Справа № 357/9058/16-ц Головуючий у І інстанції Дмитренко А. М.

Провадження № 22-ц/780/4788/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1

Категорія 52 15.11.2017

РІШЕННЯ

Іменем України

  15 листопада 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді: Сушко Л.П.,

суддів: Ігнатченко Н.В., Яворського М.А.

при секретарі: Волошину В.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на  рішення  Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01 серпня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2  до Комунального закладу Київської обласної ради «Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф», треті особи: незалежна професійна спілка працівників Білоцерківської станції екстреної медичної допомоги, Виконавча дирекція обласних підприємств, установ, організацій Київського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання незаконним звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення грошових коштів, -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2016 року позивач ОСОБА_2. звернувся до суду з вищезазначеною позовною заявою, обґрунтовуючи її тим, що 31 грудня 2015 року між ним та відповідачем  укладено контракт № 27 про призначення  позивача на посаду  головного лікаря Філії Комунального закладу Київської обласної ради «Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» про що відповідачем виданий наказ № 172-к від 31 грудня 2015 року, термін дії контракту до 31 грудня 2016 року. З 15 лютого 2016 року позивача  направлено на курси підвищення кваліфікації в НМАПУ ім. Щупика, 30 березня 2016 року позивач захворів та був госпіталізований в стаціонар, продовжував хворіти до 13 травня 2016 року. Приступивши після хвороби до виконання своїх трудових обов’язків, позивач дізнався про своє звільнення з 26 квітня 2016 року відповідно до п.8 ст.36 КЗпП України, з підстав, передбачених контрактом. Тому, з урахуванням зміни позовних вимог, просив суд визнати незаконним його звільнення з посади головного лікаря Філії Комунального закладу Київської обласної ради «Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф», поновити його на вказаній посаді, визнати частково недійсним з моменту укладення трудовий договір, а саме: контракт № 27 з головним лікарем Філії Комунального закладу Київської обласної ради «Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» «Вишгородська станція екстреної медичної допомоги» від 31 грудня 2015 року про призначення позивача на посаду головного лікаря Філії Комунального закладу Київської обласної ради «Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» «Білоцерківська станція екстреної медичної допомоги» в частині: п.6.1 ст.6 контракту №27,  визнати контракт №27 таким, що укладений строком на три роки відповідно до вимог статті 16 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я», визнати безстроковими трудові відносини між  позивачем та відповідачем, допустити негайне виконання рішення суду шляхом допущення позивача до виконання трудових обов’язків головного лікаря Філії Комунального закладу Київської обласної ради «Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» «Білоцерківська станція екстреної медичної допомоги», стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу та оплату за листками непрацездатності.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01 серпня 2017 року позов задоволено частково, зобов’язано  Комунальний заклад Київської обласної Ради  «Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» внести зміни до трудової книжки ОСОБА_2 щодо дати та причини звільнення, зазначивши датою звільнення – 31 грудня 2016 року, причиною звільнення –закінчення строку дії Контракту № 27 від 31 грудня 2015 року згідно з п.2 ст.36 КЗпП України та стягнуто з Комунального закладу Київської обласної Ради  «Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» на користь ОСОБА_2 640,00 грн. судового збору, в решті позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 просить скасувати рішення в частині відмови у задоволені позовних вимог та ухвалити нове рішення в цій частині, яким стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за 168 робочих днів в сумі 52374,00 грн. та оплату за листками непрацездатності в розмірі 4254,81 грн., посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, неповне з’ясування судом обставин справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд не звернув увагу на те, що відповідачем взагалі не було проведено жодних розрахунків із позивачем. Вважає, що судом було порушено ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Рішення в частині вирішення позовних вимог щодо визнання незаконним звільнення позивача з посади головного лікаря Філії Комунального закладу Київської обласної ради «Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф», поновлення позивача на вказаній посаді, визнання частково недійсним з моменту укладення трудового договору, а саме: контракту № 27 з головним лікарем Філії Комунального закладу Київської обласної ради «Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» «Вишгородська станція екстреної медичної допомоги» від 31 грудня 2015 року про призначення позивача на посаду головного лікаря Філії Комунального закладу Київської обласної ради «Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» «Білоцерківська станція екстреної медичної допомоги» в частині: п.6.1 ст.6 контракту №27,  визнання контракту №27 таким, що укладений строком на три роки відповідно до вимог статті 16 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я», визнання безстроковими трудових відносини між  позивачем та відповідачем, допущення негайного виконання рішення суду шляхом допущення позивача до виконання трудових обов’язків головного лікаря Філії Комунального закладу Київської обласної ради «Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» «Білоцерківська станція екстреної медичної допомоги», не оскаржується, а тому не є предметом перегляду судом апеляційної інстанції.

