько 17 год. йому зателефонував на мобільний телефон ОСОБА_2 та повідомив, що він може отримати свій ноутбук, сплативши йому 1000 грн., однак, оскільки у нього не було стільки грошей, то ОСОБА_2 погодився на 700 грн. та призначив йому зустріч. Коли він збирався на зустріч, то сказав  ОСОБА_6, куди він іде і вона пішла за ним, проте він не знає до якого моменту вона йшла і що вона в подальшому бачила. Приблизно о 19 год. вони зустрілися і він віддав йому 700 грн., ОСОБА_2 віддав йому ноутбук та повідомив, що 300 грн. забере у нього через деякий час. Всі дії ОСОБА_2 супроводжувалися погрозами застосування фізичного насильства щодо нього.Через декілька днів, побоюючись за своє здоров’я,  життя та з метою збереження свого майна,  він змінив місце свого проживання і лише після цього звернувся до міліції із заявою про вчинений щодо нього злочин. В міліції йому порадили ще раз зустрітися з ОСОБА_2 і повідомити їм про час та місце завчасно.

       27.04.2009 року йому знову зателефонував ОСОБА_2 та призначив зустріч на 28.04.2009 року об 14 год. 10 хв. біля Макдональдса біля ст. метро Мінська, про що він одразу повідомив працівників міліції, які попросили приїхати до них та помітити гроші. Вони взяли в нього три купюри по 100 грн., записали їх номерні знаки, помітили, про що було складено протокол. Після цього о 14 год. він зустрівся у домовленому місці з ОСОБА_2 та передав йому гроші, після чого його затримали працівники міліції. Потерпілий вказував на те, що всі дії ОСОБА_2 супроводжувалися погрозами в його бік,  які він сприймав реально, крім того, наполягав, що боргів перед ОСОБА_7 він не мав, більше того, гроші, які він заплатив за оренду кімнати наперед йому так і не були повернуті.

 Вказані показання в повній мірі узгоджуються і з показами, наданими потерпілим в ході проведення очної ставки з обвинуваченим ОСОБА_2 (а.с. 52-56). Згідно з матеріалами справи потерпілий та засуджений до 21.04.2009 року не були знайомі та не мали між собою жодних відносин, у зв’язку з чим причин оговорювати ОСОБА_2 у потерпілого та давати неправдиві показання відносно нього немає (а.с. 151). Не навів таких мотивів і засуджений в суді апеляційної інстанції.

Про наявність погроз з боку засудженого в бік потерпілого свідчить і той факт, що ОСОБА_4 звернувся до правоохоронних органів лише через декілька днів після вчинення 21.04.2009 року щодо нього злочину, оскільки шукав собі нове помешкання в м. Києві, побоюючись продовження злочинних дій як щодо нього особисто, так і щодо його майна (а.с. 152 зворот).

Апеляційна інстанція прийняла всі необхідні заходи для виклику і допиту в судовому засіданні свідка ОСОБА_6, яка в судове засідання не з’явилася, судові повістки повернулися до суду у зв’язку з закінченням терміну зберігання. Згідно рапорту  працівника міліції виконати  примусовий привід в судове засідання свідка ОСОБА_6 не є можливим, оскільки на неодноразові відвідування двері квартири ніхто не відчинив. За таких обставин колегія суддів позбавлена можливості допитати як свідка ОСОБА_6

Неможливість здійснення допиту ОСОБА_6 на думку колегії суддів не свідчить про неповноту та однобічність досудового і судового слідства. Оскільки згідно показань потерпілого на досудовому та судовомуслідстві, показань підсудного в суді вбачається те, що 21.04.2009 року о 2 годині ОСОБА_6 очевидцем події не була, тобто не була й присутня на місці злочину, коли ОСОБА_2 вимагав  у  потерпілого  гроші і майно, про події  злочину їй стало відомо з пояснень потерпілого. Зауважень на протокол судового засідання в цій частині викладених підсудним показань ОСОБА_2 не подавав.

Вищевказані докази в повній мірі спростовують версію засудженого ОСОБА_2 та його показання, надані ним в ході досудового і судового слідства як в суді першої, так і апеляційної інстанції, проте, що він не вимагав у потерпілого ноутбук, а в подальшому і гроші, не погрожував йому, і що між ним та  потерпілим були виключно добровільні цивільно-правові відносини. Посилання засудженого на те, що потерпілий був винен гроші ОСОБА_7,  а останній - йому,  що свідчить, на його думку, про те, що між ним та потерпілим відбувся взаємозалік по боргах, є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на матеріалах справи. Так само є безпідставним і посилання ОСОБА_2 на те, що в подальшому ОСОБА_7 віддав потерпілому 700 грн., які він у нього взяв, оскільки такі дії не мають жодного юридичного значення при кваліфікації дій ОСОБА_2 за вчинений ним в період часу з 21.04. по 28.04.2009 року злочин.

Не заслуговують на увагу і посилання засудженого в апеляції на те, що потерпілий жодного разу не вказав, які саме погрози насильства були застосовані до нього, оскільки у свої показаннях як в ході досудового слідства, так і судового слідства в суді першої інстанції потерпілий вказував про те, що ОСОБА_2 погрожував йому фізичною розправою,  а  саме спричиненням тілесних ушкоджень по різним частинам його тіла, погрожував його життю, вказував на те, щоб він нічого не робив,  бо він все одно його знайде тощо (а.с. 48, 55, 151-153, 149 зворот). Крім того, потерпілий завжди наголошував на тому, що вказані погрози він сприймав як абсолютно реальні та постійно боявся за своє здоров’я і життя.

Вказівка засудженого в апеляції на те, що суд першої інстанції безпідставно не допитав свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 є голослівними, оскільки згідно з протоколом судового засідання таких клопотань з боку підсудного чи його захисника не надходило. Учасники процесу були своєчасно та належним чином повідомлені про виготовлення протоколу судового засідання (а.с. 161), захисник був ознайомлений з ним (а.с. 165), проте в цій частині жодних зауважень з приводу неправильності чи неповноти протоколу  судового засідання від учасників процесу не надходило.

Разом з тим, слід вказати на те, що колегія суддів не вбачає підстав для допиту вказаних двох свідків, оскільки згідно з матеріалами справи вони не були очевидцями подій, що мали місце в двадцятих числах квітня, ні потерпілий, ні ОСОБА_2 не згадували у свої показаннях про те, що вказані особи знали про події інкримінованого ОСОБА_2 злочину. Тому, враховуючи викладене, а  також те,  що відповідно до вимог ст. 68 КПК України, свідком є особа, про яку є дані, що їй відомі обставини, які відносяться до справи, підстав для допиту ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в якості свідків немає.

За таких обставин, колегія суддів вбачає, що висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_2  у  вчиненні злочину,  передбаченого  ч. 2  ст. 189 КК України, при обставинах, викладених у вироку суду, та про кваліфікацію його дій як пред’явлення вимоги передачі майна з погрозою застосування насильства над потерпілим, вчинене повторно, є вірними та обґрунтованими. Підстав для скасування вироку суду та направлення справи на додаткове розслідування чи на новий судовий розгляд, колегія суддів не вбачає, тому апеляцію засудженого слід залишити без задоволення.

При призначенні покарання суд належним чином та в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відносяться до категорії тяжких злочинів, ступінь суспільної небезпеки вчиненого, дані,  що  характеризують особу

підсудного, який не працює, навчається на заочному відділенні вищого учбового закладу, має дві непогашені судимості, в тому числі за вчинення умисних корисливих злочинів проти власності, його відношення до вчиненого, дані про стан здоров’я його матері, відсутність обставин, що пом’якшують та обтяжують покарання, і правильно призначив ОСОБА_2 покарання в межах, передбачених санкцією ч. 2 ст. 189 КК України. Призначене засудженому покарання є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження вчинення нових злочинів, тобто відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Підстав для пом’якшення призначеного ОСОБА_2 покарання в  порядку, передбаченому ст. 365 КК України, враховуючи обставини вчинення  ним злочину, тяжкість вчиненого злочину та дані, що характеризують особу засудженого, зокрема, наявність непогашеної судимості за вчинення умисного тяжкого корисливого злочину проти власності, колегія суддів не вбачає.

Враховуючи  вищевикладене,  колегія  суддів  вважає, що вирок суду є законним і обґрунтованим, підстав для його скасування чи зміни немає, а тому апеляцію засудженого слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України колегія суддів, -

ухвалила:

Вирок Оболонського районного суду м. Києва від 28 вересня 2009 року відносно ОСОБА_2 залишити без змін, а апеляцію засудженого ОСОБА_2 − без задоволення.

В.В. ОСОБА_10 ОСОБА_11Мороз