Заводський районний суд м. Миколаєва

м. Миколаїв, вул. Радісна, 3, 54020, (0512) 47-80-02

Справа №2-2551/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.11.2011 року Заводський районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого - судді Алексеева А.П. при секретарі Лівенцевій А.П. за участю представника позивачки ОСОБА_1, представника відповідачки ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визначення часток та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом та по зустрічній позовній заяві ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом,

ВСТАНОВИВ:

07.11.2008 року ОСОБА_3 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_4 про визначення часток житлового будинку №4 по 2-му Парниковому провулку в м. Миколаєві та визнання за нею права власності на половину вищезазначеного житлового будинку в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_5

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, ОСОБА_3 вказала, що її батькові ОСОБА_6, який перебував у зареєстрованому шлюбі із матір’ю ОСОБА_5, належав житловий будинок №4 за вищевказаною адресою. 11.07.1979 року її матір померла, у зв’язку з чим відкрилася спадщина за заповітом від 04.08.1978 року, котрим матір заповідала їй та сестрі ОСОБА_4 належну їй частину житлового будинку. 30.04.2006 року помер їхній батько ОСОБА_6, який своїм заповітом заповідав належну йому частку житлового будинку сестрі ОСОБА_4 Оскільки житловий будинок був збудований батьком та матір’ю за подружнього життя, то позивачка просила визнати, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 належало по 1/2 частині житлового будинку та визнати за нею право власності на 1/2 частину вказаного житлового будинку за заповітом ОСОБА_5 При цьому позивачка посилалась на те, що ОСОБА_4 втратила право на спадкування за заповітом після смерті матері, оскільки хоч сестра і була зареєстрована у зазначеному спірному житловому будинку на день смерті матері (1979 рік), але в період з 1977 року по 1980 роки фактично проживала за іншою адресою, а саме у Залізничному селищі, буд. № 250, що у м. Миколаєві, в рідні свого чоловіка. До нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини у шестимісячний термін ОСОБА_4 не зверталась.

У грудні 2008 року ОСОБА_4 звернулась до суду з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_3 про визнання за нею права власності в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_5 на 1/4 частину житлового будинку №4 по 2-му Парниковому провулку та на 2/4 частини цього ж будинку в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_6 .В зустрічній позовній заяві ОСОБА_4 вказала, що відповідно до ст. ст. 548, 549 ЦК УРСР 1963 року вона є такою, що фактично прийняла спадщину після смерті матері, оскільки проживала та була зареєстрована з. 1973 року по дату пред’явлення позову за місцем проживання матері, в тому числі і на день її смерті. Тому за нею потрібно визнати право власності на ? частку житлового будинку в порядку спадкування після смерті матері, та на 2/4 частки в порядку спадкування після смерті батька.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_3 та її представник підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити, зустрічну позовну заяву визнали частково. Просили допитати з приводу не проживання відповідачки у спірному будинку протягом 1979-1980 років свідків ОСОБА_7 (рідний брат ОСОБА_5Ф.), ОСОБА_8 (двоюрідна сестра ОСОБА_5Ф.), ОСОБА_9 (жінка рідного брата чоловіка позивачки), а також звернути увагу на той факт, що відповідачка під час перегляду справи апеляційним судом сама підтвердила факт не проживання із матір’ю на день її смерті. На думку позивачки та її представника, вказане також підтверджується представленою довідкою закладу охорони здоров’я (міської дитячої поліклініки № 3) та медичною карткою дитини відповідачки, де вказується фактичне місце проживання відповідачки у той період.

ОСОБА_4 та її представник в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_3 визнали частково. Не заперечували лише проти визначення часток матері та батька: по 1/2 частині житлового будинку, як на майно, яке набуте ними у зареєстрованому шлюбі та про визнання за ОСОБА_3 права власності на 1/4 частину будинку в порядку спадкування за заповітом матері. Зустрічну позовну заяву підтримали, та просили її задовольнити. Просили заслухати їхніх свідків - сусідів ОСОБА_10, ОСОБА_11, які тривалий час мешкають поряд із спірним будинком, ОСОБА_12 (рідна тітка сторін), а також звернути увагу на документи, які підтверджують реєстрацію і проживання відповідачки у спірному будинку.

