КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" листопада 2017 р. Справа№ 43/75-15/7-б

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Сотнікова С.В.

Доманської М.Л.

при секретарі судового засідання: Сотніковій І.О.,

за участю представників сторін:

ліквідатор, арбітражний керуючий Ганюк Т.М. - свідоцтво № 1436 від 18.07.2013.

від боржника: Амірова Ю.В. - довіреність б/н від 03.11.2017.

від ТОВ „Єропа Електронікс": Дячок І.О. - довіреність б/н від 26.12.2016.

від ТОВ „Укренергоремонт-2000": Гребеник І.С. - довіреність № 20/09/16-б від 20.09.2016.

від ТОВ „БФ „Альфа-Сервіс": Петренко О.І. - довіреність б/н від 23.10.2017.

розглянувши апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „Європа Електронікс" та Товариства з обмеженою відповідальністю „Укренергоремонт-2000" на ухвалу господарського суду міста Києва від 19.04.2017 року

у справі №43/75-15/7-б (головуючий суддя: Чеберяк П.П., судді: Отрош І.М., Яковенко А.В.)

за заявою Закритого акціонерного товариства „Виробничо-торгова фірма

„Радосинь"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.04.2017 року у справі № 43/75-15/7-б, серед іншого, визнано конкурсними кредиторами ЗАТ „Виробничо-торгова фірма „Радосинь" низку кредиторів та затверджено реєстр вимог кредиторів боржника на загальну суму 6 568 775,98 грн. Крім того, відмовлено у визнанні кредиторських вимог ЗАТ „ВТФ „Радосинь", зокрема, ТОВ „Укренергоремонт-2000" на суму 10 628 433,00 грн. та ТОВ „Європа Електорнікс" на суму 19 505 429,99 грн.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, ТОВ „Європа Електронікс" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 19.04.2017 року та прийняти нове рішення, яким визнати вимоги кредитора ТОВ „Європа Електронікс" до ЗАТ „ВТФ „Радосинь" на суму 19 505 429,99 грн. та включити вказані вимоги до реєстру кредиторів боржника: 18 054 371,14 грн. до четвертої черги задоволення грошових вимог кредиторів та 944 414,00 грн. - до шостої черги.

Крім того, не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду ТОВ „Укренергоремонт-2000" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 19.04.2017 року та прийняти нове рішення яким визнати вимоги ТОВ „Укренергоремонт-2000" до ЗАТ „ВТФ „Радосинь" на суму 10 628 433,00 грн. та включити вказані вимоги до реєстру кредиторів боржника.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями вищезазначені апеляційні скарги у справі № 43/75-15/7-б передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Остапенка О.М., суддів: Сотнікова С.В., Доманської М.Л.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2017 року апеляційні скарги ТОВ „Європа Електронікс" та ТОВ „Укренергоремонт-2000" на ухвалу господарського суду міста Києва від 19.04.2017 року у справі № 43/75-15/7-б прийнято до провадження, об'єднано в одне апеляційне провадження та призначено до розгляду на 30.05.2017 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі.

До початку судового засідання через відділ документального забезпечення суду від ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Ганюк Т.М. надійшли відзиви на апеляційні скарги, а від скаржників - клопотання про зупинення провадження у справі.

Ухвалою суду від 30.05.2017 року зупинено апеляційне провадження за апеляційними скаргами ТОВ „Європа Електронікс" та ТОВ „Укренергоремонт-2000" на ухвалу господарського суду міста Києва від 19.04.2017 року у зв'язку із направленням справи до Верховного Суду України відповідно до вимог ухвали ВСУ від 31.03.2017 року.

18.09.2017 року до Київського апеляційного господарського суду надійшло клопотання ЗАТ „ВТФ „Радосинь" про поновлення провадження у справі, яке мотивовано тим, що Постановою Верховного Суду України від 06.09.2017 року відмовлено у задоволенні заяви ТОВ „Європа Електронікс" про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 09.11.2016 року та постанови Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 року у справі №43/75-15/7-б, а також постановою Верховного Суду України від 06.09.2017 року відмовлено у задоволенні заяви ТОВ „Укренергоремонт-2000" про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 04.10.2016 року, постанови Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 року та Ухвали господарського суду міста Києва від 05.04.2016 року у справі №43/75-15/7-б.

03.10.2017 року ліквідатор банкрута арбітражний керуючий Ганюк Т.М. також звернулась до апеляційного господарського суду з клопотаннями про поновлення провадження у справі, до яких додано копії вищезазначених постанов Верховного Суду України від 06.09.2017 року у справі №43/75-15/7-б.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.10.2017 року поновлено апеляційне провадження за апеляційними скаргами ТОВ „Європа Електронікс" та ТОВ „Укренергоремонт-2000" на ухвалу господарського суду міста Києва від 19.04.2017 року у справі № 43/75-15/7-б та призначено до розгляду на 24.10.2017 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2017 року продовжено строк розгляду спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 07.11.2017 року на підставі ст. 77 ГПК України.

