ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 30/257 12.11.09
За первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтеко-Крим»
До Центрального спеціалізованого будівельного управління
(госпрозрахункове) (далі-відповідач-1)
Міністерства оборони України (далі-відповідач-2)
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації та державної
реєстрації об’єктів нерухомого майна»Севастопольської міської ради
(далі –третя особа-1)
Товариство з обмеженою відповідальністю «Родамир»(далі-третя
особа-2)
За участю Генеральної прокуратури України
Про визнання дійсним договору
За зустрічним позовом Генеральної прокуратури України в інтересах держави в
особі 1) Міністерства оборони України та 2) Центрального
спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункове)
Міністерства оборони України
До Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтеко-Крим»
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації та державної
реєстрації об’єктів нерухомого майна»Севастопольської міської ради
(далі –третя особа-1)
Товариство з обмеженою відповідальністю «Родамир»(далі –третя
особа-2)
Про визнання договору недійсним
Суддя Ващенко Т.М.
Представники сторін:
Від ТОВ «Альтеко-Крим»- Герасимова О.А. - представник за довіреністю № б/н
від 16.01.08.
Від ЦСБУ (госпрозрахункове) МОУ не з’явився
Від МОУ - Порайко А.М. - представник за довіреністю № 220/1096д
від 22.12.08.
Від КП «БТІ та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна»Севастопольської міської ради - не з’явився
Від ТОВ «Родамир»- не з’явився
Від Генеральної прокуратури України - Вігура С.К. - прокурор відділу, посвідчення
№ 60 від 19.06.01.
Від Військової прокуратури Центрального регіону України - не з’явився
Від Військової прокуратури Київського гарнізону - Кулик С.В. - представник за
довіреністю № 3921 від 29.09.09.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
На розгляд Господарського суду міста Севастополя були передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтеко-Крим»до Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункове) та до Міністерства оборони України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об’єктів нерухомого майна»Севастопольської міської ради та Товариство з обмеженою відповідальністю «Родамир»про визнання дійсним договору № 13/03-06/ОІс від 28.03.06. про викуп (компенсацію пайової участі) (паю) Міністерства оборони України в інвестиційному договорі № 13/03-06с від 23.03.06. про спільну діяльність шляхом будівництва (реконструкції) об'єктів житлово-цивільного призначення, розташованих на території військового містечка № 296 (АРК, м. Севастополь Севастопольська зона південного узбережжя Криму (російською мовою –«Севастопольська зона ЮБК»), № 3 в/ч № 13/140, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін, визнання права власності на нерухоме майно, спонукання БТІ м. Севастополя зареєструвати право власності на нерухоме майно.
Рішенням Господарського суду міста Севастополя № 20-12/087 від 12.03.07. позов задоволено в повному обсязі.
Постановою Вищого господарського суду України № 20-12/087 від 15.05.08. рішення Господарського суду міста Севастополя № 20-12/087 від 12.03.07. скасовано, справа передана на новий розгляд до Господарського суду міста Севастополя..
Ухвалою Господарського суду міста Севастополя від 09.06.08. справа прийнята до провадження суддею Дмитрієвим В.Є. з привласненням справі номеру 5020-12/087-11/280 та призначений розгляд справи.
23.07.2008р. позивачем в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України було подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просив визнати за позивачем право власності на нерухоме майно, а саме:
- службову будівлю лі. «А»площею 131,3 кв. м;
- контрольний пункт літ. «Б»площею 24,9 кв. м;
- службову будівлю літ. «В»площею 39,0 кв. м;
- огорожу «1»площею 963,0/42,8 кв. м;
- огорожу «2»площею 780,8 кв. м, яке розміщене на земельній ділянці військового містечка № 296 площею 3,8 га, що входить у загальну площу земельної ділянки 5, 5253 га за адресою: м. Севастополь, Севастопольська зона ЮБК-3.
