ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.11.2017р.                                                                      Справа № 917/1580/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ Трейд Україна", вул. Клочківська 192А, м. Харків, 61045; поштова адреса: 61145, а/с 3039, м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат", вул. Героїв Майдану, 82, оф. 204, м. Гадяч, Полтавська область, 37300

про стягнення 116412,50 грн.

Суддя Семчук О.С.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність б/н від 18.10.2017р.);

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність б/н від 18.05.2016р.).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АВ Трейд Україна" (далі – позивач/ТОВ «АВ Трейд Україна») звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат" (далі – відповідач/ТОВ «Овруцький молочноконсервний комбінат") про стягнення грошових коштів в сумі 116412,50 грн. (повернення попередньої оплати). В обґрунтування позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № 113Р-16 від 22.06.2016р.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 28.09.2017р. порушено провадження у справі, розгляд якої призначено на 19.10.2017р.

Ухвалою від 19.10.2017р. суд за клопотанням відповідача відклав розгляд справи на 07.11.2017р.

В судовому засіданні 07.11.2017р. від відповідача надійшло клопотання про витребуваня доказів (вх. № 13660), в якому відповідач просить суд відкласти розгляд справи та зобов'язати позивача надати для огляду у судовому засіданні та ознайомлення оригінали і копії наступних документів:

- заявки на поставки відповідних партій товару;

- докази надсилання позивачем на адресу відповідача заявок на поставки відповідних партій товару;

- специфікації на відповідні партії товару;

- докази надання позивачем під завантаження транспортних засобів.

Суд відмовив у задоволенні вказаного клопотання відповідача, враховуючи наступне.

Згідно ст. 38 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, що перешкоджають його наданню; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; 4) обставини, які може підтвердити цей доказ.

Відповідачем у клопотанні не вказано обставин, що перешкоджають наданню доказів; підстави, з яких випливає, що позивач має вищевказані докази; не вказано саме які обставини, можуть підтвердити витребувані докази. Отже, відповідачем не дотримано вимог ст. 38 ГПК України, встановлених щодо обгрунтування витребування доказів.

Також від відповідача надійшла заява про розстрочку виконання рішення.

Відповідач відзиву на позов не надав.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, керуючись ст. 75 ГПК України, суд розглядає справу і вирішує спір за наявними у справі матеріалами.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечує, у разі задоволення судом позову просить розстрочити виконання рішення.

Представник позивача проти розстрочення виконання рішення заперечує.

В судовому засіданні 07.11.2017р. суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 85 ГПК України та повідомив дату виготовлення повного тексту рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

22.06.2016р. між позивачем (покупець за договором) та відповідачем (постачальник за договором) був укладений договір поставки № 113Р-16 (далі - договір).

Позивач зазначає і відповідач не заперечує, що вказаний договір укладався сторонами шляхом обміну сканкопіями підписаного документу через електронні пошти підприємств.

Згідно з п. 1.1 договору постачальник зобов'язується у встановлений договором строк поставляти, а покупець приймати та оплачувати продукцію (продукти харчування), в обсязі (кількості), найменуванні, номенклатурі, асортименті та по ціні, відповідно до узгоджених (підписаних та скріплених печаткою) сторонами специфікацій, які є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 2.1 договору обсяг (кількість) продукції, найменування, номенклатура, асортимент, ціна і терміни відвантаження (поставки) продукції, узгоджуються між постачальником і покупцем та зазначаються в специфікаціях.

Поставка продукції здійснюється на умовах FCA (згідно Інкотермс-2010): навантаження на транспортні засоби, надані покупцем, здійснюється силами та за власний рахунок постачальником, за адресою: Житомирська обл., м. Овруч, вул. Богдана Хмельницького, 92 (п. 2.2 договору).

Згідно п. 2.5. договору, право власності і ризик випадкового знищення (втрати) продукції, пошкодження продукції переходить від постачальника до покупця в момент фактичної передачі продукції покупцю і підписання ним видаткових накладних.

Ціна продукції зазначається у специфікаціях та видаткових накладних на кожну партію продукції, що є невід'ємною частиною цього договору. Оплата продукції здійснюється покупцем на умовах передоплати у розмірі 100% від ціни продукції (п. п. 5.3., 5.4. договору).

Відповідно до п. 9.1. договору, даний договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2017р.

На виконання вищевказаного договору сторонами було укладено шляхом обміну сканкопіями підписаного документу через електронні пошти підприємств специфікацію до договору від 22.06.2016р., якою було передбачено поставку продукції (сироватка молочна суха демінеранізована) в кількості 100000,00 кг по ціні 14,00 гри за 1 кг (з ПДВ), на загальну суму 1400000,00 грн.

На виконання умов договору, позивач 24.06.2016р. перерахував відповідачу 500000,00 грн., в якості попередньої оплати за партію продукції, що підтверджується випискою по банківському рахунку, копія якої наявна в матеріалах справи.