Представники ТОВ „Єропа Електронікс" та ТОВ „Укренергоремонт-2000" в судовому засіданні вимоги апеляційних скарг підтримали, просили їх задовольнити, скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 19.04.2017 року та прийняти нове рішення, яким визнати вимоги кредитора ТОВ „Європа Електронікс" до ЗАТ „ВТФ „Радосинь" на суму 19 505 429,99 грн. та включити вказані вимоги до реєстру кредиторів боржника: 18 054 371,14 грн. до четвертої черги задоволення грошових вимог кредиторів та 944 414,00 грн. - до шостої черги, а також визнати вимоги ТОВ „Укренергоремонт-2000" до ЗАТ „ВТФ „Радосинь" на суму 10 628 433,00 грн. та включити вказані вимоги до реєстру кредиторів боржника.

Ліквідатор банкрута, представники боржника та ТОВ „БФ „Альфа-Сервіс" в судовому засіданні проти вимог скаржників, викладених в апеляційних скаргах, заперечували, просили залишити їх без задоволення, а ухвалу господарського суду міста Києва від 19.04.2017 року в оскаржуваних частинах - без змін.

Представники інших учасників провадження у справі в судове засідання не з'явились, причини неявки суду не повідомили. Про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи не направляли.

Відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

07.11.2017 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення присутніх представників учасників провадження у справі, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційних скарг ТОВ „Єропа Електронікс" та ТОВ „Укренергоремонт-2000" слід відмовити, а ухвалу господарського суду міста Києва від 19.04.2017 року в оскаржуваних частинах - залишити без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно із частиною 2 статті 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до частини 2 статті 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, в провадженні Господарського суду міста Києва знаходиться справа № 43/75-15/7-б про банкрутство ЗАТ „ВТФ „Радосинь", провадження у якій порушено ухвалою від 16.01.2008 року в порядку ст. 53 Закону про банкрутство.

11.10.2012 року Господарським судом міста Києва було винесено три процесуальних документи, а саме: ухвалу про визнання кредиторами (попереднього засідання), ухвалу про відмову у визнані кредиторами та ухвалу, якою відхилено заявлені клопотання і вимоги, що стосуються руху справи.

Так, 11.10.2012 року кредиторами ЗАТ „ВТФ „Радосинь" визнано ДПІ у Деснянському районі міста Києва, Лівобережна міжрайонна виконавча дирекція Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в місті Києві, ТОВ „Європа Електронікс", ТОВ „Укренергоремонт-2000", ТОВ „Будівельна фірма "Альфа-Сервіс", Київська міська філія акціонерно-комерційного банку соціального розвитку „Укрсоцбанк", та відмовлено у визнані кредитором боржника ТОВ „Будівельна фірма „Альфа-Сервіс" на суму 84 586,29 грн., ФГ „Полісся-ММ" на суму 618 400,86 грн., ТОВ „Комбікормовий завод „Піаст-Ніжин" на суму 3 064 834,58 грн., ВАТ „Український науково-дослідний та проектний інститут сталевих конструкцій імені В.М. Шимановського" на суму 1 473 550,04 грн., ТОВ „Слов'янський-Центр" на суму 604 649,10 грн., ТОВ „Рубі Роз Агрікол. Ко., ЛТД" на суму 679 294,65 грн., ТОВ „Шпола-Агро-Індустрі" на суму 1 500 000,00 грн., ТОВ „Агроальянс" на суму 351 723,55 грн., ПП „Согласие" на суму 248 095,00 грн., ОСОБА_9 на суму 151 500,00 грн., Українсько-американському спільному підприємству у формі ТОВ „Каіс" на суму 31 347 994,07 грн., ПАТ КБ „ПриватБанк" в особі філії „Розрахунковий центр" на суму 1 267 810,09 грн., ЗАТ „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії „Ватутінського відділення Промінвестбанку в м. Києві" на суму 619 417,20 грн.

Також, судом були відхилені вимоги ВАТ „Український науково-дослідний та проектний інститут сталевих конструкцій імені В.М. Шимановського", ТОВ „Слов'янський центр", ТОВ „Комбікормовий завод „Піаст-Ніжин" і ФГ „Полісся-ММ" щодо звільнення арбітражного керуючого Сиротенка О.О. від виконання обов'язків керівника боржника, виконання повноважень розпорядника майна та керуючого санацією, призначення керуючим санацією Гевелюка М.М. з покладенням на останнього виконання обов'язків керівника боржника та про призначення розпорядником майна арбітражного керуючого Нестеренка С.С. з відповідними наслідками (зобов'язаннями передачі документації, матеріалів і майна).