Рішенням Господарського суду міста Севастополі № 5020-12/087-11/280 від 07.08.08. позовні вимоги задоволені повністю.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду № 5020-12/087-11/280 від 14.10.08. рішення Господарського суду міста Севастополя № 5020-12/087-11/280 від 07.08.08. скасовано.
Постановою Вищого господарського суду України № 5020-12/087-11/280 від 02.02.09. рішення Господарського суду міста Севастополя від 07.08.08. та постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.10.08. у справі № 5020-12/087-11/280 скасовані повністю, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Севастополя.
Ухвалою Господарського суду міста Севастополя від 11.03.09. справу № 5020-12/087-11/280 прийнято до провадження суддею Рибіною С.А. з привласненням номеру 5020-12/087-11/280-9/183 та призначено до розгляду.
09.04.09. позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої Товариство з обмеженою відповідальністю «Альтеко-Крим»просив суд:
- визнати дійсним договір № 13/03-06/01с про викуп (компенсацію) пайової участі (паю) Міністерства оборони України в інвестиційному договорі № 13/03-06с від 23.03.06. про спільну діяльність шляхом будівництва (реконструкції) об’єктів житлово-цивільного призначення, розташованих на території військового містечка № 296 (АРК, м. Севастополь, Севастопольська зона південного узбережжя Криму № 3) в/ч 13/140, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін;
- визнати дійсним інвестиційний договір № 13/03-06с від 23.03.06. про спільну діяльність шляхом будівництва (реконструкції) об'єктів житлово-цивільного призначення, розташованих на території військового містечка № 296 (АРК, м. Севастополь, Севастопольська зона південного узбережжя Криму № 3) в/ч 13/140, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін.
Ухвалою Господарського суду міста Севастополя від 09.04.09. у справі № 5020-12/087-11/280-9/183 на підставі ст. 16, 17 Господарського процесуального кодексу України справу № 12/087-11/280-9/183 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтеко-Крим»до Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункове) Міністерство оборони України, Міністерства оборони України за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна» Севастопольської міської Ради, Товариство з обмеженою відповідальністю «Родамир», за участю Генеральної прокуратури України про визнання дійсними договорів передано за встановленою підсудністю до Господарського суду міста Києва, оскільки відповідачем у даній справі є центральний орган виконавчої влади.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.09. суддею Ващенко Т.М. було прийнято до свого провадження (порушено провадження у справі) справу № 12/087-11/280-9/183 та присвоєно № 30/257; розгляд справи призначено на 02.07.09. о 11-40.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.09. розгляд справи № 30/257 відкладено на 27.08.09. о 16:00.
Представником позивача в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України 25.02.09. через канцелярію суду 25.08.09. подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої Товариство з обмеженою відповідальністю «Альтеко-Крим»просить суд визнати за позивачем право власності на нерухоме майно, а саме:
- службову будівлю лі. «А»площею 131,3 кв. м;
- контрольний пункт літ. «Б»площею 24,9 кв. м;
- службову будівлю літ. «В»площею 39,0 кв. м;
- огорожу «1»площею 963,0/42,8 кв. м;
- огорожу «2»площею 780,8 кв. м, яке розміщене на земельній ділянці військового містечка № 296 площею 3,8 га, що входить у загальну площу земельної ділянки 5, 5253 га за адресою: м. Севастополь, Севастопольська зона ЮБК-3.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.09. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи № 30/257 було відкладено на 17.09.09. о 09-15.
Представник третьої особи-2 в судове засідання 27.08.09. не з’явився, але до канцелярію суду надіслав телеграму з клопотанням відкласти розгляд справи.
Представники відповідача-1 та третьої особи-1 в судове засідання 27.08.09. не з’явились, вимоги ухвали суду від 01.06.09. у справі № 30/257 не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили, про час місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.
В судовому засіданні 17.09.09. представник позивача підтримав свої позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.
Представник відовідача-2 в судовому засіданні проти позову заперечував.
