ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
11.11.09 Справа № 22/73
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
Головуючого –судді Городечної М.І.
суддів Юркевича М.В.
Кузя В.Л.
розглянувши апеляційну cкаргу приватного підприємця ОСОБА_2 б/н від 05.08.2009 року (вх. № 559 від 12.08.2009 року)
на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 23.07.2009 року у справі № 22/73
за позовом приватного підприємця ОСОБА_2, м.Івано-Франківськ
до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, м. Івано-Франківськ
про визнання недійсним договору № 83 про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної інфраструктури міста, укладеного між сторонами, 4 червня 2007 року.
За участю представників позивача - ОСОБА_3, відповідача –ОСОБА_4
Присутнім представникам сторін роз‘яснено права та обов‘язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.
Встановив, що рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 23.07.2009 року у справі № 22/73 частково задоволено позов приватного підприємця ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради: визнано недійсним п. 2.2 договору № 83 про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної інфраструктури міста від 04.06.2007 року, укладеного між сторонами, а в решті вимог - відмовлено. Також даним рішенням стягнено з відповідача на користь позивача 42,5 грн. в відшкодування витрат по сплаті державного мита та 156,25 грн. в відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
На згадане рішення позивачем - приватним підприємцем ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу, в якій він просить його змінити та повністю задоволити поданий ним позов. В обгрунтування зазначених вимог, скаржник посилається на те, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення зроблено висновки, які не відповідають обставинам справи, та порушено норми матеріального і процесуального права, посилаючись на наступне. Апелянт вважає, що місцевим судом зроблено помилковий висновок, який ґрунтується на неправильному застосуванні судом норм ст.ст. 175, 177 ГК України, про те, що позивач не помилявся щодо правової природи оспорюваного ним договору. Крім цього, скаржник посилається на те, що встановлення в договорі пені за прострочення сплати позивачем внесків до фонду соціально-економічного розвитку міста, є порушенням норм ч. 1 ст. 230, 232, 175, 177 Господарського кодексу України. Судом першої інстанції залишено поза увагою посилання позивача на судову практику в аналогічних справах.
Представник позивача в судовому засіданні повністю підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив вимоги апеляційної скарги позивача, посилаючись на те, що судом першої інстанції за дотримання норм процесуального права повно та всебічно досліджено обставини справи, а висновки суду ґрунтуються на правильному застосуванні судом норм матеріального права. Просить залишити без змін оскаржене рішення господарського суду Івано-Франківської області від 23.07.2009 року.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши викладені в апеляційній скарзі доводи, заперечення другої сторони, та матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги. При цьому суд апеляційної інстанції встановив наступні обставини та виходив з таких мотивів.
08.05.2009 року приватним підприємцем ОСОБА_2 заявлено позов до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визнання недійсним договору № 83 про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної інфраструктури міста від 04.06.2007 року, укладеного між сторонами, з підстав того, що : при його укладенні позивач помилявся щодо правової природи даного Договору, вважаючи його відповідно до ст.ст. 175, 177 ГК України в частині своїх зобов»язань, таким що носить добровільний характер; що прописаний в договорі обов»язок відповідача щодо надання дозволу на будівництво та затвердження акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об»акта, є формальною умовою, оскільки такий його обов»язок чітко прописаний чинним законодавством, тобто договір містить ознаки фіктивності; спірний договір всупереч ст. 4, ч. 1 ст. 203 ЦК України суперечить постанові КМ України від 22.09.2004 року № 1243.
Суд першої інстанції, проаналізувавши підстави звернення позивача до суду з даним позовом, дійшов обґрунтованого та законного висновку про те, що договір № 83 про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної інфраструктури міста від 04.06.2007 року слід частково визнати недійсним, а саме: п. 2.2 даного Договору.