Зазначені ухвали залишено без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2013 року та постановою Вищого господарського суду України від 28.08.2013 року.

25.02.2013 року Господарським судом міста Києва припинено процедуру санації ЗАТ „ВТФ „Радосинь" та визнано боржника банкрутом, відкрито щодо нього ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Сиротенка О.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2014 року припинено процедуру ліквідації у справі № 43/75-15/7-б та введено процедуру санації ЗАТ „ВТФ „Радосинь", керуючим санацією призначено арбітражного керуючого Сиротенка О.О.

Постановою Господарського суду міста Києва від 21.05.2014 року припинено процедуру санації боржника та визнано банкрутом ЗАТ „ВТФ „Радосинь" з відповідними процесуальними наслідками, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Сиротенка О.О.

Офіційне повідомлення про визнання боржника банкрутом оприлюднено на веб-сайті Вищого господарського суду України02.07.2014 року.

Разом з тим, постановою Верховного Суду України від 21.10.2014 року у даній справі скасовано постанову Вищого господарського суду України від 28.08.2013 року, а справу передано на новий касаційний розгляд до Вищого господарського суду України.

Постановою Вищого господарського суду України 23.12.2014 року за наслідками нового розгляду касаційної скарги ТОВ „Комбікормовий завод „Піаст-Ніжин":

- скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.10.2012 року у справі № 43/75-15/7-б (про відмову в задоволенні заяв кредиторів) в частині відмови в задоволенні заяви ТОВ „Комбікормовий завод „Піаст-Ніжин" про визнання кредитором ЗАТ „ВТФ „Радосинь" на суму 3 064 834,58 грн.;

- скасовано повністю ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.10.2012 року у справі № 43/75-15/7-б (про визнання кредиторами та затвердження реєстру вимог кредиторів);

- скасовано повністю ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.10.2012 року у справі № 43/75-15/7-б (про відмову в задоволенні клопотань щодо звільнення керуючого санацією Сиротенка О.О.);

- скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2013 року у справі № 43/75-15/7-б в частині залишення без змін ухвали Господарського суду міста Києва від 11.10.2012 року у справі № 43/75-15/7-б (про відмову в задоволенні заяв кредиторів) щодо відмови в задоволенні заяви ТОВ „Комбікормовий завод „Піаст-Ніжин" про визнання кредитором ЗАТ „ВТФ „Радосинь" на суму 3 064 834,58 грн.; залишення без змін ухвали Господарського суду міста Києва від 11.10.2012 року у справі № 43/75-15/7-б (про визнання кредиторами та затвердження реєстру вимог кредиторів); залишення без змін ухвали Господарського суду м. Києва від 11.10.2012 року у справі № 43/75-15/7-б (про відмову в задоволенні клопотань щодо звільнення керуючого санацією Сиротенка О.О.);

- в іншій частині постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2013 у справі № 43/75-15/7-б залишено без змін;

- справу № 43/75-15/7-б у скасованій частині передано на новий розгляд до Господарського суду м. Києва в іншому складі суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.02.2015 року, зокрема, задоволено клопотання ТОВ „Комбікормовий завод „Піаст-Ніжин" та ТОВ „Будівельна фірма „Альфа-Сервіс", припинено повноваження арбітражного керуючого Сиротенка О.О. як ліквідатора банкрута, ліквідатором ЗАТ „ВТФ „Радосинь" призначено арбітражного керуючого Ганюк Т.М.

17.02.2016 року до Господарського суду міста Києва надійшов на затвердження реєстр вимог кредиторів ЗАТ „ВТФ „Радосинь".

06.12.2016 до Господарського суду міста Києва надійшов уточнений реєстр вимог кредиторів ЗАТ „ВТФ „Радосинь".

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.04.2017 року у справі № 43/75-15/7-б, серед іншого, визнано конкурсними кредиторами ЗАТ „ВТФ „Радосинь" низку кредиторів та затверджено реєстр вимог кредиторів боржника на загальну суму 6 568 775,98 грн. Крім того, вказаною ухвалою відмовлено у визнанні кредиторських вимог боржника, зокрема, ТОВ „Укренергоремонт-2000" на суму 10 628 433,00 грн. та ТОВ „Європа Електорнікс" на суму 19 505 429,99 грн.

Апелянти з даною ухвалою суду не погодились та оскаржили її до апеляційного господарського суду, в обґрунтування чого посилаються на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, а також порушення норм матеріального права.

В силу абз. 7 ч. 25 Закону про банкрутство внесення змін до затвердженого господарським судом реєстру вимог кредиторів здійснюється виключно за наслідками перегляду ухвали господарського суду в апеляційному та касаційному порядку або за нововиявленими обставинами, а також у разі правонаступництва.