Представник Військової прокуратури Київського гарнізону проти позову заперечував.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.09. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено перерву до 29.09.09. для виготовлення повного тексу рішення по справі № 30/257.
29.09.09. по технічним причинам вручення повного тексту рішення не відбулося; відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні судом оголошена перерва до 13.10.09. о 14-25 для виготовлення повного тексту рішення.
12.10.09. Генеральна прокуратура України через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подала зустрічну позовну заяву, в якій просить суд визнати недійсними інвестиційний договір № 13/03-06с від 23.03.06. та договір № 13/03-06/01с від 28.03.06. з моменту їх укладення і застосувати наслідки недійсності цих правочинів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.09. прийнято зустрічний позов Генеральної прокуратури України до розгляду з первісним позовом; розгляд справи призначено на 12.11.09. о 16-15.
Оскільки як вбачається з матеріалів справи (протоколу судового засідання від 17.09.2009р.) судом було оголошено про закінчення розгляду справи по суті та прийняття рішення по первісному позову та оголошено перерву для виготовлення повного тексту рішення, в судовому засіданні 12.11.09. розглядався зустрічний позов.
Представники Генеральної прокуратури України та Міністерства оборони України в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю.
Центральне спеціалізоване будівельне управління (госпрозрахункове) в судове засідання не з’явилось.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Альтеко-Крим»у письмовому відзиві на зустрічний позов проти позову заперечує з підстав викладених у відзиві.
Представники третіх осіб 1 і 2 в судове засідання не з’явились.
Представник Військової прокуратури Центрального регіону України в судове засідання не з’явився.
Представник Військової прокуратури Київського гарнізону підтримав зустрічні позовні вимоги.
Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 12.11.09. за згодою представників сторін, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників прокуратури та сторін, Господарський суд міста Києва
ВСТАНОВИВ:
23.03.06. між Державою Україна в особі органу, уповноваженого управляти майном Міністерства оборони України, від імені якого діяв директор філії Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) Міністерства оборони –«Укроборонбуд»Мельник В’ячеслав Леонідович та Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімрезерв-Крим», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Альтеко-Крим», в особі директора Борисенка Юрія Олексійовича було укладено інвестиційний договір № 13/03-06с про спільну діяльність шляхом будівництва (реконструкції) об’єктів житлово-цивільного призначення, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін (далі-Договір-1).
Згідно п. 2.5. Договору-1 предметом даного Договору є спільна діяльність сторін по проектуванню та будівництву (реконструкції) об’єктів житлово-цивільного призначення з вбудовано-прибудованими приміщеннями соціально-побутового, торговельного та адміністративного призначення, підземним паркінгом та інженерними мережами на будівельному майданчику, що знаходиться за адресою : військове містечко № 296 (АРК, м. Севастополь, Севастопольська зона південного узбережжя Криму (російською мовою –«Севастопольская зона ЮБК), № 3 в/ч № 13/140).
Площа території військового містечка № 296 на якій відповідного до цього Договору буде здійснено будівництво становить 3,8 га.
Пайовим внеском у спільну діяльність з боку Міністерства оборони України є нерухоме майно, яке складається з : службова будівля, літера «А», площею 131,3 кв. м.; контрольний пункт, літера «Б», площею 24,9 кв. м.; службова будівля, літера «В», площею 39,0 кв. м.; огорожа-1, площею 963,0/42,8 кв. м., огорожа-2, площею 780,8 кв. м. та право користування земельною ділянкою загальною площею 3,8 га на якій розташоване це нерухоме майно.
Пайовим внеском Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімрезерв-Крим»за даним договором є його витрати на проектування та будівництво (реконструкцію) 100% площі об’єкту та кожної його складової частини та всі інші витрати безпосередньо пов’язані з виконанням предмету цього договору та всіх інших заходів, що його забезпечують.
