ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.11.2009 року Справа № К12/122-08
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :
головуючого Логвиненко А.О. (доповідач)
суддів: Стрелець Т.Г., Головко В.Г.
при секретарі судового засідання Ревковій Г.О.
з участю представників :
позивача –ОСОБА_1,
позивача: ОСОБА_2
відповідача: Остапенко Є.С.
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Агро-Самара” на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 8.09.2009р. у справі
за позовом ОСОБА_1
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро-Самара”, с. Бровківка Верхньодніпровського району Дніпропетровської області
з участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_5
про стягнення 358483,16гр. та по зустрічному позову товариства з обмеженою відповідальністю “Агро-Самара” і позову третьої особи з самостійними вимогами на предмет позову ОСОБА_6 про визнання договору купівлі-продажу недійсним
В С Т А Н О В И В :
1.08.2008р. до господарського суду Дніпропетровської області надійшов позов ОСОБА_1 про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю “Агро-Самара” (далі ТОВ Агро-Самара”) 202939,86гр. Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що він був учасником товариства, з часткою у статутному капіталі 15%, що у сумарному вигляді складало 1770гр. У 2008р. він вирішив продати свою частку ТОВ Агро-Самара” і ця пропозиція була схвалено рішенням загальних зборів від 17.04.2008р. На виконання вказаного рішення 17.04.2008р. між ОСОБА_1 та ТОВ Агро-Самара” укладено договір купівлі-продажу корпоративних прав, відповідно до умов якого відповідач зобов’язався заплатити позивачу на протязі п’яти місяців 300000гр. В зв’язку з тим, що відповідач не виконав умови договору, позивач просив стягнути суму заборгованості, інфляційні збитки та річні відсотки.
Під час розгляду справи позивач неодноразово збільшував позовні вимоги (т1 а.с.32-33, т2 а.с.18-20, 51-54) та в остаточній редакції позову просив стягнути заборгованість в сумі 300000гр., інфляційні витрати –48800гр. та річні відсотки в розмірі 9683,16гр.
ТОВ Агро-Самара” звернулось з зустрічним позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу корпоративних прав від 17.04.2008р., від якого відмовилось під час розгляду справи (т1 а.с.41-45, т2 а.с.87)
17.09.2008р. з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 17.04.2008р. звернулась третя особа з самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_6 (т1 а.с.51-52), який мотивував свої вимоги тим, що він є учасником товариства, а тому має переважне право на придбання частки позивача. Оскільки це право спірним договором порушено, ОСОБА_6 просив договір визнати недійсним.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 8.09.2009р. (суддя Жукова Л.В.) первісний позов задоволено, в задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено та прийнято відмову ТОВ Агро-Самара” від позову.
Не погодившись з рішенням ТОВ Агро-Самара” звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом матеріального та процесуального права, просило рішення скасувати та припинити провадження у справі. При цьому апелянт зазначив, що вимоги позивача не є корпоративними, отже не може розглядатися господарським судом.
Представники третіх осіб в судове засідання призначене для розгляду апеляційної скарги не з’явились, про причини неявки суд не повідомили. Враховуючи те, що залучені до справи докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи у відсутність третіх осіб, яких належним чином сповіщено про час та місце слухання справи.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши представників сторін, перевіривши у відповідності до ст. 101 ГПК України законність і обґрунтованість рішення у повному обсязі, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав :
З матеріалів справи вбачається, що станом на квітень 2008р. ОСОБА_1 був учасником ТОВ Агро-Самара” з долею частки статутного капіталу 15% (т1 а.с.9,12).
Рішенням загальних зборів від 17.04.2008р. було задоволено пропозицію позивача про вихід з товариства шляхом продажу своєї частки самому товариству. В той же день позивач та ТОВ Агро-Самара” уклали договір купівлі-продажу корпоративних прав, відповідно до яких ОСОБА_1 передав всі свої корпоративні права щодо ТОВ Агро-Самара”, а відповідач зобов’язався в обумовлений договором спосіб здійснити розрахунок (т1 а.с.46-48,21)
Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що спір, який виник між позивачем та ТОВ Агро-Самара” є корпоративним, тобто таким, що підлягає розгляду в господарських судах України. При цьому колегія суддів виходить з такого.