За таких обставин, ухвала суду першої інстанції від 19.04.2017 року у справі № 43/75-15/7-б переглядається судом апеляційної інстанції лише в частині кредиторських вимог, які є предметом оскарження в апеляційному порядку. В іншій частині зазначена ухвала не переглядається.

Перевіряючи в апеляційному порядку законність винесення вказаної ухвали в оскаржуваній апелянтами частині, колегією суддів встановлено наступне.

Оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство ЗАТ „ВТФ „Радосинь" опубліковано в газеті „Урядовий кур'єр" № 12 від 22.01.2008 року.

У встановлений ст. 14 Закону про банкрутство тридцятиденний строк від дня опублікування в друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство до Господарського суду міста Києва надійшла заява ТОВ „Європа Електронікс" з кредиторськими вимогами до боржника на суму 18 999 285,14 грн.

Заявлені кредитором вимоги складають заборгованість боржника: за договором купівлі-продажу акцій № Б-04/06/1 від 06.04.2007 року, укладеним між кредитором та ЗАТ „ВТФ „Радосинь", на підтвердження чого кредитором надано копії рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2007 року у справі № 16/321 та наказу № 16/321 від 19.11.2007 року про примусове виконання вказаного рішення, за яким на користь кредитора стягнуто з боржника 7 944 914,00 грн.; за договором про відступлення права вимоги № 1504/1 від 15.04.2007 року, укладеним між ТОВ „Пластикпроектбуд" та ТОВ „Європа Електронікс", згідно з умов якого ТОВ „Пластикпроектбуд" передало новому кредитору ТОВ „Європа Електронікс" право вимоги до ЗАТ „ВТФ „Радосинь" виконання зобов'язання за договором про надання юридичних та інформаційно-консультаційних послуг № 10/06 від 30.08.2006 року та за договором про надання маркетингових послуг № 77/06 від 30.08.2006 року на суму 5 286 000,00 грн.; за договором про відступлення права вимоги № 0405/1 від 04.05.2007 року, укладеного між Дочірнім підприємством ЗАТ „ВТФ „Радосинь" „Радосинь-Агро" та ТОВ „Європа Електронікс", згідно з умов якого Дочірнє підприємство „Радосинь Агро" передало новому кредитору ТОВ „Європа Електронікс" право вимоги до ЗАТ „ВТФ „Радосинь" за договорами купівлі-продажу № 01/01-04 від 01.04.2004 року та № 253 від 05.05.2004 року на суму 1 881 54,06 грн.; за договором про відступлення права вимоги № 1105/07 від 11.05.2007 року, укладеним між ТОВ „Азінвест" та ТОВ „Європа Електронікс", згідно з умов якого ТОВ „Азінвест" передало новому кредитору ТОВ „Європа Електронікс" право вимоги до ЗАТ „ВТФ „Радосинь" виконання зобов'язання за договорами № 26/12-06 від 17.01.2005 року, № б/н від 17.01.2005 року, № 26/12-06 від 20.01.2005 року та № б/н від 10.01.2005 року на суму 3 886 823,08 грн.

Крім того, ТОВ „Європа Електронікс" також звернулось до суду з заявою про визнання кредиторських вимог до боржника в розмірі 506 144,85 грн., які ґрунтуються на договорі уступки вимоги від 18.02.2008 року, укладеного між SIA „Baltijas Industriala Kompanija" та ТОВ „Європа Електронікс", відповідно до умов якого SIA „Baltijas Industriala Kompanija" передало, а ТОВ „Європа Електронікс" набуло право вимоги виконання ЗАТ „ВТФ „Радосинь" зобов'язань за контрактом на поставку зернових № 2 від 06.02.2004 року в частині погашення заборгованості, сплати штрафних санкцій, 3% річних і збитків від інфляції.

Вимоги ТОВ „Європа Електронікс" на загальну суму 19 505 429,99 грн. відхилені судом першої інстанції та не включені до реєстру вимог кредиторів ЗАТ „ВТФ „Радосинь".

Судом встановлено, що заявлені кредитором вимоги на суму 7 944 914,00 грн. виникли на підставі договору купівлі-продажу акцій № Б-04/06/1 від 06.04.2007 року, укладеного між кредитором та боржником, за умовами якого ТОВ „Європа Електронікс" продало, а ЗАТ „ВТФ „Радосинь" придбало 3 425 000 шт. простих іменних акцій ВАТ "Укренерготранссервіс".

На підтвердження вказаних грошових вимог кредитором було надано копії рішення Господарського суду міста Києва у справі № 16/321 від 06.11.2007 року та наказу від 19.11.2007 року про примусове виконання рішення № 16/321 від 06.11.2007 року, за яким з боржника на користь кредитора стягнуто 7 000 000,00 грн. боргу, 492 030,00 грн. пені, 91 266,00 грн. річних, 336 000,00 грн. інфляційних втрат, 25 618,00 грн. судових витрат.