Специфікацією від 22.06.2016р. передбачено термін відвантаження (поставки) продукції - в день оплати партії продукції та подачі покупцем автомобіля під завантаження.

Позивач стверджує, що відповідачем не були виконані договірні зобов'язання по поставці оплаченої партії продукції. У зв'язку із цим, ТОВ «АВ Трейд Україна» звернулося до ТОВ «Овруцький молочноконсервний комбінат" з листом від 29.09.2016р., а потім з претензією від 11.10.2016р. № 261, відповідно до якої позивач вимагав від відповідача поставити оплачену партію продукції протягом трьох календарних днів, з дня отримання претензії, а у разі неможливості виконати у вказаний строк зобов'язання по поставці продукції - повернути на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти, отримані у формі попередньої оплати. Вказана претензія була отримана відповідачем 15.11.2016р., що підтверджується описом вкладення та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Відповідач відповіді на претензію не надав, товару у вказаний у претензії строк не поставив, попередню оплату не повернув.

Як зазначає позивач, пізніше в результаті телефонних переговорів із представниками відповідача, на виконання їх прохання щодо формування певної партії продукції, ТОВ «АВ Трейд Україна» було додатково перераховано відповідачу 31.10.2016р. 412,50 грн. в якості попередньої оплати за партію продукції. Вказана оплата підтверджується відповідною банківською випискою.

Проте відповідач і після цього не виконав зобов'язання по поставці продукції на загальну суму 500412,50 грн.

З метою погашення заборгованості перед позивачем відповідач уклав із ТОВ «Техмолпром» договори про відступлення права вимоги від 17.11.2016р. та від 27.12.2016р. Відповідно до яких, до ТОВ «Овруцький молочноконсервний комбінат» було передано право вимоги боргу ТОВ «АВ Трейд Україна» перед ТОВ «Техмолпром» в розмірі 64500,00 грн. та 277500,00 грн. відповідно.

Враховуючи вищевказані договори про відступлення права вимоги виконання ТОВ «АВ ТРЕЙД УКРАЇНА» грошового зобов'язання на загальну суму 342000,00 грн., між сторонами по справі було укладено Угоди від 17.11.2016р. та від 27.12.2016р. про зарахування зустрічних однорідних вимог (далі - Угоди). Відповідно до умов Угод станом на 27.12.2016р. зобов'язання позивача перед відповідачем, що виникли на підставі Договорів про відступлення права вимоги, припинені виконанням в повному обсязі, а зобов'язання відповідача перед позивачем частково припинені виконанням на загальну суму 342000,00 грн., а у розмірі 158412,50 грн. - продовжують діяти.

Укладенням угод про зарахування зустрічних однорідних вимог відповідач підтвердив, що він є боржником, а позивач - кредитором при виконанні грошового зобов'язання за договором поставки № 113Р-16 від 22.06.2016р., строк виконання якого настав.

Крім цього, 22.02.2017р. відповідач поставив позивачу продукцію на суму 42000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною від 22.02.2017р. № Ор-00000174 та товарно-транспортною накладною від 22.02.2017р. № 174. Інших поставок не було.

Враховуючи викладене, відповідач не виконав своїх зобов'язань по поставці продукції (на залишок суми попередньої оплати) та зобов'язань по поверненню позивачу отриманої попередньої оплати за непоставлену партію продукції, в результаті чого за відповідачем виникла заборгованість у розмірі 116412,50 грн.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

          Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

          До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

          Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1)          вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2)          надання товару в розпорядження покупця, якщо товар мас бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Згідно зі ст. 665 ЦК України, у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Згідно з ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтями 525 та 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (стаття 610 ЦК України).

В матеріалах справи відсутні докази поставки відповідачем товару на повну суму передоплати, також відсутні докази повернення передоплати в сумі 116412,50 грн.

За даних обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення грошових коштів в сумі 116412,50 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача у повному обсязі.

Відповідачем подано заяву про розстрочку виконання рішення суду рівними платежами на 12 місяців.

В обґрунтування заяви відповідач посилається на те, що основним ринком збуту продукції відповідача був ринок Російської Федерації та Республіки Казахстан, проте Російською Федерацією було введено заборону на ввезення та реалізацію на території Російської Федерації продукції українських товаровиробників. Крім цього Російською федерацією введено обмеження та заборони на транзит української продукції митною територією Російської Федерації до Республіки Казахстан та Киргизької Республіки; дана заборона розповсюджується і на товари відповідача.

Вказані заявником обставини підтверджуються наданими ним копіями Постанови Уряду Російської Федерації від 07.08.2014р. № 778 «Про заходи по виконанню Указу Президента Російської федерації від 6 серпня 2014р. № 560 «Про застосування окремих спеціальних економічних заходів з метою забезпечення безпеки Російської Федерації» зі змінами та додатком, а також копією Указу Президента Російської Федерації «Про заходи по забезпеченню економічної безпеки і національних інтересів Російської Федерації при здійсненні міжнародних транзитних перевезень вантажів з території України на територію Республіки Казахстан через територію Російської Федерації» № 1 від 01.01.2016р. зі змінами, а також Постанови Уряду Російської Федерації № 1 від 01.01.2016р. «Про заходи по реалізації Указу Президента Російської Федерації від 01.01.2016р. № 1 «Про заходи по забезпеченню економічної безпеки і національних інтересів Російської Федерації при здійсненні міжнародних транзитних перевезень вантажів з території України на територію Республіки Казахстан через територію Російської Федерації» з додатком.

Відповідач вважає, що стягнення суми боргу за рішенням без розстрочки його виконання, зумовить неможливість своєчасно виплатити заробітну плату працівникам товариства, своєчасно сплатити податки та збори, спричинить масове звільнення працівників, фактично призведе до арешту рахунків та майна ТОВ «Овруцький молочноконсервний комбінат», заблокує господарську діяльність товариства та унеможливить повне виконання підприємством своїх зобов'язань як перед позивачем, так і перед іншими контрагентами і в майбутньому призведе до банкрутства. Відтак, заходи примусового стягнення з ТОВ «Овруцький молочноконсервний комбінат» заборгованості не тільки не дадуть очікуваного результату, а й матимуть своїм наслідком зупинення його діяльності та накопичення нових боргів при неможливості їх погашення. Зокрема, заявник вважає, що вжиття Державною виконавчою службою активних заходів задля примусового виконання рішення суду призведе до катастрофічної ситуації. Під реальною загрозою опиниться: погашення заборгованості та виплата поточної заробітної плати; сплата банківських кредитів; виконання підприємством затверджених судом мирових угод; проведення розрахунків з бюджетами; сплата комунальних платежів; здійснення розрахунків з постачальникам сировини та енергоносіїв, тощо. Продаж основних фондів ТОВ «Овруцький молочноконсервний комбінат» також не матиме своїм результатом погашення заборгованості за рішенням суду, адже переважна більшість активів підприємства виступає в якості забезпечення повернення банківських кредитів.

На підтвердження тяжкого фінансового стану відповідачем надано копію звіту про фінансові результати за 9 місяців 2017 року, згідно якого збиток товариства становить 14812 тис.грн., а також копію балансу товариства станом на 30.09.2017р., згідно якого непокритий збиток підприємства становить 123887 тис. грн.

Також відповідач зазначає, що у четвертому кварталі 2017р. - другому кварталі 2018р. він розраховує на значні надходження коштів у зв'язку з укладенням нових зовнішньоекономічних контрактів, погодження графіків нових поставок з своїми контрагентами та відновлення роботи за укладеними раніше угодами, пошуком нових ринків збуту продукції.

Так, відповідач посилається на укладення ним контрактів з компанією CEOLITAS (Республіка Латвія) та з компанією "G.M. Group" (Грузія).

Інших доказів на підтвердження фактів викладених у заяві відповідачем не надано.

При вирішенні заяви про розстрочку виконання рішення суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 6 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно до п. п. 7.1.2., 7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі; підставою для розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк. Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, законодавець пов'язує розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, виключними обставинами, що ускладнюють виконання судового рішення.

Так, заявник обґрунтовує заяву тяжким фінансовим становищем підприємства, введенням Російською Федерацією, на ринок якої протягом останніх 10 років відбувався експорт продуктів, продуктового ембарго, що призвело до складного фінансового становища та відсутності коштів для погашення заборгованості за рішенням суду у справі № 917/1580/16.

Суд, критично ставиться на посилання боржника, як на підставу неможливості своєчасного виконання рішення суду, на те, що його тяжкий фінансовий стан спричинено відсутністю ринку збуту продукції через введення Російською Федерацією продуктового ембарго, з огляду на те, що зазначена обставина має місце з 2014 року, в той час як відповідач зобов'язався поставити позивачу товар по договору поставки № 113Р-16 від 22.06.2016р. вже в 2016-2017 роках. Тобто, на момент укладення сторонами цього договору вже існувало продуктове ембарго Російської Федерації для продукції українського виробництва та відповідач, укладаючи з позивачем договір 22.06.2016р. знав про ситуацію, яка склалася на ринку з 2014 року і що у випадку неналежного виконання своїх зобов'язань за цим договором має нести ризики такого невиконання.

Наведені у даній заяві відповідача обставини в обґрунтування необхідності надання розстрочки виконання судового рішення, зокрема, тяжке фінансове становище, збитковість підприємства, не є виключними обставинами, які б давали підстави для надання такої розстрочки.