Відповідно до п. 10.1. Договору-1 передбачено, що за взаємною згодою сторін Товариство з обмеженою відповідальністю «Хімрезерв-Крим»має право здійснити викуп –дострокову компенсацію вартості пайової участі (паю) Міністерства оборони України, що полягає в укладенні цивільно-правових угод за якими буде здійснено перехід права власності на майно, що складає розмір пайової участі (паю) Міністерства оборони України за даним Договором.
28.03.06. між сторонами був укладений договір № 13/03-06/01с про викуп (компенсацію пайової участі (паю) Міністерства оборони України в інвестиційному договорі від 23.03.06. № 13/03-06с, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Хімрезерв-Крим»компенсує вартість пайової участі (паю) Міністерства оборони України у договорі від 23.03.06. № 13/03-06с шляхом купівлі-продажу нематеріального активу (право користування земельною ділянкою, на якій розташоване військове містечко № 296, що знаходиться за адресою : АРК, м. Севастополь, Севастопольська зона південного узбережжя Криму № 3 в/ч 14/3140 площею 3,8 га та майна, яке розташовано на будівельному майданчику, а саме : службова будівля, літера «А», площею 131,3 кв. м.; контрольний пункт, літера «Б», площею 24,9 кв. м.; службова будівля, літера «В», площею 39,0 кв. м.; огорожа-1, площею 963,0/42,8 кв. м., огорожа-2, площею 780,8 кв. м.) (далі Договір-2).
Загальна грошова оцінка вкладу Міністерства оборони України згідно експертного висновку становить 922 825 грн. без ПДВ, з яких 818 558 грн. –вартість нематеріального активу (право користування земельною ділянкою) та вартість нерухомого майна 104 267 грн.
При цьому викуп Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімрезерв-Крим»пайової участі (паю) міністерства оборони України в договорі від 23.03.06. № 13/03-06с здійснюється за 1 218 129 грн.
На підставі акту від 28.03.06. прийому-передачі матеріальної частини пайової участі (паю) та акту прийому-передачі нематеріального активу пайової участі (паю) за договором від 28.03.06. № 13/03-06/01с Держава України в особі органу, уповноваженого управляти майном Міністерства оборони України передала, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Хімрезерв-Крим»(правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Альтеко-Крим») прийняло нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: військове містечко № 296 (АРК, м. Севастополь, Севастопольська зона південного узбережжя Криму № 3) в/ч 13/140, а саме: службова будівля літ. «А», площею 131,3 кв. м.; контрольний пункт літ. «Б», площею 24,9 кв. м.; службова будівля літ. «В», площею 39,0 кв. м.; огорожа -1, площею 963,0/42,8 кв. м.; огорожа «2», площею 780,8 кв. м та право користування земельною ділянкою площею 3,8 га.
Додатковими угодами від 28.03.06. сторони домовились, що вищезгадані акти набирають чинності після отримання Міністерством оборони України коштів згідно з умовами Договору-2.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Альтеко-Крим»здійснило оплату паю Міністерства оборони України в інвестиційному договорі від 23.03.06. № 13/03-06с на підставі платіжного доручення № 1 від 07.03.07. в сумі 1 218 129 грн.
Розпорядженням від 13.12.04. № 894-р Кабінет Міністрів України погодився з пропозицією Міноборони щодо надання Центральному спеціалізованому будівельному управлінню, яке належить до сфери управління Міністерства оборони України, повноважень на реалізацію списаного військового майна Збройних Сил.
На підставі рішення Міністра оборони України від 23.11.05. № 13965/3 було затверджено перелік військових містечок, що передаються замовнику будівництва у Збройних Силах України Центральному спеціалізованому будівельному управлінню для укладання договорів по їх забудові та реконструкції. До переліку військових містечок увійшло військове містечко № 13/140 (м. Севастополь, м. Сарич) загальною площею 1,8 га. Загальна залишкова вартість будівель та споруд, що підлягають списанню становила 130 тис. грн.