Вимоги ТОВ „Європа Електронікс" на суму 7 944 914,00 грн. відхилені ліквідатором, з яким погодився суд першої інстанції, оскільки договір купівлі-продажу акцій № Б-04/06/1 від 06.04.2007 року, укладений між кредитором та боржником визнано недійсним постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 08.11.2016 року.

При цьому, Постановою Верховного Суду України від 06.09.2017 року у даній справі відмовлено у задоволенні заяви ТОВ „Європа Електронікс" про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 08.11.2016 року та постанови Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 року у справі № 43/75-15/7-б.

Посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що заявлені вимоги підтверджуються не договором купівлі-продажу векселів акцій № Б-04/06/1 від 06.04.2007 року, а саме рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 16/321 від 06.11.2007 року, прийнятим у зв'язку з неналежним виконанням боржником вказаного договору, колегією суддів до уваги не беруться, оскільки відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Разом з тим, оскільки ст. 20 Закону про банкрутство не встановлено наслідків визнання недійсним договору, за яким банкрут придбав (а не відчужив) майно, у цьому разі підлягають застосуванню загальні положення цивільного законодавства, що визначають наслідки визнання недійсним договорів.

Частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Так, за недійсними договором купівлі-продажу акцій № Б-04/06/1 від 06.04.2007 року ЗАТ „ВТФ „Радосинь" отримало від ТОВ „Європа Електронікс" 3 425 000 шт. простих іменних акцій ВАТ „Укренерготранссервіс".

Таким чином, станом на момент розгляду поданої заяви в суді першої інстанції, обов'язком боржника за недійними правочином є повернення заявнику відповідних акцій, з огляду на що заявлені кредитором вимоги за своєю правовою природою не є грошовими.

Враховуючи викладені обставини, розглянувши заяву ТОВ „Європа Електронікс" з кредиторськими вимогами до боржника на суму 7 944 914,00 грн., дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у визнанні заявлених кредитором вимог.

Крім того, з поданої кредитором заяви вбачається, що 15.04.2007 року між ТОВ „Пластикпроектбуд" та ТОВ „Європа Електронікс" було укладено договір про відступлення права грошової вимоги № 1504/1, відповідно до умов якого ТОВ „Пластикпроектбуд" відступило належне йому право вимоги ЗАТ „ВТФ „Радосинь" щодо сплати заборгованості, яка виникла за договором про надання юридичних та інформаційно-консультаційних послуг № 10/06 від 30.08.2006 року в розмірі 4 146 000,00 грн. та за договором про надання маркетингових послуг № 77/06 від 30.08.2006 року на суму 1 140 000,00 грн.

Водночас, як встановлено судом, постановою Господарського суду Київської області від 12.12.2006 року у справі № 388.14б-06 ТОВ „Пластикпроектбуд" визнано банкрутом, а 29.03.2007 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців був внесений запис № 13551170007001015 про припинення ТОВ „Пластикпроектбуд".

Таким чином, договір про відступлення права грошової вимоги від 15.04.2007 року укладено між ТОВ „Пластикпроектбуд" та ТОВ „Європа Електронікс" після внесення запису про припинення ТОВ „Пластикпроектбуд" (29.03.2007 року).

Крім того, згідно Закону про банкрутство конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Таким чином, кредитор повинен довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень шляхом надання документів, що їх підтверджують.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредитору документи, які засвідчують права, що передаються та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. У свою чергу, за правилами статті 11 названого Закону на основі даних бухгалтерського обліку складається баланс, який є складовою частиною фінансової звітності підприємства.

Виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства, обов'язок кредитора полягає у доведенні обґрунтованості своїх вимог до боржника перед судом належними та достатніми доказами, що їх підтверджують, а саме первинні документи, визначені законодавством про бухгалтерський облік, зокрема, договорами (угодами), накладними, рахунками, актами приймання-передачі, актами виконаних робіт тощо, виконавчі документи або рішення суду, яке набрало законної сили. Непідтвердження грошових вимог кредитором належними та достатніми доказами може бути підставою для відмови господарським судом у визнанні грошових вимог такого кредитора. (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 16.11.2016 року у справі № 925/1770/15).

Товариством з обмеженою відповідальністю „Європа Електронікс" на підтвердження заявлених грошових вимог, окрім копії договору про відступлення права вимоги № 1504/1 від 15.04.2007, не надано жодних первинних документів, що свідчать про наявність заборгованості боржника, натомість наявність самого договору не підтверджує здійснення господарської операції між сторонами за основним зобов'язанням.

При цьому, ліквідатор відзначає, що у боржника відсутні будь-які відомості про укладення та виконання договорів, право вимоги за якими були відступлені кредитору.

За наведених обставин, судова колегія вважає обґрунтованим рішення суду першої інстанції щодо відмови у визнанні заявлених кредитором вимог в розмірі 5 286 000,00 грн., які ґрунтуються на договорі про відступлення права вимоги № 1504/1 від 15.04.2007 року.

Щодо заявлених кредитором вимог до боржника в розмірі 1 881 548,06 грн., судом встановлено, що вказані вимоги виникли на підставі договору про відступлення права вимоги № 0405/1 від 04.05.2007 року, укладеного між Дочірнім підприємством ЗАТ „ВТФ „Радосинь" „Радосинь-Агро" та ТОВ „Європа Електронікс", за умовами якого Дочірнє підприємство "Радосинь-Агро" передало, а ТОВ „Європа Електронікс" прийняло право вимоги за договором № 01.01-04 від 01.04.2004 року, укладеним між ДП "Радосинь-Агро" та ЗАТ „ВТФ „Радосинь", а також договором № 253 від 05.05.2004, укладеним між ДП "Радосинь-Агро" та ЗАТ „ВТФ „Радосинь".

На підтвердження заявлених вимог ТОВ „Європа Електронікс" додано копію договору № 0405/1 про відступлення права вимоги від 04.05.2007 року, водночас, в порушення вищенаведених норм чинного законодавства, не надано жодних первинних документів, що свідчать про наявність заборгованості боржника. Наявність самого договору відступлення права вимоги не підтверджує здійснення господарської операції між сторонами за основним зобов'язанням.

При цьому ліквідатор відзначає, що у боржника відсутні будь-які відомості про укладення та виконання договорів, право вимоги за якими були відступлені кредитору.

З огляду на встановлені обставини та наведені норми, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції щодо відмови у визнанні заявлених кредитором вимог в розмірі 1 881 548,06 грн., які ґрунтуються на договорі про відступлення права вимоги № 0405/1 від 04.05.2007 року.

Щодо грошових вимог на суму 3 886 823,08 грн., то судом встановлено, що 11.05.2007 року між ТОВ „Азінвест" та ТОВ „Європа Електронікс" було укладено договір про відступлення права грошової вимоги № 1105/07. Відповідно до п. 1.1. цього Договору ТОВ „Азінвест" відступило належне йому право вимоги до ЗАТ „ВТФ „Радосинь" щодо сплати заборгованості за договором купівлі-продажу № 26/12-06 від 17.01.2005 року і № б/н від 17.01.2005 року про надання маркетингових послуг, які були укладені між ТОВ „Дакота" та ЗАТ „ВТФ „Радосинь", та договорами купівлі-продажу № 26/12-06 від 20.01.2005 року і б/н від 10.01.2005 року про надання юридичних послуг, які були укладені між ПП „Кемісавтотрейд" та ЗАТ „ВТФ „Радосинь", що належать ТОВ „Азінвест" на підставі договорів уступки № 10/2005 - УВ від 10.10.2005 року на суму 2 617 303,08 грн., № 12/2005 -УВ від 12.10.2005 року на суму 788 280,00 грн. та № 18/2005 - УВ від 13.10.2005 року на суму 481 240,00 грн.

На підтвердження своїх вимог ТОВ „Європа Електронікс" надало копію договору № 1105/07 про відступлення права вимоги від 11.05.2007 року. Заявник також стверджує, що достатнім підтвердженням достовірності поданих вимог є податкова накладна. Однак, податкова накладна є документом податкової звітності і сама по собі не підтверджує факту здійснення відповідних операцій. В той же час, на підтвердження заявлених грошових вимог в порушення вищенаведених норм чинного законодавства кредитором не надано жодних первинних документів, що свідчать про наявність заборгованості боржника, а наявність самого договору не підтверджує здійснення господарської операції між сторонами за основним зобов'язанням.

При цьому ліквідатор відзначає, що у боржника відсутні будь-які відомості про укладення та виконання договорів, право вимоги за якими були відступлені кредитору.

Відтак, Господарський суд міста Києва правомірно відмовив у визнанні грошових вимог ТОВ „Європа Електронікс" до боржника на суму на суму 3 886 823,08 грн., які ґрунтуються на договорі про відступлення права вимоги № 1105/07 від 11.05.2007 року.

Крім того, як вбачається із заяви з кредиторськими вимогами до боржника, ТОВ „Європа Електронікс" заявлено також вимоги в розмірі 506 144,85 грн., які ґрунтуються на договорі уступки вимоги від 18.02.2008 року, укладеного між SIA „Baltijas Industriala Kompanija" та ТОВ „Європа Електронікс", відповідно до п. 1.1. якого SIA „Baltijas Industriala Kompanija" передало, а ТОВ „Європа Електронікс" набуло право вимоги виконання ЗАТ „ВТФ „Радосинь" зобов'язань за контрактом на поставку зернових № 2 від 06.02.2004 року в частині погашення заборгованості, сплати штрафних санкцій, 3% річних, і збитків від інфляції.

