КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.11.2009 № 45/235
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Зеленіна В.О.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - не з'явився.
від відповідача - не з'явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу СПД - фізичної особи ОСОБА_1
на рішення Господарського суду м.Києва від 26.08.2009
у справі № 45/235 (суддя
за позовом ЗАТ "Страхова компанія "АХА Україна"
до СПД - фізичної особи ОСОБА_1
про розірвання договору та стягнення 62 590,88 грн.
ВСТАНОВИВ :
Рішенням господарського суду м. Києва від 26.08.2009 р. у справі № 45/235 позов ЗАТ “Страхова компанія “АХА Україна” до Суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про розірвання договору та стягнення 63 590,88 грн. було задоволено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити оскільки вважає, що рішення було прийняте по неповно з’ясованим обставинам по справі, з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2009 р. було порушено апеляційне провадження у справі № 45/235, розгляд справи був призначений на 22.10.2009 р.
22.10.2009 р. в розгляді справи була оголошена перерва до 10.11.2009 р., а 10.11.2009 р. – до 19.11.2009 р.
Відповідно до ст. 75 ГПК України, справа переглядається за наявним в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.
13.11.2007 р. між Закритим акціонерним товариством “СК “Український страховий Альянс” та відповідачем укладено договір № 229 (далі - Договір). За умовами цього Договору виконавець (відповідач) зобов’язався поставити та встановити у замовника (позивача) алюмінієві перегородки, а замовник зобов’язувався прийняти товар та здійснити його оплату на умовах договору (п. 1.1. Договору).
Позивач згідно п. 1 свого статуту є правонаступником Закритого акціонерного товариства “СК “Український страховий Альянс”.
Згідно п .3.1., 3.3. Договору замовник зобов’язувався здійснити передоплату в розмірі 50% протягом 7 робочих днів з дня підписання Договору, а решту суми замовник зобов’язувався здійснити протягом 5 робочих днів з дня підписання акту приймання - передачі і накладної на передачу матеріальних цінностей.
За умовами договору та додатку до нього відповідач зобов’язувався поставити дві партії товару.
Згідно видаткової накладної від 10.12.2007 № 218 відповідач поставив позивачеві алюмінієві перегородки на загальну суму 43 025,40 грн., проте не здійснив їх встановлення.
Позивач оплатив поставлені перегородки згідно платіжних доручень від 19.11.2007 р. № 19634 та від 21.12.2007 р. № 22355 на загальну суму 43 025,40 грн.
Згідно додатку від 28.11.2007 р. до Договору відповідач мав поставити позивачеві другу партію товару на загальну суму 34 828,42 грн.
Позивач згідно платіжного доручення від 11.12.2007 р. № 21602 сплатив відповідачеві 50% від суми другої партії товару –17 414,21 грн.
Відповідно до п. 7.3. Договору у випадку затримки виконавцем строку поставки більш ніж на десять календарних днів, виконавець сплачує штраф у розмірі 5% від суми договору.
Відповідно до ст. 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Згідно ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога позивача про розірвання Договору підлягає задоволенню враховуючи те, що відповідачем допущено істотне порушення умов Договору, оскільки не здійснено встановлення алюмінієвих конструкцій першої партії товару та не здійснено поставку другої партії товару.
Щодо вимоги про повернення суми сплачених коштів, то відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються, зокрема, також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов’язанні.
З урахуванням того, що Договір за яким відповідач не виконав взяті на себе зобов’язання є розірваним в наслідок істотного порушення Договору відповідачем, то відповідач зобов’язаний повернути позивачеві безпідставно отримані кошти в сумі 60 439,61 грн.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача безпідставно отриманих грошових коштів в сумі 60 439,61 грн. обґрунтовані матеріалами справи та підлягають задоволенню, оскільки відповідач свого обов’язку не виконав,
Згідно ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.
Враховуючи викладене вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу в сумі 2151,27 грн. в розмірі 5% від суми першої поставки (43 025,40 грн.) колегія суддів також вважає обґрунтованими, такими що підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню, за розрахунком позивача, перевіреним судом першої інстанції.
Крім того колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача витрати по сплаті державного мита за немайнову вимогу в дохід держави.
Доводи наведені відповідачем в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
Враховуючи зазначене вище, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення господарського суду м. Києва від 26.08.2009 р. у справі № 45/235 відповідає матеріалам справи та чинному законодавству України, а тому підстави для його зміни чи скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, –
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 на рішення господарського суду м. Києва від 26.08.2009 р. у справі № 45/235 – залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду м. Києва від 26.08.2009 р. у справі № 45/235 - залишити без змін.
3. Матеріали справи № 45/235 повернути господарському суду м. Києва.
4. Копію постанови надіслати сторонам.
Головуючий суддя Зеленін В.О.
Судді
23.11.09 (відправлено)