18.04.05. наказом № 63 начальника Центрального спеціалізованого будівельного управління було створено філію Центрального спеціалізованого будівельного управління «Укроборонбуд»та затверджено Положення про філію Центрального спеціалізованого будівельного управління «Укроборонбуд». Згідно Положення про філію Центрального спеціалізованого будівельного управління «Укроборонбуд»(п. 2.1.) метою створення філії є зберігання та реалізація військового (списаного, конверсійного та іншого) майна Збройних Сил України та інших військових и силових формувань України.
Наказом № 64 начальника Центрального спеціалізованого будівельного управління від 18.04.05. директором філії Центрального спеціалізованого будівельного управління «Укроборонбуд»було призначено Мельника В’ячеслава Леонідовича.
08.12.05. начальником Центрального спеціалізованого будівельного управління видано наказ № 211, згідно якого директору філії Центрального спеціалізованого будівельного управління «Укроборонбуд»наказано доручити постійній робочій групі організувати збір необхідних документів та інформації стосовно військових містечок з метою ефективної оцінки; для забезпечення конкурентного відбору потенційних інвесторів, розмістити інформацію, про укладання інвестиційних договорів щодо забудови та реконструкції військових містечок.
Листом від 03.12.05. № 141/05 філія Центрального спеціалізованого будівельного управління «Угроборонбуд»звертається до ТОВ ТРК «СИАН»з проханням розмістити об’яву про проведення торгів на конкурсних засадах по реалізації будівель, споруд військових містечок з визначенням переліку військових містечок.
Матеріали справи містять лист Кримського територіального квартирно-експлуатаційною управління Міністерства оборони України від 04.02.07. № 303/24/3-4650, згідно з яким будинки, будівлі і споруди військового містечка № 296 (№ 13/140, мис Сарич) на підставі протоколу № 16 від 14.03.06. є такими, що вивільняються в ході реформування Збройних Сил України.
20.03.06. протоколом постійної робочої групи з визначення найкращої пропозицій щодо придбання будівель та споруд Товариство з обмеженою відповідальністю «Хімрезерв-Крим»визнано переможцем конкурсу у спільній забудові військового містечка № 296 (АРК, м. Севастополь, Севастопольська зона південного узбережжя Криму № 3) в/ч 13/140 шляхом укладення договору на спільне будівництво (реконструкцію) об’єктів житлово-цивільного призначення шляхом пайової участі з можливістю у подальшому викупу паю Міністерства оборони.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що зустрічні вимоги підлягають задоволенню та відповідно не підлягають задоволенню первісні вимоги з наступних підстав.
Згідно з ст. 1130 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.
Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.
Частина 2 п. 1 ст. 1134 Цивільного кодексу України визначає, що внесене учасниками майно, яким вони володіли на підставах інших, ніж право власності, використовується в інтересах усіх учасників і є їхнім спільним майном.
Отже, учасники за спірним договором об’єднують свої вклади, після чого ці вклади набувають статусу спільного майна та використовуються в інтересах усіх учасників договору.
Філією Центрального спеціалізованого будівельного управління «Укроборонбуд»не могли бути надані як внесок у спільну власність право користування земельною ділянкою і нерухомим майном, оскільки вона не є власником і землекористувачем земельної ділянки та нерухомого майна, яке на ній розташовано.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про використання земель оборони»та ст. 77 Земельного кодексу України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України. Землі оборони можуть перебувати у державній та комунальній власності. Порядок використання земель оборони встановлюється законом.
Вичерпний перелік використання земель оборони в господарських цілях визначено ст. 4 Закону України «Про використання земель оборони»згідно якої військові частини за погодженням з органами місцевого самоврядування або місцевими органами виконавчої влади і в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, можуть дозволяти фізичним і юридичним особам вирощувати сільськогосподарські культури, випасати худобу та заготовляти сіно на землях, наданих їм у постійне користування.
Передача земель оборони в якості пайового внеску у забудові чинним законодавством не передбачена.