Вислухавши пояснення сторін, їхніх представників, допитавши свідків та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Як встановлено в судовому засіданні. ОСОБА_6 на підставі договору на право забудови, посвідченого 29.02.1960 року та зареєстрованого в ММБТІ в реєстрову книгу №10579 від 15.11.1964 року, належав житловий будинок №4 по 2-му Парниковому провулку в м. Миколаєві. Відповідно до свідоцтва про шлюб, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 знаходились в зареєстрованому шлюбі з 1956 року.

Згідно ст. 22 Кодексу про шлюб та сім’ю України, ст. 6 Сімейного Кодексу України, майно, придбане подружжям у період шлюбу належить їм на праві спільної сумісної власності.

Згідно вимог ст. 69 та ст. 70 Сімейного Кодексу України, (ст. 23 Кодексу про шлюб та сім’ю України), ст. ИЗ ЦК УРСР (ст. 357 ЦК України) у разі поділу майна, що належить подружжю на праві спільної сумісної власності частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю.

Тобто, суд вважає можливим визначити, що частки в спільному майні подружжя є рівними, тобто по 1/2 частині житлового будинку за ОСОБА_6 та ОСОБА_5

11.07.1979 року ОСОБА_5 померла, але за свого життя ОСОБА_5 склала заповіт, відповідно до якого належну їй частину будинку №4 по 2-му Парниковому провулку у м. Миколаєві заповідала в рівних частках дочкам: ОСОБА_4 та ОСОБА_3.

Відповідно .до спадкової справи №27/30, заведеної першою Миколаївською державною нотаріальною конторою, із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 звернулася ОСОБА_3, а ОСОБА_4 з заявою про прийняття спадщини не зверталась.

Згідно ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном протягом шести місяців з дня відкриття спадщини, або якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Факт проживання відповідачки у спірному будинку, який заперечується позивачкою, підтверджується наступним.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_10 (сусідка, яка мешкає по пров. 2-му Парниковому, 2) вказала, що проживає за вказаною адресою більше 50 років і добре знає сторони по справі та їхніх батьків. Своїми показаннями свідок підтвердила, що на момент смерті ОСОБА_5 у 1979 році і у подальшому відповідачка проживала у спірному будинку і нікуди не переїжджала. Факт проживання відповідачки за іншою адресою свідок заперечила.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_11 (сусідка, яка мешкає по пров. 2-му Парниковому, 5) вказала, що проживає за вказаною адресою більше 50 років і знає сторони з моменту їхнього народження. Своїми показаннями свідок підтвердила, що у період хвороби і смерті ОСОБА_5, а також у подальшому відповідачка проживала у спірному будинку і нікуди не переїжджала. Факт проживання відповідачки за іншою адресою свідок заперечила.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_12 (рідна тітка по батьку сторін) своїми показами підтвердила, що відповідачка проживала у спірному будинку з народження і нікуди не переїжджала. Зокрема, у період хвороби матері, а також на момент її смерті відповідачка фактично мешкала у спірному будинку. Допустила факт нетривалого проживання відповідачки у свекрові за іншою адресою на період приїзду її сестри ОСОБА_3 у батьківський будинок, але точного періоду не пам’ятає.

Окрім показань свідків, реєстрація та проживання відповідачки у спірному будинку з 1973 року до часу розгляду справи підтверджується даними паспорту громадянина України, домової книги, довідки комітету самоорганізації населення залізничного селища Заводської районної адміністрації Миколаївської міської ради №542 від 16.06.2011 року.

Згідно довідки того ж комітету самоорганізації населення №563 від 23.06.2011 року при перевірці будинкових книг відомостей щодо проживання (постійного або тимчасового) відповідачки за адресою: м. Миколаїв, Залізничне селище, №250 з 1977 по 1980 роки відсутні.