Вирішуючи даний спір в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення коштів за листками непрацездатності, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що позивач звернувся до суду з пропуском тримісячного строку, встановленого ст.233 КЗпПУ. Вказав, що з клопотанням про поновлення відповідного строку позивач не звертався, підстав, які б вказували на поважність причин пропуску строку, не встановлено, доказів до суду не надано, а тому позовні вимоги в цій части ні не підлягають задоволенню. Відмовляючи у стягненні коштів за листками непрацездатності суд виходив із того, що за рахунок коштів роботодавця оплачуються тільки перші п’ять днів тимчасової непрацездатності, рішення комісії із соціального страхування, як уповноваженого органу, про відмову у призначенні матеріального забезпечення суду не надано, а також позивачем до позовної заяви додано копії листків непрацездатності замість оригіналів.

Такі висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено, що ОСОБА_2  працював в Філії Комунального закладу Київської обласної ради «Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» «Білоцерківська станція екстреної медичної допомоги» на посаді головного лікаря з 09 квітня 2013 року згідно наказу № 55-вк від 09 квітня 2013 року до 31 грудня 2015 року згідно наказу від 30 грудня 2015 року №171-к (закінчення терміну дії контракту), та з 31 грудня 2015 року згідно наказу від 31 грудня 2015 року № 172-к до 26 квітня 2016 року згідно наказу від 12 квітня 2016 року №55-к (підстав, передбачених контрактом), що підтверджується копією довідки відповідача від 05 грудня 2016 року за №13 (т.1, а.с.194), копіями вказаних наказів (т.1, а.с.205-209).

Згідно контракту №27 від 31 грудня 2015 року, який укладено між позивачем та відповідачем, термін його дії визначено з 01 січня 2016 року до 31 грудня 2016 року (т.1, а.с.15-19).

Як вбачається зі змісту наказу №47-к від 28 березня 2016 року позивача звільнено з посади головного лікаря Філії Комунального закладу Київської обласної ради «Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» «Білоцерківська станція екстреної медичної допомоги» з 12 квітня 2016 року  відповідно до п.8 ст.36 КЗпП України, підстави передбачені контрактом за грубе порушення умов контракту, а саме: п.5.3.1 – систематичне невиконання головним лікарем Філії  без поважних причин обов’язків,  покладених на нього контрактом; п.5.3.2 – грубе порушення  законодавства чи обов’язків, передбачених контрактом, в результаті чого  для Філії або Центру настали значні негативні наслідки; п.5.3.6 – систематичне виявлення фінансових порушень, зловживання службовим становищем.

Наказом №55-к від 12 квітня 2016 року внесені зміни до вказаного вище наказу про звільнення позивача, а саме: змінено дату звільнення на 26 квітня 2016 року з  врахуванням фактичного ознайомлення  позивача з наказом про звільнення  та попередженням про його звільнення лише 12 квітня 2016 року (т.1, а.с.201).

Встановлено, що позивач в травні 2016 року подав позовну заяву про поновлення на роботі до Шевченківського районного суду м. Києва. Відповідно до рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 січня 2017 року у справі № 761/19746/16-ц  (2/761/837/2017) позов ОСОБА_2 до Комунального закладу Київської обласної ради «Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» задоволено частково, визнано незаконними та скасовано накази від 28 березня 2016 року №47-к «Про звільнення» та від 12 квітня 2016 року №55-к «Про внесення змін до наказу від 28 березня 2016 року №47-к «Про звільнення»; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено, що підтверджується копією вказаного рішення суду, яке набрало законної сили 28 березня 2017 року відповідно до ухвали  Апеляційного суду м. Києва про визнання неподаною апеляційної скарги відповідача та її повернення (т.2, а.с.84-91).

Шевченківський районний суд м. Києва під час розгляду зазначеної вище справи дійшов до висновку про незаконність наказів щодо звільнення позивача з посади та вважав за необхідне їх скасувати; позовну вимогу про поновлення на роботі суд залишив без задоволення з тих підстав, що на час розгляду справи строковий трудовий договір між сторонами у справі (контракт) закінчився, трудові відносини між сторонами на підставі контракту припинилися.

