№ 336/4945/17

пр. № 2/336/2483/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2017 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого - судді Суркової В.П.,

при секретарі Прохоровій А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачка про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову зазначено, що 27.12.2011 року між банком та відповідачем було укладено кредитний договір без номеру, за умовами якого відповідачка отримала кредит у розмірі 500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Укладений договір складається з заяви позичальника, умов надання банківських послуг та правил користування кредитом.

Згідно п.п. 2.1.1.2.3, п. 2.1.1.2.4 цих Умов та правил клієнт надає свою згоду та те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку і клієнт надає банку право будь-коли змінити (зменшити чи збільшити) кредитний ліміт. Підписання цього договору в є прямою і безумовною згодою держателя відносно прийняття любого розміру кредитного ліміту, встановлено банком.

Згідно п. 2.1.1.7.6 цих умов та правил про порушені позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов‘язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов‘язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн. та 5% від суми заборгованості по кредитному ліміту с урахуванням нарахованих та прострочених процентів та комісій

Банк свої зобов‘язання за договором та угодою виконав у повному обсязі, надав відповідачці кредит у розмірі, встановленому договором.

Проте, відповідач свої зобов’язання за кредитним договором виконує неналежним чином, внаслідок чого станом на 30.06.2017 року утворилась заборгованість у розмірі 20 761,65 грн., яку позивач на підставі ст.ст. 526, 527, 530, 1050, 1054 ЦК України та умов договору просить стягнути з відповідачки, а також понесені судові витрати.

В судове засідання представник позивача не з‘явився, у тексті позовної заяви міститься прохання про розгляд справи за його відсутності.

В судове засідання відповідач теж не з‘явилась, від неї надійши письмові заперечення, в яких просила відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що позов предявлений після спливу позовної давності.

Дослідивши надані у сукупності письмові докази та наявні у справі дані про права та взаємовідносини сторін, суд дійшов висновку, що позов не підлягає зажоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 27.12.2011 року між банком та відповідачем укладено кредитний договір без номеру, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки..

Укладений договір складається з заяви позичальника, умов надання банківських послуг та правил користування кредитом.

Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг складає між нею і банком кредитний договір.

Відповідно до ст. 526, ч. 1 ст. 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу – до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов‘язані вправі заявити в суд вимоги про дострокове повернення тієї частини позики, що підлягає сплаті.

Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів.

Виходячи з наведених норм, а також правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України № 6-116ц13 від 06.11.2013 року - позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватись за кожний черговий платіж з моменту порушення строку його погашення.

У відповідності до умов та правил користування кредитом, повернення кредитних коштів визначено періодичними щомісячними платежами, а тому позовна давність повинна обчислюватись з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, відповідач ОСОБА_1 здійснила останній платіж за користування кредитними коштами 09.04.2014 року (а.с. 5-6), після чого жодного разу оплату не здійснювала.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК Україи встановлено, що загальний строк позовної давності встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 2 ст. 258 ЦК України встановлена позовна давність в один рік до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частинами 1, 5 ст. 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права, а за зобов‘язаннями з визначеним строком виконання, перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до матеріалів справи, позовна заява про стягнення заборгованості за кредитним договором подана банком 05.09.2017 року, що підтверджується вхідним штамп суду, тобто вже після спливу строків позовної давності.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що позивачем пропущений строк звернення до суду як за основним зобов‘язанням, так і за додатковими вимогами (неустойка, штраф, пеня), до яких застосовується спеціальний строк позовної давності в 1 рік (п. 1 ч. 2 ст. 268 ЦК України).

До того ж відповідачем заявлено клопотання про застосування строку позовної давності, що відповідно до ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України є підставою для відмови у задоволені позову.

За положенніми ст.ст. 10, 11, 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Аналізуючи наведене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову як такого, що пред‘явлений із пропуском строку позовної давності без поважних на те причин, клопотань про поновлення такого строку не заявлено, тому підстав для задоволення позову судом не вбачається.

Керуючись ст. ст. 256, 257, 261, 526, 530 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 59, 60, 88, 208, 209, 212-215, 294 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

У задоволені позову публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Запорізької області шляхом подання в суд першої інстанції апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, - в той же строк з дня отримання копії рішення.

Суддя В.П. Суркова