До показань свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 суд ставиться критично, оскільки у судовому засіданні свідки повідомили, що після смерті ОСОБА_5 вони рідко відвідували спірний будинок, але усі пам’ятають, що при похованні ОСОБА_5 дочки були присутні.

Також суд ставиться критично до інформації, яка міститься у медичній картці сина відповідачки про те, що відповідачка із сином перебували на обліку за своїм фактичним, місцем проживання - м. Миколаїв, Залізничне селище, 250, з огляду на те, що питання реєстрації місця проживання громадян визначалося відповідним нормативно-правовим актом (Постановление Совета Министров СССР от 28.08.1974 года «Об утверждении положення о паспортной системе в СССР), згідно якого дані про місце проживання заносилися обов’язково до паспорту громадянина.

Також не знайшли у судовому засіданні свого підтвердження доводи позивачки та її представника, що відповідачка під час перегляду справи апеляційним судом Миколаївської області визнала факт проживання не у спірному будинку, а за іншою адресою.

Доводи ОСОБА_3 та її представника щодо непроживання відповідачки у спірному будинку на момент відкриття спадщини суд не може прийняти до уваги, оскільки вони є не доведеними та суперечать чинному законодавству.

Таким чином, ОСОБА_4 відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР, діючого на момент вказаних правовідносин, є такою, що фактично вступила в управління чи володіння спадковим майном.

Таким чином, частка спадкового майна між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 після смерті матері (від належної їй 1/2 частини) є рівною і складає по 1/4 частині за кожним.

30.04.2006 року помер батько сторін і після його смерті відкрилась спадщина на 1/2 частину вищезазначеного спірного житлового будинку.

17.11.2000 року ОСОБА_6 склав заповіт, відповідно до якого заповідав належну йому частку (1/2) житлового будинку №4 по 2-му Парниковому провулку своїй дочці ОСОБА_4

Відповідно до спадкової справи №814/2006, заведеної третього Миколаївською державною нотаріальною конторою, ОСОБА_4 13.10.2006 року звернулась із заявою про прийняття спадщини згідно заповіту після смерті ОСОБА_6

Таким чином, на підставі положення ч. 1 ст. 529, ч. 1 ст. 549 ЦК України (в редакції Закону 1964 року), ч. 2 ст. 4 Перехідних положень ЦК України 2004 року, ст. ст. 1217, 1234 ЦК України, виходячи із розміру спадкового майна, яке залишилося після смерті матері та батька і яке успадкувала ОСОБА_4 у її власність повинно перейти 3Л частини житлового будинку, а ОСОБА_3 - 1/4 її частина.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають частковому задоволенню, зустрічні позовні вимоги ОСОБА_4 слід задовольнити повністю.

Керуючись ст. ст.10, 60, 212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Зустрічний позов ОСОБА_4 задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/4 частини житлового будинку №4, що розташований по 2-му Парниковому провулку м. Миколаєва в порядку спадкування за заповітом, складеним 04.08.1978 року та посвідченим державним нотаріусом першої Миколаївської державної нотаріальної контори після смерті матері ОСОБА_13, яка померла 11.07.1979 року.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/4 частини житлового будинку №4, що розташований по 2-му Парниковому провулку м. Миколаєва в порядку спадкування за заповітом, складеним 04.08.1978 року та посвідченим державним нотаріусом першої Миколаївської державної нотаріальної контори після смерті матері ОСОБА_5, яка померла 11.07.1979 року та на 2/4 частини житлового будинку №4, що розташований по 2-му Парниковому провулку м. Миколаєва за заповітом, складеним 17.11.2000 року та посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_14 після смерті батька ОСОБА_6, який помер 30.04.2006 року.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 40 грн. 02 коп. судового збору, з ОСОБА_4 на користь держави 273 грн. 06 коп. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь держави по 90 грн. з кожного на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді.

Рішення вступає в законну силу через 10 днів з дня його проголошення.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Миколаївської області в порядку , визначеному ст.. ст.. 294, 295 ЦПК України.

Суддя А.П. Алексеев