Зміст корпоративних прав визначено ст.168 ГК України, в якій визначено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Серед іншим правомочностей, передбачених ст.100 ЦК України є право особи бути учасником товариства або вийти з нього.
Як вбачається з матеріалів справи позивач реалізував свої корпоративні права і уклав передбачену ст.147 ЦК України, ст.53 Закону України “Про господарські товариства” угоду щодо продажу своєї частки відповідачу. При цьому правочин, вчинений ОСОБА_1 не можна ототожнювати з діями, передбаченими ст.148 ЦК України та ст.54 Закону України “Про господарські товариства”, коли учасник товариства, що виходить з нього отримує право на виплату вартості частини майна товариства, пропорційної його частці у статутному (складеному) капіталі.
Таким чином, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини щодо виконання умов договору купівлі-продажу, що регламентуються Книгою п’ятою ЦК України –“Зобов’язальне право”, що підтверджується текстом позовної заяви, яка обґрунтована лише посиланнями на 525,526,625,655 ЦК України та ст.193 ГК України, тобто на норми права, які регулюють порядок виконання зобов’язань по укладеним цивільним угодам. При цьому та обставина, що об’єктом договору купівлі-продажу є корпоративні права не впливає на характер спірних правовідносин.
Вказане підтверджується Рекомендаціями Президії Вищого господарського суду України №04-5/14 від 28.12.20078р., де в п.1.11 роз’яснено, що у спорах, пов’язаних з обігом іншого об’єкту корпоративних прав –акцій, судам необхідно розрізняти правовідносини щодо акцій як речей та правовідносини з приводу реалізації корпоративних прав, посвідчених акціями. З урахуванням наведеного, спори про визнання права власності на акції, укладення, розірвання, зміну, виконання а також визнання недійсними договорів купівлі-продажу акцій та спори щодо інших правочинів з акціями, крім спорів, пов'язаних з порушенням переважного права на придбання акцій, не є такими, що виникають з корпоративних відносин і залежно від суб'єктного складу сторін підлягають розгляду господарськими або загальними судами.
Оскільки згідно зі ст.80 ГК України, ст.1 Закону України “Про господарські товариства” правова природа акції акціонерного товариства та частки у товаристві з обмеженою відповідальністю є тотожною, а саме - способом визначення частки статутного (зведеного) капіталу товариства, роз’яснення Вищого господарського суду можливо застосувати при вирішення справи К12/122-08.
За таких обставин провадження у справі за первісним позовом повинно бути припинено на підставі п1 ч1 ст.80 ГПК України.
Що стосується вимог ОСОБА_6, то відповідно до п.31 роз’яснень Пленуму Верховного суду України “Про практику розгляду судами корпоративних спорів” продаж учасником частки (її частини) з порушенням переважного права купівлі інших учасників (частина друга статті 147 ЦК, частина друга статті 53 Закону про господарські товариства) не зумовлює недійсність такого правочину. У цьому разі будь-який учасник товариства має право пред’явити до суду позов про переведення на нього прав та обов’язків покупця за аналогією з нормою частини четвертої статті 362 ЦК.
З огляду на те, що ОСОБА_6 обрано непередбачений законом спосіб захисту його інтересів, в задоволенні його позовних вимог повинно бути відмовлено.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду повинно бути змінено на підставі п.4 ч1 ст.104 ГПК України через неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. 101, 103 –105 ГПК України суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Агро-Самара” задовольнити частково.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 8.09.2009р. змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції :
Прийняти відмову товариства з обмеженою відповідальністю “Агро-Самара” від позову та припинити провадження у справі за зустрічним позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 17.08.2008р.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 про стягнення 358483,16гр. припинити.
Відмовити в задоволенні позову третьої особи з самостійними вимогами на предмет позову ОСОБА_6 про визнання договору купівлі-продажу від 17.08.2008р. недійсним
Головуючий А.О. Логвиненко
Суддя В.Г. Головко
Суддя Т.Г. Стрелець