Так, колегія суддів апеляційного суду, проаналізувавши зміст договору № 83 про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної інфраструктури міста від 04.06.2007 року, укладеного між сторонами, зокрема давши аналіз в сукупності преамбулі даного Договору, з якої вбачається, що сторони погоджуються на те, що він укладений на виконання рішення Івано-Франківської міської ради від 29.08.2006 року «Про створення цільового фонду соціально-економічного розвитку міста Івано-Франківська»; умов щодо його предмету та змісту зобов»язань сторін (п.п. 1, 2), з яких вбачається, що сторони погодили взаємність саме зобов»язань обох сторін; умови щодо відповідальності сторін ( п. 5), з якої вбачається погодження сторонами наявності штрафних санкцій у вигляді пені саме за прострочення сплати позивачем платежів по Договору, виходячи з норм п. 3 ч. 1 ст. 3, ч. 1 ст. 11, ч. 1, 4 ст. 202, ч. 3 ст. 203, ч. 1 ст. 215, ст. 229 ЦК України, ст.ст. 175, 177 ГК України, ст.ст. 4-3, 33 ГПК України, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено суду про те, що він помилявся щодо правої природи даного договору, вважаючи, що його зобов»язання по даному договору є благодійницькими, їх виконання є його правом а не обов»язком, і їх невиконання не тягне за собою жодних санкцій.
При цьому, апеляційний суд погоджується з правильністю застосування судом першої інстанції норм процесуального права –ст. 4 ГПК України, в частині неприйняття до уваги поданих позивачем судових рішень в обґрунтування помилковості укладення ним оспорюваного Договору.
Також суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції зроблено вірний висновок про відсутність встановлених законом ознак фіктивності спірного Договору, оскільки з його змісту, зокрема, вбачається, що відповідач мав намір на виконання свого рішення від 29.08.2006 року, а також змісту даного Рішення відповідача, залучити кошти позивача як забудовника на території міста Івано-Франківська до пайової участі в соціально-економічному розвитку даного міста.
Також колегія суддів апеляційного суду, вважає, що суд першої інстанції не вийшов за межі позовних вимог, визнавши недійсним п. 2.2 Договору з підстав його невідповідності вимогам законодавства України, оскільки, однією з підстав недійсності даного Договору, позивачем названа й зазначена підстава згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України. При цьому, місцевим судом підставно зазначено про те, що даний пункт Договору не відповідає вимогам ст. 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 24 Закону України «Про планування і забудову територій», постанові КМ України «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об»єктів»від 22.09.2004 року № 1243, чинній на час укладення спірного Договору, так як передбачені ним зобов»язання відповідача є його компетенцією в силу перелічених нормативних актів, підлягали вирішенню згідно їх вимог, і не могли бути предметом домовленості сторін цивільного правочину (господарського договору).
Інших підстав для визнання недійсним спірного Договору в силу ч. 1 ст. 203 ЦК України, судом не встановлено.
За наведеного, Львівський апеляційний господарський суд вважає, що господарським судом Івано-Франківської області зроблено обгрунтований та законний висновок про часткове задоволення позову приватного підприємця ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради та визнання недійсним п. 2.2 договору № 83 про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної інфраструктури міста від 04.06.2007 року, укладеного між сторонами, та про відмову в позові про визнання недійсними інших частин даного Договору та його в цілому.
За наведеного, рішення господарського суду Івано-Франківської області від 23.07.2009 року у справі № 22/73 є законним та обґрунтованим, оскільки відповідає чинному законодавству, матеріалам і фактичним обставинам справи, і підстав для його скасування немає.
В силу ст.ст. 49, 99, 105 ГПК України судові витрати по розгляду справи в суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України,
П О С Т А Н О В И В :
1. Апеляційну приватного підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 23.07.2009 року у справі № 22/73 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку та строки, передбачені статтями 109-110 Господарського процесуального кодексу України.
4. Справу повернути в Господарський суд Івано-Франківської області.
Головуючий-суддя М.І.Городечна
суддя М.В.Юркевич
суддя В.Л.Кузь