У поданій заяві кредитор просить суд визнати його грошові вимоги, що виникли із зобов'язання боржника на поставку зернових та штрафних санкцій, застосованих до боржника, у зв'язку з неналежним виконанням контракту на поставку зернових № 2 від 06.02.2004 року.

Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про банкрутство» від 18.12.2009 року № 15 у заявах кредиторів про порушення справи про банкрутство за вимогами, що випливають з цивільних зобов'язань, розмір цих вимог має бути визначено виключно у грошовій формі. Кредитори, вимоги яких випливають з інших, крім грошових, цивільних зобов'язань, можуть подавати ці заяви лише у випадках, коли їх вимоги визначені у грошовому зобов'язанні на підставі отриманих кредиторами виконавчих документів чи внаслідок зміни способу виконання за цими документами на підставі статті 33 Закону України "Про виконавче провадження", а також статті 121 ГПК чи статті 373 Цивільного процесуального кодексу України.

Оскільки предметом основного зобов'язання боржника була поставка товару (зернових), то заявлені кредитором вимоги в розмірі 37 800 дол. США, що станом на момент звернення до суду з заявою до боржника еквівалентно 190 890,00 грн., за своєю правовою природою не є грошовими і, відповідно, не можуть бути визнані у справі про банкрутство.

Щодо вимог про стягнення штрафних санкцій, кредитор зазначає, що зобов'язання з поставки зернових боржник повинен був виконати 15.03.2005 року, а відтак, боржнику було нараховано штрафні санкції за період невиконання його зобов'язань з 15.03.2005 року по 21.02.2008 року.

На підтвердження заявлених вимог ТОВ „Європа Електронікс" надано копії контракту на поставку зернових, банківської виписки, додаткового договору до контракту, а також копію договору уступки права вимоги.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки іншого строку нарахування штрафних санкцій контрактом на поставку зернових № 2 від 06.02.2004 року сторонами передбачено не було, то за таких обставин заявник повинен був припинити нарахування штрафних санкцій не 21.02.2008 року, а 15.09.2005 року.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік встановлюється до вимог про сплату неустойки (пені, штрафу).

За наведених обставин, строк позовної давності за невиконання зобов'язання ЗАТ „ВТФ „Радосинь" з поставки зернових сплив через один рік з моменту припинення нарахування штрафних санкцій, тобто 15.09.2006 року.

Таким чином, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для визнанні заявлених кредитором вимог в розмірі 506 144,85 грн.

З огляду на викладене вище, розглянувши заяви ТОВ „Європа Електронікс" з кредиторськими вимогами до боржника на загальну суму 19 505 429,99 грн., дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у визнанні заявлених ТОВ „Європа Електронікс" вимог в повному обсязі та включенні вказаних вимог до реєстру вимог кредиторів ЗАТ „ВТФ „Радосинь".

Крім того, у встановлений ст. 14 Закону про банкрутство тридцятиденний строк від дня опублікування в друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство до Господарського суду міста Києва надійшла заява ТОВ „Укренергоремонт-2000" з кредиторськими вимогами до боржника на суму 10 628 433,00 грн.

Заявлені кредитором вимоги виникли на підставі договору купівлі-продажу векселів № Б-36-05/1 від 17.04.2007 року, укладеного між кредитором та ЗАТ „ВТФ „Радосинь", за умовами якого ТОВ „Укренергоремонт-2000" продало, а ЗАТ „ВТФ „Радосинь" придбало прості векселі № 32171215284 та № 32171215285.

На підтвердження вказаних грошових вимог кредитором було надано копії рішення Господарського суду міста Києва у справі № 16/417 від 11.12.2007 року та наказу про примусове виконання рішення № 16/417 від 24.12.2007 року, за яким на користь кредитора стягнуто з боржника 10 628 433,00 грн.

Вимоги ТОВ „Укренергоремонт-2000" на загальну суму 10 628 433,00 грн. відхилені ліквідатором, з яким погодився суд першої інстанції, оскільки договір купівлі-продажу векселів № Б-36-05/1, укладений 17.04.2007 року між кредитором та боржником, визнано недійсним ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.04.2016 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 року та постановою Вищого господарського суду України від 04.10.2016 року.

При цьому, Постановою Верховного Суду України від 06.09.2017 року у даній справі відмовлено у задоволенні заяви ТОВ „Укренергоремонт-2000" про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 04.10.2016 року, постанови Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 року та ухвали Господарського суду міста Києва від 05.04.2016 року у справі № 43/75-15/7-б.

Посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що заявлені вимоги підтверджуються не договором купівлі-продажу векселів № Б-36-05/1 від 17.04.2007 року, а саме рішенням Господарського суду міста Києва від 11.12.2007 року у справі № 16/417, прийнятим у зв'язку з неналежним виконанням боржником вказаного договору, колегією суддів до уваги не беруться, оскільки відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Разом з тим, оскільки ст. 20 Закону про банкрутство не встановлено наслідків визнання недійсним договору, за яким банкрут придбав (а не відчужив) майно, у цьому разі підлягають застосуванню загальні положення цивільного законодавства, що визначають наслідки визнання недійсним договорів.

Частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Так, за недійсними договором купівлі-продажу векселів № Б-36-05/1 від 17.04.2007 року ЗАТ „ВТФ „Радосинь" отримало від ТОВ „Укренергоремонт-2000" прості векселі №№32171215284, 32171215285, виданих ВАТ „Холдингова компанія „Укренергопром".

Таким чином, станом на момент розгляду поданої заяви в суді першої інстанції, обов'язком боржника за недійними правочином є повернення заявнику відповідних простих векселів, з огляду на що заявлені кредитором вимоги за своєю правовою природою не є грошовими.

Враховуючи викладені обставини, розглянувши заяву ТОВ „Укренергоремонт-2000" з кредиторськими вимогами до боржника на суму 10 628 433,00 грн., дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у визнанні заявлених кредитором вимог в повному обсязі.

Щодо посилань скаржників на незаконний склад суду, яким прийнято оскаржувану апелянтами ухвалу, то колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалу господарського суду міста Києва від 19.04.2017 року винесено колегією суддів у складі трьох суддів під головуванням судді Чеберяка П.П.

Разом з тим, скаржники вказують на те, що в межах даної справи під головуванням судді Чеберяка П.П. розглянуто заяву ліквідатора про визнання недійсним договору купівлі-продажу акцій та прийнято ухвалу від 05.04.2016 року про її задоволення, яку в подальшому було скасовано постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 року, що за твердженням апелянтів було підставою для задоволення заяви про відвід судді Чеберяка П.П. від розгляду кредиторських вимог в попередньому засіданні та затвердження реєстру вимог кредиторів боржника

Водночас, як зазначає кредитор, судом неправомірно відмовлено у задоволенні заявленого судді Чеберяку П.П. відводу та розглянуто спір по суті і прийнято оскаржувану ухвалу.

З даними твердженнями колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується, з огляду на наступне.

Враховуючи особливості розгляду справ про банкрутство у випадку скасування постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури та ухвал у справі про банкрутство, які вирішують питання по суті та є фактично судовими рішеннями (ухвала підготовчого засідання, ухвала про затвердження плану санації, ухвала про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу боржника та припинення провадження у справі тощо) та повернення справи до суду першої інстанції, справа підлягає розгляду у іншому складі суду.

Скасування зокрема ухвали за результатами розгляду конкретних кредиторських вимог, судового рішення про визнання недійсними правочинів виключає відповідно до статті 20 Господарського процесуального кодексу України повторний розгляд тим самим суддею вищевказаних кредиторських вимог чи питання про визнання недійсними правочинів у даній справі, і тому справа саме в цій частині підлягає розгляду іншим складом суду, а в іншій частині справа про банкрутство передається на розгляд судді, який попередньо розглядав цю справу. (Лист Вищого господарського суду України від 28.03.2016 року № 07.01-11/645/785/16).

Отже, враховуючи, що скасована в апеляційному порядку ухвала місцевого господарського суду від 05.04.2016 року не пов'язана з ухвалою попереднього засідання, перегляд якої наразі є предметом апеляційного розгляду, то суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність порушень норм процесуального права під час винесення оскаржуваної ухвали.

За вказаних вище обставин, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що ухвалу господарського суду міста Києва від 19.04.2017 року у даній справі в оскаржуваній частині прийнято у відповідності до норм чинного законодавства, доводи скаржників, викладені в апеляційних скаргах, є безпідставними, необґрунтованими та правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для їх задоволення та скасування оскаржуваної ухвали не вбачається.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 99, 101-105, 106 ГПК України та Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „Європа Електронікс" та Товариства з обмеженою відповідальністю „Укренергоремонт-2000" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.04.2017 року у справі № 43/75-15/7-б залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 19.04.2017 року у справі № 43/75-15/7-б в частині відмови у визнанні кредиторських вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Європа Електронікс" та Товариства з обмеженою відповідальністю „Укренергоремонт-2000" залишити без змін.

3. Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.

4. Справу № 43/75-15/7-б повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді С.В. Сотніков

М.Л. Доманська