Суд звертає увагу на те, що за змістом ст. 121 ГПК України тяжкий фінансовий стан відповідача не є підставою для розстрочки виконання рішення суду, не є безумовною підставою для невиконання судового рішення та не є підставою, що ускладнює його виконання.

Неможливість виконання рішення через відсутність у боржника - юридичної особи коштів сама по собі не означає необхідності надання відстрочки виконання (розстрочки) судового рішення, оскільки відповідно до ч. 5 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження" у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.

Крім того, суд відзначає, що обставини, на які посилається відповідач як на підставу надання розстрочки виконання рішення не є винятковими (вказана правова позиція викладена в постановах ВГСУ від 12.03.13р. у справі № 16/17-1265-2011 та № 12/5026/2408/2011 від 27.03.13р.).

Відповідач зазначає, що з огляду на реальну економічну ситуацію, ТОВ «Овруцький молочноконсервний комбінат» має можливість та планує погасити заборгованість протягом 12 місяців, проте ним не надано доказів того, що результати господарської діяльності в майбутньому будуть позитивними, та що розстрочка виконання рішення суду забезпечить його виконання та надасть можливість відповідачу сплатити необхідну грошову суму на виконання рішення суду без створення ризику визнання його банкрутом. Навпаки, відповідачем зазначається, що підприємство, у зв'язку з скрутним матеріальним становищем, призупинило виготовлення власної продукції.

Відповідно до чинного законодавства, господарський суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення, але перш за все повинен врахувати такі наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

За даних обставин, суд дійшов висновку, що заявником не доведено, що розстрочка виконання рішення суду сприятиме як можливості покращення та продовження ефективної господарської діяльності боржника, так і можливості виконання рішення суду та отримання боргу позивачем (стягувачем). Окрім цього суд зазначає, що надання розстрочки у виконанні рішення суду призведе до порушення матеріальних інтересів стягувача.

Отже, крім матеріалів, що підтверджують продуктове ембарго Російської Федерації та копій контрактів з компанією CEOLITAS (Республіка Латвія) та з компанією "G.M. Group" (Грузія) заявник на надав інших (достатніх) доказів в обґрунтування своєї заяви.

Щодо наданих договорів, суд зазначає, що поставка товарів по ним планується з січня 2018 року, а оплата лише в квітні - травні 2018 року (при належному виконанні умов договору сторонами), що не є доказом реальної можливості виконання рішення суду.

Інших доказів, які б свідчили про наявність виключних об'єктивних обставин, що ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим заявником не надано, доводи, викладені в заяві не доведені та не обґрунтовані.

Окрім цього, судом враховано, що відповідач є постачальником за договором поставки № 113Р-16 і відповідно до рішенням суду по справі № 917/1580/17 з нього буде стягнуто на користь позивача суму передоплати, здійсненої позивачем. Тобто, фактично відповідач з 2016 року (передоплата була перерахована 24.06.2016р. та 31.10.2016р.) і до цього часу не здійснив позивачу поставку товару у повному обсязі та на вимогу позивача не повернув грошові кошти в сумі 116412,50 грн. У зв'язку з цим, враховуючи ступінь вини відповідача, та те, що він порушуючи зобов'язання не здійснив поставку товару свого виробництва, суд вважає неможливим надання відповідачу розстрочки для виконання рішення суду (повернення грошових коштів, які позивачем перераховані у якості передоплати).

Суд також звертає увагу на те, що ст. 42 Господарського кодексу України визначає господарську діяльність як самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. При цьому, здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладення на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності.

Частинами 1 та 2 статті 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Розглянувши подану заяву, врахувавши матеріальні інтереси сторін, ступінь вини боржника у виникненні спору, дослідивши наявні докази, суд дійшов висновку, що зазначені відповідачем обставини не можуть бути виключними обставинами, які давали б підстави для розстрочення виконання судового рішення. Отже, підстави для задоволення заяви про розстрочку виконання рішення відсутні, оскільки заявником не подано достатніх належних та допустимих доказів, у розумінні ст. ст. 33, 34 ГПК України щодо неможливості виконання судового рішення, а невиконання рішення у зв'язку з незаконним розстроченням його виконання, порушує матеріальні інтереси позивача.

Суд звертає увагу, що за ст. 129-1 Конституції України та ст. 115 ГПК України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України.

Керуючись статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат" (вул. Героїв Майдану, 82, оф. 204, м. Гадяч, Полтавська область, 37300; код ЄДРПОУ 36899405) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ Трейд Україна" (вул. Клочківська 192А, м. Харків, 61045; поштова адреса: 61145, а/с 3039, м. Харків; код ЄДРПОУ 38278014) 116412 грн. 50 коп. заборгованості, 1746 грн. 19 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат" про розстрочку виконання рішення відхилити.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 13.11.2017р.

Суддя                                                                       О.С. Семчук