Цільове призначення земель оборони та виконання ними специфічних соціально-економічних функцій обумовлює їх перебування виключно у державній власності, а у певних випадках і в комунальній власності (ч. 3 ст. 84 Земельного кодексу України). У приватну власність землі оборони передаватись в жодному разі не можуть (ч. 4 ст. 84 Земельного кодексу України).
Відповідно до ч. 2 ст. 20 Земельного кодексу України зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.
Рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки, що розташована на території військового містечка № 296, органами виконавчої влади або місцевого самоврядування не приймалось.
Більше того, згідно зі ст. 141 Земельного кодексу України однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.
Відповідно до ч. 3 ст. 142 Земельного кодексу України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.
Згідно п. 10.2. Договору-1 передача Товариству з обмеженою відповідальністю «Хімрезерв-Крим»майна, що становить пайовий внесок Міністерства оборони України за цим договором, повинна здійснюватись за актом прийому-передачі, а після переходу права власності на це майно сторони зобов’язались скласти двосторонній акт про припинення дії даного договору. При цьому, відповідно до цього ж пункту договору, сторони домовились про те, що акт припинення дії договору виконує функцію заяви Міністерства оборони України про його відмову від права користування земельною ділянкою загальною площею 3,8 га, що суперечить встановленому земельним законодавством порядку відмови від права користування земельною ділянкою.
Доказів того, що Міністерство оборони України зверталось на адресу Севастопольської міської ради з добровільною відмовою від права користування земельною ділянкою на території військового містечка № 296 не подано, а тому зазначений орган не приймав рішення щодо припинення права користування земельною ділянкою.
Правовий режим майна у Збройних Силах України та його особливості визначені положеннями Закону України «Про Збройні Сили України»(ч. 2 ст. 14) та Законом України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України»(ст. 1), згідно яких майно у Збройних Силах України є державною власністю і належить військовим частинам, військовим навчальним закладам, установам та організаці ям Збройних Сил України на праві оперативного управління.
З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення йо го за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військо вого майна.
Органами, які здійснюють управління військовим майном, згідно ст. 2 За кону «Про правовий режим майна у Збройних Силах України»є Кабінет Мініст рів України та Міністерство оборони України.
При цьому до компетенції Кабінету Міністрів України віднесено вирішен ня питань щодо забезпечення Збройних Сил України військовим майном, а також визначення порядку вилучення і передачі його до сфери управління центральних або місцевих органів виконавчої влади, інших органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядним установам і організаціям та у комунальну вла сність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність.
Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх фор мування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розфо рмування.
Згідно частини 1 статті 6 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України»відчуження військового майна здійснюється Міністерством оборони України через уповноважені Кабінетом Міністрів України підприємства та організації, визначені ним за результатами тендеру, після його списання, за винятком майна, визначеного частиною другою цієї статті.
Згідно частини 2 статті 6 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України»рішення про відчуження військового майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України.
Відповідно до п. 1 Положення про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.00. № 1919 (далі - Положення) цим Положенням встановлюється порядок відчуження та реалізації військового майна, закріпленого за військовими частинами Збройних Сил.
Під терміном «відчуження військового майна»пункт 2 Положення визначає вилучення військового майна із Збройних Сил у результаті його реалізації через уповноважені підприємства (організації) або безпосередньої передачі виконавцям державного оборонного замовлення, іншим постачальникам матеріально-технічних засобів (ресурсів), виконавцям робіт, надавачам послуг (далі - виконавці) з метою проведення з ними розрахунків, а також передачі юридичним особам в обмін на житло для військовослужбовців та членів їх сімей.
Терміном «реалізація військового майна»пункт 2 Положення визначає господарську операцію, що здійснюється уповноваженим підприємством (організацією) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на військове майно іншим юридичним або фізичним особам на платній або компенсаційній основі.
Уповноважені підприємства (організації) - суб'єкти підприємницької діяльності, яким в установленому порядку рішенням Кабінету Міністрів України надані повноваження на реалізацію військового майна на внутрішньому та/або зовнішньому ринку (п. 2 Положення).
Відповідно до пункту 3 Положення повноваження суб’єктам підприємницької діяльності на реалізацію військового майна, яке є придатним для подальшого використання, але не може бути застосоване у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна (крім майна, зазначеного у пункті 4 цього Положення), а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна надає Кабінет Міністрів України у встановленому порядку.
Пунктом 5 Положення передбачено, що повноваження суб'єктам підприємницької діяльності на реалізацію військового майна (крім майна, зазначеного у пунктах 3 і 4 цього Положення), списаного військового майна та військового майна, яке підлягає утилізації, надає Кабінет Міністрів України за пропозицією Міноборони відповідно до результатів проведених конкурсів (тендерів) з визначення серед суб'єктів тих, що реалізуватимуть військове майно.
Отже, розпорядженням від 13.12.04. № 894-р Кабінет Міністрів України надав Центральному спеціалізованому будівельному управлінню, яке належить до сфери управління Міністерства оборони України, повноваження на реалізацію списаного військового майна Збройних Сил.
Разом з тим, доказів на підтвердження того, що майно військового містечка № 296 списано, у встановленому Порядку про обліку, зберігання, списання та використання військового майна у Збройних Силах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1225 від 04.08.00., не подано.
Пунктом 6 Положення встановлено, що рішення про відчуження військового майна, зазначеного у пунктах 3 і 4 цього Положення, приймає Кабінет Міністрів України із затвердженням за пропозицією Міноборони погодженого з Мінекономіки переліку такого майна за формою згідно з додатком 1.
Матеріали справи свідчать, що Кабінет Міністрів України та Міністерство оборони України рішення саме про відчуження майна військового містечка № 296 не приймали.
Таким чином, Договір-2 укладено з порушенням законодавства, що передбачає особливий порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил України.
Згідно частини 2 статті 203 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
При цьому Договір-1 та Договір-2 були укладені з товариством «Хімрезерв-Крим»підписані між Державою Україна в особі органу, уповноваженого управляти майном Міністерства оборони України, від імені якого діяв директор філії Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) Міністерства оборони –«Укроборонбуд»Мельник В‘ячеслав Леонідович.
17.08.04. за реєстровим № 2369 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевчук З.М. посвідчено довіреність від імені Міністерства оборони України, в особі Міністра оборони України Марчука Є.К., відповідно до якої начальника Центрального управління Міністерства оборони України Ісаєнка Д.В. уповноваженого укладати будь-які договори від імені Мініоборони. Ця довіреність була видана з правом передоручення. Строк дії довіреності визначено безстроково до її припинення.
14.02.06. за реєстрова № 162з приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевчук З.М. посвідчено довіреність від імені Центрального спеціалізованого будівельного управління, в особі його начальника Ісаєнка Д.В., який діяв на підставі довіреності, посвідченої цим же нотаріусом 17.08.04. за реєстровим № 2369. відповідно до цієї довіреності директора філії Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) ЦСБУ –«Укроборонбуд»Мельника В.Л. було уповноважено укладати від імені Міністерства оборони України будь-які договори.
Стаття 248 Цивільного кодексу України визначає, що представництво за довіреністю припиняється у разі скасування довіреності особою, яка її видала.
Розпорядженням Міністра оборони України від 02.10.04. № 6828/з довіреності на право укладення договорів видані до 02.10.04. та термін яких не закінчився скасовані.
Згідно ч. 3 ст. 248 Цивільного кодексу України з припиненням представництва за довіреністю втрачає чинність передоручення.
Відповідно до ст. 249 Цивільного кодексу України особа, яка видала довіреність, за винятком безвідкличної довіреності, може в будь-який час скасувати довіреність або передоручення, про що вона повинна негайно повідомити представника, а також відомих їй третіх осіб, для представництва перед якими була видана довіреність.
Оскільки дія основної довіреності від 17.08.04. за реєстровим № 2369 була припинена, передоручення, видане на підставі цієї довіреності від 14.02.06. за реєстровим № 162з також втратило чинність, а тому суд приходить до висновку, що Договори 1 і 2 укладені з боку Держави без належних повноважень на їх укладення.
Відповідно до ст. 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Договір-2 про викуп паю Міністерства оборони України, який є договором купівлі-продажу нерухомого майна військового містечка № 296 та права користування земельною ділянкою площею 3,8 га, всупереч згаданої норми нотаріально посвідчений не був та не відбулась його державна реєстрація.
Згідно частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, в тому числі наявність у особи, яка вчиняє правочин необхідної цивільної дієздатності.
Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України 1. зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2. особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3. волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4. правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5. правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6. правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до п. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Відповідно до п. 5 ст. 216 Цивільного кодексу України вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред’явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.
Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Оскільки рішення про відчуження військового майна, яке є предметом Договору-2 Кабінет Міністрів України та Міністерство оборони України не приймали, і вчинення дій по відчуженню військового майна у іншому ніж передбачено законодавством порядку не можу породжувати правових наслідків, а тому право позивача на військове майно є безпідставним.
Зважаючи на вищевказане, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Генеральної прокуратури України є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю. В позові ж Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтеко-Крим» слід відмовити повністю.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за первісним позовом, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Судові витрати за зустрічним позовом, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача в доход Державного бюджету України.
Керуючись ст. ст. 43, 44, 49, 82-85 ГПК України,-
В И Р І Ш И В:
1. В задоволенні первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтеко-Крим»відмовити повністю.
2. Зустрічний позов Генеральної прокуратури України задовольнити повністю.
3. Визнати інвестиційний договір № 13/03-06с від 23.03.06. про спільну діяльність, укладений між Державою Україна в особі органу, уповноваженого управляти майном Міністерства оборони України, від імені якого діяв директор філії Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) Міністерства оборони –«Укроборонбуд»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімрезерв-Крим», недійсним з моменту укладення.
4. Визнати договір № 13/03-06/01с від 28.03.06. про викуп, укладений між Державою Україна в особі органу, уповноваженого управляти майном Міністерства оборони України, від імені якого діяв директор філії Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) Міністерства оборони –«Укроборонбуд»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімрезерв-Крим», недійсним з моменту укладення.
5. Зобов’язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Альтеко-Крим»(м. Сімферополь, вул. Кубанська, 14, код 30257788) повернути філії Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) Міністерства оборони –«Укроборонбуд»(м. Київ, вул. Артема, 59, код 33482302) нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: військове містечко № 296 (АРК, м. Севастополь, Севастопольська зона південного узбережжя Криму № 3) в/ч 13/140, а саме: службова будівля літ. «А», площею 131,3 кв. м.; контрольний пункт літ. «Б», площею 24,9 кв. м.; службова будівля літ. «В», площею 39,0 кв. м.; огорожа -1, площею 963,0/42,8 кв. м.; огорожа «2», площею 780,8 кв. м.
6. Стягнути з філії Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) Міністерства оборони –«Укроборонбуд»(м. Київ, вул. Артема, 59, код 33482302) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтеко-Крим»(м. Сімферополь, вул. Кубанська, 14, код 30257788) грошові кошти в розмірі 1 218 129 (один мільйон двісті вісімнадцять тисяч сто двадцять дев’ять) грн., сплачених за викуп пайової участі (паю) Міністерства оборони України згідно договору № 13/03-06/01с від 28.03.06.
7. Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю «Альтеко-Крим»(м. Сімферополь, вул. Кубанська, 14, код 30257788) в доход Державного бюджету України 170 (сто сімдесят) грн. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
8. Після вступу рішення в законну силу видати накази.
9. Рішення вступає в законну силу після десятиденного терміну з дня його прийняття, оформленого у відповідності до ст. 84 ГПК України.
Суддя Ващенко Т.М.
Дата підписання
рішення 27.11.09.