Отже, при вирішенні спору Шевченківським районним судом м. Києва було встановлено незаконність звільнення позивача з займаної посади, тобто, фактично позивач підлягав поновленню на роботі, але на час ухвалення судом рішення трудові відносини сторін припинилися у зв’язку із закінченням строку дії контракту.

Позивач у своїй позовній заяві просить суд стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Відповідно до ч.1 ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Суд першої інстанції при вирішенні спору в частині стягнення середньогозаробітку за час вимушеного прогулу дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині у зв’язку з пропуском тримісячного строку позовної давності позивачем, оскільки середнійзаробіток за час вимушеного прогулу необхідно відносити до заробітної плати, яка не виплачена працівникові у зв’язку з його незаконним звільненням, а тому вимоги ч.1 ст.233 КЗпП України застосовуватись не можуть.

Судом апеляційної інстанції були досліджені матеріали цивільної справи № 761/19746/16-ц  (2/761/837/2017) за позов ОСОБА_2 до Комунального закладу Київської обласної ради «Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» про поновлення на роботі, з яких бгається, що сторони пояснення в суді щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не надавали, в матеріалах справи наявна ухвала Шевченківського районного суд м. Києва про відмову у задоволенні зави про ухвалення додаткового рішення, яка сторонами не оскаржувалась. Також в матеріалах справи відсутня довідка про середньоденну заробітну плату позивача.

Встановлено, що відповідачем не було надано суду довідку про середньоденну заробітну плату позивача.

Згідно розрахунку позивача його середньоденна заробітна плата складає 311,75грн. (а.с.9 т.2), відповідачем свого розрахунку на спростування розрахунку позивача не надано.

Позивачем надано до суду копію його заяви на ім’я головного лікаря Філії «Білоцерківська станція екстреної медичної допомоги» від 21.06.2016 року, в якій він просить прийняти до оплати листки непрацездатності № 289037 та № 289248, в тексті заяви зазначає про те, що оригінали листків непрацездатності додаються /т.1, а.с.185/, дана заява зареєстрована на Філії 22.06.2016 року за вхідним номером № 79.

В суді апеляційної інстанції представник відповідача визнав факт знаходження оригіналів листів непрацездатності позивача за періоди з 28.04.2016року по 13.05.2016 року та з 18.05.2016року по 27.05.2016 року в їх установі. Також зазначив, що кошти підприємством за ними не виплачені, оскільки знайшли оригінали під час розгляду справи в апеляційному суді, при цьому надав розрахунок належних до спати виплат за двома листками непрацездатності № 289037 та № 289248 відповідно 1248,85грн. та 1248,85грн..

Відповідно до ст.22 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї одного з таких страхових випадків: в т.ч. тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві.

Оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою КМ України від 26.06.2015 року № 440 затверджено Порядок оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів роботодавця, який визначає умови оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, застрахованій особі за рахунок коштів роботодавця.

Тобто при вирішенні спору в частині оплати листків непрацездатності, суд першої інстанції не повно з’ясував обставини справи, а саме при наявності заяви позивача про передачу оригіналів листків непрацездатності відповідачу, не встановив чи складалось останнім акти при реєстрації зазначеної заяви про відсутність оригіналів додатків, що потягло за собою ухвалення в цій частині не обґрунтованого рішення, яке підлягає скасуванню в цій частині та ухвалення нового про часткове задоволення позовних вимог, оскільки в суді апеляційної інстанції представником відповідача був визнаний факт знаходження у відповідача оригіналів листків непрацездатності та наданий відповідний розрахунок щодо їх оплати на загальну суму 2497,70 грн..

Також підлягають частковому задоволенню позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період звільнення позивача 26.04.2016року по день закінчення контракту 31.12.2016рік, що складає 168 робочих днів за вирахуванням 17 робочих днів перебування позивача на лікарняному, що становить 151 робочий день помножений на 311,75грн. середньоденна заробітна плата = 47074,25 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги частково заслуговують на увагу, висновки суду не відповідають обставинам справи, рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права і підлягає скасуванню в частині вирішення позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу та оплату за листками непрацездатності з ухваленням нового рішення про часткове задоволення вказаних позовних вимог відповідно до ст. 309 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01 серпня 2017 року в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення коштів за листками непрацездатності скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення.

Стягнути з Комунального закладу Київської обласної ради «Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 47074,25 грн..

Стягнути з Комунального закладу Київської обласної ради «Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» на користь ОСОБА_2 кошти за листками непрацездатності у розмірі 2497,70 грн..

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: